Рішення

від 06.06.2023 по справі 911/2267/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023Справа № 911/2267/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Українська спеціалізована база постачання та збуту "Укрторгмонтажтехніка"

до Фізичної особи-підприємця Конюшенка Сергія Петровича

про стягнення 62 005, 44 грн.

за участю представників:

від позивача: Степаненко О. А.

від відповідача: Паніот В. В., Конюшенко С. П.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Київської області з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Українська спеціалізована база постачання та збуту "Укрторгмонтажтехніка" (далі - ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка", позивач) до Фізичної особи-підприємця Конюшенка Сергія Петровича (далі - ФОП Конюшенко С. П., відповідач) про стягнення заборгованості з компенсації витрат зі сплати оренди за землю в сумі 62 005,44 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного з Київрадою договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 18.12.1997, ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" (позивач) є орендарем земельної ділянки загальною площею 6 015 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Радомишльська, 44. На вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - частина цілісного майнового комплексу, визначеного як склад-СТО під літерою К загальною площею 368,4 кв.м., що було набуте ФОП Конюшенком С. П. у власність на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.04.2015. Разом з тим, ФОП Конюшенко С. П., як власник вказаного нерухомого майна, відмовляється компенсувати позивачу пропорційні витрати зі сплати оренди, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 01.10.2019 по 31.12.2021.

У позові ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" просить суд стягнути з ФОП Конюшенка С. П. компенсацію сплаченої орендної плати за землю у розмірі 62 005,44 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2022 матеріали справи вирішено передати за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням майна (земельної ділянки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 справу було прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач (ФОП Конюшенко С. П.) у визначений законом строк надав суду відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив, зазначив про їх безпідставність, оскільки ні договору оренди земельної ділянки (на якій знаходиться майно), ні договору про відшкодування витрат між сторонами укладено не було, а договір купівлі-продажу нерухомого майно такого обов`язку покупця не передбачає, тому підстав для стягнення витрат з орендної плати на користь позивача немає.

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві, вважали, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Установлено, що 23.04.2015 між ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" (продавець) та ФОП Конюшенко С. П. (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає у власність частину цілісного майнового комплексу, визначеного як склад-СТО під літерою "К" (далі - приміщення) загальною площею 368,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Радомишльська, 44, який цілком належить продавцю, і зобов`язується сплатити за це в повному обсязі грошову суму в порядку та за ціною, встановленою цим договором. Загальна площа частини цілісного майнового комплексу, яка відчужується становить 368,4 кв.м.

Відповідно до п. 8.3.1 договору земельна ділянка, на якій знаходиться приміщення, за взаємовизначеною згодою сторін становить площу 419 кв.м., асфальтоване покриття за периметром вказаного приміщення становить площу 260,00 кв.м. Загальна площа узгодженої частини земельної ділянки, на якій розташоване приміщення становить 679,00 кв.м.

У пункті 8.3.2 договору сторони передбачили порядок користування земельною ділянкою, а саме - земельна ділянка використовується виключно покупцем для забезпечення власної господарської діяльності за прикладом нижче зазначених випадків: здійснення покупцем оперативних заходів, пов`язаних із забезпеченням нормального функціонування приміщення; в разі виникнення надзвичайних ситуацій, в результаті яких приміщення може бути суттєво пошкоджене або знищене, покупець має право використовувати земельну ділянку для здійснення заходів щодо збереження приміщення.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного договору ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" (продавець) передало відповідачу (покупець) склад-СТО під літерою "К" загальною площею 368,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Радомишльська, 44, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.04.2015.

Також судом встановлено, що зазначене нерухоме майно (склад-СТО) знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:056:0002 площею 6 015 м. кв., орендарем якої є ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" відповідно до укладеного із Київрадою договору оренди на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 18.12.1997 (далі - договір оренди землі).

Відповідно до п. 4.4 договору оренди землі орендар за користування земельною ділянкою сплачує орендодавцю орендну плату, що вноситься щоквартально не пізніше 15 числа останнього місяця кварталу.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві від 05.08.2017, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:78:056:0002), що перебуває в користуванні ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" становить 7 715 886,49 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" стверджує, що до жовтня 2019 власник складу-СТО (ФОП Конюшенко С. П.) сплачував позивачу компенсацію орендної плати земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно, на підставі виставлених рахунків-фактур. Проте, 08.10.2019 ФОП Конюшенко С. П. направив позивачу лист № 32, в якому він попередив позивача про припинення зобов`язань з компенсації орендної плати за землю, оскільки користувачем земельної ділянки є ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка", та вказав про наявну у нього переплату ПДВ у сумі 35 439,93 грн., що безпідставно включалась позивачем у рахунок компенсації, яку просив зарахувати в рахунок оплати за землю за вересень 2019.

У подальшому, як свідчать матеріали справи, у зв`язку з припиненням сплати відповідачем компенсації за землю, ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" зверталось до ФОП Конюшенка С. П. з листами-вимогами про сплату заборгованості за користування земельною ділянкою (листи від 09.10.2019, від 20.01.2019, від 09.04.2020, від 14.05.2020, від 18.06.2020, від 12.08.2020, від 16.10.2020, від 25.01.2021, від 16.02.2021, від 18.02.2021, від 24.06.2021, від 15.07.2021, від 24.11.2021) та надсилало відповідачу рахунки-фактури на оплату компенсації орендної плати на загальну суму 67 938,26 грн. за період з 01.10.2019 по 31.12.2021 (з розрахунку оплати за місяць в сумі 2 613,01 грн. з ПДВ).

У свою чергу, у відповідях на вказані листи-вимоги ФОП Конюшенко С. П. неодноразово відмовляв у сплаті позивачу компенсації за землю (листи від 08.10.2019, від 05.01.2020, від 04.02.2020, від 05.03.2020, від 15.06.2020, від 16.02.2021, від 23.06.2021) та просив надати належним чином засвідчені копії договору оренди землі та платіжних доручень, на підставі яких були виставлені до сплати компенсаційні витрати з оренди за землю (листи від 16.02.2021 та від 23.06.2021). У цих же листах відповідач просив надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки з метою оформлення відповідного договору оренди землі. Проте, вказане прохання відповідача залишились без задоволення.

Також в матеріалах справи міститься проект договору про компенсацію ФОП Конюшенком С. П. витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку від 01.01.2021, примірники якого, як стверджує позивач, були передані відповідачу для підписання, в тому числі шляхом направлення листа від 11.05.2021. Однак указані проекти договору відповідач не підписав та позивачу не повернув.

Крім того судом встановлено, що 12.05.2021 ФОП Конюшенко С. П. сплатив позивачу компенсацію витрат з оренди за землю в сумі 5 932,82 грн. за період лютий-квітень 2021, про що свідчить банківська виписка з рахунку ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка".

Позивач вважає, що оскільки заперечень проти договору з компенсації витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку від 01.01.2021 від відповідача не надходило та останнім була здійснена часткова сплата такої компенсації, то вказаний договір був укладений сторонами у спрощений спосіб, а отже, на його виконання відповідач зобов`язаний сплатити позивачу заборгованість у сумі 62 005,44 грн. (67 938,26 грн - 5 932,82 грн) за період з 01.10.2019 по 31.12.2021.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, на підставі договору оренди на право тимчасового користування землею від 18.12.1997, укладеного з Київрадою, ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:78:056:0002) площею 6 015 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Радомишльська, 44, та у позивача наявний обов`язок перед Київрадою зі сплати оренди за користування вказаною земельною ділянкою.

У той же час із матеріалів справи вбачається, що відносини між ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" та ФОП Конюшенком С. П. щодо користування частиною земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, не були оформлені належним чином, окремого договору на користування цією частиною земельної ділянки сторони не уклали (хоча відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про необхідність виділення цієї частини земельної ділянки з метою укладення відповідного договору оренди землі). Так само між сторонами відсутній договір щодо порядку компенсації витрат зі сплати за землю.

Позивач вказує на договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.04.2015, на підставі якого він вважає, що у відповідача виник обов`язок сплачувати ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" пропорційну компенсацію плати за користування землею.

Відповідно до ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Водночас судом встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, на який посилається позивач, не є договором на користь третьої особи, оскільки він не містить положень щодо обов`язку ФОП Конюшенка С. П. сплачувати ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" компенсацію за користування земельною ділянкою (зокрема, й пункти 8.3.1, 8.3.2 цього договору).

Крім того суд відхиляє твердження позивача про укладення сторонами у спрощений спосіб договору № 26 від 01.01.2021 про компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку.

Так, згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору, як того вимагає частина 3 ст. 180 ГК України, сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 641, ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач нарочно надав, або листом направив ФОП Конюшенку С. П. договір оренди № 26 від 01.01.2021 про компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку, а відповідач категорично заперечує факт отримання проекту даного договору та наголошує на тому, що про його існування дізнався лише з позовної заяви. Отже, усі істотні умови вказаного договору є непогодженими з боку відповідача, а значить - договір є неукладеним.

Доводи позивача про те, що виставлення рахунків відповідачу за період з 01.10.2019 по 31.12.2021 та сплата останнім коштів на суму 5 932,82 грн. свідчать про укладеність сторонами договору у спрощений спосіб, суд відхиляє, оскільки ФОП Конюшенко С. П. не погоджував зазначену у вказаних рахунках суму компенсації 2 613,01 грн. за місяць оренди, як і не надав згоди на відсоткову ставку розміру орендної плати (3 %).

Більше того, зі змісту наданих позивачем рахунків вбачається, що сума компенсації орендної плати включає ПДВ. Однак, як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, без окремого договору про землекористування з власником земельної ділянки, податок на додану вартість не нараховується на суму компенсації орендної плати, яка сплачується користувачем земельної ділянки орендарю за її фактичне використання. Тож оскільки окремого договору, укладеного ФОП Конюшенко С. П. та Київрадою щодо оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, немає, то нарахування з боку ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" ПДВ, як і самої компенсації, є неправомірним.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів наявності у ФОП Конюшенка С. П. обов`язку компенсувати ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" витрати зі сплати орендної плати за землю у розмірі 62 005,44 грн. за період з 01.10.2019 по 31.12.2021.

За таких обставин у задоволенні позову ПрАТ "Укрторгмонтажтехніка" необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Українська спеціалізована база постачання та збуту "Укрторгмонтажтехніка" до Фізичної особи-підприємця Конюшенка Сергія Петровича про стягнення 62 005, 44 грн.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 6 червня 2023 року.

Повний текст рішення складений 12 червня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.