Постанова

від 07.06.2023 по справі 460/49927/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Борискін С.А.

07 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/49927/22 пров. № А/857/8078/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Василюк В.Б.

представника апелянта:Шимін Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської окружної прокуратури на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 460/49927/22 за адміністративним позовом керівника Рівненської окружної прокуратури який діє в інтересах держави до Рівненської міської ради, Квасилівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.12.2022р. Керівник Рівненської окружної прокуратури який діє в інтересах держави звернувся з позовом до Рівненської міської ради, Квасилівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рiшення Квасилівської селищної ради №120 від 16.11.2020р. "Про затвердження детального плану території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу".

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2023р. позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення з позовом до суду. ( ч.3 - ч.4 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, апелянт Рівненська окружна прокуратура, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2023р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник апелянта, Шимін Н.М. в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених та просила таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.2 ст.55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, ч.1 ст.5 якої встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, про що зазначено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 807/235/16.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, від 31.03.2020 у справі № 807/235/16.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд установив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011р., № 17-рп/2011 зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Таким чином, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Стосовно доводів апелянта про те, що про допущенні порушення, Квасилівською селищною радою, стало відомо лише після надходження 08.09.2022р. до прокуратури інформації Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради за вхідним №01-11/808, а саме: графічних матеріалів генерального плану та плану зонування смт. Квасилів щодо земельної ділянки з к.н. 5624655300:02:006:0019, за якими і було встановлено (підтверджено), що земельна ділянка з к.н. 5624655300:02:006:0019 знаходиться у зоні "СВ-1г" колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт зазначає, що така інформації про належність конкретної земельної ділянки до тієї чи іншої зони не розміщена в загальному доступі, а лише за результатами співставлення графічних фрагментів в частині планувальних обмежень та забудови земельної ділянки генерального плану, плану зонування смт. Квасилів, що діють в районі розташування земельної ділянки з к.н. 5624655300:02:006:0019, дозволило виявити порушення, а тим самим і підстави для представництва інтересів держави в суді.

Апелянт пов`язує строк звернення до суду саме із датою 08.09.2022р., тобто моментом отримання графічних матеріалів від Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради.

ч.4 ст.123 КАС України, визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, суд першої інстанції виконав процесуальні норми КАС України та надав позивачу строк для подання клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

В абз. 2 ст.122 КАС України чітко передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що ч.2 ст.44 КАС України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і у ч.1 ст.45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020р. у справі № 826/22361/15.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005р., у Висновку № 3 (2008) "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно п.2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Початок перебігу строку, встановленого для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень, не пов`язується з моментом створення такого суб`єкта чи наділення його відповідними функціями та компетенцією, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення з позовом за власним волевиявленням.

Таким чином, за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб`єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. (справа № 826/13768/16).

Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах тримісячний строк звернення до суду має обраховуватись саме з моменту виявлення прокурором відповідних порушень інтересів держави.

ч.11 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В п.2 ч.1 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" видно, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Встановлений вичерпний перелік рішень та проектів, які органи місцевого самоврядування зобов`язані оприлюднювати, зокрема, проекти рішень, що підлягають обговоренню.

ч.2 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

24.12.2020р. Рішенням Рівненської міської ради №21 "Про реорганізацію Квасилівської селищної ради шляхом приєднання до Рівненської міської ради" розпочато процедуру реорганізації Квасилівської селищної ради (ЄДРПОУ 04526673, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 2, смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області) шляхом приєднання до Рівненської міської ради (ЄДРПОУ 34847334, місцезнаходження: вул. Соборна,12-А, м. Рівне Рівненського району Рівненської області).

Вказаним рішенням чітко визначено, що Рівненська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Квасилівської селищної ради. Затверджено форму передавального акта (додаток № 2). Затверджено форму акта приймання-передачі документів, що нагромадилися під час діяльності Квасилівської селищної ради станом на 31.12.2020р. (додаток № 3).

15.04.2021р. Рішенням Рівненської міської ради №447 "Про затвердження передавального акта Квасилівської селищної ради" затверджено передавальний акт Квасилівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04526673) (додаток 1). Затверджено переліки майна, активів та зобов`язань, які передаються на баланс відповідним комунальним підприємствам, організаціям, установам та виконавчим органам Рівненської міської ради.

12.01.2022р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1006021120012000451 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Квасилівська селищна рада (ідентифікаційний код юридичної особи 04526673, місцезнаходження: 35350, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Квасилів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 2).

01.09.2021р. Постановою Кабінету Міністрів України №926 затверджено Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (надалі Порядок №926), відповідно до п.1 якого цей Порядок визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.

Згідно п. 41 Порядку №926 розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, оновлення та внесення змін до неї здійснюється трьома організаційними етапами: підготовчий, основний, завершальний, які реалізуються у послідовності, визначеній пунктами 42-44 цього Порядку.

В пп. 5, 6 п. 44 Порядку №926 передбачено, що завершальний етап включає такі заходи: розгляд та прийняття рішення щодо затвердження проектів містобудівної документації здійснюється сільською, селищною, міською радою:

-комплексний план та генеральні плани населених пунктів - протягом трьох місяців з дня подання відповідного проекту містобудівної документації,

-детальний план території - протягом 30 днів з дня подання відповідного проекту містобудівної документації;

-виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечує доступ до матеріалів містобудівної документації на місцевому рівні шляхом:

-надання їх за запитом на інформацію;

-оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на:

- єдиному державному веб-порталі відкритих даних;

- офіційному веб-сайті Мінрегіону;

- веб-сайті сільської, селищної, міської ради та веб-сайті замовника (протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження);

що включає:

-інформацію щодо затвердження містобудівної документації на місцевому рівні;

-посилання на геопортал містобудівного кадастру;

-матеріали рішення сільської, селищної, міської ради щодо затвердження (з усіма додатками);

-текстові матеріали містобудівної документації, а також графічні матеріали містобудівної документації, що оприлюднюються у форматах файлів, які підтримують векторну графіку та дають змогу їх копіювання (в тому числі звіт про здійснення стратегічної екологічної оцінки);

-матеріали (в тому числі протоколи) громадських обговорень проекту містобудівної документації (в тому числі щодо здійснення стратегічної екологічної оцінки);

-матеріали (в тому числі протоколи) розгляду проекту містобудівної документації на засіданні архітектурно-містобудівної ради;

-звіт про результат експертизи проекту містобудівної документації (якщо це передбачено законодавством);

-передачу текстових, табличних та графічних матеріалів містобудівної документації на місцевому рівні до Державного фонду документації із землеустрою;

-внесення відповідних даних до містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру протягом п`яти робочих днів з дня затвердження відповідної містобудівної документації.

Відомості про об`єкти Державного земельного кадастру вносяться на підставі електронних документів окремо на кожен об`єкт Державного земельного кадастру.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що на офіційному веб-сайті Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради розміщена містобудівна та інша документація, серед якої також міститься затверджена станом на серпень 2021 року містобудівна документація селища Квасилів Рівненської територіальної громади (https://arhrv.gov.ua/docs/planning), що включає:

1. Генеральний план смт. Квасилів (2014);

2. Схема зонування території (2015);

3. Детальний план території (ДПТ) забудови кварталу індивідуальної забудови орієнтовною площею 9,2 га в смт. Квасилів (2017);

4. ДПТ кварталу забудови орієнтовною площею 7 га на території Квасилівської селищної ради (2017);

5. ДПТ забудови індивідуальних гаражів в смт. Квасилів (2017);

6. ДПТ по вул. Молодіжна, біля будинку №28-а, яка включає в себе земельні ділянки для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,03 га в смт. Квасилів (2017);

7. ДПТ кварталу забудови на земельній ділянці орієнтовною площею 3,0 га в смт. Квасилів (2018);

8. ДПТ мікрорайону змішаної житлової забудови середньої поверховості та громадської забудови в районі вулиць Перспективна та Молодіжна в смт. Квасилів (2019);

9. ДПТ земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (2020).

Отже, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що про існування порушених прав апелянт дізнався саме з 08.09.2022р, тобто з момента отримання графічних матеріалів від управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, оскільки відповідні документи були та залишаються у відкритому доступі з серпня 2021 року, а рішення Квасилівської селищної ради №120 від 16.11.2020р. оприлюднене ще у 2020 році.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що орган прокуратури в силу своїх повноважень не був позбавлений можливості проводити моніторинг прийнятих Квасилівською селищною радою рішень з певною періодичністю, зважаючи на строк для опублікування рішень органу місцевого самоврядування, визначений ч.2 ст.15 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що керівник Рівненської окружної прокуратури у листі від 01.09.2022р. №50-5293ВИХ-22, що був адресований управлінню містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, зазначав про обізнаність позивача із інформації №05-1482 від 01.08.2022р. Рівненської міської ради про ті обставини, що згідно генерального плану та плану зонування смт. Квасилів земельна ділянка площею 4969 м.кв. розміщена на території СВ-1г підзона сільськогосподарського призначення, територія зони, що потравляє в межі магістрального газопроводу, а в зоні СВ-1г згідно пояснювальної записки до зонування на вказані території дозволено розміщення лише полів та пасовищ.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Рівненською окружною прокуратурою з серпня 2021 не вчинялися усі можливі та залежні від неї дії для ознайомлення з наявними у відкритому та вільному доступі відомостями про генеральний план та план зонування смт. Квасилів, детальний план території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, що був затверджений рішенням Квасилівської селищної ради №120 від 16.11.2020р., та не використовувалися протягом тривалого часу наявні засоби та можливості для підготовки та подання відповідного позову, передбачені законодавством.

В п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (див. mutatis mutandis рішення у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява № 14902/04, пункт 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021р. у справі №2040/12017/19 зазначив, «реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Зважаючи на те, що керівник Рівненської окружної прокуратури який діє в інтересах держави до Рівненської міської ради пропустив строк звернення до суду з позовом, а наведені причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 460/49927/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 13.06.2023р.