Постанова

від 08.06.2023 по справі 917/5/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/5/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Вронська Г. О.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.

та представників:

позивача - Швед А. Ю.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 (головуючий Здоровко Л. М., судді Бородіна Л. І., Лакіза В. В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 (суддя - Мацко О. С.)

у справі № 917/5/22

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Приватного підприємства "Сучасні технології"

про стягнення 998 110,80 грн та зобов`язання виконати умови договору в натурі

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Сучасні технології"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про внесення змін до договору про закупівлю товарів № Т-10/2103000045 від 15.03.2021

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Сучасні технології" про стягнення 998 110,80 грн, з яких 644 170,80 грн пені за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товарів № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 та 353 940,00 грн штрафу, а також зобов`язання виконати умови договору в частині виконання в натурі зобов`язання щодо поставки товару, згідно з умовами укладеного договору та специфікації.

2. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив строки поставки товарів за договором про закупівлю товарів № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 на суму 1 150 115,10 грн та не виконав умови договору в частині поставки товарів на суму 2 389 284,90 грн, чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

3. Також ПП "Сучасні технології" звернулось із зустрічною позовною заявою про внесення змін до вказаного договору.

4. В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що постачання товару за первісними цінами суперечить меті діяльності ПП "Сучасні технології" - отриманню прибутку - та господарському інтересу підприємства, оскільки операції з постачання товару за такими цінами будуть завідомо збитковими та завдадуть відповідачу за первісним позовом суттєвої фінансової шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Сучасні технології" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 128 834,16 грн пені та 70 788,00 грн штрафу. Зобов`язано ПП "Сучасні технології" виконати умови договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 в частині виконання зобов`язання щодо поставки відповідного обсягу товару згідно з умовами укладеного договору і специфікації (Додаток № 1 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № Т-10/2103000045 від 15.03.2021). В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПП "Сучасні технології" до АТ "Укртрансгаз" про внесення змін до договору про закупівлю товарів від 15.03.2021 відмовлено повністю.

6. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем за первісним позовом було здійснено поставку АТ "Укртрансгаз" товарів згідно з договором № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 на загальну суму 1 150 115,10 грн, що підтверджується видатковими накладними № 00019 від 07.06.2021 на суму 528 690,00 грн, № 00021 від 11.06.2021 на суму 603 108,00 грн та № 00024 від 12.07.2021 на суму 18 317,10 грн, а також актами приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 14.06.2021, від 15.06.2021 та від 14.07.2021. Поставка товару на вказану суму була здійснена з порушенням встановлених договором № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 строків. Доказів здійснення ПП "Сучасні технології" поставки решти визначеного у Специфікації до договору № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 товару на суму 2 389 284,90 грн відповідачем за первісним позовом не надано.

7. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 644 170,80 грн пені та 353 940,00 грн штрафу за несвоєчасну та не в повному обсязі поставку товару, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що він є обґрунтованим та вірним.

8. Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що строк дії договору №Т-10/2103000045 від 15.03.2021 в частині поставки товарів закінчився 30.06.2021. При цьому, за умовами договору, закінчення строку його дії не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань. Зазначений договір не був продовжений в порядку, визначеному частиною 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а позовні вимоги у даній справі стосуються не виконання відповідачем умов додаткової угоди про продовження договору про закупівлю товарів № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 (яка не була укладена сторонами), а дотримання ПП "Сучасні технології" умов початкового договору № Т-10/2103000045 від 15.03.2021, зобов`язання сторін за яким є чинними та мають бути виконані в порядку, визначеному законодавством.

9. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача за первісним позовом виконати умови договору в частині виконання в натурі зобов`язання щодо поставки відповідного обсягу товару, згідно з умовами укладеного договору та специфікації, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем за первісним позовом, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

10. Разом з цим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій на 80%.

11. Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що позивачем за первісним позовом не надано доказів заподіяння АТ "Укртрансгаз" збитків внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару за договором про закупівлю товарів № Т-10/2103000045 від 15.03.2021. Крім того, з інформації, наявної в матеріалах справи, не вбачається, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

12. Врахувавши викладене, з огляду на необхідність дотримання принципу рівності та балансу інтересів обох сторін договору, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені та штрафу, заявлених позивачем за первісним позовом, на 80 % - до 128 834,16 грн та 70 788,00 грн відповідно. При цьому, суди зазначили, що таке зменшення розміру штрафних санкцій не є дискримінаційним по відношенню до позивача за первісним позовом, оскільки у даних правовідносинах його інтереси достатньо захищені як сплатою гарантії, так і покладенням на відповідача за первісним позовом обов`язку щодо поставки відповідного обсягу товару, згідно з умовами укладеного договору та специфікації.

13. Стосовно зустрічних позовних вимог місцевий господарський суд, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, дійшов висновку, що змінено може бути лише чинний (такий, строк дії якого на момент прийняття судового рішення ще не минув) договір. Водночас, строк дії договору № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 в частині поставки товарів закінчився 30.06.2021. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що зміна істотних умов договору про закупівлю допускається з підстав, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", однак внесення змін до договору про закупівлю за рішенням суду можливе лише у разі досягнення сторонами згоди на таку зміну чи за наявності умов, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України. Водночас, матеріали справи свідчать про те, що сторони договору № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які змінилися.

14. Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що ПП "Сучасні технології" не наведено виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а також не надано доказів на підтвердження того, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, та що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

15. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 515 336,64 грн пені та 283 152,00 грн штрафу та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені та штрафу на 80% при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права (статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17 та постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.

17. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

18. Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

19. 15.03.2021 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Приватним підприємством "Сучасні технології" було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № Т-10/2103000045.

20. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, постачальник (ПП "Сучасні технології") зобов`язувався у визначений цим договором строк передати у власність покупця (АТ "Укртрансгаз") "Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами (Листи з нержавіючої сталі)" (товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

21. Згідно з пунктом 5.1 договору, постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

22. Згідно зі специфікацією, що є додатком 1 до договору про закупівлю товарів № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 постачальник зобов`язувався поставити покупцю товари на загальну суму 3 539 400,00 грн, в т.ч. ПДВ - 589 900,00 грн. Строк поставки - 45 календарних днів з дати укладення договору. Місце поставки - Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, Центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс".

23. Пунктом 6.3.1 договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

24. Відповідачем за первісним позовом було здійснено поставку позивачу за первісним позовом товарів згідно з договором № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 на загальну суму 1 150 115,10 грн, що підтверджується видатковими накладними № 00019 від 07.06.2021 на суму 528 690,00 грн, № 00021 від 11.06.2021 на суму 603 108,00 грн та № 00024 від 12.07.2021 на суму 18 317,10 грн, а також актами приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 14.06.2021, від 15.06.2021 та від 14.07.2021.

25. Судами встановлено, що поставка товару на вказану суму була здійснена з порушенням встановлених договором № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 строків.

26. Доказів здійснення ПП "Сучасні технології" поставки решти визначеного у специфікації до договору № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 Товару на суму 2 389 284,90 грн відповідачем за первісним позовом не надано.

27. Суди встановили, що пунктом 7.4 договору № Т-10/2103000045 від 15.03.2021 визначено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

28. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 644 170,80 грн пені та 353 940,00 грн штрафу, суди дійшли висновку, що він є обґрунтованим та вірним.

29. Однак, врахувавши доводи ПП "Сучасні технології", викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкції, а саме, надмірний розмір штрафних санкцій у порівнянні із сумою договору, добросовісність відповідача, нерівність сторін у договорі в частині встановлення відповідальності за порушення зобов`язань, а також значну фінансову нерівність сторін, суди першої і апеляційної інстанцій задовольнили клопотання відповідача за первісним позовом і зменшили штрафні санкції на 80%.

Позиція Верховного Суду

30. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

31. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

32. Постанова суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду у справі, яка переглядається оскаржуються в частині висновків щодо наявності підстав для задоволення клопотання ПП "Сучасні технології" про зменшення штрафних санкцій на 80% та відмови у задоволенні первісних позовних вимог АТ "Укртрансгаз" про стягнення 515 336,64 грн пені та 283 152,00 грн штрафу, відповідно, висновки судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення первісного позову в частині зобов`язання відповідача за первісним позовом виконати умови договору в натурі, а також відмови у задоволенні зустрічного позову ПП "Сучасні технології" не є предметом касаційного перегляду у цій справі.

33. Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 80% виходили з наступного.

34. Так, апеляційний господарський суд встановив, що у клопотанні про зменшення штрафних санкцій відповідач за первісним позовом посилається на те, що сума штрафних санкцій, які просить стягнути позивач за первісним позовом, є несправедливими та не відповідають цілям застосування штрафних санкцій.

Як вказує ПП "Сучасні технології", позивач за первісним позовом не зазначив про будь-які збитки внаслідок прострочення поставки; відомостей про такі збитки немає, доказів їх заподіяння позивачем за первісним позовом не надано.

Заявник посилається на те, що поставка здійснювалася на умовах післясплати (протягом 45 календарних днів після поставки партії товару), тобто, позивач за первісним позовом не сплачував ніякої попередньої оплати за товар, гроші з його володіння не вибували. Також ніяких негативних наслідків для АТ "Укртрансгаз" не вбачається; АТ "Укртрансгаз" приймав товар, поставлений пізніше строку, встановленого договором, без зауважень щодо прострочення.

Крім того, відповідач за первісним позовом посилається на такі суттєві обставини, що мають значення для зменшення неустойки:

1) Невідповідність стягнутої неустойки визначеній законом меті її застосування. Як вказує заявник, неустойка не є самостійним зобов`язанням, а лише засобом забезпечення основного зобов`язання. Але у даному випадку неустойка не спонукає відповідача за первісним позовом до виконання основного зобов`язання. По-перше, позивач за первісним позовом одночасно просить суд зобов`язати відповідача за первісним позовом поставити товар. Тобто, в разі задоволення позову виконання обов`язку поставити товар здійснюватиметься примусово, незалежно від волі відповідача за первісним позовом. По-друге, настільки велика сума неустойки перешкоджатиме виконанню відповідачем за первісним позовом поставки товару, адже після сплати такої неустойки у відповідача за первісним позовом не залишиться коштів для виконання поставки.

2) Добросовісність відповідача за первісним позовом та сприяння порушенню договору з боку позивача за первісним позовом. У спірних правовідносинах відповідач за первісним позовом хоча і допустив прострочення поставки товару, але заздалегідь повідомив позивачу за первісним позовом про обставини, які загрожують своєчасній поставці товару. Відповідач за первісним позовом вважає, що позивачу за первісним позовом було не суттєво отримати товар до 29.04.2021 або до 30.06.2021; позивач за первісним позовом не проти отримати товар і зараз. Як зазначає відповідач за первісним позовом, позивач за первісним позовом відмовився продовжувати строк договору та збільшувати ціни за одиницю товару без обґрунтованих причин.

3) Нерівне становище сторін у договору в частині права на неустойку за порушення іншою стороною свого зобов`язання. Відповідач за первісним позовом зазначає, що позивач за первісним позовом вимагає стягнути з відповідача за первісним позовом пеню за ставкою 0,1% від вартості поставленого з порушенням строку товару за кожний день прострочення, а також штраф за ставкою 10% від вартості поставленого з порушенням строку товару. Але відповідальність позивача за первісним позовом за прострочення оплати вартості товару згідно з пунктом 7.2. договору обмежується лише пенею в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу. Крім того, за умовами договору, товар підлягав оплаті протягом 45 календарних днів з дати його поставки. Отже, поставка товару мала здійснюватися повністю за рахунок відповідача за первісним позовом. Позивач за первісним позовом до отримання товару не несе ніяких витрат, а натомість отримує значне відстрочення оплати за рахунок відповідача за первісним позовом. При чому, як вказує заявник, договір укладався за шаблоном, розробленим позивачем за первісним позовом, та включеним як обов`язкова умова закупівлі до тендерної документації, змінити його відповідач за первісним позовом не мав можливості, тому що це не передбачено умовами тендерної документації.

4) Значна фінансова нерівність сторін, що виражається у різному майновому стані відповідача за первісним позовом, який є приватним підприємством та суб`єктом малого підприємництва, і позивача за первісним позовом - оператора газотранспортної мережі України.

35. Дослідивши неведені відповідачем за первісним позовом доводи щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій суди попередніх інстанцій дійшли наступних висновків.

36. Так суди зазначили, що позивачем за первісним позовом не надано доказів заподіяння АТ "Укртрансгаз" збитків внаслідок порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки товару за договором про закупівлю товарів № Т-10/2103000045 від 15.03.2021. Крім того, з інформації, наявної в матеріалах справи, не вбачається, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає негативних наслідків для свого фінансового стану.

37. З огляду на наведені відповідачем за первісним позовом доводи в обґрунтування зменшення розміру штрафних санкції, виходячи з матеріальних інтересів обох сторін, співмірності належних до сплати відповідачем за первісним позовом штрафних санкцій і вартості товару, що має бути поставлений за договором, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем за первісним позовом збитків внаслідок порушення відповідачем за первісним позовом строку поставки товару, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу, заявлених позивачем, на 80 % - до 128 834,16 грн та 70 788,00 грн відповідно.

38. При цьому, суди дійшли висновку про те, що зменшення розміру штрафних санкцій не є дискримінаційним по відношенню до позивача за первісним позовом, оскільки у даних правовідносинах його інтереси достатньо захищені як сплатою гарантії, так і покладенням на відповідача за первісним позовом обов`язку щодо поставки відповідного обсягу товару, згідно з умовами укладеного договору та специфікації.

39. Суди встановили, що згідно матеріалів справи, відповідно до банківської гарантії, виданої 24.02.2021, Акціонерне товариство "Банк Альянс" прийняло на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити АТ "Укртрансгаз" суму в розмірі 176 970,00 грн протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги останнього. 26.07.2021 року АТ "Банк Альянс" було перераховано вказану суму банківської гарантії на рахунок АТ "Укртрансгаз", що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 26.07.2021.

40. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача за первісним позовом про те, що оскільки суд визнав та встановив, що позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" є повністю законними та обґрунтованими, отже останні підлягали задоволенню в повному обсязі.

41. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу не є оцінкою правомірності позовних вимог, а є правом суду, за результатами здійсненої оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача за первісним позовом, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

42. Так, відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

43. За приписами статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

44. Аналогічні норми містить і стаття 526 ЦК України.

45. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

46. За приписами частини другої статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

47. Згідно з частинами першою, другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК.

49. Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

50. Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

51. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

52. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

53. У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

54. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

55. Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

56. Верховний Суд відмічає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

57. Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

58. При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20.

59. Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

60. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

61. Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

62. З обставин цієї справи вбачається, що така оцінка була проведена судами попередніх інстанцій, а відповідна мотивація викладена в оскаржуваних судових рішеннях. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

63. Зважаючи на зміст приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, а також враховуючи повноваження судів першої та апеляційної інстанції, визначені ГПК України (щодо оцінки поданих сторонами доказів та встановлення фактичних обставин справи), Суд констатує, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/698/19.

64. Верховний Суд констатує, що аргументи касаційної скарги в цілому не містять у собі питань права чи правозастосування, а є лише намаганнями скаржника спонукати суд касаційної інстанції до здійснення нової оцінки установлених обставин справи (поведінки боржника, можливості виконання ним умов спірного договору) і переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, проте в силу вже згаданих вище приписів статті 300 ГПК України Верховний Суд таких повноважень немає.

65. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, оскільки не врахували висновки про застосування цих норм права, викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-473цс16 та постановах Верховного Суду у справах № 910/22964/17, № 925/1641/17 судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що зазначені постанови Верховний Суд прийняв за наявності інших фактичних обставин, зокрема спір у справі № 6-473цс16 стосувався питання зменшення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, у справі № 910/22964/17 - спір між сторонами виник щодо порядку та строку нарахування пені, а у справі № 925/1641/17 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки він не надав доказів в обґрунтування винятковості випадку для зменшення штрафних санкцій та не навів поважності причини невиконання зобов`язань.

66. За таких обставин, твердження скаржника, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених, Верховним Судом у справах № 6-473цс16, № 910/22964/17, № 925/1641/17, є безпідставними, оскільки висновки у зазначених справах були зроблені за наявності інших фактичних обставин, а тому Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність зменшення розміру пені на 80%, з огляду на те, що зменшення пені є правом суду, яке він реалізує з урахуванням конкретних обставин справи.

67. З огляду на наведене Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

68. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

69. Так, обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

70. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

71. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

72. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

73. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

74. При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.

75. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується також принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

76. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

79. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

80. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

81. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 29.09.2022 у справі № 917/5/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Г. О. Вронська