Постанова

від 08.06.2023 по справі 357/7642/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 357/7642/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1159/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретарів судового засідання - Гребнєва Є.Д., Хоменко О.І., Гаврюшенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Бондаренко О.В., по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га. Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га, індексний номер: 44575659 від 13 грудня 2018 року 08:09:22 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га, що виникло на підставі Договору оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин». Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га, індексний номер: 44575709 від 13 грудня 2018 року 08:13:45 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га, що виникло на підставі Договору оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин». Витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га, які розташовані у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Внести зміни до Договору оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода» шляхом його викладення у редакції, зазначеній у заяві про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 179-182). Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та Малоєрчівської сільської ради Сквирського району Київської області на користь позивача понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване у ТОВ «Олійникова Слобода» було укладено договір оренди землі № б/н, за яким було передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0027, розташовану в межах Олійниково - Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Зазначав, що 03 жовтня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером: 16251113, яким зареєструвала право оренди на вказану земельну ділянку за товариством. 13 лютого 2018 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 443 від 13 лютого 2018 року, виданого Узинською міською державною нотаріальною конторою Київської області, ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0027. Протягом усього часу дії договору оренди ТОВ «Олійникова Слобода» користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії спрямовані на позбавлення товариства права користування землею за вказаним договором. За скаргою, поданою нею та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом № 725/5 від 15 березня 2018 року, Міністерство скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0027 за товариством.

Не зважаючи на те, що договір оренди є дійсним і ніким не оспорений, 05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала з іншим орендарем - ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди № б/н, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0027, після чого державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. 15 березня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на неї за ТОВ Агрокомплекс «Узин» з індексним номером: 40136423.

У зв`язку з порушеннями прав та неможливістю відновити державну реєстрацію свого права оренди на земельну ділянку товариство звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсним цього договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0027 за ТОВ Агрокомплекс «Узин» (справа № 357/9019/18). Після звернення до суду з вказаним позовом 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року, після чого ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0027. Так, 30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0027, зареєстрована за реєстровим номером: 3129. При цьому, не вчинила жодних дій щодо отримання від ТОВ «Олійникова Слобода», як законного орендаря земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0027, згоди на проведення її поділу, не повідомила товариство про свій намір здійснити поділ і не погодила технічну документацію із землеустрою щодо поділу землі. На підставі зазначеної заяви відповідача 07 грудня 2018 року державним реєстратором були прийняті рішення про: скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0027 шляхом закриття Поземельної книги і скасування державного номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, державну реєстрацію зальної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га, які утворилися внаслідок поділу.

12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 , а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0042 з індексним номером: 44563760 від 12 грудня 2018 14:05:24 та на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0043 з індексним номером: 44564015 від 12 грудня 2018 14:10:59. Не зважаючи на те, що право оренди товариства за договором оренди залишилося дійсним, тому і продовжує діяти щодо спірних земельних ділянок.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди землі, за яким передала останньому в оренду обидві спірні земельні ділянки. 13 грудня 2018 року той же державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин»: на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0042 з індексним номером: 44575659 від 13 грудня 2018 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 з індексним номером: 44575709 від 13 грудня 2018. Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства України поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0027 було здійснено без погодження позивача, як її законного орендаря та виключно з метою приховання юридичного факту наявності у ТОВ «Олійникова Слобода» дійсного права оренди на неї і перешкоджання йому у відновленні державної реєстрації цього права в ДРРПНМ. Відтак, за наявності дійсного Договору оренди з позивачем, який поширює свою дію на земельні ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0042 та 3220484400:01:007:0043 в силу норм ч. 3 ст. 110 ЗК України, ОСОБА_1 не мала права передавати їх в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин», і укладенням оспорюваного договору порушила права товариства, як їх законного орендаря. Відповідно у державного реєстратора не було і правових підстав для проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин». Таким чином, має місце грубе порушення прав та інтересів позивача, як єдиного законного орендаря земельних ділянок з кадастровим номером: 3220484400:01:007:0042 та 3220484400:01:007:0043 (т. 1 а.с. 1-12, 175-182).

У листопаді 2019 року відповідач Ілюшина М.О. подала відзив на позовну заяву, мотивуючи тим, що в період з 03 грудня 2018 року по 13 серпня 2019 року вона працювала державним реєстратором Малоєрчивської сільської ради Сквирського району Київської області. В свої роботі на цій посаді вона керувалась діючим законодавством України та вважає, що при прийнятті нею рішення про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га, індексний номер: 44575659 від 13 грудня 2018 року та права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га, індексний номер: 44575709 від 13 грудня 2018 року нею жодних порушень діючого законодавства допущено не було. Вона заперечувала проти обґрунтування позовних вимог, викладених в позовній заяві про те, що під час прийняття оскаржуваних рішень державним реєстратором було порушено норми законодавства, але вона вважає, що надані їй для реєстрації права оренди земельних ділянок документи були достатніми для проведення такої реєстраційної дії і не містили на той час підстав для відмови у такій реєстрації. Зі змісту позовної заяви та з доданої Інформаційної довідки з Держреєстру за номером 172332309 від 02 липня 2019 року вбачається, що одній спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3220484400:01:007:0042, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер НВ -3213097482018, виданий 07 грудня 2018 року відділом Держгеокадастру. Тобто спірна земельна ділянка 07 грудня 2018 року була вже сформована та відкрито розділ та реєстрація ОНМ (дата, час державної реєстрації) - 07 грудня 2018 року 15:42:05. - другій спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3220484400:01:007:0043, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер НВ -3213097472018, виданий 07 грудня 2018 року відділом Держгеокадастру. Тобто, спірна земельна ділянка 07 грудня 2018 року була вже сформована та відкрито розділ та реєстрація ОНМ (дата, час державної реєстрації) - 07 грудня 2018 року 15:41:00. Обидві земельні ділянки вже були зареєстровані як об`єкти нерухомого майна і могли бути об`єктами цивільних прав і реєстрація права оренди відбулась після формування та державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки. Тобто вона діяла в межах вимог діючого законодавства. Передбачених законом достатніх підстав для відмови у реєстрації права оренди спірних земельних ділянок у неї не було, заявлені до реєстрації речові права на нерухоме майно та їх обтяження вона вважала такими, що відповідають законодавству і поданим/отриманим документам, як передбачено ч. 4 ст. 18 Закону № 1952-IV. Погоджувалася з позивачем в тій частині, що оскаржувані ним рішення державного реєстратора підлягають скасуванню як похідні вимоги від вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору (в разі визнання судом оспорюваного договору недійсним) і заперечувала проти того, що нею були порушені норми законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, тому це є додатковою підставою для скасування судом оскаржуваних рішень. Позивачем жодним чином не доведено позовних вимог до неї, як самостійних позовних вимог, а якщо ці позовні вимоги вважати похідними, як вказує сам позивач, та вона не має виступати відповідачем у цій справі. В зв`язку з викладеним, просила в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до неї, відмовити як пред`явлених до неналежного відповідача (т. 1 а.с. 164-168).

Представники ТОВ Агрокомплекс «Узин» - Коломійчук М.А., Шовкопляс С.П. подали до суду письмові пояснення у справі, у яких зазначили, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 219-225, т. 2 а.с. 65-71).

У листопаді 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Червінчик Є.Е. подав письмові пояснення, у яких просив в позові відмовити в повному обсязі (т. 2 а.с. 21-29).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2020 року у задоволенні позовної заяви ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі відмовлено (т. 2 а.с. 74-88).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника відповідача Червінчика Є.Е. про ухвалення додаткового рішення відмовлено (т. 2 а.с. 153-158).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Шовкопляса С.П. про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено (т. 2 а.с. 161-166).

Не погодившись з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2020 року, представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С.І. звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, змінити розподіл судових витрат (т. 2 а.с. 169-209).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм ст. 204, 207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. 6, 17, 24, 31 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV, ст. 2,3 Закону № 1952-ІV та порушення норм ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Звертала увагу, що висновки Верховного Суду у справах № 322/1178/17, № 357/8110/18 не підлягають застосуванню у цій справі у зв`язку з втратою нормами ст. 18 Закону № 161-ХІV чинності на момент виникнення спірних правовідносин між ТОВ «Олійникова Слобода» та відповідачем ОСОБА_1 . Зазначала, що договори оренди землі, укладені після 01 січня 2013 року починають свій перебіг з моменту їх укладення, тобто підписання сторонами, а не державної реєстрації права оренди, якщо тільки сторони у самому договорі не домовилися про інше. Вказане узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах по справах № 912/3294/18, № 912/3295/18, № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17, № 704/1551/16-ц і саме ці висновки підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи. Вважає, що суд першої інстанції мав застосувати норми ст. ст. 207, 638, 640 ЦК України та ст. 14 Закону № 161-XIV відповідно до яких Договір оренди землі є укладеним і таким, що набрав чинності з моменту його підписання ОСОБА_1 та товариством. Всупереч висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 696/1693/15-ц суд помилково ототожнив поняття «державна реєстрація договору оренди землі» та «державна реєстрація права оренди на земельну ділянку», що призвело до неправильного застосування норм ч. 1 ст. 210 ЦК України, які передбачають, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації, і, враховуючи те, що правовий інститут державної реєстрації, передбачений Законом № 1952-IV, передбачає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а не правочинів, на підставі яких виникають такі права, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі.

Також апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17, згідно з якими відсутність у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем. Укладення договору оренди землі без попереднього припинення або розірвання договору оренди землі, укладеного раніше з іншим орендарем земельної ділянки є дійсним незалежно від факту державної реєстрації права оренди, порушує право орендаря на отримання у користування земельної ділянки, яке виникло у нього раніше на підставі договору землі. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що, не зважаючи на скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Олійникова Слобода», Договір оренди землі діє з моменту його підписання ОСОБА_2 і товариством, і на підставі цього Договору в позивача є першочергове право на отримання спірних земельних ділянок у користування, яке підлягає судовому захисту у зв`язку з його порушенням відповідачем.

Зазначала, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» не призвело до припинення самого права оренди, що виникло у товариства на підставі Договору оренди землі після державної реєстрації цього права у ДРРПНМ, адже ні ст. 141 ЗК України, яка визначає перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, ані жодна інша норма земельного законодавства не передбачають припинення права оренди земельної ділянки у разі скасування Міністерством рішення державного реєстратора про його державну реєстрацію у порядку ст. 37 Закону № 1952-IV. Крім того, поділ земельної ділянки не припиняє права оренди, що виникло у землекористувача до її поділу.

Дійшовши висновку, що чинність наказу Міністерства № 727/5 від 15 березня 2018 року впливає на задоволення позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» у цій справі суд першої інстанції був зобов`язаний зупинити провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20, у межах якої оскаржується вказаний наказ. Вважає, що помилковим висновок суду про те, що державний реєстратор є неналежним відповідачем, оскільки предметом спору є, зокрема, скасування рішень державного реєстратора.

29 січня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ Агрокомплекс «Узин» - адвоката Миколюка М.Д., в якому він просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Також просив стягнути з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн. (т. 2 а.с. 224-235).

01 лютого 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А., в якому вона просила скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Просила стягнути з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_1 12 500,00 грн. витрат на правничу допомогу (т. 3 а.с. 3-13, 28-38).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року за клопотанням представника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Цой Д.С.,було зупинено апеляційне провадження у справі до перегляду законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 в іншій цивільній справі № 357/9440/20 (т. 3 а.с. 80-84, 90-95).

Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, справу направлено для продовження розгляду, матеріали справи надішли до апеляційного суду 05 листопада 2021 року (т. 3 а.с. 177-192).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року за клопотанням представника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Цой Д.С., було зупинено апеляційне провадження у справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 357/8104/19 (т. 4 а.с. 3-9).

Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/8104/19 повернуто справу на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка в свою чергу ухвалою від 31 серпня 2022 року зупинила касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

02 травня 2022 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. про поновлення провадження у справі (т. 4 а.с. 12-13).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2022 року поновлено провадження у справі (т. 4 а.с. 22-23).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року за клопотанням представника ТОВ «Агрокомплекс «Узин» - адвоката Косяк В.М.,було зупинено апеляційне провадження у справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 676/7428/19, яка в свою чергу ухвалою від 05 вересня 2022 року зупинила касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) (т. 4 а.с. 71-74, 99-102).

Велика Палата Верховного Суду 18 квітня 2023 року прийняла постанову у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), якою закінчила розгляд справи у касаційному порядку.

01 травня 2023 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С.І. подала клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку із розглядом справи і опублікуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (т. 4 а.с. 104-107).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року поновлено провадження у справі та, з урахуванням забезпечення належного повідомлення сторін по справі, справу призначено до розгляду на 08 червня 2023 року (т. 4 а.с. 108).

У судовому засіданні представники ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С.І., адвокат Цой Д.С., адвокат Кравець О.І. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представники ТОВ Агрокомплекс «Узин» - адвокат Миколюк М.Д., адвокат Косяк В.М., представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені на зазначені ними адреси, тобто належним чином, про що у справі є докази. Відповідач ОСОБА_1 була сповіщена на зазначену нею адресу про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення адресату особисто поштового відправлення. Факт належного сповіщення відповідача ОСОБА_1 її представник - адвокат Марценюк Л.А. в суді апеляційної інстанції не заперечувала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Повідомлення третьої особи державного реєстратора Ілюшиної М.О. повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною нею адресою, заяви про зміну адреси місця знаходження (перебування) від вказаної особи до суду не надходили (т. 3 а.с. 73-79, 194-202, 241-248 т. 4 а.с. 24-36, 109-121).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія РЗ № 284844, виданого 23 липня 2003 року, ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 2,400 га з кадастровим номером 3220484400:01:0007:0027, правонаступником ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 443, виданий 13 лютого 2018 року (т. 1 а.с. 17, 18, 52-53).

З матеріалів справи, вбачається, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі № б/н, за яким ОСОБА_2 передав Товариству в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2,400 га з кадастровим номером 3220484400:01:0007:0027, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (т. 1 а.с. 14-15).

Згідно п.п. 6-10 цього Договору, орендна плата нараховується і видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1262,88 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) гривень, в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 роки за взаємною згодою сторін. Згідно п. 37 Договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т. 1 а.с. 14-15,19-22).

30 вересня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 16251113, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:0007:0027 за ТОВ «Олійникова Слобода», що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 23).

13 лютого 2018 року державний нотаріус Малькевич Л.В. Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського району Київської області рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39646022 від 13 лютого 2018 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 443, виданий 13 лютого 2018 року, власником зазначена ОСОБА_1 і ці дані перенесено до новостворених ОНМ, якими змінено реєстрацію, здійснену 30 вересня 2014 року, індексний номер: 16251113 (т. 1 а.с. 28-31).

28 лютого 2018 року ОСОБА_1 та інші особи звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Розглянувши дану скаргу Міністерство юстиції України наказом № 727/5 від 15 березня 2018 року дійшло висновку про скасування рішень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, та скасувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2018 року № 39646022, прийняте державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Малькевич Л.В., що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 32-41).

У серпні 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О., про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, яка відповідно до ухвали від 29 жовтня 2018 року Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, була прийнята до провадження суду 29 жовтня 2018 року (справа № 357/9019/18) (т. 1 а.с. 42-48).

З відповіді на запит Головного управління Держгеокадастру у Київській області вбачається, що згідно із Національною кадастровою системою, земельні ділянки зазначені у запиті, були перенесені до архівного шару. У результаті чого земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:01:0007:0027 була поділена згідно документацій із землеустрою щодо поділу, яка надійшла по он-лайн сервісу з присвоєнням кадастрових номерів, а саме: 3220484400:01:007:0042 та 3220484400:01:007:0043. Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02 липня 2019 року № 172332309, 30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:0007:0027, зареєстрована за реєстровим № 3129. На підставі заяви ОСОБА_1 07 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення про: - скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:0007:0027 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; - державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га, які утворилися внаслідок поділу. 12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу земельної ділянки за ОСОБА_1 : - на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га з індексним номером 44575659 від 13 грудня 2018 року; - на земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га з індексним номером 44575709 від 13 грудня 2018 року, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 49-53).

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» був укладений договір оренди землі, відповідно до п. 2 даного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2000; 1,2000 га, в т.ч. ріллі 1,2000; 1,2000 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0042 та 3220484400:01:007:0043, які розташовані на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. О. Слобода Білоцерківського району Київської області. 13 грудня 2018 року даний договір на обидві земельні ділянки був зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44575659 та № 44575709 державним реєстратором прав на нерухоме мано Іллюшиною М.О. Малоєрчівської сільської ради Сквирського району Київської області (т. 1 а.с. 126-130).

25 квітня 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулась до ОСОБА_1 , шляхом направлення засобами поштового зв`язку пропозицію (оферту) про внесення змін до Договору оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року, який вона отримала16 травня 2019 року (т. 1 а.с. 55-63).

У вересні 2020 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, районним судом було відкрито провадження у справі № 357/9440/20.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, позов ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року. Стягнути з МЮ України, на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судовий збір у розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 357/9440/20 (провадження 61-15073св21), постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в частині вирішення по суті позову ТОВ «Олійникова Слобода» про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року - залишено без змін, а в частині стягнення судового збору та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 357/9019/18 (провадження 61-6755св22), позов ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0027. Скасовано рішення державного реєстратора КП Великодимирівської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 40136423 від 15 березня 2018 року. вирішено питання розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 05 червня 2013 року) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договорів оренди від 05 червня 2013 року та від 10 грудня 2018 року) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

05 грудня 2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX), частину першу статті 14 Закону України «Про оренду землі» викладено в іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договору оренди від 05 червня 2013 року) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; 4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; 5) умови збереження стану об`єкта оренди; 6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; 7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; 9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 10) відповідальність сторін; 11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі могли бути зазначені інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення оспорюваного договору оренди від 10 грудня 2018 року) були: 1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі могли зазначатися інші умови.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац третій частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» доповнено умовою про дату укладання договору оренди.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди).

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено вимогою, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Можна зробити висновок, що на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі.

На час укладення договору оренди стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 05 червня 2013 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснювалася орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» доповнено нормою про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) зазначено, що оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьої статті 640 ЦК України (до 01 січня 2013 року), вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Отже, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди і виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації.

Судом встановлено, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та ТОВ «ім. Котовського», яке з 2016 року було перейменоване в ТОВ «Олійникова Слобода», було укладено договір оренди землі № б/н, (кадастровий номер земельної ділянки 3220484400:01:0007:0027, розташовану в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області).

Відповідно до пункту 37 прикінцевих положень договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі від 05 червня 2013 року було зареєстровано 03 жовтня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. (рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 16251113).

Зазначене рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.

Однак, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також у апеляційній скарзі повідомляв суд, що наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 оскаржується в судовому порядку з 2018 року (справа № 357/9440/20) і вирішення цього питання впливає на встановлення факту набуття ТОВ «Олійникова Слобода» права оренди на спірну земельну ділянку.

25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.

Унаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 право оренди позивача за договором оренди землі від 05 червня 2013 року є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку (03 жовтня 2014 року), оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

За вказаних приписів та встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що 10-річний строк дії первинного договору оренди розпочався з 05 червня 2013 року та сплинув 05 червня 2023 року, і що на момент укладення оскаржених договорів оренди - 10 грудня 2018 року - був чинним первинний договір оренди.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Кравець О.І. заявила, що первинний орендар ТОВ «Олійникова Слобода» маючи намір скористатись переважним правом орендаря заявив про пролонгацію договору оренди від 05 червня 2013 року про що направив письмового листа правонаступнику орендодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. заявила, що така пропозиція категорично відхилена орендодавцем ОСОБА_1 з огляду на небажання останньої продовжувати договір оренди з ТОВ «Олійникова Слобода» про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 4 а.с. 120-121).

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.

Також відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 33 вищевказаного Закону про оренду землі передумовами виникнення переважного права на поновлення є: закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі; належне виконання договору орендарем; наявність інших осіб, які виявили намір укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону про оренду землі, умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Водночас предмет регулювання статті 33 Закону про оренду землі не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за смислом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини друга-п`ята статті 33 Законупро оренду землі); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону про оренду землі).

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження №14-72цс21).

Разом із цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання недійсним договору оренди від 10 грудня 2018 року, який порушує переважне право первинного орендаря за договором від 05 червня 2013 року термін якого сплив 05 червня 2023 року, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

Як вже зазначалось, за обставинами цієї справи, ОСОБА_1 уклала спірний договір оренди від 10 грудня 2018 року з ТОВ «Агрокомплекс «Узин», за яким було зареєстроване право оренди, ще до закінчення строку дії первинного договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода» від 05 червня 2013 року та до вичерпання встановленого первинним договором оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатись переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанова від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, пункт 66).

У постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря, якщо на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити (пункти 46.3, 46.4 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14).

Судове рішення про визнання відсутнім права відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження №14-72цс21).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

З огляду на вищевикладене належним способом захисту переважного права орендаря - ТОВ «Олійникова Слобода» є вимога про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» в повному обсязі з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі № 357/ 7734/18.

Враховуючи вищевказане, державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М.О. не є належним відповідачем у даній справі, а тому в позові в цій частині слід відмовити, як заявленого до неналежного відповідача.

Щодо юрисдикції спору Велика Палата Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) дійшла правового висновку, зокрема, оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так і двох наступних, укладених із відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок. А оскільки позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ «Агрокомплекс «Узин» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди як з ТОВ «Олійникова Слобода», так і з ТОВ «Агрокомплекс «Узин», а тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Така практика є сталою, підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду не вбачається.

З цих підстав. суд апеляційної інстанції визнав неспроможними і відхилив доводи клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.М. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ «Агрокомплекс «Узин» (т. 4 а.с. 65).

Згідно зі ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову в позові.

Інші доводи апеляційної скарги зведені до тлумачення законодавства, цих висновків суду не спростовують, тому апеляційним судом відхилені.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2020 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 09 червня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова