Постанова

від 09.03.2023 по справі 920/736/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Справа№ 920/736/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Гунька О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.01.2023

у справі № 920/736/22 (суддя С. В. Заєць)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розсоші» (відповідач-1)

Охтирської районної державної адміністрації (відповідач-2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

26.09.2022 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення індексний номер 7887982 від 01.12.2014 року, прийняте Реєстраційною службою Великописарівського районного управління юстиції Сумської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5921281700:12:009:0004 площею 2,1393 га на підставі Договору оренди землі між ТОВ "РОЗСОШІ" (код ЄДРПОУ 33219504) та орендодавцем ОСОБА_2 .

- припинити за ТОВ «РОЗСОШІ» (код ЄДРПОУ 33219504) право оренди земельної ділянки за кадастровими номерами 5921281700:12:009:0004 площею 2,1393, яка розташована на території Добрянської сільської ради селищної ради Великописарівського району Сумської області.

25.10.2022 відповідачем 1 надано до суду відзив на позовну заяву, у якій він зазначає, що позивач не оспорює дійсність договору оренди землі, що укладений 01.12.2014 між ТОВ «РОЗСОШІ» та ОСОБА_1 . Позивач не довів, що укладений між ним та ОСОБА_3 договір оренди стосується саме земельної ділянки з кадастровим номером 5921281700:12:009:0004, площею 2,1393 га; жодного документу, що пов`язує земельну ділянку з кадастровим номером 5921281700:12:009:0004 з землею за договором від 04.03.2008 позивачем не подано.

24.11.2022 на адресу суду надано пояснення 3-ї особи від 17.11.2022 (вх. № 2956 від 24.11.2022), відповідно до яких зазначається, що третя особа - ОСОБА_1 заперечує проти позовних вимог, також зазначає, що на момент укладення Договору оренди землі з ТОВ «Розсоші» та станом на сьогодні він є єдиним власником земельної ділянки за кадастровим номером 5921281700:12:009:0004 з 2014 року та зазначає, що жодних намагань з боку позивача щодо виконань Договору оренди землі від 04.03.2008 він не бачив, окрім цього висловлює сумніви, що після виділення земельної ділянки в натурі та присвоєння кадастрового номера, земля, вказана в договорі з Позивачем співпадає з виділеною та є землею, що станом на сьогодні належить йому на праві власності.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі №920/736/22 клопотання відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Розсоші» про закриття провадження у справі від 02.12.2022 (вх. № 3045 від 02.12.2022) задоволено.

Провадження у справі № 920/736/22 закрито.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач, звернувшись до господарського суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення реєстраційної служби, припинення права відповідача 1. на оренду земельної ділянки, яка належить на праві власності фізичній особі, заявив про приватноправовий спір, який за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичної особи ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач 20.01.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала суду прийнята судом першої інстанції із порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що у позовній заяві ним самостійно визначено відповідачів, які порушили його права та законні інтереси. Апелянт при цьому не має позовних вимог до власника земельної ділянки ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю реальних та діючих правовідносин на підставі Договору оренди земельної ділянки від 04.03.2008.

Судом не встановлено взаємозв`язок між юрисдикцією розгляду даного спору та визначенням відповідачем власника земельної ділянки. Наявність стороною у справі власника земельної ділянки, на думку скаржника, не змінює його юрисдикції.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, а тому закриття провадження у даній справі є безпідставним.

Також скаржник звертає увагу на те, що Господарський суд Сумської області ухвалою від 12.10.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №920/736/22 та призначив підготовче судове засідання, не виявивши підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті відповідно до статей 174-175 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/736/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/736/22.

06.02.2023 матеріали справи №920/736/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 10.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі № 920/736/22, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 09.03.2023.

У судовому засіданні 09.03.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка учасників судового процесу

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

У судовому засіданні 09.03.2023 приймали участь представники позивача та відповідача-1 в режимі ВКЗ.

Представники відповідача-2 та третя особа у судове засідання не з`явилися, причини їх неявки суду не відомі.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-2 та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

4 березня 2008 між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки (земельного паю), за умовами якого в оренду позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передається земельна ділянка на території Добрянської сільської ради, загальною площею 2,139 га, що належить ОСОБА_3 відповідно до державного акта № 029718.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі (п. 18 договору). Орендна плата сплачується орендарем у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (натуроплатою 70% та послугами 30%) у строк до 01.01. наступного року (п. 7,10 договору).

Договір укладено на 25 років з дня набрання ним чинності. Договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації (п. 6, 42 договору).

Договір оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008 зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП Центрі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 03.11.2008 зроблено запис за № 040862809142.

01.12.2014 між ОСОБА_1 та першим відповідачем укладений договір оренди землі б/н, за умовами якого першому відповідачу в строкове платне користування передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5921281700:12:009:0082 та кадастровий номер 5921281700:12:009:0004, загальною площею 2,1393 га, які знаходяться на території Добрянської сільської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26.10.2022 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 2,1393 га кадастровий номер 5921281700:12:009:0004 за ОСОБА_1 з 30.07.2014.

Право оренди першого відповідача на спірну земельну ділянку зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація іншого речового права) 01.12.2014. Підстава для державної реєстрації договір оренди землі № 11 від 01.12.2014; підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 17610090 від 01.12.2014; номер запису про інше речове право 7887982; державний реєстратор Гавриленко Микола Васильович, Великописарівська районна державна адміністрація Сумської області.

Предметом позову у справі, яка розглядається (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), є вимоги ТОВ «Компанія «Суми-Агро» про визнання незаконним та скасування рішення, прийнятого державним реєстратором Великописарівської районної державної адміністрації про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 2,1393 га, за кадастровим номером 5921281700:12:009:0004, на підставі договору оренди землі, укладеного між орендарем ТОВ «Розсоші» та орендодавцем ОСОБА_1 ; припинення за ТОВ «Розсоші» право оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на час прийняття оскаржуваного рішення, через неналежне виконання державним реєстратором обов`язків під час розгляду заяв першого відповідача про державну реєстрацію права користування та реєстрації такого права, факт існування реєстрації права позивача на користування спірною земельною ділянкою залишився поза увагою, що призвело до подвійної державної реєстрації. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди зареєстроване первинно та не припинялося.

Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 позивач зазначає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

При цьому позивач вказує на відсутність порушення права оренди позивача з боку орендодавця третьої особи, відсутність підстав для наявності спору між позивачем та власником земельної ділянки ОСОБА_1 .

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).

Водночас, юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Звернувшись до суду з позовом у даній справі, позивач наголосив на тому, що він є орендарем земельної ділянки кадастровий номер 5921281700:12:009:0004 на підставі чинного діючого договору від 4 березня 2008 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 - фізична особа, власник земельної ділянки.

Однак, позивач дізнався про реєстрацію 01.12.2014 права оренди стосовно цієї земельної ділянки за першим відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного між орендарем ТОВ «Розсоші» та орендодавцем ОСОБА_1 .

Тобто, спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації державним реєстратором права оренди за іншим орендарем (першим відповідачем), на той час як правовідносини на підставі договору оренди між позивачем і фізичною особою (власником орендованої земельної ділянки), яка у цій справі є третьою особою, на відповідну дату реєстрації права не припинилися.

З урахуванням зазначених обставин, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки її власником з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичної особи - власника земельної ділянки, яка є орендодавцем за договором оренди з різними орендарями.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Як вірно наголосив суд першої інстанції, у межах даної справи спір виник із приводу порушення права позивача, як орендаря, внаслідок укладення договору оренди щодо цієї же земельної ділянки її власником із іншим орендарем, і пов`язаний із діями фізичної особи - власника земельної ділянки.

Відтак, такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретних земельних ділянок.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок.

Посилання скаржника на неоспорювання позивачем дій власників земельних ділянок та відсутність заявлених вимог до ОСОБА_1 не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків цих фізичних осіб і спір у позивача виник саме із власниками земельних ділянок як орендодавцями.

При цьому власник спірної земельної ділянки ОСОБА_1 приймає участь у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, унаслідок чого його суб`єктивні права та охоронювані законом інтереси не є захищеними.

Проте, оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняті за наслідками укладення ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки з відповідачем-1, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача-1, а й фізичної особи - власника цієї земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є також власник земельної ділянки, який є стороною (орендодавцем, власником) договору, укладеного із відповідачем-1.

Посилання скаржника на те, що наявність стороною у справі власника земельної ділянки не змінює його юрисдикції, не ґрунтуються у даному випадку на нормах господарського процесуального законодавства, оскільки відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України такий спір має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, враховуючи, що власником спірної земельної ділянки є фізична особа, яка не має статусу фізичної особи-підприємця.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.11.2019 у справі №920/40/19, від 04.02.2020 у справі №910/7781/19, у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №902/416/20.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 не був визначений ним як відповідач не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору, виходячи з характеру спірних правовідносин, безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

Відкриття провадження у даній справі, у свою чергу, не позбавляло суд у подальшому права за результатами проведення підготовчого засідання, одним із завдань якого згідно пункту 1 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, закрити провадження у справі в зв`язку з встановленням факту її непідвідомчості господарському суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, зміст та суб`єктний склад спірних правовідносин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим позивач має звернутися із відповідним позовом до місцевого суду.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо непідвідомчості даної справи господарським судам узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №657/33/19.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Суми-Агро» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі №920/736/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 у справі №920/736/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/736/22 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 12.06.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська