Ухвала

від 31.05.2023 по справі 1008/5677/12

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Васильківський міськрайонний суд КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1008/5677/12

Провадження № 2/362/505/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2023 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Жеребко Ю.І.,

представників ТОВ «Астра-Земля» Тетерського В.Ю., ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права постійного користування землею,

в с т а н о в и в:

У вересні 2012 року до суду звернувся в.о. Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі - Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якому просить визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради №1072 від 26.10.10 в частині передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №№323011, 323012 та 323230 та скасувати їх державну реєстрацію; визнати право постійного користування земельними ділянками кадастрові номери 3221455300:03:008:0110, 3221455300:03:008:0111 та 3221455300:03:008:0115 за Державним підприємством «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України»; Судові витрати покласти на відповідачів.

Вказуючи на те, що Державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (далі ДП «ДСВ ІФРГ НАН України») 20.05.02 видано державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102.

У подальшому, на підставі рішення Глевахівської селищної ради №1072 від 26.10.10 ОСОБА_3 (далі відповідач 3) передано у приватну власність по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, відповідач 3 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №323011 та цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3221455300:03:008:00111.

Далі на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.10 вказану земельну ділянку відповідач 3 продав ТОВ «Астра-Зємля» (далі відповідач 2) про що проставлено відповідну відмітку на вказаному державному акті.

Також, на підставі рішення Глевахівської селищної ради №1072 від 26.10.10 ОСОБА_7 (далі відповідач 4) передано у приватну власність по АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, відповідач 3 отримав державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку серії ЯЛ №323012 та цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3221455300:03:008:0110.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.10 вказану земельну ділянку відповідач 4 продав ТОВ «Астра-Земля» (далі відповідач 2) про що проставлено відповідну відмітку на вказаному державному акті.

Також, на підставі рішення Глевахівської селищної ради №1072 від 26.10.10 ОСОБА_5 (далі відповідач 5) передано у приватну власність по АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,4677 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, відповідач 5 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №323230 та цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3221455300:03:008:0115.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.11 вказану земельну ділянку відповідач 5 продав ТОВ «Астра-Земля» про що проставлено відповідну відмітку на вказаному державному акті.

Як встановлено перевіркою, вказані земельні ділянки відчужені за рахунок особливо цінних земель Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин НАН України» (далі позивач) без відповідного погодження у землекористувача.

Так, згідно вказаного вище державного акту на право постійного користування серії ІІ-КВ №001432 позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 971,21 га в межах Глевахівської селищної ради.

Вказаний державний акт складений на підставі технічної документації, розробленої ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та рішення Глевахівської селищної ради №236 від 06.03.01.

Позивачем витребувано з цього інституту каталог координат земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача і листом від 19.08.11 №01/04- 06/1156 вказаний каталог координат надано.

У подальшому, цей каталог координат на вимогу Васильківської міжрайонної прокуратури управлінням Держкомзему у Васильківському районі внесено до Автоматизованої системи координат ведення державного земельного кадастру. При цьому, управлінням виявлено земельні ділянки, які перекривають зовнішні межі ділянки позивача.

Згідно інформації управління Держкомзему у Васильківському районі від 17.10.11 №3816/02-1 та додатків до цієї інформації встановлено, що земельні ділянки, які на даний час перебувають у власності відповідача 2, розташовані в межах земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача.

Національна академія наук України не погоджувала вилучення вказаних земельних ділянок (кадастрові номери 3221455300:03:008:0110, 3221455300:03:008:0111 та 3221455300:03:008:0115). Окрім того, питання вилучення вказаних земельних ділянок не погоджувалося Верховною Радою України, вилучення вказаних земельних ділянок Кабінетом Міністрів України; не проводилося.

За таких обставин, Глевахівська селищна рада не уповноважена була приймати рішення №1072 від 26.10.10 в частині передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Таким чином, в цій частині вказане рішення Глевахівської селищної ради є незаконними і підлягає скасуванню.

Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №№323011, 323012 та 323230 мають бути визнані недійсними а їх державна реєстрація скасована, оскільки відповідно до п. 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.99 № 43, рішення селищної ради є підставою видачі державного акту, і відповідно у випадку скасування рішення селищної ради зникає підстава видачі державних актів.

В даному випадку Глевахівською селищною радою, шляхом прийняття рішення №1072 від 26.10.10 в частині передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , порушено права Державного підприємства «ДСВ ІФРГ НАН України», а відповідно й права держави.

Також контроль за дотриманням земельного законодавства згідно Указу Президента України від 13.04.11 №459/2011 та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.11 №1300 в межах Київської області покладено на Державну сільськогосподарську інспекцію в Київській області.

У зв`язку з чим, виконуючий обов`язки Васильківського міжрайонного прокурора звертається до суду з даним позовом в інтересах держави, в особі ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» та Державної інспекції сільського господарства в Київській області.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2013 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2013 року, в задоволенні позову Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», державної інспекції сільського господарства в Київській області відмовлено (т. 1 а.с.227-228, т. 2 а.с.41-45).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 року № 6-46808 св13 вказані вище рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської обласні від 08 жовтня 2013 року скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.138-140).

Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Медведева К.В. від 26.03.2014 року прийнято цивільну справу до свого провадження.

Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Медведева К.В. від 15.06.2016 року задоволено заяву про відвід судді Медведева К.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2016 року вказана справа передана судді Марчук О.Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2017 року вказана справа передана судді Корнієнко С.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 року у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_8 від посади рішенням ВРП №1107/3дп/15-19 від 10.04.2019 року вказана справа передана судді Лебідь-Гавенко Г.М.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2019 року прийнято досвого провадженняцивільну справузапозовом Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», Державної інспекціїсільського господарствав Київськійобласті доГлевахівської селищноїради Васильківськогорайону Київськоїобласті,Товариства зобмеженою відповідальністю«Астра-Земля», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнаннянезаконним таскасування рішенняГлевахівської селищноїради Васильківськогорайону Київськоїобласті,визнання недійснимдержавних актівна правовласності наземельні ділянкиі скасуванняїх державноїреєстрації,визнання недійснимидоговорів купівлі-продажуземельних ділянокта визнанняправа постійногокористування землею(т.7 а.с.13-14).

Ухвалою Васильківськогоміськрайонного судуКиївської області від 29 листопада 2021 року позовну заяву Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі - Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права постійного користування землею, залишено без розгляду (т.8 а.с.67-73).

Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.8 а.с.146-149).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2023 року у задоволенні клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Гладія Є. про заміну найменування органу прокуратури який звернуся із позовом відмовлено.

Замінено у цивільній справі за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі - Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права постійного користування землею позивача Києво-Святошинську місцеву прокуратуру Київської області на його правонаступника Києво-Святошинську окружну прокуратуру (т. 8 а.с. 202-205).

Представники ТОВ «Астра-Земля» Тетерський В.Ю., Черненко О.П. в судовому засіданні заявили клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки як убачається із копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №080880 та листа управління статистики у Васильківському районі від 16 грудня 2011 року, які додані прокурором до позовної заяви, Державне підприємство «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» зареєстроване 25 липня 1994 року і є юридичною особою.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Право на пред`явлення прокурором позову в інтересах державного підприємства обґрунтоване посиланням на частину 2 статті 45 Цивільного процесуального кодексу України.

Між тим, згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду і т. д.

Стаття 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом; підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Окрім, посилання на закріплене Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» та ЦПК України право прокурора звертатися з позовами в інтересах громадянина та держави, виходячи з приписів рішення Конституційного Суду України, прокурором має бути зазначено в чому полягає необхідність захисту таких інтересів, з їх обґрунтуванням відповідними доказами. Адже обидва суб`єкти, які за визначенням прокурора, уособлюють державу в цих правовідносинах, є право- і дієздатними, а отже, наділені відповідними процесуальними правами на подачу позову та участь в його судовому розгляді. Разом з тим, участь прокурора в цивільному процесі на боці таких осіб, порушує справедливу рівновагу сторін у судовому провадженні, а отже й принцип верховенства права.

Участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору. Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2018 року в справі № 927/880/17.

Між тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про неможливість звернення до суду будь-кого з цих суб`єктів, так само, як і відсутні будь-які докази звернення цих суб`єктів до прокурора з- приводу порушення їх прав чи інтересів. Тобто прокурором вирішено захищати інтереси держави в особі двох зазначених вище суб`єктів, у той час як останні з відповідними зверненнями до прокурора навіть не звертались. Що стосується Інспекції сільського господарства, то попри усе вище викладене, остання припинила своє існування.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Оскільки Державнепідприємство «Досліднесільськогосподарське виробництвоІнституту фізіологіїрослин ігенетики НАНУкраїни» неє органомдержавної влади,органом місцевогосамоврядування чиіншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, як того вимагає стаття 23 Закону України «Про прокуратуру», то, відповідно, немає підстав для його представництва органами прокуратури із посиланням на зазначену норму, а тому позов відповідно підлягає залишенню без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (т. 8 а.с.246-251).

Представники Києво-Святошинської окружної прокуратури та Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури в судове засідання не з`явилися, повідомлявся про розгляд справи належним чином (т.8 а.с.236, 241), заяв про відкладення або слухання справи у їх відсутності до суду не надходило.

Представник ДП «ДСВІФРГ НАН України» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином (т.8 а.с.237), заяв про відкладення або слухання справи у їх відсутності до суду не надходило.

ПредставникДержавноїінспекції сільськогогосподарства вКиївській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином (т.8 а.с.239), заяв про відкладення або слухання справи у їх відсутності до суду не надходило.

Представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовомузасіданні підтримавклопотання представниківТОВ «Астра-Земля»про залишенняпозовної заявибез розгляду,оскільки Державнепідприємство «Досліднесільськогосподарське виробництвоІнституту фізіологіїрослин ігенетики НАНУкраїни» неє органомдержавної влади,органом місцевогосамоврядування чиіншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, як того вимагає стаття 23 Закону України «Про прокуратуру», то, відповідно, немає підстав для його представництва органами прокуратури.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та подане клопотання, вислухавши думку сторін по справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно до п.3 ч. 1ст.131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Судом встановлено, що 10.09.2012 рокув.о. Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі - Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», Державної інспекції сільського господарства в Київській області звернувся з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права постійного користування землею.

При цьому в позовній заяві посилається не те, що Глевахівською селищною радою, шляхом прийняття рішення в частині передачі у приватну власність земельних ділянок порушено права Державного підприємства «ДСВ ІФРГ НАН України», а відповідно й права держави, у зв`язку з чим, виконуючий обов`язки Васильківського міжрайонного прокурора звертається до суду з даним позовом в інтересах держави, в особі ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» та Державної інспекції сільського господарства в Київській області.

Згідно ч. 5ст. 175 ЦПК Україниу разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 3ст. 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно до частин 4, 5ст. 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4ст. 23 Закону України (далі-ЗУ) «Про прокуратуру»представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз ч.3ст.23 ЗУ «Про прокуратуру»дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише удвох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Верховний суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

У кожному конкретному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Так,Державна інспекціясільського господарствав Київськійобласті маєможливість длясамостійного захистусвоїх правта інтересів,оскільки єорганом державноївлади зповним обсягомпроцесуальної дієздатностіщодо захистумайнових інтересівдержави та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» являється самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю.

Самого лише посилання в позовній заяві прокурором на те, що інтереси держави порушені тим, що викликано необхідністю захисту інтересів держави, в особі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», а контроль за дотриманням земельного законодавства в межах Київської області покладено на Державну інспекцію сільського господарства в Київській області недостатньо, оскільки у такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази таких обставин відповідно до вимог процесуального закону.

Прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та Державної інспекції сільського господарства в Київській області, оскільки до матеріалів справи не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення вказаним органом та ДП відповідних повноважень, віднесених до його компетенції.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, а саме подання позову до суду.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльніть відповідного органу.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України не було направлено позивачам, а саме: Державної інспекції сільського господарства в Київській області.

Вказане свідчить про недотримання прокурором вимог ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та передчасне звернення з позовом до суду у даній справі.

Тобто прокурор фактично не надав можливості Державної інспекції сільського господарства в Київській області відреагувати на порушення прав держави та самостійно звернутися з відповідним позовом до суду.

Така поведінка свідчить про порушення принципу представництва державних інтересів, відповідно до якого прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2358/18 викладено позицію Великої палати щодо підстав звернення прокурора до суду та зазначено, що для підтвердження підстав представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

В п.п. 54, 83 даної постанови зазначено, що з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16 скасовані рішення судів попередніх інстанцій та позов прокурора залишено без розгляду з тих причин, що прокурор не навів належних обґрунтувань для представництва інтересів держави, а отже не довів підстав такого представництва.

Отже, вищевикладене свідчить про відсутність станом на час звернення прокурора із даним позовом обов`язкової вимоги для такого звернення, передбаченої ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме належним чином підтвердженого факту нездійснення або неналежного здійснення органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор не виконав вимоги ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не навів належних обґрунтувань для представництва інтересів держави, а отже не довів підстав такого представництва, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Крім того, абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Отже, на порушення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор заявив позов в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження.

Навпаки, дане ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» є державним підприємством, із самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Згідно п.2 ч.1 ст.257ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

За таких обставин, враховуючи, що після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентних органів, без розгляду.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі наведеного, керуючись Законом України « Про прокуратуру», статтями 2, 4, 56, 158, 175, 185, 257, 260, 261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника ТОВ «Астра-Земля» - Тетерського В.Ю. про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересахдержави вособі -Державного підприємства«Дослідне сільськогосподарськевиробництво Інститутуфізіології рослині генетикиНаціональної академіїнаук України»до Глевахівськоїселищної радиВасильківського районуКиївської області,Товариства зобмеженою відповідальністю«Астра-Земля», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провизнання незаконнимта скасуваннярішення Глевахівськоїселищної радиВасильківського районуКиївської області,визнання недійснимдержавних актівна правовласності наземельні ділянкиі скасуванняїх державноїреєстрації,визнання недійснимидоговорів купівлі-продажуземельних ділянокта визнанняправа постійногокористування землею залишити без розгляду з підстав п.2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручене в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали виготовлено «06» червня 2023 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко