Постанова

від 07.06.2023 по справі 569/4894/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 червня 2023 року

м. Київ

справа № 569/4894/22

провадження № 61-3589св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах Рівненської міської ради,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах Рівненської міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» (далі - ТОВ «Грін-Буд»), ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, посилаючись на те, що відповідачі є власниками нежитлових будівель, розташованих на АДРЕСА_1 , а саме ТОВ «Грін-Буд» належить на праві власності будівля торгового центру загальною площею 254,97 кв. м, а ОСОБА_1 - будівля підприємства громадського харчування загальною площею 1 245 кв. м. Земельна ділянка площею 0,48 га, на якій розміщені згадані об`єкти нерухомості, знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради. Будучи з травня 2019 року власниками нерухомого майна, відповідачі не лише не оформили у встановленому законодавством порядку речового права на вказану земельну ділянку, а й не сплачували орендну плату за користування нею, внаслідок чого зберегли за рахунок Рівненської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати. Враховуючи викладене, керівник Рівненської окружної прокуратури просив стягнути солідарно з ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 на користь Рівненської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі 661 912,61 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 на користь Рівненської міської ради 661 912,61 грн безпідставно збережених коштів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що внаслідок використання ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 спірної земельної ділянки без укладення договору оренди землі Рівненська міська рада не отримала відповідний дохід від надання цієї ділянки в оренду, чим порушено її охоронювані законом права та інтереси. Оскільки відповідачі без достатньої правової підстави за рахунок власника землі зберегли у себе грошові кошти, які мали сплатити за користування нею, то вони зобов`язані повернути ці кошти Рівненській міській раді на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і ТОВ «Грін-Буд» залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилання заявників на те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, не заслуговують на увагу. Так, позовні вимоги, заявлені до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні в порядку цивільного процесуального законодавства. Спір фізичної особи, яка має статус суб`єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов`язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_1 як фізична особа зверталася до Рівненської міської ради із заявою про продаж їй спірної земельної ділянки, і вона не надала жодних документів, у тому числі виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про наявність у неї статусу фізичної особи-підприємця (далі - ФОП), тому у спірних правовідносинах ОСОБА_1 діяла як фізична особа, а не суб`єкт підприємницької діяльності. Сама по собі наявність у ОСОБА_1 статусу підприємця не підтверджує того, що з моменту державної реєстрації ФОП вона виступає як підприємець у всіх правовідносинах, а відтак, відсутні підстави стверджувати, що цей спір є господарсько-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У березні 2023 року ТОВ «Грін-Буд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17, від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2082/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 917/266/19, від 18 березня 2020 року у справі № 639/5391/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 623/1415/18, від 24 вересня 2020 року у справі № 922/3616/19, від 28 вересня 2020 року у справі № 922/4073/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 643/696/20, від 12 травня 2021 року у справі № 133/1922/19, від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20, від 20 грудня 2021 року у справі № 646/7678/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19, від 08 червня 2022 року у справі № 751/1543/19. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Грін-Буд» з 08 листопада 2007 року зареєстроване як суб`єкт господарської діяльності, а ОСОБА_1 з 27 січня 2016 року - як ФОП. При цьому ОСОБА_1 використовує будівлю підприємства громадського харчування як сімейний ресторан кавказької кухні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тобто здійснює на спірній земельній ділянці підприємницьку діяльність, пов`язану з ресторанним бізнесом та наданням послуг мобільного харчування, що свідчить про використання нею цієї ділянки в комерційних цілях. Повідомленням про об`єкти оподаткування підтверджується, що ОСОБА_1 сплачує податки за об`єкт - кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 . Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки між Рівненською міською радою та відповідачами існує спір, пов`язаний із здійсненням останніми підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Крім того, суди залишили поза увагою те, що в даній категорії справ має значення площа земельної ділянки, яка фактично використовується, а не просто факт формування такої ділянки в об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою її передачею в оренду. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції щодо користування відповідачами земельною ділянкою площею 0,48 га, як і доказів щодо стягнення безпідставно збережених коштів та їх розміру. Витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі, яка проведена у 2022 році, не може застосовуватися до правовідносин, в тому числі до кондикційних зобов`язань, які існували раніше, а саме протягом 2019-2021 років. ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 вчиняли необхідні дії задля викупу спірної земельної ділянки, однак з незалежних від їх волі обставин не могли оформити право власності на землю через тривале виконання робіт відповідними державними органами.

У квітні 2023 року Рівненська окружна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.

24 квітня 2023 року справа № 569/4894/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 22 травня 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Насанович Н. А. зареєстровано за ТОВ «Грін-Буд» право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю торгового центру на розі вулиць Макарова-Млинівська загальною площею 254,97 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0041.

27 травня 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Насанович Н. А. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю підприємства громадського харчування загальною площею 1 245 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,48 га з кадастровим номером 5610100000:01:001:0041, що розташована на перехресті вулиць Млинівської та Макарова, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради. Відомості про передачу вказаної земельної ділянки, на якій розміщені об`єкти нерухомості, у власність чи користування фізичним та юридичним особам в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

18 листопада 2021 року Рівненською міською радою було прийнято рішення № 1545 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення ТОВ «Грін-Буд» та громадянці ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельної ділянки на перехресті вулиць Млинівської та Макарова, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна», яким на підставі заяви ТОВ «Грін-Буд» та громадянки ОСОБА_1 , наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вирішено надати названим особам дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 кв. м (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури і закладів громадського харчування. Земельну ділянку вирішено відвести за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської територіальної громади.

Звертаючись до суду з цим позовом, керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради послався на те, що набувши у травні 2019 року право власності на об`єкти нерухомого майна на АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,48 га, відповідачі не оформили у встановленому законодавством порядку речового права на вказану земельну ділянку, при цьому вони не сплачували орендну плату за користування нею, внаслідок чого зберегли за рахунок Рівненської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини другої статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.

Згідно з пунктом «в» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частини перша, друга статті 93 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вказані правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), на які міститься посилання в касаційній скарзі, зазначено, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

В постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 623/1415/18 (провадження № 61-5766св20), від 04 лютого 2021 року у справі № 643/696/20 (провадження № 61-15849св20), від 12 травня 2021 року у справі № 133/1922/19 (провадження № 61-15298св20), від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21), від 20 грудня 2021 року у справі № 646/7678/19 (провадження № 61-3200св21), на які також послався заявник на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справах № 623/1415/18 і № 639/1347/20: встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між міською радою та відповідачем саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, правильно врахувавши, зокрема, висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), у якій були встановлені подібні правовідносини;

- у справі № 643/696/20: суд апеляційної інстанції, постанова якого є предметом оскарження, встановив, що відповідач Особа-1 є ФОП. Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку основними видами господарської діяльності ФОП Особа-1 є: виробництво верхнього одягу, роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля, що здійснюється через мережу Інтернет, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, оптова торгівля одягом і взуттям, ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Судом встановлено, що належну йому на праві власності нежитлову будівлю (майстерню) та земельну ділянку на АДРЕСА_2 , на якій вона розташована, Особа-1 використовує для здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності, що відповідає видам його діяльності, зазначеним вище. Вказане не заперечував сам відповідач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та це підтверджено наявними у справі доказами, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку. Позивач не надав доказів на спростування цих обставин та не довів протилежне. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Харківською міською радою та Особа-1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на вказаній земельній ділянці. Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 127/2709/16-ц (провадження № 14-352цс18);

- у справі № 133/1922/19: встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки фактично існує спір між ФОП Особа-1 і Козятинською сільською радою з приводу здійснення ФОП підприємницької діяльності на земельній ділянці, яка належить Козятинській сільській раді, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, правильно врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), у яких були встановлені подібні правовідносини;

- у справі № 646/7678/19: апеляційний суд встановив, що Особа-1 є ФОП та власником нежитлових будівель. Згідно з Актом обстеження земельної ділянки від 07 жовтня 2019 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 використовується Особа-1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (металевої споруди та навісу). Особа-1 на підставі договорів оренди № 3, № 5, укладених у 2017 році з ПП «Ремтехсервіс», здає нежитлові приміщення в оренду з метою розміщення виробництва (пункт 1.4 договорів). З інформаційної довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Особа-1 здійснює господарську діяльність, в тому числі, і надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна. Оцінивши зазначені докази, апеляційний суд зробив правильний висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Харківською міською радою та Особа-1 саме як суб`єктом господарювання, і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на вказаній земельній ділянці. Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Грін-Буд» з 08 листопада 2007 року зареєстроване як суб`єкт господарської діяльності, основним видом його діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Місцезнаходження юридичної особи: вулиця Макарова, 60, місто Рівне (том 2, а. с. 31-42).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 27 січня 2016 року зареєстрована як ФОП, видами її діяльності є, зокрема діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні (том 1, а. с. 234-236).

Повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (Форма № 20-ОПП) від 24 жовтня 2019 року підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 надала Головному управлінню Державної податкової служби у Рівненській області, Державній податковій службі у місті Рівномуінформацію щодо наявності в неї об`єкта оподаткування, а саме: кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 237-239), тобто на спірній земельній ділянці.

Таким чином, ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 використовують спірну земельну ділянку під розміщення відповідно будівлі торгового центру та кафе, тобто здійснюють на цій землі підприємницьку діяльність, зокрема ТОВ «Грін-Буд» - діяльність, пов`язану з наданням в оренду й експлуатацію нерухомого майна, а ОСОБА_1 - діяльність, пов`язану з ресторанним бізнесом та наданням послуг мобільного харчування. Отже, цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розташовані вказані приміщення, є комерційна діяльність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Рівненською міською радою з однієї сторони та ТОВ «Грін-Буд» і ОСОБА_1 як суб`єктами господарювання з іншої сторониіснує спір, пов`язаний із здійсненням відповідачами підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та ухвалюючи судові рішення, безпідставно не врахували вищенаведених правових висновків Верховного Суду, у зв`язку з чим допустили порушення предметної юрисдикції.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правової природи правовідносин, які виникли між учасниками справи, у зв`язку з чим розглянули по суті справу, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

При цьому необхідно роз`яснити керівнику Рівненської окружної прокуратури та Рівненській міській раді їх право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд», ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів закрити.

Повідомити керівника Рівненської окружної прокуратури та Рівненську міську раду, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити керівнику Рівненської окружної прокуратури та Рівненській міській раді їх право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити керівника Рівненської окружної прокуратури та Рівненську міську раду про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук