Ухвала

від 29.06.2023 по справі 357/7642/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у порядку ухвалення додаткового рішення)

29 червня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 357/7642/19

Апеляційне провадження № 22-з/824/817/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Осінчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» - адвоката Косяка Вячеслава Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2020 року у задоволенні позовної заяви ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі відмовлено (т. 2 а.с. 74-88).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника відповідача Червінчика Є.Е. про ухвалення додаткового рішення відмовлено (т. 2 а.с. 153-158).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Шовкопляса С.П. про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено (т. 2 а.с. 161-166).

Не погодившись з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2020 року, представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С.І. звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, змінити розподіл судових витрат (т. 2 а.с. 169-209).

Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» - задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2020 року - скасовано, ухвалено нове судове рішення. Відмовлено в позові ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі (т. 4 а.с. 122-132).

12 червня 2023 року представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» - адвокат Косяк В.М. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 17 000,00 грн. (т. 4 а.с. 134-136).

14 червня 2023 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Кравець О.І. подала заперечення щодо розподілу судових витрат та просила відмовити відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу (т. 4 а.с. 138-141).

У судовому засіданні представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Кравець О.І. просила відмовити у задоволенні заяви або зменшити розмір таких витрат, якщо суд дійде висновку про задоволення заяви.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси та адреси електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази (т. 4 а.с. 143-145).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 суд виходив із того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові від 08 квітня 2020 року у справі №306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу представникТОВ Агрокомплекс «Узин» - адвокат Миколюк М.Д. заявляв про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 17 000,00 грн. (т. 2 а.с. 224-235).

На підтвердження витрат ТОВ Агрокомплекс «Узин» на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 30 від 25 січня 2021 року, укладеного між ТОВ Агрокомплекс «Узин» та АО «МКБ ГРУПП», копію договору про продовження дії договору № 30 про правничу допомогу від 12 січня 2022 року, ордери адвокатів Миколюка М.Д. та Косяка В.М., акт приймання-передачі правничої допомоги від 29 січня 2021 року, витяг з банківського рахунку АО «МКБ ГРУПП», платіжне доручення № 1149 від 25 січня 2021 року на суму 10 000,00 грн. (т. 2 а.с. 236-240, т. 3 а.с. 72, 237, т. 4 а.с. 119).

Згідно з п. 2.1, 2.2 договору про надання правової допомоги № 30 від 25 січня 2021 року гонорар за правничу допомогу становить 10 000,00 грн. За виграну справу в апеляційній інстанції клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 7 000,00 грн.

Згідно з п. 2.6 договору по факту надання правничої допомоги сторони складають акт приймання-передачі правничої допомоги.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що АО «МКБ ГРУПП» зобов`язується на платній основі надати правничу допомогу клієнту по справі № 357/7642/19, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату обумовлений цим договором та актом приймання-передачі правничої допомоги гонорар.

За змістом акта приймання-передачі правничої допомоги від 29 січня 2021 року АО «МКБ ГРУПП» надана наступна професійна правнича допомога: надання правової консультації - 5 год., аналіз документів - 2 год., аналіз судової практики - 3 год., складення відзиву на апеляційну скаргу - 6 год., представництво в суді - 2 год., вартість наданої допомоги становить 10 000,00 грн. (т. 2 а.с. 238).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

14 червня 2023 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Кравець О.І. подала заперечення щодо розподілу судових витрат. Посилалась на те, що позивач звернувся за захистом своїх прав ще 11 липня 2019 року, проте, тривалий розгляд цієї справи був зумовлений умисними діями відповідачів, що були спрямовані на затягування розгляду справи. Такі дії відповідачі призвели до того, що позивач за наявності можливості захистити свої права у судовому порядку, формально через сплив строку дії договору оренди землі, термін якого закінчився вже під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції. З огляду на наведене, просила відмовити відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (т. 4 а.с. 138-141).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Врахувавши вищевказане, колегія суддів погодилась з доводами сторони позивача щодо завищеної суми витрат на правничу допомогу, яку представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» просив стягнути з відповідача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оскільки такий розмір не відповідає складності справи, наданим адвокатом обсягом послуг в апеляційному суді та не відповідає критерію розумності.

Зокрема апеляційний суд вважає, що кількість часу, витраченого на надання правової консультації - 5 год., аналіз документів - 2 год., аналіз судової практики - 3 год., є завищеним, оскільки послуги із здійсненням консультації, аналізу документів, аналізу судової практики, охоплюється послугою зі здійснення підготовки відзиву на апеляційну скаргу. Оскільки рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу часу, який зазначений адвокатом в акті виконаних робіт. Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає завищеним розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, та таким, що підлягає зменшенню з 17 000,00 грн. до 12 000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, виходячи з вищенаведених вимог законодавства, засад розумності і справедливості, та враховуючи заперечення позивача суд визначає до стягнення суму витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 000,00 грн., яка єспівмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

З огляду на вищезазначене, оскільки витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції доведені, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» - адвоката Косяка Вячеслава Миколайовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (ідентифікаційний код 03755360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (ідентифікаційний код 32638214) - 12 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 30 червня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова