Рішення

від 30.05.2023 по справі 932/17244/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №932/17244/19

провадження №2/932/3799/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Мотуз Я.А.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивачів: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Михайлець Ксенія Олександрівна про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

в 2019 році позивачі звернулися до суду із позовом, у якому просять:

-визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 : кіоск «Ремонт взуття», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; гаражі за номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що знаходяться за адресою: місто Дніпро, гаражний кооператив «Автолюбитель-10» (код ЄДРПОУ 25000343);

-визнати за ОСОБА_7 право власності на частину вказаного майна в порядку поділу спільного майна подружжя;

-визнати за ОСОБА_7 та ОСОБА_1 право власності по 1/6 частині вказаного майна в порядку спадкування після ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 29.04.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 16.11.2020 справу прийнято до розгляду головуючим суддею Цитульським В.І.

Ухвалою від 22.09.2022 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання.

Позивачами подавалася заява від 02.06.2022 у якій позивачі, додатково до заявлених вже вимог, просили визнати недійсними документи, що стосуються переоформлення спірних гаражів із ОСОБА_6 на відповідача та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на один із гаражів за відповідачем. Нові вимоги мотивовані наявністю сумнівів у законності вказаного переходу прав.

Суд дійшов до висновку, що така заява є новим позовом, оскільки позивач заявляє нові позовні вимоги та мотивує їх іншими підставами, тому, усною ухвалою від 06.06.2022, повернув вказану заяву.

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та позивача ОСОБА_7 , тому остання має право на половину вказаного майна. Крім того позивачі, ОСОБА_7 як дружина спадкодавця, а ОСОБА_1 , як донька спадкодавця, мають право на спадкування спірного майна по одній третій частині.

В обґрунтування відзиву відповідач покликається на наступне: позовні вимоги є недоведеними; ще за життя ОСОБА_6 гаражі були переоформлені на відповідача, який став членом гаражного кооперативу; відповідач зареєстрував за собою право власності на об`єкт нерухомості - гараж № НОМЕР_1 ; у кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який є тимчасовою спорудою, відповідач здійснює господарську діяльність, мав укладені договори про використання об`єктів благоустрою на місці знаходження кіоску, а 28.07.2020 уповноваженою особою винесено припис про демонтаж кіоску.

Третя особа правом на подання заперечень та доказів не скористалася.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали, надали пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви.

Представник відповідача, в судовому засіданні, вимоги позову заперечила, навела мотиви, аналогічні фабулі відзиву.

Третя особав судовезасідання нез`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Обставини, встановлені судом.

Предметом судової справи №200/19291/17 був позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Михайлець Ксенія Олександрівна, акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про визначення розміру частки у спільній сумісній власності та визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_2 , грошові (депозитні) вклади з відповідними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями та грошові внески на карткових рахунках) в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 .

В межах вказаної справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , який був батьком ОСОБА_5 (останній є відповідач у даній справі), чоловіком відповідача ОСОБА_7 та батьком відповідача ОСОБА_1 (двоє останніх є позивачами у даній справі). За життя ОСОБА_6 заповіту не склав. Сторони по даній справі є спадкоємцями першої черги.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.12.2019 визнано за кожним із учасників право власності в порядку спадкування право власності на квартиру АДРЕСА_3 частині за кожним.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб 23.11.1963.

На підтвердження права власності на спірне майно позивачем долучено:

- договір купівлі-продажу від 10.08.1999 за яким ОСОБА_6 купив кіоск «Ремонт взуття», що розташований в АДРЕСА_1 ;

- архівні витяги з рішень Виконавчого комітету Бабушкінсьткої районної ради м. Дніпропетровська від 28.04.2006 №320, від 15.12.2006 №1095, згідно яких переоформлено гаражі № НОМЕР_1 та 4052 на ОСОБА_6 ;

- технічні паспорти на гаражі під номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та 4050.

Згідно звітів про оцінку вказаних гаражів, вартість кожного становить 27711 грн.

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Михайлець К.О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться у АДРЕСА_1 та гаражі за номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що знаходяться у м. Дніпро, гаражний кооператив «Автолюбитель-10», зокрема із підстав, що спадкодавець не набув права власності на таке майно.

На підтвердження прав відповідача на спірне майно ним долучено наступні докази:

- заяву ОСОБА_6 про виключення його із членів кооперативу від 20.07.2016; рішення гаражного кооперативу від 20.07.2016 про переоформлення трьох гаражів на відповідача; свідоцтва про членство відповідача у кооперативі; протокол кооперативу від 20.08.2016 згідно якого спірні гаражі передано відповідачу (оригіналу даного доказу не надано);

- довідка кооперативу про сплату відповідачем пайового внеску за на гараж № НОМЕР_1 , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно якого право власності на вказаний гараж було зареєстровано за відповідачем 11.05.2018;

- договори від 15.05.2018, 16.11.2018 про використання об`єкту благоустрою, укладений між КП «Благоустрій міста» та ФОП ОСОБА_5 предметом якого є дозвіл на використання об`єкту благоустрою за адресо: АДРЕСА_1 на строк до 15.11.2018, до 16.11.2019; припис КП «Благоустрій міста» №3205Д від 28.07.2020 про звільнення вказаного об`єкту благоустрою протягом 7 діб.

Оскілки у позивачів були сумніви у достовірності наданих копій, судом вживалися заходи для витребування документів щодо переоформлення спірних гаражів від ГК «Автолюбитель-10», проте останній відповів про втрату таких документів попереднім головою кооперативу відповідачем. До відповіді долучено розписку відповідача у якій останній зобов`язується відновити документи та повернути борг, а також заяву ОСОБА_8 у якій він вказує, що не підписував протоколу загальних зборів кооперативу щодо переоформлення гаражів.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 пояснили, що відповідач є недобросовісним, він безпідставно виконував обов`язки голови кооперативу, після чого документи кооперативу було втрачено, а гроші кооперативу зникли.

Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повідомили, що ОСОБА_6 розповідав їм, що переоформив гаражі на відповідача. ОСОБА_12 також зазначив, що в кіоску «Ремонт взуття» працював ОСОБА_6 , потім останній разом із відповідачем, який залишився там працювати після смерті ОСОБА_6 .

За подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

У відповідності до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За приписами ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2).

За приписами ст. 19 Закон України «Про кооперацію», кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст.19-1 Закону, у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» роз`яснено, що у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

У постанові від 23.05.2018 у справі №640/11441/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки гараж є неподільним майном, у разі спору між подружжям питання про залишення гаража одному з них і присудження грошової компенсації за частку в майні іншому розв`язується з урахуванням правил шлюбно-сімейного законодавства.

У відповідності до приписів Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 №310, Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерстварегіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244:

- тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту;

- замовник - суб`єкт господарювання, який реалізує право розмістити ТС на підставі паспорта прив`язки ТС;

- у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Висновки суду.

Позивач ОСОБА_7 претендує на частину гаражу № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі, вказуючи що такий є спільним майном подружжя. Також позивачі претендують на частини такого гаражу в порядку спадкування.

Щодо такого гаражу відсутні: рішення Виконавчого комітету Бабушкінсьткої районної ради м. Дніпропетровська про оформлення такого за спадкодавцем як членом кооперативу; дозвіл на його будівництво; виділення для його будівництва земельної ділянки. Відсутній також правовстановлюючий документ на такий гараж та факт реєстрації на нього права власності.

Позивачі не заперечують факт самочинності будівництва такого гаражу, зокрема стверджують у позові, що такий гараж є само збудованим.

За вказаних обставин вбачається, що подружжя не набуло права власності на такий гараж, а тому він не може бути предметом поділу як спільне майно подружжя та не входить до складу спадкового майна.

Позивачі могли б претендувати на спадкування права забудовника чи права на будівельні матеріали. Проте відповідних вимог позивачі не заявляли, а сам факт будівництва гаражу подружжям чи за його кошти є недоведеним.

З аналогійних мотивів позивачі претендують на гаражі під номерами 3956 та 4052, щодо яких є рішення виконавчого комітету про їх переоформлення за спадкодавцем із прив`язкою до гаражного кооперативу.

Проте, проаналізувавши зібрані доказами та описані норми законодавства суд дійшов до висновку, що вказані гаражі перебували в користуванні ОСОБА_6 , як члена гаражного кооперативу. При цьому доказів набуття права власності на такі гаражі за ОСОБА_6 , суду не надано. Зокрема не надано доказів виплати пайового внеску за вказані гаражі (платіжних документів про сплату чи відповідної довідки кооперативу) та оформлення права власності на них.

У даній частині позивачі могли б претендувати на гаражі за умови набуття на них права власності спадкодавцем, а до того - на внесену спадкодавцем частину пайового внеску (шляхом вступу до кооперативу). Проте відповідних вимог позивачі не заявляли, а факт внесення подружжям пайових внесків є недоведеним. При цьому, позивачі не виявляли бажання вступити у члени кооперативу.

Викладені підстави вказані нотаріусом у відмові у видачі свідоцтва про право на спадкування, проте проігноровані позивачами у позові.

Суд звертає увагу, що право власності на гараж № НОМЕР_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем на підставі довідки кооперативу про сплату саме відповідачем пайового внеску.

Також позивачі претендують на кіоск «Ремонт взуття».

Судом встановлено, що спадкодавцем у 1999 році набуто тимчасову споруду, малу архітектурну форму, яка знаходилася за певною адресою.

Розміщення ТС потребувало відповідного дозволу органів місцевого самоврядування, а після закінчення строку дії дозволу (договору) така споруда підлягала демонтажу, а об`єкт благоустрою де споруда була встановлена відмовленню.

Позивачами не доведено, що як станом на момент смерті ОСОБА_6 так і станом на час розгляду даного спору існує тимчасова споруда, яка була предметом договору купівлі-продажу 1999 року.

В свою чергу відповідачем надано договори за якими він у 2018 та 2019 роках мав право користуванням об`єктом благоустрою газоном за адресою, вказаною у договорі 1999 року, а згідно припису 2020 року тимчасова споруду «Ремонт взуття» за вказаною адресою мала бути демонтована як самовільно встановлена.

За вказаних обставин позов не підлягає до задоволення.

Інші доводи сторін не впливають на вирішення спору, тому їх аналіз суд не здійснює.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, а відповідачем не заявлено до стягнення судових витрат, підстав для розподілу таких не вбачається.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення проголошено 08.06.2023.

Суддя: В.І. Цитульський