Постанова

від 12.06.2023 по справі 915/57/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/57/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Аленіна О.Ю., Ярош А.І.

Розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м.Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2023 року, м. Миколаїв, суддя Олейняш Е.М., повний текст рішення складено та підписано 24.02.2023 року

у справі №915/57/22

за позовом Миколаївської міської ради, м. Миколаїв

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Интернационалист", м.Миколаїв

про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою в сумі 152 937 грн. 34 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У січні 2022 року Миколаївська міська рада, м. Миколаїв звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Интернационалист", м.Миколаїв, в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Интернационалист", м.Миколаїв на користь Миколаївської міської ради, м.Миколаїв грошові кошти у розмірі 152 937 грн. 34 коп. за безоплатне користування земельною ділянкою комунальної власності, площею 3 328 кв. м. по вул. Електронній, 72-А у м. Миколаєві за період з 01.12.2017 року по 01.04.2020 року, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв`язку із набуттям 25.10.2016 року відповідачем у власність нерухомого майна, розташованого по вул. Електронній, 72-А у м.Миколаїв, останній у період з 01.12.2017 року по 01.04.2020 року користувався земельною ділянкою, загальною площею 3 328 кв.м., на якій розташований вказаний вище об`єкт нерухомості, не сплачуючи за її користування грошові кошти на користь Миколаївської міської ради, як власника такої земельної ділянки.

При цьому, позивач зазначив, що рішенням Миколаївської міської ради від 24.02.2005 року за № 31/24 Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс» було передано в оренду земельну ділянку площею 3328 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:05:072:0003) для обслуговування майнового комплексу по вул. Електронній, 72-А та укладено договір оренди, який закінчив свою дію 05.12.2015 року.

Відтак, обґрунтовуючи свою правову позицію положеннями ст. 83, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 14, 269, 270, 287 Податкового кодексу України, ст. 12, 80, 83, 120, 206 Земельного кодексу України, ст. 16, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, судовою практикою та умовами договору, позивач вважав, що відповідачем порушено право власності на земельну ділянку, яка належить Миколаївській міській раді.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2023 року у справі №915/57/22 (суддя Олейняш Е.М.) у позовних вимогах Миколаївської міської ради, м.Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "Интернационалист", м.Миколаїв про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою в сумі 152 937 грн. 34 коп. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі заявленого до стягнення розміру грошових коштів за використання відповідачем земельної ділянки без договору.

При цьому, місцевий господарський суд вказав, що оскільки спірна земельна ділянка не є сформованою, тобто не виникла як об`єкт цивільних прав, суд дійшов висновку про неможливість встановлення факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою в межах визначеної позивачем площі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Миколаївська міська рада, м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2023 року у справі №915/57/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини та низку матеріальних норм, вважає, що із часу виникнення права власності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Интернационалист", м.Миколаїв на нерухоме майно по вул. Електронній, 72-А у м. Миколаєві у нього виник обов`язок щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, який відповідач не виконав, а тому, без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за використання земельної ділянки без правової підстави.

Крім того, скаржник наголосив, що відсутність на момент відчуження нерухомого майна зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля, не позбавляє відповідача обов`язку щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою.

Також, заперечуючи встановлений судом першої інстанції факт відсутності реєстрації спірної земельної ділянки та сформованості її як об`єкта цивільних прав, скаржник вказав, що вказана земельна ділянка є сформованою, оскільки має кадастровий номер 4810136900:05:072:0003 та виступала об`єктом цивільно-правового обороту, оскільки була передана в оренду попередньому власнику нерухомого майна, розміщеного на ній.

При цьому, оскільки вказана земельна ділянка була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс» до внесених 01.01.2013 року змін у земельне законодавство, станом на 2005 рік вона вважалася сформованою та мала кадастровий номер.

Водночас, на переконання скаржника, саме попереднім орендарем не було дотримано поряду перенесення (внесення) відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Також, апелянт вказав, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення, не був позбавлений можливості задовольнити позовну заяву Миколаївської міської ради частково, в частині стягнення заборгованості за безоплатне користування земельною ділянкою, виходячи із площі забудови цієї земельної ділянки нерухомим майном.

Виходячи із зазначеного вище, скаржник вважає, що наведені ним фактичні обставини слугують підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради, м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2023 року у справі №915/57/22, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2023 року у справі № 915/57/22 не потребує скасування, з огляду на таке.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

На підставі рішення Миколаївської міської ради №31/24 від 24.02.2005 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдавтотранс" 25.11.2005 року було укладено договір оренди землі, який зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 05.12.2005 року за № 3707.

За умовами п. 2.1 договору в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею площею 3 328 кв. м, у тому числі 1 231, 0 кв. м. під капітальною забудовою, 2 097, 0 кв. м. під проходами, проїздами без права передачі її в суборенду.

Згідно із п. 2.2 договору на земельній ділянці знаходиться майновий комплекс, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс».

Відповідно до п. 3.1 договору він діє на протязі 10 (десяти) років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно із п. 12.3 договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 14.3 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2005 року за № 040500100780.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

08.01.2009 року до зазначеного вище договору було внесено зміни в частині зміни розміру орендної плати.

У матеріалах справи також наявна інформаційна довідка № 215330126 від 07.07.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 17133677, а саме: нерухомого майна за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Електронна, 72 А, з якої вбачається, що в період з 25.10.2016 року по 01.04.2020 року власником об`єкту нерухомого майна було Товариство з обмеженою відповідальністю "Интернационалист".

21.07.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на звернення Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради щодо надання витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, площею 0,3328 га по вулиці Електронній, 72-а повідомило про те, що відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 4810136900:05:072:0003 у Державному земельному кадастрі не знайдено. Для отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки необхідно зареєструвати земельну ділянку, тобто внести відомості про формування земельної ділянки до Державного земельного кадастру та присвоїти їй кадастровий номер. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області додатково повідомило, що за результатами розгляду копії кадастрового плану земельної ділянки встановлено, що нормативно грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки по вул. Електронній, 72-а, відповідно до технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м. Миколаєва, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради від 10.07.2019 року № 52/18, становить 1 701 грн. 28 коп.

29.07.2020 року Головне управління ДПС у Миколаївській області на запит Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради щодо плати за землю за земельну ділянку по вулиці Електронна, 72-а міста Миколаєва, яка була надана в тимчасове користування на умові оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс» для обслуговування майнового комплексу з терміном дії договору оренди землі від 05.12.2005 року № 3707 до 05.12.2015 року, повідомило про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс» звітувало до податкової служби по 2015 рік, тобто по дату дії договору оренди землі та на дату звернення підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс» має стан 14 (визнано банкрутом). Крім того, Головне управління ДПС у Миколаївській області у вказаній відповіді зазначило, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Интернационалист», який був власником об`єкту нерухомості з 25.10.2016 року по 01.04.2020 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс» відсутні правові підстави для сплати земельного податку чи орендної плати за землю державної та комунальної власності.

З Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.02.2012 року №891-03 вбачається, що площа земельної ділянки, розташованої у м. Миколаєві по вул. Електронній, 72-А становить 3328 кв. м., економіку-планувальна зона: 38, грошова оцінка земельної ділянки під забудовою складає 931 773 грн. 44 коп.

09.10.2020 року заступником міського голови Миколаївської міської ради на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Интернационалист» було направлено лист № 5738/02.02.01-22/11/14/20, в якому запропоновано сплатити розмір безпідставно збережених коштів та нанесених збитків територіальній громаді за використання земельної ділянки у період з 01.10.2017 року до 01.04.2020 року у розмірі 147 633 грн. 73 коп. протягом 10 днів з дня отримання вказаного листа. На підтвердження направлення вказаного листа на адресу відповідача, позивачем надано копію чеку Укрпошти від 10.10.2020 року. Доказів його отримання відповідачем матеріали справи не містять.

25.11.2020 року заступником міського голови Миколаївської міської ради на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Интернационалист» знову було направлено лист № 6698/02.02.01-22/11/14/20, у якому керівник Товариства запрошувався на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яке мало відбутись 22.12.2020 року о 10.00 год. Факт направлення листа позивач підтвердив фіскальним чеком Укрпошти.

22.12.2020 року за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було складено відповідний акт, згідно з якого Товариству з обмежено відповідальністю було визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період з 01.12.2017 року до 01.04.2020 року у сумі 152 937 грн. 34 коп.

Детальний розрахунок неодержаного доходу додано до Акту, з якого вбачається, що загальний розмір неодержаного доходу у розмірі орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.12.2017 року до 01.04.2020 року складає 152937 грн. 34 коп.

Згідно із витягом з рішення Миколаївської міської ради від 08.09.2021 № 892 про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та надання згоди на розстрочення платежів, затверджено акти комісії з з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 22.12.2020 року про визначення розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді Товариством з обмеженою відповідальністю «Интернационалист» у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 3328 кв. м. для обслуговування нерухомого майна по вул. Електронній, 72-А у період з 01.12.2017 року до 01.04.2020 року у розмірі 152 937 грн. 34 коп.

17.09.2021 року заступником міського голови Миколаївської міської ради направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Интернационалист» лист № 6751/02.02.01-22/21, в якому запропоновано сплатити 152 937 грн. 34 коп. збитків, нанесених Миколаївській міській раді у зв`язку з несплатою за використання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна у період з 01.12.2017 року до 01.04.2020 року.

Інших належних та допустимих доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин, зокрема, витягів з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, технічної документації із землеустрою, довідок про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, тощо, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованої останнім за користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Интернационалист» земельною ділянкою без належних правових підстав у період з 01.12.2017 року до 01.04.2020 року.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви за якими суд апеляційної інстанції погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку на якій розміщене це нерухоме майно, в зв`язку з чим немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Так, кондикційними зобов`язаннями є зобов`язання, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інформаційної довідки № 215330126 від 07.07.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 17133677, Товариство з обмеженою відповідальністю "Интернационалист" 25.10.2016 року набуло право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Електронна, 72 А, а 01.04.2020 року втратило його у зв`язку із набуттям права власності іншою юридичною особою.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1, 2 с. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України. Тобто особа, яка набула право власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Разом з тим, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте, як встановлено судовою колегією у даній справі, на підставі рішення Миколаївської міської ради №31/24 від 24.02.2005 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдавтотрнс", як попереднім власником нерухомого майна 25.11.2005 року укладено договір оренди землі, який зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі 05.12.2005 року за № 3707.

За умовами п. 2.1 договору в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 3 328 кв. м, у тому числі 1 231, 0 кв. м. під капітальною забудовою, 2 097, 0 кв. м. під проходами, проїздами без права передачі її в суборенду.

Відповідно до п. 3.1 договору він діяв протягом 10 (десяти) років з дати його державної реєстрації та фактично припинився 05.12.2015 року, відповідно до п. 12.3 договору, яким визначено, що дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, станом на набуття відповідачем у даній справі права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Електронна, 72 А, право користування спірною земельною ділянкою попереднього власника було припинено у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди. При цьому, право користування земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю "Интернационалист" не виникло, оскільки докази оформлення права оренди спірної земельної ділянки під отриманим у власність відповідачем майном у матеріалах справи відсутні, з огляду на що, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна у спірний період.

Так, судова колегія зазначає, що особа, яка є користувачем земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, та, у випадку доведення позовних вимог позивачем, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зауважує, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, оскільки у разі, коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Такі висновки апеляційного суду відповідають сталій практиці Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів, та, зокрема, правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

За змістом ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому с. 123 цього Кодексу, відповідно до частини 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, зокрема із земель комунальної власності, за проектом землеустрою щодо її відведення звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (п. "ґ" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій").

За змістом ч. 1 ст. 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

При цьому згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у ст. 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що грошові кошти, заявлені до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Интернационалист", м.Миколаїв у розмірі 152 937 грн. 34 коп. були розраховані начальником управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради за використання земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна у м. Миколаєві по вул. Електронній 72 А за період з 01.12.2017 року по 01.04.2020 року, враховуючи умови щодо розміру річної орендної плати за договором оренди землі №10834 (неодержаний дохід за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.12.2017 року по 01.01.2018 року становить 4418 грн. 93 коп.); нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2017 році (неодержаний дохід за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2018 року по 01.01.2019 року становить 53027 грн. 23 коп.); нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2018 році (неодержаний дохід за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2019 року по 01.01.2020 року становить 53027 грн. 23 коп.); нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2019 році (неодержаний дохід за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 року по 01.04.2020 року становить 42463 грн. 95 коп.).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази та доказів протилежного учасниками справи суду не надано, що земельна ділянка, що знаходиться у м. Миколаєві по вул. Електронній 72 А, за безпідставне користування якою позивачем було здійснено відповідні нарахування, має визначені межі, інформація про неї занесена до Державного земельного кадастру, оскільки, як вбачається з відкритих джерел, зокрема з Публічної кадастрової карти України, інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:05:072:0003 не знайдена в Державному земельному кадастрі, з огляду на що остання, в силу вимог Цивільного законодавства України не є сформованою та не виступає об`єктом цивільних прав.

При цьому, судова колегія ще раз зазначає, що позивачем у даній справі ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано належного та допустимого доказу, який би спростував зазначене вище колегією суддів. Зокрема, договір оренди, на який посилається скаржник за доводами апеляційної скарги та інші документи (витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 20.12.2012 року №891-03) не містять жодного посилання на кадастровий номер, присвоєний земельній ділянці комунальної власності в порядку, визначеному законодавством.

Відсутність сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, також підтверджується і тим, що розмір спірної земельної ділянки, яка використовувалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Интернационалист", м.Миколаїв, фактично було встановлено позивачем на підставі знову ж таки договору оренди землі від 25.11.2005 року, укладеного між Міською радою та попереднім власником нерухомого майна, розташованого на цій ділянці, а також відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.07.2020 року, у якій зазначено, що відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 4810136900:05:072:0003 у Державному земельному кадастрі не знайдено.

При цьому, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повідомило Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради про те, що для отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки необхідно зареєструвати земельну ділянку, тобто внести відомості про формування земельної ділянки до Державного земельного кадастру та присвоїти їй кадастровий номер.

З урахуванням зазначеного, спірна земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень ст. 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка, як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Враховуючи наведене, судова колегія відхиляє доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі про те, що спірна земельна ділянка є об`єктом цивільних прав, оскільки є сформованою, бо під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції такі твердження позивача не підтвердилися ані письмовими доказами, наявними у матеріалах господарської справи, ані даними з відкритих джерел, зокрема з Публічної кадастрової карти України.

З огляду на вказане, відхиленню також потребують і доводи скаржника про те, що саме попереднім орендарем земельної ділянки не було дотримано приписів чинного законодавства в частині належної реєстрації земельної ділянки, оскільки таке зобов`язання щодо належної реєстрації перебуває лише у площині зобов`язань власника такої земельної ділянки, який має намір розпорядитися майном.

Крім того, за змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст.20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. З 01.01.2017 року у зв`язку із внесенням змін до зазначених положень Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

З урахуванням зазначених положень законодавства, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2303.1995 року № 213, згідно з п. 21 якої нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

В даному випадку, з розрахунку неодержаного доходу, який додано до Акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, вбачається, що загальний розмір неодержаного доходу у розмірі орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки у період з 01.12.2017 року до 01.04.2020 року, на думку позивача, складає 152937 грн. 34 коп.

При цьому, вказаний розрахунок такого неодержаного доходу не містить інформації ані щодо технічної документації такої земельної ділянки, ані посилань на витяг із нормативної грошової оцінки землі за відповідний період. Водночас, саме на підставі цього розрахунку, не підтвердженого належними доказами по справі, позивач просить стягнути з відповідача кошти за безпідставне користування земельною ділянкою. Також, зі вказаного вище розрахунку вбачається, що за період з 01.01.2020 року по 01.04.2020 року розрахунок позивачем здійснено, виходячи з базової вартості 1 кв.м., з урахуванням коефіцієнту розміру орендної ставки в 3 %, помножених на орієнтовну площу земельної ділянки.

Судова колегія зазначає, що оскільки в даному випадку предметом розгляду фактично є стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, нарахування мають здійснюватись саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі, а із наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, чи вірними є застосовані останнім коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені як вихідні дані для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

Тому позивачем в даному випадку не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по справі заявлений ним до стягнення розмір грошових коштів, нарахованих в якості безпідставно збережених відповідачем, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог, та як наслідок відмову у їх задоволенні.

Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів, зокрема, висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду від 19.04.2020 року у справі №915/1806/19, від 12.03.2020 року у справі № 922/893/19, від 05.03.2020 року у справі №922/926/19, від 29.01.2020 року у справі №922/2811/18, від 29.05.2019 року у справі № 922/955/18, від 06.08.2019 року у справі № 922/3560/18, від 10.09.2019 року у справі № 922/96/19, від 06.11.2019 року у справі № 922/3607/18.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі щодо наявності у суду першої інстанції можливості часткового задоволення позовних вимог Миколаївської міської ради, м. Миколаїв відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, в зв`язку з чим судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2023 року у справі № 915/57/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і відсутні достатні правові підстави для його скасування або зміни.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2022 року у справі №915/57/22 не потребує задоволення, а рішення суду не потребує скасування.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2022 року у справі №915/57/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2022 року у справі №915/57/22 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді О.Ю. Аленін А.І. Ярош