Рішення

від 31.05.2023 по справі 129/2663/22

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/2663/22

Провадження № 2/135/47/23

РІШЕННЯ

іменем України

31.05.2023 року м. Ладижин

Ладжинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретар судового засіданняТаран Ю.С., за участю представника позивача- адвоката Гуравської В.Ю., представника відповідача - адвоката Назарова Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Боднюк» про визнання права власності на майно та витребування майна від недобросовісного набувача, -

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

1.1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Гуравська В.Ю., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Боднюк» про визнання права власності на майно та витребування майна від недобросовісного набувача. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гранів Гайсинського району Вінницької області помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . За життя померлому чоловікові належало право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН №0157344, виданим 26 листопада 1996 року. Зазначене право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 було успадковане позивачем згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2001 за реєстровим №1848. Оскільки позивач вже була похилого віку, то передала оригінал сертифікату на право на земельну ділянку ВН №0157344 відповідачу ОСОБА_2 , яка є її донькою, для переоформлення сертифікату на її ім`я та отримання у подальшому державного акту на право власності на земельну ділянку. Через деякий час ОСОБА_2 повідомила їй, що всі документи переоформлені і вона залишить їх у себе на зберігання, на що позивач не заперечувала. Згодом позивач захворіла, втратила можливість вільно пересуватися та потребувала постійного стороннього догляду, проте її донька ОСОБА_2 відмовилася його надавати, у зв`язку з чим між сторонами виник конфлікт. На вимогу позивача повернути правовстановлюючі документи на земельну ділянку, відповідач відмовилася їх повернути. Зазначені обставини змусили її звернутися до адвоката, на запит якої у вересні 2021 року отримано інформацію про те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2001 за реєстровим №1848 у сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0157344 було внесено зміни на її ім`я, проте у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) відсутній підпис про отримання переоформленого сертифікату. За запитом адвоката отримано викопіювання із землекористування Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, схему розташування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка надана у власність ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВН №0157344 (кадастровий номер

0520880900:02:010:0087) та розташована за межами села Гранів. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 17.02.2020 за ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН №00058-Н, виданим 18.12.2001 Гранівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області. Відомостей про технічну документацію із землеустрою на вищевказану земельну ділянку у Відділі №3 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не виявлено. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 17.02.2020 за ФГ «Бондюк», строк дії 31.10.2026. Таким чином, в рахунок належної позивачеві ОСОБА_1 земельної частки (паю) була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 площею 3,7909 га. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ВН №00058-Н, виданого 18.12.2001 Гранівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області, який є незаконним, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь позивача, оскільки ОСОБА_2 набула право власності на вказану земельну ділянку всупереч закону, шляхом підміни даних про власника земельної частки (паю) під час виготовлення державного акту на право приватної власності на землю, а ФГ «Боднюк» набуло вказану земельну ділянку шляхом укладення договору оренди землі б/н від 31.10.2019 від особи, яка не мала права на отримання зазначеної земельної ділянки у власність. Зважаючи на вищенаведене, позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 площею 3,7909 га, що розташована на території колишньої Гранівської, тепер Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області; витребувати у ОСОБА_2 та ФГ «Боднюк» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 площею 3,7909 га, що розташована на території колишньої Гранівської, тепер Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_2 ухвалу суду про відкриття провадження отримала 16.12.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.89), проте у встановлений судом процесуальний строк відзив на позов не подала.

Відповідач Фермерськегосподарство «Боднюк»ухвалу суду про відкриття провадження отримало 21.12.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.90), проте у встановлений судом процесуальний строк відзив на позов не подало.

28.02.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Назарова Р.Ю. надійшла заява про застосування строку позовної давності.

У судовомузасіданні позивач ОСОБА_1 та їїпредставник адвокат ГуравськаВ.Ю.позов підтрималив повномуобсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Назаров Р.Ю. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ФГ «Боднюк» в повному обсязі. Пояснив, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. При застосуванні цієї норам суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст.392 ЦК України. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України

слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 11.04.2019 у справі №910/8880/18.

Позивач не була і не є власником спірної земельної ділянки. Спірна земельна ділянка нею у порядку, передбаченому законом, у власність не набувалась. Спірна земельна ділянка є власністю відповідача, яка набута на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Гранівською сільською радою 18.12.2001 на підставі рішення 20 сесії 3 скликання Гранівської сільської ради від 06.09.2001.

Презумпція правомірності набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку гарантується ч.2 ст.328 ЦК України і не є предметом розгляду у даній справі. Позивач позовних вимог про визнання незаконним і скасування державного акту на право приватної власності та рішення Гранівської сільської ради від 06.09.2021 не заявляє.

Натомість, у позовній заяві позивач просить суд визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку під кадастровим номером 0520880900:02:010:0087, обґрунтовуючи тим, що спірна земельна ділянка належить їй на праві приватної власності, яке підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН №0157344.

Згідно п.17 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їх державних актів на право власності на землю.

Згідно листа відділу №2 Управління у Гайсинському районі ГУ Держгеокадастру у вінницькій області від 10.09.2021, на ім`я ОСОБА_3 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0157344 розміром 3,17 в умовних кадастрових гектарах. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2001 №1848 внесено зміни у сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0157344 на ім`я ОСОБА_1 , який не був виданий власнику, про що свідчить відсутність підпису у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). Таким чином, позивач не реалізувала право на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Отже, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку під кадастровим номером 0520880900:02:010:0087, яка на праві власності належить відповідачу. Як наслідок, не підлягають задоволенню позовні вимоги про витребування у відповідачів спірної земельної ділянки. Оскільки ця вимога є похідною і відноситься до віндикаційного позову, право на звернення з яким належить тільки власнику майна, яким позивач не являється.

Крім того, вважає, що позивач не довела, що земельна ділянка площею 3,7909 га, кадастровий номер 0520880900:02:010:0087, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №00058-Н належить відповідачу ОСОБА_2 , утворилася внаслідок розподілу земельних часток (паїв), право на яку на підставі свідоцтва про право на земельну частку (пай) серії ВН №0157344 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2021 року за №1848 належить позивачу ОСОБА_1 .

Представник відповідача Фермерського господарства «Боднюк» в судове засідання не

прибув, від голови фермерського господарства надійшла заява про розгляд справи без участі ФГ «Боднюк», позов ОСОБА_1 не визнають у повному обсязі, просять відмовити у його задоволенні (а.с.105).

1.2. Рух справи, процесуальні дії суду.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 28.11.2022 відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.01.2023 закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гранів Гайсинського району Вінницької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 03.11.1999 (а.с.12).

26.11.1996 ОСОБА_3 отримав право на земельну частку (пай) у колективній власності КСП «Нива» Гайсинського району Вінницької області, розміром 3,17 в умовних кадастрових гектарах без визначення між цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується копією сертифікату серії ВН №0157344, виданим 26.11.1996 Гайсинською районною державною адміністрацією (а.с.13). Зазначений сертифікат на право на земельну частку (пай) зареєстрований 28.11.1996 за №3670 на підставі розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації від 14.10.1996 №478, що підтверджується листом відділу №2 управління у Гайсинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.09.2021 (а.с.16).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2001, виданого державним нотаріусом Гайсинської районної нотаріальної контори Кобилянської О.А., зареєстрованого в реєстрі за №1848, позивач ОСОБА_1 (як дружина) є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нива» (правонаступником якого є сільськогосподарський виробничий кооператив «Нива») розміром 3,17 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №2157344, виданого Гайсинською районною державною адміністрацією 26.11.1996 на підставі розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації №478 від 14.10.1996, зареєстрованого 28.11.1996 в Книзі Реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №3670 (а.с.14).

Згідно листа відділу №2 управління у Гайсинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.09.2021 (а.с.16), на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2001 №1848 внесено зміну у сертифікат на право земельну частку (пай) серії ВН №0157344 розміром 3,17 в умовних кадастрових гектарах на ім`я ОСОБА_1 . Вищевказаний сертифікат на право на земельну частку (пай) не був виданий власнику, про що свідчить відсутність підпису у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Отже, позивач ОСОБА_1 не реалізувала право на звернення до сільської ради про виділення в натурі земельної ділянки на підставі сертифікату на земельну частку (пай), рішення про відмову не отримувала.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 площею 3,7909 га, розташовану на території колишньої Гранівської, тепер Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ВН №00058-Н, виданим Гранівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області 18.12.2001 року (а.с.127).

17.02.2020 року державним реєстратором Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Барабаш О.С. здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 площею 3,7909 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №294348076 від 12.01.2022 (а.с.23), Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.01.2022 (а.с.22).

31 жовтня 2019 року між Фермерським господарством «Боднюк» та ОСОБА_2 укладено договір оренди належної останній земельної ділянки.

17.02.2020 року державним реєстратором Михайлівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Барабаш О.С. здійснена державна реєстрація речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 на підставі договору оренди б/н від 31.10.2019 року, укладеному між ОСОБА_2 та ФГ «Боднюк» на строк до 31.10.2026.

2.2. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Саме власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним

особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Одним із способів захисту права власності є віндикаційний позов.

За правилом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбаченихЦивільним кодексом України.

Предмет такого позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися після його смерті.

В першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки (ст.1261 ЦК України).

Правова природа права на земельну частку (пай) є складною і неоднозначною (це право можна розглядати як обмежене речове або зобов`язальне), проте в будь-якому разі це право не можна розглядати як право власності на нерухоме майно, належне фізичній особі.

Згідно з абз.3 пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 р. паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Отже, суб`єктом права власності на землю в цьому випадку є вищезазначені юридичні особи, а не фізичні особи, які мають право на пай.

Особи, які мають право на пай, наділені правом вимоги щодо виділення їм земельних часток (паїв) у натурі згідно з Законом «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 р.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Згідно пункту 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право володіння земельною часткою (паєм), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при пред`явленні ними вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право отримання земельної частки (паю) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, право на земельну частку (пай) саме по собі не є правом власності на конкретну земельну ділянку, а може лише бути передумовою для набуття права власності на земельну ділянку в майбутньому.

Розглянувши два поняття «земельна частка (пай)» та «земельна ділянка» можна зробити висновок, що різниця між правом власності на земельну ділянку та правом на земельну частку (пай) полягає в тому, що право на земельну частку (пай) є майновим правом лише на отримання земельної ділянки у приватну власність для її подальшого використання власником. Натомість, правом власності на земельну ділянку є право володіння, користування і розпорядження власником земельною ділянкою, як об`єктом нерухомого майна, що вже безпосередньо є у повній його власності.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Отже, після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкриласяспадщина на право на земельну частку (пай), яке в подальшому має бути реалізовано спадкоємцем ОСОБА_1 шляхом звернення до відповідної ради із заявою про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і отримання правовстановлюючого документу на право власності на вказану земельну ділянку.

Проте, як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не реалізувала право на звернення до сільської ради про виділення в натурі земельної ділянки на підставі отриманого у спадщину сертифікату на земельну частку (пай), та не набула права власності на конкретне майно - земельну ділянку.

Таким чином,відсутні правовіпідстави длявизнання за ОСОБА_1 права власностіна спірнуземельну ділянкудля товарногосільськогосподарського виробництваз кадастровимномером 0520880900:02:010:0087площею 3,7909га,що розташованана територіїколишньої Гранівської,тепер Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Оскільки позивач не набула права власності на конкретне майно - земельну ділянку, земельна ділянка згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) в натурі не виділялася, відтак не може бути витребуване майно, право власності на яке не існує.

Крім того, в позовній заяві позивач стверджує, що в рахунок належної позивачеві ОСОБА_1 земельної частки (паю) була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 площею 3,7909 га, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано наступні докази:

-відповідь на адвокатський запит відділу №2 управління у Гайсинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.09.2021 (а.с.16);

-відповідь на адвокатський запит Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області №933 від 20.12.2021 (а.с.18), яким надано викопіювання із земель Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області схеми розташування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка надана у власність ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серія ВН №015344 (кадастровий номер 0520880900:02:010:0087);

- відповідь на адвокатський запит відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 16.02.2022 №516/14-22, яким надано Поземельну книгу на земельну ділянку площею 3,7909 га кадастровий номер 0520880900:02:010:0087, та повідомлено, що відомості про технічну документацію із землеустрою на зазначену земельну ділянку не виявлено.

Оцінюючи як доказ Викопіювання із землекористування Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Схема розташування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка надана у власність ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВП №015344 (кадастровий номер 0520880900:02:010:0087), суд зазначає, що дане викопіювання фактично зроблене з Публічної кадастрової карти України станом на 16.12.2021 року, а зазначення в даному документі даних про те, що викопіювання містить дані про розташування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка надана у власність ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ВП №015344 (кадастровий номер 0520880900:02:010:0087), є некоректним, оскільки присвоєння кадастрового номеру є складовою процесу оформлення права власності, а земельна ділянка згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) в натурі не виділялася та право власності на земельну ділянку у ОСОБА_3 (в подальшому в порядку спадкування ОСОБА_1 ) не виникло. Крім того, зазначення у Викопіюванні таких даних прямо суперечить даним Державного земельного кадастру про право власності, де зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 належить ОСОБА_2 , при цьому неможливо зіставити визначену на викопіюванні земельну ділянку із спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 0520880900:02:010:0087 (на викопіюванні (схемі) відсутні будь-які позначення, за допомогою яких можна встановити координати зображеної земельної ділянки, відсутні розшифрування тих визначень (позначень), які містяться у викопіюванні, відсутні позначення щодо кадастрового номеру земельної ділянки, зображеної на викопіюванні).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачем не доведено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,7909 га, кадастровий номер 0520880900:02:010:0087, розташована на території Гранівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №00058-Н належить відповідачу ОСОБА_2 , утворилася (сформована) внаслідок розподілу земельних часток (паїв) між співвласниками землі колишнього КСП «Нива», право на яку на підставі свідоцтва про право на земельну частку (пай) серії ВН №0157344 раніше належало ОСОБА_3 , право на яку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2021 року за №1848 успадкувала позивач ОСОБА_1 .

2.3. Розподіл судових витрат.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено в повному обсязі, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні, а судовий збір відноситься за рахунок позивача.

Керуючисьст.ст.258-259,263-264, 268 ЦПК України,суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Боднюк» про визнання права власності на майно та витребування майна від недобросовісного набувача відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 09.06.2023.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова