Постанова

від 09.06.2023 по справі 591/6037/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 червня 2023 року

м. Київ

справа № 591/6037/21

провадження № 61-4524св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Циркунівської сільської ради

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Латиш Катерина Володимирівна, на рішення Зарічного районного суду

м. Суми у складі судді Ніколаєнко О. О. від 23 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І. від 07 березня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Циркунівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 2016 року проживав з відповідачкою у незареєстрованому шлюбі, вони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина народилася із важкою хворобою, потребувала трансплантації печінки. Операція здійснювалась за кордоном, а для її оплати проводився збір коштів.

3. Після проведення операції у січні 2019 року у Бельгії, а також проходження реабілітації, мати з дитиною мали повернутися до України, однак відповідачка відмовилася повертатися сама та відмовилася повертати дитину.

4. Позивач зазначав, що з приводу незаконного утримання дитини він неодноразово звертався до правоохоронних органів України та Бельгії.

5. У липні 2019 року він забрав дитину, а відповідачка залишилася у Бельгії. З цього часу ОСОБА_2 дитину не бачила, не спілкується з нею, участі у її вихованні та лікуванні не приймає, матеріально не допомагає.

6. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2020 року встановлено місце проживання дитини разом з ним та стягнуто з відповідачки аліменти на утримання дитини.

7. Акцентував увагу на тому, що дитина не знає та не пам?ятає матір. Її лікуванням, доглядом, розвитком та навчанням опікується виключно він. Дитина вважає своєю матір`ю бабусю (його матір) ОСОБА_4 .

8. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий виклад позиції відповідачки

9. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що вона не ухиляється та не ухилялася від виконання своїх батьківських обов?язків. Зазначала, що вона виступила донором для дитини при трансплантації печінки та не мала наміру залишати дитину з батьком. Після проведеного лікування прагнула залишитися в країні, де дитина отримувала б належний медичний догляд. Коли позивач забрав дитину з Бельгії до України, вона деякий час проживала за кордоном, однак після повернення до України намагалася зустрітися із молодшою донькою. Зазначала, що позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, у зв`язку із чим вона зверталась до правоохоронних органів та органу опіки та піклування.

10. Зосереджувала увагу на тому, що старша дитина сторін проживає разом з нею, батько нею не цікавиться та не утримує, у зв`язку із чим вона не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання молодшої доньки. При цьому сам факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

11. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у розмірі 4 700 грн.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. З огляду на те, що відповідачка виступила донором для дитини, не втратила інтерес до дитини, прагне брати участь у її вихованні, заперечує проти позбавлення її батьківських прав, суд вважав, що відсутні правові підстави для покладення на неї юридичної відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2022 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну допомогу в суді апеляційної інстанції та суму 2 000 грн.

14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що дії відповідачки підтверджують те, що вона не втратила інтерес до участі у вихованні дитини та прагне відновлення відносин з нею, а тому немає достатніх підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. Зазначено, що недостатня участь матері у вихованні дітей не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, таке допускається лише за умови виннуватості в умисному ухиленні від виконання батьківських обов`язків, коли змінити поведінку матері неможливо. Судом враховано існування складних (напружених) відносин між сторонами у справі, звернення відповідачки до правоохоронних органів, органів опіки та піклування стосовно створення батьком перешкод у спілкуванні матері з дитиною, особу відповідачки та висловлене нею у судовому засіданні бажання брати участь у вихованні доньки, спілкуватися з нею.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 30 березня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Латиш К. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 211/559/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 202/6809/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 766/18182/17, від 29 вересня 2021 року у справі

№ 459/3411/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того указує, що судами вирішено питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі неналежних документів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що відповідачка протягом майже 4 років жодним чином не виконує своїх батьківських обов`язків, бачила дитину останній раз у 2019 році, у зв`язку із чим дитина не знає матір та вважає, що її матір`ю є бабуся по батьковій лінії. Емоційний зв`язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втрачений остаточно.

18. Зазначає, що відповідачка свідомо вводила суд в оману, стверджуючи, що батько перешкоджав їй бачитись з дитиною, ураховуючи, що на запитання представника третьої особи вона повідомила зворотнє, вказавши, що вона не має грошей та часу відвідувати дитину.

19. При цьому заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

20. Зосереджував увагу на тому, що через рік після ухвалення рішення суду першої інстанції поведінка відповідачки не змінилася.

21. Вважає, що у матеріалах справи достатньо доказів того, що

ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, взагалі не цікавиться ні життям, ні здоров`ям дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, тощо. Позбавлення батьківських прав відповідачки відповідатиме інтересам дитини, оскільки вона проживає та виховується у стійкому сімейному середовищі з батьком та бабусею, якими створені належні умови для фізичного та духовного розвитку дитини.

22. Додатково посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій стягнуто з нього на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу на підставі неналежних доказів, зокрема, прибутковий касовий ордер та квитанція до нього не відповідають чинним на час їх видачі нормативно-правовим актам.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 591/6037/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції, роз`яснено іншим учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу до 24 квітня 2023 року.

24. 17 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

25. 07 червня 2023 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат

Селяніна Ю. О., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Ураховуючи, що відзив на касаційну скаргу подано відповідачкою з попуском встановленого судом строку для його подання, без клопотання про його продовження та без наведення поважних обставин, які стали причиною пропуску встановленого судом процесуального строку, колегія суддів залишає зазначений відзив без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. З 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, мають дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27. ОСОБА_3 має інвалідність з дитинства. У січні 2019 року їй була проведена трансплантація печінки від родинного донора у Королівстві Бельгії. Донором виступила ОСОБА_2 .

28. Після проведення лікування доньки ОСОБА_3 , яке проводилося в супроводі матері в Бельгії, у заплановану дату 03 травня 2019 року ОСОБА_2 в Україну не повернулася. У липні 2019 року дитина разом з батьком повернулася в Україну, з цього часу проживає разом із ним.

29. Старша донька сторін ОСОБА_7 проживає разом з матір?ю.

30. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 18 травня 2021 року (справа №591/3561/19), визначено місце проживання ОСОБА_3 разом із батьком, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 .

31. Відповідно до довідки Зарічного ВДВС у м. Суми за період з 31 липня 2019 року по 31 січня 2021 року розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментах становить 90 161,29 грн.

32. Відповідно до висновку Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_3 проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Умови життя сім?ї задовільні. Стосунки вродині дружні. Батьківськийпотенціал ОСОБА_1 задовільний. Мати з дитиною не проживає, не приймає участі в матеріальному забезпеченні дитини, життям дитини не цікавиться, ухиляється від виконання свого обов?язку поутриманню та матеріальному забезпеченню дитини. З урахування наведених обставин сільська рада вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 .

33. Висновком управління Служба у справах дітей Сумської міської ради від 22 лютого 2022 року встановлено, що мати ОСОБА_3 разом із старшою донькою Євою проживають в квартирі співмешканця ОСОБА_2 . Мати повідомила, що не заперечує проти проживання ОСОБА_3 разом з батьком, але бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її житті, також вважає необхідним спілкування між сестрами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . В ході співбесіди з Євою встановлено, що дівчинка любить маму, дуже сумує за сестрою. Управління вважає необхідним надати матері шанс на виправлення поведінки та недоцільним позбавлення батьківських прав відповідачки відносно доньки ОСОБА_3 . Просили попередити ОСОБА_2 щодо необхідності належного виконання обов?язків щодо дитини.

34. Відповідно до довідки від 08 листопада 2021 року КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №55 Харківської міської ради» ОСОБА_3 відвідує заклад з 09 грудня 2020 року, до закладу приводить і забирає батько, цікавиться розвитком та інтересами дитини, відвідує батьківські збори батько.

35. 06 вересня 2019 року та 09 вересня 2019 року ОСОБА_2 складено заяви, адресовані начальнику Липецького ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області, з приводу недопущення її ОСОБА_1 до дітей та з проханням вжити заходи. 23 вересня 2019 року та 24 вересня 2019 року зверталась за фактом спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

36. 09 вересня 2019 року ОСОБА_2 зверталась до служби у справах дітей та сім?ї Циркунівської сільської ради зпитання неналежноговиконання ОСОБА_1 батьківських обов?язків танедопущенняїї до дітей.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

38. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

41. Захист інтересів дитинизнаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

42. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

43. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

44. Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

45. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

46. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

47. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

48. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

49. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

50. Взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване зазначеним положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

51. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

52. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

53. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

54. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

55. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року

у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20,

від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

56. У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

57. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

58. За ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачена адміністративна відповідальність (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

59. За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

60. Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

61. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

62. Встановивши, що ОСОБА_2 у 2019 році виступила донором для доньки ОСОБА_3 при пересадці печінки, проходила з нею лікування, має бажання спілкуватись з дитиною, активно заперечує проти позбавлення батьківських прав та згідно з наявними у матеріалах справи доказами зверталась до правоохоронних органів і органу опіки та піклування із заявами про необхідність забезпечення їй участі у вихованні дитини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

63. Колегія суддів враховує конфліктні відносини, що виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У відповіді на відзив позивач зазначав, що не бачить необхідності участі матері у житті ОСОБА_3 , посилаючись на можливий негативний психологічний вплив.

64. Слід звернути увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у зв`язку із неналежним виконанням батьківських обов`язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

65. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поведінки обох батьків малолітньої дитини, між якими існує особистісний конфлікт, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з обома батьками та збереження зв`язків із сім`єю, у тому числі з рідною сестрою, яка проживає разом із відповідачкою, загалом правильним слід визнати висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

66. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

67. Натомість колегія суддів зауважує, що вжиті ОСОБА_2 дії та заходи не можна визнати достатніми для висновку про належне виконання батьківських обов`язків щодо виховання, піклування, утримання і розвитку дочки ОСОБА_3 . У той же час такі дії свідчать про можливість зміни поведінки матері за допомогою та участі органів опіки та піклування. Зазначене підтверджується також висновком управління служби у справах дітей Сумської міської ради від 22 лютого 2022 року.

68. Обставини цієї справи свідчать про наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з ОСОБА_3 , приймати участь у вихованні, розвитку та піклуванні щодо дитини.

69. Колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків визнано у справі № 149/2510/21 достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду

від 23 листопада 2022 року).

70. З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоцільність позбавлення матері батьківських прав щодо малолітньої дитини, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованими та такими, що не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

71. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

72. Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

73. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

74. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

75. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

76. Встановивши, що у судах першої та апеляційної інстанцій правничу допомогу ОСОБА_2 надавала адвокат Селяніна Ю. О. на підставі договорів про надання правової допомоги від 01 грудня 2021 року та 25 грудня 2022 року, у яких погоджений фіксований розмір гонорару адвоката (пункт 4.1 зазначений договорів), понесення таких витрат підтверджується актом виконаних робіт та відповідними квитанціями до прибуткового касового ордера, а їх розмір не спростований позивачем, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за наслідками розгляду цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування відповідачці понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

77. Визначений судами розмір таких витрат (4 000 грн при розгляді справи судом першої інстанції і 2 000 грн на стадії апеляційного розгляду справи) відповідає погодженому сторонами розміру гонорару адвоката, складності справи, характеру наданих адвокатом послуг, а також критерію розумності розміру понесених стороною витрат та їх пов`язаності із розглядом справи.

78. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

79. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

80. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Латиш Катерина Володимирівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 лютого 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

О. М. Осіян