Рішення

від 07.06.2023 по справі 340/1708/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/1708/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Науменка В.В.

при секретарі судового засідання Ярошук Т.О.,

за участі:

представників позивача Турчанова О.В., Гуревича Д.Ю.

представника відповідача Момот О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Гідросила АПМ» (вул. Братиславська, 5-б, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 36119987) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2023 року №000015670702, №000015680702, прийняті Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем безпідставно віднесено господарські операції з ТОВ «ДАК-ТРАНС» до нереальних, тим самим зменшено від`ємне значення ПДВ, незважаючи на те, що перевіряючим надано усі документи, що підтверджують фактичне здійснення таких господарських операцій.

Що стосується відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ по експортних операціях, позивач вказує на повну безпідставність та протиправність висновків податкового органу, які зроблені останнім лише у зв`язку з інформацією про наявність кримінального провадження, яке на час звернення до суду перебувало на стадії досудового розслідування та предмет якого не стосується ні позивача, ні його посадових осіб.

Таким чином, рішення відповідача вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 11.04.2023 позовну заяву залишено без руху (а.с. 88).

18.04.2023 від позивача на виконання ухвали від 11.04.2023 надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору (а.с. 90-91).

Ухвалою суду від 19.04.2023 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, сторонам роз`яснено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с 92).

08.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Зазначив, що під час проведеної перевірки податковим органом виявлено чисельні порушення вимог чинного законодавства з боку позивача. Зокрема, у взаємовідносинах позивача з ТОВ «ДАК-Транс» відповідач зазначив, що згідно товарно-транспортних накладних, вказаним підприємством надавались транспортні послуги позивачу, водночас такі послуги здійснювались водієм, відносно якого немає даних про його трудові відносини з ТОВ «ДАК-Транс», на автомобілі, який не перебуває у власності ТОВ «ДАК-Транс». Крім цього, на запит податкового органу ТОВ «ДАК-Транс» повідомило лише про взаємовідносини з позивачем у вересні 2022 року, водночас про взаємовідносини у звітному періоді жовтні 2022, інформації не надало. Все викладене, на думку відповідача, свідчить про нереальність зазначених операцій.

Що стосується експортних операцій, відповідач у відзиві зазначив, що предметом таких операцій були насоси аксіально-поршневі та запасні частини до них, які, за твердженням відповідача, є об`єктом розслідування у кримінальному провадженні №220220000000000220 від 23.05.2022, що, на думку податкового органу, є підставою для відмови бюджетного відшкодування відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України.

Отже, вважає виявлені під час проведеної перевірки порушення доведеними, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення правомірними (а.с. 103-107).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

29.05.2023 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, у яких відповідач наполягає на раніше наданій позиції, висловленій у відзиві, надає додаткові докази на підтвердження своєї позиції (а.с. 121-122).

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити.

Наголосили, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «ДАК-Транс» є надуманими, безпідставними, такими, що суперечать матеріалам справи. Зазначили, що позивач на постійній основі протягом тривалого часу співпрацює з вказаним контрагентом, усі взаємовідносини належним чином оформлені первинними документами. Усі висновки податкового органу щодо нереальності зазначених господарських операцій ґрунтуються виключно на податковій інформації з електронних баз даних, без проведення будь-яких зустрічних перевірок. Позивач не може нести відповідальність за порушення з боку контрагентів тих чи інших правил ведення бухгалтерського або ж податкового обліку.

З приводу експортних операцій зазначили, що податковим органом відповідне рішення прийнято взагалі без жодних правових підстав, лише на підставі листа слідчого СБУ, у якому йдеться про досудове розслідування кримінального провадження за фактом реалізації певних товарів до російської федерації, які здійснені іншими суб`єктами господарювання, а не позивачем. Стверджують, що позивач та його посадові особи не мають жодного відношення до предмету розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, крім цього, у зазначеному провадженні, за твердженням позивача, навіть нікому не вручено підозру, не кажучи про відсутність вироку суду, який набрав законної сили.

Крім цього, звернули увагу суду, що кримінальне провадження, порушене у травні 2022 року за певними фактами, які на думку слідства на момент його порушення вже мали місце, не може мати будь-якого відношення до операцій, здійснених позивачем у жовтні 2022 року тобто набагато пізніше дати порушення зазначеного кримінального провадження.

Таким чином, наполягали на незаконності винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень та просили суд визнати їх протиправним та скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Наголосив, що у зв`язку з наявною у податкового органу інформації щодо незаконного експорту групою підприємств «Гідросила Груп» насосів аксіально-поршневих до російської федерації, що підтверджено листуванням зі слідчим СБУ, податковим органом прийнято рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ за жовтень 2022 року, що відповідає вимогам п. 200.14 ст. 200 ПК України.

Наголосив на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Гідросила АПМ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 06.10.2008, перебуває на обліку як платник податку (а.с. 32-35).

Основним видом економічної діяльності є: 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування.

Також судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 16.01.2023 по 27.01.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за наслідками якої складено Акт №486/11-28-07-02/36119987 від 03.02.2023 (а.с. 41-51).

Згідно висновків зазначеної перевірки, викладених у Акті, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:

-п. 198.1, абзац 1-3 п. 198.2, п. 198.3, абзац 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України в частині завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за жовтень 2022 року на загальну суму 607,00 грн.;

-встановлено, що від`ємне значення з податку на додану вартість, задеклароване до відшкодування з бюджету, виникло за рахунок експортних операцій насосів аксіально-поршневих та запасних частин до них, які є об`єктом розслідування у кримінальному провадженні №220220000000000220 від 23.05.2023, тому відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України наявний факт для відмови бюджетного відшкодування за жовтень 2022 року на суму 508003,00 грн. (а.с. 50-зворот - 51).

До вказаного Акту позивачем подано заперечення від 28.02.2023 за №04-2-16, у якому позивач звертав увагу на помилковість висновків податкового органу з посиланням на судову практику Верховного Суду (а.с. 59).

Листом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 13.03.2023 позивача повідомлено, що за наслідками розгляду поданих заперечень висновки, зазначені в Акті №486/11-28-07-02/36119987 від 03.02.2023, залишаються без змін (а.с. 60-63).

На підставі Акту №486/11-28-07-02/36119987 від 03.02.2023 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

-№000015670702 від 14.03.2023, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 607,00 грн.. (а.с. 36-37);

-№000015680702 від 14.03.2023, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2022 року на рахунок у банку у розмірі 508003,00 грн. (а.с. 38-39).

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом щодо господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «ДАК-ТРАНС», а також щодо експортних операцій власної продукції позивача.

Так, згідно акту перевірки, встановлено документальне оформлення господарських операцій протягом жовтня 2022 року по взаємовідносинах з ТОВ «ДАК-ТРАНС» (ЄДРПОУ 34362201) щодо надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів на загальну суму 3640,00 грн., у т.ч. ПДВ 606,67 грн.

Зазначені правовідносини між сторонами виникли за договором про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні №02-1/269 від 15.08.2018 (а.с. 74-76), з додатковими угодами (а.с. 77-79), підтверджуються актом надання послуг (а.с. 80), товарно-транспортними накладними (а.с. 81-82), видатковими накладними (а.с. 83-84), за фактом здійснення поставки товару контрагентом складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну (а.с. 85).

Водночас, податковим органом поставлено під сумнів реальність зазначених господарських операцій, що відображено в Акті перевірки.

Так, контролюючим органом в Акті вказано, що надання транспортних послуг у спірний період здійснювалось автомобілем VOLKSWAGEN LT 35 д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними.

Відповідно до даних податкової звітності, ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ДАК-ТРАНС», що також зазначається в Акті перевірки.

Крім цього, податковий орган зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, автомобіль VOLKSWAGEN LT 35 д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , який є фізичною особою-підприємцем, водночас відповідно до поданої декларації прозвітував про відсутність доходу за звітний період 2022 рік. Відповідачем також зазначається про відсутність інформації про надання в оренду зазначеного транспортного засобу.

При цьому, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що таких висновків податковий орган дійшов на підставі аналізу податкової звітності та даних з державних реєстрів, зустрічна перевірка згаданих контрагентів не проводилась.

