Ухвала

від 14.06.2023 по справі 910/8483/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

14.06.2023Справа № 910/8483/23

За позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Державного підприємства "Львівське спеціальне конструкторське бюро "Топаз"

про стягнення 42 450,01 грн

УСТАНОВИВ:

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - позивач, ДСНС України) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 08-81/09 від 24.05.2023 до Державного підприємства "Львівське спеціальне конструкторське бюро "Топаз" (далі - відповідач, ДП ЛСКБ "ТОПАЗ") про стягнення 42 450,01 грн, з яких: 21 908,37 грн пені, 20 541,64 грн штрафу у зв`язку із простроченням строків поставки товару згідно Договору про закупівлю № 22-5/11 від 05.04.2022 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 позовну заяву ДСНС України залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

09.06.2023 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 23.06.2022.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає про наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому, визначення предмета або підстав позову є процесуальним правом виключно позивача, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Як вбачається з позовної заяви, ДСНС України визначила предметом позову матеріально-правову вимогу про стягнення суми пені та штрафу, а підставою позову - порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору. Таким чином, предметом позову у даному спорі визначено стягнення суми пені та штрафу у зв`язку із порушенням або неналежним виконанням відповідачем умов Договору.

Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Так, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 5 ст. 29 ГПК України).

Правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності. При цьому, правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 ГПК України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцем знаходження відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.

Відтак, нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов обирати між господарськими судами, яким підсудна справа.

Обґрунтовуючи підсудність даної позовної заяви Господарському суду міста Києва на підставі ч. 5 ст. 29 ГПК України позивач вказав, що пунктом 6.1 Договору передбачено, що не врегульовані спірні питання передаються на розгляд у Господарський суд міста Києва, а ДСНС України прийняла рішення звернутись з цим позовом за місцем виконання Договору, про що визначено пунктом 2.2 Договору. Так, відповідно до пункту 2.2 Договору встановлено, що доставка товару відбувається за рахунок постачальника на адресу Державної служби України з надзвичайних ситуацій: м. Київ, вул. О.Гончара, 55.

За таких обставин, позивачем пред`явлено позов за місцем виконання Договору, а саме до Господарського суду міста Києва.

Суд звертає увагу, що виконання зобов`язання за договором повинне оцінюватися у комплексі прав та обов`язків обох сторін, а сам предмет спору повинен бути пов`язаним із відповідним виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці.

Як вбачається із змісту позовної заяви ДСНС України, даний спір не пов`язаний з місцем виконання Договору, оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів (пені), а не спір про фактичне виконання зобов`язань за Договором. Тобто, зобов`язання, про порушення яких стверджує позивач, не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені статтею 532 Цивільного кодексу України, на приписи якої посилався позивач у позовній заяві.

Відповідно ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання проводиться, зокрема, за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання (п. 4 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України).

Правила ст. 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Зі змісту Договору не вбачається особливостей, зокрема в частині місця стягнення з відповідача грошових коштів (пені, штрафу).

Сплата пені та штрафу не містить прив`язки до певного конкретного місця, в тому числі і до місця виконання договору, оскільки пеня та штраф, за наявності достатніх правових підстав для її стягнення, буде оплачена відповідачем в добровільному порядку шляхом переказу коштів на рахунок позивача, або буде стягнута виконавцем (державним чи приватним) у примусовому порядку.

Отже, спірні правовідносини не мають особливостей щодо сплати пені та штрафу в чітко визначеному місці, а умови укладеного між сторонами Договору визначають лише місце виконання такого договору в частині поставки товару, що не є предметом даного позову.

Крім того, пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що у випадку виникнення розбіжностей щодо будь-якого з пунктів Договору, сторони вирішують усі розбіжності шляхом переговорів. У випадку, якщо розбіжності не будуть урегульовані сторонами, спірні питання передаються на розгляд у Господарський суд міста Києва. Отже, вказаним пунктом Договору сторони визначили суд, на розгляд якого передаються спірні питання, пов`язані з врегулюванням розбіжностей щодо будь-якого з пунктів Договору. Наразі, як встановлено судом, предметом даного позову ДСНС України є матеріально-правова вимога про стягнення суми пені та штрафу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування приписів ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Позиція суду відповідає усталеній судовій практиці з питань застосування приписів ч. 5 ст. 29 ГПК України.

З урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням частин 1, 2 статті 27 ГПК України, якою передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено позивачем та вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Державного підприємства "Львівське спеціальне конструкторське бюро "Топаз" (ідентифікаційний код 13796383) є: Україна, 79014, Львівська область, місто Львів, вулиця Личаківська, будинок 110. А тому суд дійшов висновку, що спір має розглядатися Господарським судом Львівської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються. (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).

Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи викладене, матеріали позовної заяви Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Державного підприємства "Львівське спеціальне конструкторське бюро "Топаз" про стягнення 42 450,01 грн підлягають передачі на розгляд Господарського суду Львівської області за встановленою підсудністю.

Керуючись ст. 27, 29, 31, 232- 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Державного підприємства "Львівське спеціальне конструкторське бюро "Топаз" про стягнення 42 450,01 разом з доданими до неї документами передати за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Львівської області (Україна, 79014, Львіська обл., місто Львів, вулиця Личаківська, 128).

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 14.06.2023 та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Оксана ГУМЕГА