Постанова

від 06.06.2023 по справі 260/6701/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/6701/21 пров. № А/857/7982/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівМатковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаряПославського Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Гаврилко С.Є. о 09 год. 33 хв. у м. Ужгород, повне судове рішення складено 20 квітня 2023 року) у справі № 260/6701/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росинка 5» до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування попередження та припису,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2021 до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Росинка 5» (далі ТОВ «Росинка 5») до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в якою просило суд: «1. Прийняти позовну заяву до розгляду; 2. Визнати протиправними та скасувати Попередження, складене уповноваженими посадовими особами Держпраці у Закарпатській області № ЗК 331/292/АВ/ПО від 29.07.2021, Припис № ЗК 331/292/АВ/П від 29.07.2021 складених на підставі Акту інспекційного відвідування за № ЗК 331/292/АВ від 29.07.2021; 3. Стягнути з Головного управління Держпраці у Закарпатській області Державної служби України з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь TOB «Росинка 5» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн 00 коп. та гонорару за надання правової допомоги в розмірі 2500,00 гривень.».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 позов задоволено.

16.02.2023 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 260/6701/21 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі № 260/6701/21 було залишено без змін.

31.03.2023 на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача, відповідно до якого останній просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7500 грн та стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 4544 грн. Заяву мотивовано тим, що рішенням суду задоволено позовні вимоги, однак залишено поза увагою питання щодо розподілу судових витрат по даній справі (а.с. 233-238).

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі про стягнення судових витрат на правничу допомогу та судового збору - задоволено частково. Стягнуто з Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Росинка 5» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн. Стягнуто з Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Росинка 5» судовий збір у розмірі 4540 грн. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення від 12.10.2022 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат щодо, зокрема, сплаченого заявником судового збору.

Оскільки рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 задоволено позов, то у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, понесені заявником за подання позову судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також суд дійшов висновку про стягнення із бюджетних асигнувань відповідача судових витрат як витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн, оскільки вважає їх достатніми, співмірними та пропорційними до предмету спору.

Разом з цим, суд першої інстанції вважав, що повноважним судом для ухвалення додаткового судового рішення у даній справ щодо правничої допомоги пов`язаної з розглядом справи в апеляційній інстанції є Восьмий апеляційний адміністративний суд, що передбачає звернення позивача із заявою саме до цього суду.

Вказане додаткове рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з неповним з`ясуванням обставин справи та просять додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частина 1 ст. 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення за № 257 від 12.11.2021, позивачем при зверненні до Закарпатського окружного адміністративного суду було сплачено судовий збір в сумі 2270 грн та на виконання ухвали про залишення позову без руху від 22.11.2021 позивачем додатково сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення за № 265 від 24.11.2021 в сумі 2270 грн (а.с. 9, 47). Разом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540 грн.

Як слідує з матеріалів справи, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі № 260/6701/21 позов задоволено.

Разом з цим, при ухваленні рішення від 12.10.2022 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат щодо, зокрема, сплаченого заявником судового збору.

Відтак, є вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 задоволено позов, то у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, понесені заявником за подання позову судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 4540 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції то слід зазначити таке.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Представник позивача просив в суді першої інстанції стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 10.09.2021 укладено Договір про надання правничої допомоги № 10/09/21 між адвокатом Глагола Г.П. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Росинка 5» (а.с. 37)

Відповідно до пункту 3.1. вказаного Договору за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 2500 грн.

Згідно із квитанцією на розрахунок готівкою позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 2500 грн за надання правничої допомоги згідно з Договором № 10/09/21 від 10.09.2021 (а.с. 38).

Відтак, витрати позивача в розмірі 2500 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім цього, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи зазначені обставини справи та перелік, наданих адвокатом для позивача послуг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2500 грн, що відповідає складності справи та обсягу наданих позивачу послуг та встановлено судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем порушено вимоги п. 7 ст. 139 КАС України, оскільки ним подано докази про розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, поза межами встановленого КАС України строку є безпідставними враховуючи те, що вимогу про здійснення судового розподілу в частині витрат на професійну правничу допомогу було заявлено в позовній заяві і долучено необхідні докази до нього.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці залишити без задоволення, а додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі № 260/6701/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 13 червня 2023 року