Ухвала

від 13.06.2023 по справі 520/9503/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/9503/16-ц

Провадження № 2/947/17/23

УХВАЛА

13.06.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності, припинення спільної часткової власності та розподіл земельної ділянки згідно ідеальних часток,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа №520/9503/16-ц за позовом ОСОБА_5 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності, припинення спільної часткової власності та розподіл земельної ділянки згідно ідеальних часток, в якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 01.09.2017 року за вхід. №32035 просить суд:

-виділити ОСОБА_5 внатуріу власністьчасткуурозмірі 73/100ізспільноїчасткової власності,якаскладаєтьсяз:приміщенняпозначенихпід №2наплані,водноповерховомужитловому будинку позначеному під літ. «А» на плані, розташованогозаадресою -будинок АДРЕСА_1 ,якескладаєтьсяіз коридору-під№1,площею3,1кв.м.,коридору під №2, площею 6,5 кв.м., коридору під №3, площею3,7кв.м.,житловоїкімнати-під№4,площею16,6кв.м.,кухні під №5, площею 12,3 кв.м., санвузлу-під№6,площею4,8кв.м.,кладової під №7, площею 2,9кв.м.,житловоїкімнати-під№8,площею11,0кв.м.,тамбуру під №9, площею 1,7 кв.м., загальною площею61,6кв.м., а також об`єктів домоволодіння, загальною площею80,00кв.м.,та площімостіння 69,6кв.м., які складаються з: сарай літ. «Г» (дерев`яний), площею 5,1 кв.м., вбиральня літ. «В», площею 1,1 кв.м., сарай літ. «Д», площею 6,2 кв.м., літня кухня з прибудовою літ. «Б», площею 23,9 кв.м., гараж-сарай літ. «Е», площею 23,8 кв.м., сарай літ. «З», площею 4,0 кв.м., сарай (черепашник) літ. «К», площею 6,0 кв.м., навіс літ. «Л», площею 9,9 кв.м., літ. «І, II» мостіння (асфальт), площею 69,6 кв.м., літ. «IV» - шахта (кам`яна, оцементована), площею 1 п.м., літ. №1-8 огорожа (металева, дерев`яна), площею 153,9 кв.м., згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» станом на 27 квітня 2011 року, інвентаризаційна справа № 20925;

-здійснитирозділземельної ділянкипо АДРЕСА_1 , згідно ідеальних часток удомоволодінні,виділивши ОСОБА_5 земельну ділянку для обслуговуваннятаексплуатаціїжитлового будинку площею 441,65 квм., (з врахуванням площі зайнятої частиноюжитловогобудинкуліт.«А»під№ 2, і надвірними спорудами підліт.«А»,«Б»,«В»,«Г»,«Д»,«Е»,«З»,«К»,«Л»,«І,ІІ»,«IV»та«№1-8»), щовідповідаєплощі згіднозідеальноючасткою ОСОБА_5 ,яка дорівнює 73/100, розподіливши її наступним чином: частину земельної ділянки, площею 328 кв.м., передати у власність ОСОБА_5 ; частину земельної ділянки, площею 113,65 кв.м., виділити в особисте користування ОСОБА_5 ;

- припинити право спільної часткової власності на домоволодіння (житловий будинок та земельну ділянку) розташоване по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 .

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач по справі - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За наслідкомвикладеного,ухвалою Київськогорайонного судуміста Одесивід 16.03.2023року заміненопозивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,померлу ІНФОРМАЦІЯ_3 ,по цивільнійсправі №520/9503/16-ц за позовною заявою ОСОБА_5 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності, припинення спільної часткової власності та розподіл земельної ділянки згідно ідеальних часток, на її правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Також 16.03.2023 року, для належного сповіщення правонаступника позивача у справі про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання, судом було ухвалено відкласти підготовче провадження у справі на 26.04.2023 року о 10 год. 00 хвилин.

У відповідності до отриманої судом 22.03.2023 року довідки з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідком встановлено зареєстрованого місця проживання позивача по справі ОСОБА_1 , судова повістка про виклик/повідомлення до підготовчого судового засідання призначеного на 26.04.2023 року скеровувалась судом засобами поштового зв`язку разом з рекомендованим повідомленням на вказану адресу місця проживання ОСОБА_1 .

Так, 27.03.2022 року позивачем отримано судову повістку на 26.04.2023 року о 10 год. 00 хв., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, у підготовче судове засідання призначене на 26.04.2023 року позивач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення, не повідомивши суд про причини неявки та не надавши заяви про розгляд справи за його відсутності.

За наслідком чого, судом 26.04.2023 року було ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.05.2023 року о 14 год. 30 хв.

У судове засідання призначене на 29.05.2023 року позивач ОСОБА_7 не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, шляхом скерування судової повістки на його ім`я за адресою зареєстрованого місця проживання, яка повернута до суду без вручення з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суд не повідомив та не надавши заяви про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з чим, судом було відкладено судове засідання на 13 червня 2023 року о 10 год. 30 хв.

У судове засідання призначене на 13.06.2023 року позивач ОСОБА_7 також повторно не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, шляхом скерування судової повістки на його ім`я за адресою зареєстрованого місця проживання, яка повернута до суду без вручення з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суд не повідомив та не надавши заяви про розгляд справи за його відсутності.

Одночасно суд зазначає, що у відповідності до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, судом встановлено, що позивач належним чином повідомлений про призначені судові засідання на 29.05.2023 року о 14 год. 30 хв. та 13.06.2023 року о 10 год. 30 хв., однак двічі поспіль не з`явився без поважних причин, не повідомивши суд про причини неявки, не надавши заяви про розгляд справи за його відсутності, а також не повідомляючи суд про зміну адресу місця проживання.

За наслідком викладеного, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 двічі поспіль не з`явився до судових засідань, а саме призначених на 29.05.2023 року о 14 год. 30 хв. та 13.06.2023 року о 10 год. 30 хв.,, до яких, з урахуванням вище встановлених обставин, був належним чином повідомлений, не повідомивши про причини своєї неявки та не надавши заяви про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, позивач під час розгляду справи не повідомляв суд про зміну адреси для його листування та зміну місця проживання.

Також судом враховується, що приймаючи ведений в Україні воєнний стан, позивачем не використано альтернативну можливість прийняття участі в судовому засіданні в режимі відео конференції у відповідності до положень ст. 212 ЦПК України, що свідчить про порушення стороною позивача обов`язків передбачених ч.3 ст.43 ЦПК України, відповідно до якої учасники справи зобов`язані зокрема:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою .

Відповідно до п.3ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, вказані положення процесуального закону мають імперативну норму щодо залишення позову без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 22.05.2019 року по справі №310/12817/13, також дійшов висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована УкраїноюЗаконом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 рокуі набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Окрім цього, у відповідності дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Так, у пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Позивач (заявник) зобов`язанийпроявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див., наприклад, ухвалу щодо прийнятності усправі «Тойшлер проти Німеччини» ('tag3:14.0pt;tag2:"Roboto Condensed"'>Teuschlerv.Germany), заява № 47636/99, від 04 жовтня 2001 року;, заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвалу щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyyv.Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року; та рішення у справі «Мускат проти Мальти» (Muscatv.Malta), заява № 24197/10, пункт 44, від 17 липня2012 року).

Отже, позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Вищевказані норми процесуального права, сторони мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Приймаючи вищевказані положення законодавства, суд вважає, що неявки сторони позивача у судові засідання, що мають сталий характер, призводять до неможливості розгляду справи, а також приймаючи перебування справи в провадженні суду в строк більше року, призводить до порушення строків розгляду справи, та може бути наслідком порушення прав та інтересів інших учасників процесу в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, в порушення зазначених норм процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи зі сприяння реалізації позивачем своїх прав, останній не виконав покладених на нього процесуальних обов`язків та не вчинив дії з прийняття участі в судових засіданнях, будучи ініціатором цього судового провадження.

Крім того, суд вважає, що сталі неявки сторони позивача до судових засідань без поважних причин, свідчить про те, що після набуття ОСОБА_1 статусу позивача в цій справі в наслідок процесуального правонаступництва, останній втратив інтерес до вирішення справи і підтримання пред`явленого позову.

Одночасно, приймаючи предмет позову, значення наслідків розгляду справи для сторін по справі, а також з врахуванням поведінки позивача до неналежного виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також обставини, що одночасно свідчать про втрату позивачем інтересу до вирішення справи і підтримання пред`явленого позову, суд вважає відсутніми підстави для розгляду справи за відсутності позивача по справі.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що позивач вдруге поспіль не з`явився до судового засідання без поважних причин, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце їх проведення, не надавши заяви про розгляд справи за його відсутності, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції про захистправ людиниі основоположнихсвобод та практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності, припинення спільної часткової власності та розподіл земельної ділянки згідно ідеальних часток, підлягає залишенню без розгляду.

Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Одночасно суд зазначає, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачеві повторному зверненню до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.

Керуючись ст. п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділ в натурі частки зі спільної часткової власності, припинення спільної часткової власності та розподіл земельної ділянки згідно ідеальних часток залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцятиднів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 13.06.2023 року.

Головуючий Калініченко Л. В.