У зв`язку з викладеним, відповідач дійшов висновку, що отримані транспортні послуги від ТОВ «ДАК-ТРАНС» не відбулись у дійсності, а тому, на думку відповідача, надані первинні документи не опосередковуються реальним рухом активів по ланцюгу постачання від зазначеного контрагента.

Також представник відповідача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях посилався на запит податкового органу до ТОВ «ДАК-Транс» про надання інформації (а.с. 136-137), у якому запитується інформації про взаємовідносини з позивачем у спірному періоді, та відповідь зазначеного контрагента, у якому останній не повідомляє про операції з позивачем, які б здійснювались у жовтні 2022 року (а.с. 138).

Надаючи оцінку таким висновкам податкового органу, суд виходить з наступного.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 9 Закону N 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону N 996-XIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (далі - Положення).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону N 996-XIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено вище, позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій.

Водночас, ставлячи під сумнів їх реальність, податковий орган фактично посилається на недостовірність відображених даних у первинних документах.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону N 996-XIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону N 996-XIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Крім цього, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону N 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків, що випливає з правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 18 грудня 2018 року у справі N 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі N 809/2918/13-а.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022, справа №160/3364/19 дійшла висновків, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Застосовуючи зазначені висновки при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд дійшов висновку, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: укладеними договорами та додатками до них, актами наданих послуг, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Фактичну можливість надання таких послуг мав встановити саме податковий орган, у тому числі шляхом проведення зустрічної перевірки.

Водночас, матеріали справи не містять даних щодо проведення зустрічної чи будь-якої іншої податкової перевірки вищезгаданих контрагентів позивача.

Відтак суд погоджується в позицією позивача про те, що висновок податкового органу щодо неможливості надання послуг позивачу від ТОВ «ДАК-ТРАНС» не підкріплено жодними доказами, ґрунтується лише на припущеннях податкового органу, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Такий висновок суду відповідає позицій Верховного Суду, висловленій у постанові від 19 серпня 2022 року у справі 1740/2194/18.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд також зазначає, що запит податкового органу до ТОВ «ДАК-Транс» від 09.01.2023 (а.с. 136-137), та відповідь на нього (а.с. 138) стосуються іншого перевіряємого періоду вересень 2022 року, а отже і не мають містити інформації щодо господарських операції, здійснених у жовтні 2022 року. Відтак зазначені документи також не спростовують реальність спірних господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі 815/2946/13-а звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за фактом надання позивачу послуг ТОВ «ДАК-ТРАНС» складено податкову накладну, яка була зареєстрована у встановленому законом порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних, контроль за яким здійснюється відповідачем.

Водночас, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі 910/23097/17.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Отже, аналізуючи встановлені обставини та відповідні їм докази у сукупності, суд дійшов висновку, що спірні господарські операції між позивачем та ТОВ «ДАК-ТРАНС» є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи доказами.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення №000015670702 від 14.03.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування ПДВ щодо здійснених позивачем експортних операції, суд зазначає наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначаються статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, що передбачено пунктом 200.7 статті 200 ПК України.

Пункт 200.10. статті 200 ПК України передбачає, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абз. «в» п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз зазначеної норми закону дозволяє зробити висновок, що умовою відмови в наданні бюджетного відшкодування, відповідно до цієї норми закону, є виявлення податковим органом невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Під час проведеної документальної перевірки відповідачем не встановлено такої невідповідності, що випливає зі змісту Акту №486/11-28-07-02/36119987 від 03.02.2023 та не заперечується відповідачем.

Водночас, відповідачем встановлено, що від`ємне значення з податку на додану вартість, задеклароване до відшкодування з бюджету, виникло за рахунок експортних операцій насосів аксіально-поршневих та запасних частин до них, що відображено в Акті перевірки.

Відповідач стверджує, що зазначені насоси аксіально-поршневі та запасні частини до них є об`єктом розслідування у кримінальному провадженні 220220000000000220 від 23.05.2022, що, на думку відповідача, свідчить про наявність факту для відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за жовтень 2022 року, при цьому своє рішення обґрунтовує саме абз. «в» пункту 200.14 статті 200 ПК України.

Відповідно до Акту перевірки, змісту відзиву та письмових пояснень, відповідач виходить з того, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №220220000000000220 від 23.05.2022 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України, під час якого перевіряються факти постачання ПрАТ «Торговий дім «Гідросила» продукції виробництва групи компаній «Гідросила Груп» до російської федерації після початку 24.02.2022 військової агресії рф проти України. При чому, таке розслідування стосується ПрАТ «Гідросила Груп», АТ «Гідросила», ПрАТ «Торговий дім «Гідросила», АТ «Гідросила МЗТГ», ТОВ «Гідросила Тетіс», а також громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Водночас, жодних доказів, які б підтверджували зазначені відповідачем факти, матеріали справи не містять, документів, на підставі яких відповідач дійшов вказаних висновків, до суду не надано.

Суд вкотре наголошує, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, суд констатує, що у процитованому відповідачем листуванні зі слідчим СБ України відсутні посилання на будь-які факти причетності ПрАТ «Гідросила АПМ» або ж посадових осіб позивача до протиправної діяльності, яка є предметом розслідування зазначеного кримінального провадження, як і доказів, які б свідчили, що можлива протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов`язана зі спірними операціями і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача чи приймали в ній участь.

Відповідачем не надано чіткої відповіді суду, чому відповідач відносить продукцію, поставлену позивачем на експорт у жовтні 2022 року, до «об`єкту розслідування» у вищезазначеному кримінальному провадженні, яке порушено у травні 2022 року, тобто задовго та зазначених подій, а також що взагалі означає термін «об`єкт розслідування», яким нормативно-правовим актом такий термін визначено.

Враховуючи зміст Акту перевірки, відзиву та пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, можна дійти висновку, що відповідач вважає продукцію, поставлену позивачем на експорт у звітному періоді насоси аксіально-поршневі та запчастини до них, такою, що поставлена до російської федерації, тобто - предметом злочину у наведеному кримінальному провадженні, проте будь-яких доказів таким своїм твердженням не наводить, керуючись у своїх висновках виключно припущеннями.

Суд наголошує, що належними доказами у даному випадку можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у скоєнні злочину. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно посадових осіб позивача, його контрагентів, пов`язаних осіб, засновників, учасників, тощо, який би набрав законної сили, під час розгляду справи контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінального провадження за фактом вчинення злочину посадовими особами підприємств, пов`язаних з позивачем, не може слугувати належним доказом протиправності здійснених позивачем господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податку, який за результатами своєї діяльності за звітний (податковий) період задекларував від`ємне значення ПДВ та дотримався умов та формальностей, передбачених цим Кодексом, на відшкодування цієї суми з бюджету, від наявності чи відсутності зареєстрованих в ЄРДР кримінальних проваджень, у яких фігурують його власники, засновники, інші уповноважені особи чи такі особи інших пов`язаних з ним юридичних осіб, зокрема, які входять до групи компаній, або комісіонери.

Норми Податкового кодексу України також не визначають умовою узгодження податковим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної чи документальної перевірки відсутність зареєстрованих в ЄРДР кримінальних проваджень щодо платника податку або щодо задекларованих ним господарських операцій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, застосовуючи до спірних правовідносин вимоги абзацу «в» пункту 200.14 статті 200 ПК України, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначений законом, а отже такі дії та відповідні їм рішення податкового органу є протиправними, що є підставою для їх скасування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування правомірності прийнятого рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ, таке рішення винесено без належних правових підстав, а відповідне податкове повідомлення-рішення №000015680702 від 14.03.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, не виконав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До матеріалів справи додані платіжні доручення про сплату судового збору у загальному розмірі 10304,05 грн. (а.с. 6, 91), зазначені суми підлягають стягненню на користь позивача.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Гідросила АПМ» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області 14.03.2023 №000015670702.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області 14.03.2023 №000015680702.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Гідросила АПМ» (ЄДРПОУ 36119987) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10304,05 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 09 червня 2023 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО