Постанова

від 08.06.2023 по справі 1.380.2019.001770

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року Справа № 1.380.2019.001770 пров. № А/857/6093/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Затолочного В.С., Пліша М.А.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свєнціцького-16» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, заступника міського голови з економічного розвитку Львівської міської ради Москаленка Андрія Олександровича про визнання протиправною і скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою першого заступника міського голови з економічного розвитку Львівської міської ради Москаленка Андрія Олександровича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року (суддя Хома О.П., м.Львів, повний текст складено 20 березня 2023 року),

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Свєнціцького-16» (далі ОСББ) звернулося до суду із позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі Виконавчий комітет, Міська рада відповідно), заступника міського голови з економічного розвитку Львівської міської ради Москаленка А.О., (далі Заступник) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.147-153), просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 27.03.2019 №0014 (далі Постанова).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року позов задоволено частково. Скасовано Постанову. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що на момент винесення оскаржуваної Постанови не існувало жодних судових рішень чи норм законодавства, які б ставили під сумнів її законність. Звертає увагу, що завданням та предметом діяльності ОСББ, згідно статуту, є належне утримання будинку та прибудинкової території. Проте, погіршення стану житлового будинку на 30-40 % починаючи з 1982 по теперішній час є наслідком триваючої бездіяльності власників житлових приміщень та співвласників майна в цілому.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачі в судове засідання не надіслали своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що будинок за адресою вул. І. Свєнціцького, 16, м. Львів (далі Будинок) не є об`єктом культурної спадщини, з огляду на скасування у судовому порядку наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації «Про внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини щойно виявлених пам`яток» від 20.11.2017 № 56-ос (далі Наказ №56-ос, Департамент відповідно), що відповідно вказує на безпідставність винесеної Постанови.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСББ зареєстровано як юридична особа 28.11.2013. Основним видом діяльності за КВЕД 81.10 є комплексне обслуговування об`єктів.

Згідно із свідоцтвом про право власності від 09.09.2014 індексний номер 26566949 зареєстровано право власності ОСББ на земельну ділянку площею 0,0977 га, кадастровий номер:4610136600:07:004:0040 із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до Наказу Департаменту № 56-ос, Будинок внесено до «Переліку об`єктів культурної спадщини» (далі Перелік).

Наказом Міністерства культури України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 20.02.2018 №150 (далі Наказ №150, Міністерство відповідно) Будинок занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкта в Львівській області (далі також Реєстр).

На підставі акту про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини, фотофіксації порушення законодавства про охорону культурної спадщини та відповідно до «Порядку оформлення документів щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини», затвердженого рішенням Виконавчого комітету від 23.03.2018 № 321 (далі Порядок №321) встановлено, що Будинок (охоронний №237-ЛВ згідно до Наказу №150) умисно доводиться до стану руйнацію.

Заступником винесено Постанову про накладення на ОСББ фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Даною Постановою відповідно до статей 44, 45, 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-III) на ОСББ за недодержання останнім вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, умисне доведення їх до стану руйнації накладено штраф у розмірі 170000 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1805-III терміни вживаються в такому значенні:

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська

Відповідно до частини шостої та сьомої статті 3 Закону №1805-III рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов`язковими для виконання органами охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема:

забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;

подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;

забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць;

організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт;

видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

застосування фінансових санкцій за порушення вказаного Закону.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №1805-ІІІ занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону №1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини першої та другої статті 24 Закону №1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Згідно з частинами першої та другою статті 27 Закону №1805-ІІІ у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

Відповідно до статті 29 Закону №1805-ІІІ на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.

Згідно із статтею 30 Закону №1805-ІІІ органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування зобов`язані повідомляти відповідні органи охорони культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам`ятці.

Відповідно до статті 44 Закону №1805-ІІІ відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції, зокрема:

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

Згідно із статтею 45 Закону №1805-ІІІ фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у статті 44 цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.

Як встановлено вище, оскаржуваною Постановою до ОСББ застосовано фінансові санкції у виді штрафу у розмірі 170000 грн за недодержання останнім вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, умисне доведення їх до стану руйнації, що є порушенням статті 44 Закону №1805-ІІІ.

Згідно Наказу № 56-ос Будинок внесено до Переліку.

Однак за наслідками судового оскарження ОСББ вказаного Наказу № 56-ос. рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі №813/1091/18 (далі Рішення суду), залишеним без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року та Верховного Суду від 19 травня 2021 року, визнано протиправним та скасовано Наказ № 56-ос.

Згідно Рішення суду Наказ №56-ос скасовано з підстав того, що видаючи цей наказ Департамент не довів наявність факту підтвердження відповідності житлового Будинку критеріям, передбаченим «Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 (далі Порядок №1760). Також приймаючи оскаржуваний наказ, Департамент не забезпечив наявності належної та повної облікової документації та не вжив заходів, спрямованих на дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому дійшов передчасного висновку про віднесення Будинку до числа щойно виявлених об`єктів пам`яток і, як наслідок, безпідставно вніс згаданий Будинок до Переліку.

Наказом Міністерства №150, який також оскаржувався позивачем в судовому порядку, Будинок занесено до Реєстру.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року у справі №813/1092/18, яке набрало законної сили 28.02.2022 (далі Рішення суду-1), визнано протиправним та скасовано Наказ №150.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку про відсутність у Міністерства підстав для прийняття Наказу № 150, оскільки Рішенням суду скасовано Наказ № 56-ос.

Таким чином, протиправність Наказу № 56-ос та Наказу № 150 підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, та не є предметом доказування при розгляді даної справи.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на протиправність Наказу № 56-ос, Будинок не є об`єктом культурної спадщини.

Верховний Суд України в постанові від 08 грудня 2009 року у справі № 21-1573во09 сформулював правовий висновок, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Така правова позиція підтримана і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 520/12022/17, та Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2018 року у справі № 822/1815/16, 21 серпня 2018 року у справі № 805/2339/16-а, 4 листопада 2022 року у справі №826/4734/18.

З огляду на викладене є неприйнятними доводи скаржника про правомірність оскаржуваної Постанови з причин того, що вона прийнята задовго до Рішення суду та Рішення суду-1, так як індивідуальний акт у вигляді Наказу №56-ос, після визнання його протиправним та скасування є таким, що не діє з моменту його прийняття, а отже і Будинок на час прийняття спірної Постанови відносився до об`єкту культурної спадщини протиправно.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування Постанови та задоволення позову в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника міського голови з економічного розвитку Львівської міської ради Москаленка Андрія Олександровича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний М. А. Пліш