Рішення
від 06.04.2023 по справі 911/1499/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1499/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" (вх. №5924/23 від 28.03.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі 911/1499/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані"

08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Привокзальна площа, будинок 44, код ЄДРПОУ 35967877

до Фастівської міської ради

08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1, код ЄДРПОУ 34446857

про визнання поновленим договору оренди та скасування рішення

за участі представників сторін:

позивача: Максименко К.М., посвідчення адвоката України №5412 від 19.04.2013, ордер серії АА №1225222 від 02.08.2022;

відповідача: Щур Ю.Д., посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 21.06.2012, розпорядження №451 від 19.07.2022, рішення №59-ІХ-VIII від 15.06.2021,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1297/22 від 25.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" до Фастівської міської ради про визнання поновленим договору оренди та скасування рішення.

У судовому засіданні 21.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, яким позов (вх. №1297/23 від 25.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" до Фастівської міської ради про визнання поновленим договору оренди та скасування рішення задоволено повністю.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі 911/1499/22 (вх. №5924/23 від 28.03.2023) щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2023 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" (вх. №5924/23 від 28.03.2023) щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу на 06.04.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Фастівської міської ради надійшло клопотання (вх. №6610/23 від 06.04.2023) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 06.04.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 06.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, яким заяву (вх. №5924/23 від 28.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу задоволено частково.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2023 у справі №911/1499/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" до Фастівської міської ради про визнання поновленим договору оренди та скасування рішення задоволено повністю.

Позивач 28.03.2023 подав до суду заяву щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

2. Аргументи позивача

Позивачем заявлене покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем надані на розгляд суду:

- копія договору про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Аксіо»;

- копія акту надання правничої допомоги від 22.03.2023 за договором про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022;

- копія рахунку на оплату №1/6/2022 від 22.03.2023 на суму 20000,00 грн.;

- копія платіжного доручення №216 від 27.03.2023 на суму 20000,00 грн.

Позивач у своїй заяві, окрім іншого, на виконання вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, надав детальний опис робіт.

3. Аргументи відповідача

Відповідач зазначає, що 24.02.2022 в Україні у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) в Україні введено та продовжено воєнний стан. Оскільки першочергово кошти місцевого бюджету спрямовані на заходи та роботи з територіальної оборони та підтримки Збройних Сил України, тому відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу в даній справі у розмірі 20000,00 грн., який заявляє позивач, є надмірним та необґрунтованим. Отже, у зв`язку із вищевикладеним, відповідач, користуючись своїм правом, визначеним частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, заявляє суду зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами - до 2000,00 грн.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного учасниками справи та висновки суду за результатами розгляду заяв

5.1. Щодо розміру суми витрат позивача на професійну правову допомогу, його обґрунтованості та доводів відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.».

Також у даній постанові зазначається: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд відзначає, що позивачем надані достатні докази на підтвердження понесених ним у даній справі витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 договору про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022 Адвокатське об`єднання «Аксіо» зобов`язується надати клієнту (позивачу) правничу допомогу, а саме: 1) підготувати та подати до Господарського суду Київської області позовну заяву про поновлення договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 та скасування рішення Фастівської міської ради від 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII; 2) підготувати відповідь на відзив по вищевказаній справі, за необхідності; 3) брати участь в судових засіданнях по вищевказаній справі в разі розгляду справи з викликом сторін; 4) подавати заяви та клопотання, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за необхідності; 5) вчиняти інші процесуальні дії, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, необхідні для належного захисту прав та інтересів клієнта. Згідно з пунктами 2 та 3 цього договору про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022, правнича допомога надається адвокатами, повноваження яких посвідчуються ордером. Клієнт наділяє адвокатів, які надаватимуть правничу допомогу, всіма процесуальними правами, передбаченими законодавством України, без жодних обмежень. У пунктах 4, 5 та 6 договору про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022 передбається, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язаний сплатити гонорар з розрахунку 2000,00 грн. за 1 годину роботи адвоката. Обсяг наданої правничої допомоги, витрачений адвокатом час та загальна сума гонорару визначаються в акті надання правничої допомоги, який підписується сторонами не пізніше 3 робочих днів з дня ухвалення судом рішення по справі або ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Загальна сума гонорару, визначена сторонами в акті надання правничої допомоги, сплачується клієнтом протягом 3 робочих днів з дня його підписання.

Суд зауважує, що розмір гонорару у 2000,00 грн. за 1 годину роботи адвоката не є завищеним або таким що не відповідає чи перевищує ринкову вартість послуг адвоката у господарських спорах. Окрім цього, суд відзначає, що питання про врегулювання земельних відносин не відносяться до категорії нескладних справ.

В акті надання правничої допомоги від 22.03.2023 визначено, що Адвокатським об`єднанням «Аксіо» витрачено чотири години на підготовку та подання позовної заяви, півтори години на підготовку відповіді на відзив, та сумарно чотири з половиною години на прибуття та участь у судових засіданнях у справі.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є реальною та обґрунтованою.

5.2. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У той же час, суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 36/57, зокрема, зазначено таке: « 38. У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 зазначено, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

39. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для "конкретної справи" (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19).».

Суд врахував доводи відповідача щодо зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також спільну поведінку обох сторін при розгляді справи щодо тривалих спроб мирного врегулювання спору, що призводило до затягування розгляду справи та, відповідно, збільшення кількості судових засідань і дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для врахування цього при розподілі судових витрат між сторонами у справі та про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 75% від заявленої суми, а саме: 15000,00 грн.

6. Результати розгляду заяви

6.1. Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" (вх. №5924/23 від 28.03.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі 911/1499/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фастівської міської ради (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1, код ЄДРПОУ 34446857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Привокзальна площа, будинок 44, код ЄДРПОУ 35967877) понесені позивачем в суді першої інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення суду складено 12.06.2023.

Суддя С.О. Саванчук

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення06.04.2023
Оприлюднено13.06.2023
Номер документу111456118
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Судовий реєстр по справі —911/1499/22

Постанова від 11.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Ухвала від 19.12.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Постанова від 21.11.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Ухвала від 18.10.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Ухвала від 19.09.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Ухвала від 27.07.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Рішення від 21.03.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Рішення від 06.04.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 30.03.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 21.02.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні