Постанова

від 21.11.2023 по справі 911/1499/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа№ 911/1499/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Максименко К.М. - адвокат

від відповідача: Щур Ю.Д. - самопредставництво

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фастівської міської ради, м. Фастів, Київська обл.

на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 (повний текст складено 14.06.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 (повний текст складено 12.06.2023)

у справі № 911/1499/22 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані", м. Фастів, Київська обл.

до Фастівської міської ради, м. Фастів, Київська обл.

про визнання поновленим договору оренди та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" (далі - ТОВ "Сеал Компані", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фастівської міської ради (далі - відповідач) про визнання поновленим договору оренди та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 22.01.2020, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" Договір оренди землі №15-16-37 від 22.09.20215 було поновлено в силу закону на той самий строк і на тих самих умовах строком на 5 років до 22.12.2024. Разом з цим рішення відповідача від 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII "Про поновлення договору оренди землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Фастові на вул. Соборна, №45, укладеного із ТОВ "Сеал Компані", яким вирішено надати дозвіл на поновлення договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 щодо користування земельною ділянкою площею 0,0015 га (кадастровий номер 3211200000:09:007:0154) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Фастові на вул. Соборна, №45 строком на 6 місяців, є незаконним, оскільки воно обмежує права позивача користуватися земельною ділянкою в межах 6 місяців, тоді як Договір оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 було поновлено на п`ять років.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2023 у справі № 911/1499/22 позов задоволено повністю.

Визнано поновленим Договір оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015, укладений між Фастівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані", на той самий строк і на тих самих умовах, вважаючи укладеною додаткову угоду в редакції позивача викладеній в резолютивній частині рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023.

Мотивуючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання поновленим договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015, укладеного між відповідачем та позивачем, на той самий строк і на тих самих умовах, вважаючи укладеною додаткову угоду в запропонованій позивачем редакції.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення від 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII, суд зазначив, що, оскільки встановлена правомірність вимоги позивача про поновлення договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015, шляхом визнання укладеною відповідної додаткової угоди то рішення 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII, яким вирішено надати дозвіл на поновлення договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 щодо користування земельною ділянкою площею 0,0015 га (кадастровий номер 3211200000:09:007:0154) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Фастові на вул. Соборна, №45, строком на 6 місяців, суперечить нормам, що закріплені в статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1499/22 заяву ТОВ "Сеал Компані" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фастівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеал Компані" понесені позивачем в суді першої інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, доводи відповідача щодо зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також спільну поведінку обох сторін при розгляді справи щодо тривалих спроб мирного врегулювання спору, що призводило до затягування розгляду справи та, відповідно, збільшення кількості судових засідань, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для врахування цього при розподілі судових витрат між сторонами у справі та про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 75% від заявленої суми.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням, Фастівська міська рада 17.07.2023 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та додаткове рішення від 06.04.2023 у справі № 911/1499/22.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення за невідповідності висновків встановленим обставинам справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів у справі, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Так, зокрема, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно з статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях Фастівської міської ради приймаються питання щодо земельних відносин. У випадку оренди земель державної та комунальної власності договір укладається на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування.

Апелянт зазначив, що Фастівською міською радою не приймалось рішень щодо уповноваження міського голови підписувати додаткові угоди до договорів оренди землі щодо земельних ділянок комунальної власності.

Разом з цим, судом не було досліджено та не надано правової оцінки пункту 4 рішення Фастівської міської ради, а саме щодо визначення позивачу звернутися до відділу містобудування та архітектури для отримання паспорту прив`язки тимчасової споруди та рекомендацій щодо її приведення до типового зразку тимчасових споруд в центральній частині міста.

Також, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що в порушення пунктів 3 та 4 рішення №25/9-LXXI-VII позивач в місячний термін не уклав додаткової угоди про зміну окремих положень до договору оренди земельної ділянки №15-16-37 від 22.09.2015.

З огляду на те, що додаткове рішення від 06.04.2023 у даній справі про розподіл судових витрат має похідний характер від рішення суду першої інстанції від 21.03.2023 по суті спору, за твердженням скаржника, скасування останнього є самостійною підставою для скасування додаткового рішення.

Також скаржником в апеляційні скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію повного тексту рішення та додаткового рішення скаржник отримав поштою 29.06.2023, що підтверджується матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматичного визначення скалду колегії суддів від 21.07.2023 справу № 911/1499/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Владимиренко С.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1499/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фастівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та на додаткове рішення від 06.04.2023 у справі № 911/1499/22 до надходження до суду матеріалів справи.

24.08.2023 матеріали справи № 911/1499/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від19.09.2023 у справі № 911/1499/22 задоволено клопотання Фастівської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у даній справі; поновлено Фастівській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/1499/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фастівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та на додаткове рішення від 06.04.2023 у справі № 911/1499/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 19 жовтня 2023 року о 09 год. 30 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці та перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 справу № 911/1499/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фастівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та на додаткове рішення від 06.04.2023 у справі № 911/1499/22, розгляд справи призначено на 21.11.2023 об 11 год 40 хв.

Позиція інших учасників справи.

06.10.2023 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу Фастівської міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1499/22 - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" Договір оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 було поновлено в силу закону на той самий строк і на тих самих умовах, тобто, строком на 5 років - до 22.12.2024.

Також позивач зазначив, що не звертався до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди на 6 місяців, Фастівська міська рада не узгоджувала з ТОВ "Сеал Компані" зміну істотних умов, а положеннями Закону України "Про оренду землі" не передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку ухвалювати рішення про строк, на який поновлюється договір оренди.

В частині заперечень проти апеляційної скарги відповідача щодо додаткового рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1499/22, позивач зазначив, що судом першої інстанції було обґрунтовано зменшено суму судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та замість 20 000,00 грн, що були фактично оплачені ТОВ "Сеал Компані" було стягнуто 15 000,00 грн.

Явка представників сторін.

У судове засідання 21.11.2023 з`явилися представники відповідача та позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.11.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, оскаржувані рішення суду першої інстанції від 21.03.2023 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; додаткове рішення суду першої інстанції від 06.04.2023 скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволені апеляційної скарги, оскаржувані рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1499/22 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі рішення Фастівської міської ради від 23.12.2014 №22/148-LXI-VI "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування будівель торгівлі в м. Фастові, вул. Соборна, 45 ТОВ "Сеал Компані", між Фастівською міською радою та ТОВ "Сеал Компані" укладено договір оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 договору відповідач (орендодавець) надає, а позивач (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться у м. Фастові, вул. Соборна, 45 (кадастровий номер 3211200000:09:007:0154). Згідно з пунктом 2 договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 в оренду передається земельна ділянка площею 0,0015 га.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 договір укладено строком на п`ять років (до 22.12.2019). Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач зазначає, що у зв`язку із наближенням дати закінчення строку оренди, він звернувся до відповідача із заявою від 12.11.2019, в якій просив поновити договір оренди землі терміном на 5 років, додавши проект додаткової угоди, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, лист ГУ ДПС у Київській області №7567/10/10-36-57-07 від 12.11.2019 про відсутність податкового боргу. Позивач запропонував поновити договір на той самий строк і на тих самих умовах.

Позивач відзначає, що у місячний строк з дати отримання його заяви від 12.11.2019, тобто до 12.12.2019, відповідач не надав жодної відповіді, зокрема, не пропонував змінити істотні умови договору.

Позивач наголошує, що в подальшому, після закінчення строку дії договору, тобто з 22.12.2019, він продовжив користуватися земельною ділянкою, та в строк до 22.01.2020, тобто протягом місяця після закінчення дії договору, від відповідача на його адресу не надходило листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. За таких умов, позивач вважає, що з 22.01.2020, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 було поновлено в силу закону на той самий строк і на тих самих умовах, тобто, строком на 5 років - до 22.12.2024.

Також позивач зауважив, що відповідачем було прийняте рішення від 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII "Про поновлення договору оренди землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Фастові на вул. Соборна, №45, укладеного із ТОВ "Сеал Компані", яким вирішено надати дозвіл на поновлення договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 щодо користування земельною ділянкою площею 0,0015 га (кадастровий номер 3211200000:09:007:0154) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Фастові на вул. Соборна, №45, строком на 6 місяців. Зазначене рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно обмежує його право користуватися земельною ділянкою в межах 6 місяців, тоді як позивач вважає, що договір оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 був поновлений в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк, тобто на 5 років.

У зв`язку із вищезазначеним, позивач заявляє позовні вимоги про визнання поновленим договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015, на той самий строк і на тих самих умовах, вважаючи укладеною додаткову угоду в запропонованій ним редакції, а також визнати незаконним та скасувати рішення від 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду землі" визначається, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній станом на 22.12.2019) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 даної статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено чіткий алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому, законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону України "Про оренду землі") повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку із відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому, таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі ж, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме: частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Близький за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц та від 21.11.2018 у справі №530/212/17, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Позивач звернувся із заявою від 12.11.2019, в якій просив поновити договір оренди землі терміном на 5 років та додав до неї проект додаткової угоди до договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015. Відповідач у своєму відзиві підтвердив факт отримання даної заяви 12.11.2019. Таким чином, позивач повідомив відповідача про намір поновити договір оренди землі на той самий термін та на тих самих умовах, за 41 день до дати закінчення строку дії договору. Відповідач, у свою чергу, не відповів на заяву позивача про поновлення договору оренди землі, а позивач продовжив користуватись земельною ділянкою. Також слід зазначити, що протягом одного місяця після закінчення строку договору відповідач не надсилав позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. Окрім цього, матеріали справи не містять доказів неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за договором оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015.

Таким чином, наявні всі обставини, необхідні для поновлення договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Окрім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18 зазначається таке: "...вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту".

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання поновленим договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015, укладеного між відповідачем та позивачем, на той самий строк і на тих самих умовах, вважаючи укладеною додаткову угоду в запропонованій позивачем редакції.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення від 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII, місцевий господарський суд обґрунтованого зазначив, що враховуючи вже встановлену правомірність вимоги позивача про поновлення договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015, шляхом визнання укладеною відповідної додаткової угоди, то зміст рішення 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII, яким вирішено надати дозвіл на поновлення договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 щодо користування земельною ділянкою площею 0,0015 га (кадастровий номер 3211200000:09:007:0154) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Фастові на вул. Соборна, №45, строком на 6 місяців, суперечить нормам, що закріплені в статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є також додаткове рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено заяву ТОВ "Сеал Компані" про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, визнано обґрунтованою вартість витрат позивача на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, яку стягнуто з відповідача, у решті вимог (5 000,00 грн) витрати на професійну правничу допомогу покладено позивача.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлене покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем надані на розгляд суду:

- копія договору про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Аксіо";

- копія акту надання правничої допомоги від 22.03.2023 за договором про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022;

- копія рахунку на оплату №1/6/2022 від 22.03.2023 на суму 20000,00 грн.;

- копія платіжного доручення №216 від 27.03.2023 на суму 20000,00 грн.

Позивач у своїй заяві, окрім іншого, на виконання вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, надав детальний опис робіт.

Відповідач зазначав, що 24.02.2022 в Україні у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами) в Україні введено та продовжено воєнний стан. Оскільки першочергово кошти місцевого бюджету спрямовані на заходи та роботи з територіальної оборони та підтримки Збройних Сил України, тому відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу в даній справі у розмірі 20000,00 грн, який заявляє позивач, є надмірним та необґрунтованим. Отже, у зв`язку із вищевикладеним, відповідач, користуючись своїм правом, визначеним частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, заявляє суду зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами - до 2000,00 грн.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 1 договору про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022 Адвокатське об`єднання "Аксіо" зобов`язується надати клієнту (позивачу) правничу допомогу, а саме: 1) підготувати та подати до Господарського суду Київської області позовну заяву про поновлення договору оренди землі №15-16-37 від 22.09.2015 та скасування рішення Фастівської міської ради від 26.02.2020 №25/9-LXXI-VII; 2) підготувати відповідь на відзив по вищевказаній справі, за необхідності; 3) брати участь в судових засіданнях по вищевказаній справі в разі розгляду справи з викликом сторін; 4) подавати заяви та клопотання, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за необхідності; 5) вчиняти інші процесуальні дії, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, необхідні для належного захисту прав та інтересів клієнта. Згідно з пунктами 2 та 3 цього договору про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022, правнича допомога надається адвокатами, повноваження яких посвідчуються ордером. Клієнт наділяє адвокатів, які надаватимуть правничу допомогу, всіма процесуальними правами, передбаченими законодавством України, без жодних обмежень. У пунктах 4, 5 та 6 договору про надання правничої допомоги №6 від 24.06.2022 передбачається, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язаний сплатити гонорар з розрахунку 2000,00 грн. за 1 годину роботи адвоката. Обсяг наданої правничої допомоги, витрачений адвокатом час та загальна сума гонорару визначаються в акті надання правничої допомоги, який підписується сторонами не пізніше 3 робочих днів з дня ухвалення судом рішення по справі або ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Загальна сума гонорару, визначена сторонами в акті надання правничої допомоги, сплачується клієнтом протягом 3 робочих днів з дня його підписання.

В акті надання правничої допомоги від 22.03.2023 визначено, що Адвокатським об`єднанням "Аксіо" витрачено чотири години на підготовку та подання позовної заяви, півтори години на підготовку відповіді на відзив, та сумарно чотири з половиною години на прибуття та участь у судових засіданнях у справі.

Враховуючи вищезазначене, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн є реальною та обґрунтованою.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, дослідивши та оцінивши заяву ТОВ "Сеал Компані" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що суд першої інстанції при вирішенні цього питання врахував: 1) рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі; 2) обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору; 3) поведінку позивача під час розгляду справи; 4) зміст поданої відповідачем заяви про зменшення витрат на правову допомогу.

За таких обставин, вирішуючи чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених ТОВ "Сеал Компані" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 20 000,00 грн не відповідає критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції.

Відтак, суд першої інстанції, взявши до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов правильного висновку про те, що обґрунтованою у даній справі є вартість витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, частково задовольнив вимоги позивача щодо стягнення цих витрат та розподілив їх у відповідності до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи, стягнувши з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн таких витрат.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фастівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1499/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1499/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1499/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.12.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир