Постанова

від 13.06.2023 по справі 179/36/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/936/23 Справа № 179/36/22 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року у справі за позовом керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу, визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2022 року керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу, визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації посилався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222387200:01:001:0801, площею 44,4622 га, розташована у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський, оголошеного Указом Президента України від 09 грудня 1998 року № 1341/98. Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На територіях заказників забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Положеннями про ландшафтний заказник загальнодержавного значення Приорільський передбачено, що заказник оголошено з метою збереження і відтворення унікальних і типових для різнотравно-типчаково-ковилового степу солонцевих, солончакових і лукових екосистем, збереження і відновлення чисельності популяцій багатьох рідкісних видів рослин і тварин, у тому числі занесених до Червоної книги України. З урахуванням зазначеного на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, зокрема, знищення та пошкодження дерев, чагарників і трав`янистої рослинності, випасання худоби на силових степових цілинках і на усіх ділянках деревно-чагарникової рослинності. Таким чином, розташування спірної земельної ділянки у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, на які поширюється особливий режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Водночас, режим території зазначеного заказника і встановлені обмеження унеможливлюють використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для випасання худоби і сінокосіння. Оскільки земельна ділянка природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1222387200:01:001:0801, площею 44,4622 га розташована в межах об`єктів та територій ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський, вона відноситься до земель державної власності, право розпорядження якою належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України не мало жодних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного призначення державної власності, тому його наказ не міг бути підставою для проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку. Отже, розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду неуповноваженим органом, зміна її цільового призначення та порушення режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду в межах земельної ділянки природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222387200:01:001:0801, площею 44,4622 га, порушує права та інтереси її власника - держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації на законне володіння належною їй земельною ділянкою та забезпечення збереження екомережі та природних ресурсів на ній. Таким чином, порушення інтересів держави у даному випадку полягає у недодержані встановленого чинним законодавством особливого режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду на землях природно-заповідного призначення, незаконній зміні цільового призначення та передачі її не уповноваженим органом для цілей, що суперечать встановленим видам використання, що може призвести до порушення цілісності екомережі держави в цілому та загибелі рідкісних видів рослин, комах, тощо, з метою охорони та збереження яких дану територію віднесено до ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський. В порушення встановленого режиму території ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський та за відсутності визначених законодавством повноважень з розпорядження землями природно-заповідного призначення наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-803/15-21-СГ від 14 січня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, загальною площею 44,4622 га, в тому числі пасовища площею 32,3450 га, інші лісовкриті площі площею 12,1172 га (кадастровий номер 1222387200:01:001:0801) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, розташовану на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. 24 лютого 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56880202 від 02 березня 2021року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером 1222387200:01:001:0801, площею 44,4622 га (номер запису про право власності 40794223) та право оренди цієї ж земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 40794388). Підставою для здійснення даної реєстрації зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-803/15-21-СГ та договір оренди земельної ділянки № 61/57-21-ДО від 01 лютого 2021 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі голови комісії з ліквідації - начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Свердліна Д.В., з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої. Відповідно до предмету укладеного договору в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Таким чином, посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в області фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки всупереч вимогам ст. 20 Земельного Кодексу України. На підставі викладеного керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-803/15-21-СГ від 14 січня 2021 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 61/57-21-ДО від 01 лютого 2021 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі голови комісії з ліквідації - начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Свердліна Д.В. та ОСОБА_1 , що зареєстрований 24 лютого 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л., предметом якого є земельна ділянка, площею 44,4622 га, кадастровим номером 1222387200:01:001:0801, з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; витребувати земельну ділянку природно-заповідного призначенню площею 44,4622 га, кадастровий номер 1222387200:01:001:0801, яка розташована на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади від ОСОБА_1 , на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації; стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року задоволено позовні вимоги керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-803/15-21-СГ від 14 січня 2021 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 61/57-21-ДО від 01 лютого 2021 року, укладений між Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі голови комісії з ліквідації начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Свердліна Д.В. та ОСОБА_1 , що зареєстрований 24 лютого 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л., предметом якого є земельна ділянка, площею 44,4622 га, кадастровий номер 11222387200:01:001:0801, з одночасним припиненням права оренди ОСОБА_1 , на вказану земельну ділянку (номер запису про право 40794388). Витребувано земельну ділянку природно-заповідного призначення площею 44,4622 га, кадастровий номер 1222387200:01:001:0801, як розташована на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальна громади від ОСОБА_1 на користь держави в особі Дніпропетровської обласної держави адміністрації. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 6178 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 6178 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду 31 серпня 2022 року скасувати на ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить рішення суду 31 серпня 2022 року скасувати на ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне зясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість.

У відзиві на апеляційні скарги керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області просить апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення суду від 31 серпня 2022 року залишити без змін, посилаючись на його законність.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)). Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). А відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 121цього кодексу (абзац третій тієї ж статті).

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 70)).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, §35).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛстаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною третьою статті 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 9 вказаного Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема, передбачено їх використання лише у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях, а також для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

При цьому, використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду можливе лише за умови, що така діяльність не суперечить їх цільовому призначенню, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На територіях заказників забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник (ст.ст. 25, 26 Закону України Про природно-заповідний фонд).

Відповідно до ст. 84 ЗК України земельні ділянки під об`єктами природно-заповідного фонду відносяться до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність.

Згідно ст. 122 ЗК України розпорядження земельними ділянками державної власності належать до компетенції районних, обласних державних адміністрацій, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Положенням про ландшафтний заказник загальнодержавного значення Приорільський передбачено, що заказник оголошено з метою збереження і відтворення унікальних і типових для різнотравно-типчаково-ковилового степу солонцевих, солончакових і лукових екосистем, збереження і відновлення чисельності популяцій багатьох рідкісних видів рослин і тварин, у тому числі занесених до Червоної книги України.

Таким чином, розташування спірної земельної ділянки у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, на які поширюється особливий режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Водночас, режим території зазначеного заказника і встановлені обмеження унеможливлюють використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для випасання худоби і сінокосіння.

Відповідно до ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до п.1 Положення Про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, юрисдикція якого поширюється на територію Дніпропетровської області.

Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) відповідно до статті 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України - у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:

веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;

дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;

проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;

розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об`єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою щодо захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур`янами;

дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

У справі встановлено, земельна ділянка з кадастровим номером 1222387200:01:001:0801, площею 44,4622 га розташована у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський, оголошеного Указом Президента України від 09 грудня 1998 року № 1341/98 (т. 1 а.с.40-73, 82-85, 89-96).

Наказом №249-то Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 25 вересня 2020 року При призначення ОСОБА_2 було призначено ОСОБА_2 на посаду начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (т.3 а.с.17).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-803/15-21-СГ від 14 січня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (т.1 а.с.77).

П.2 цього наказу визначено надати ( ОСОБА_1 ) в оренду земельну ділянку загальною площею 44,4622 га, в тому числі пасовища площею 32,3450 га інші лісовкриті площі площею 12,1172 га (кадастровий номер 1222387200:01:001:0801) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Слід зазначити, вказана спірна земельна ділянка загальною площею 44,4622 га відноситься до земель природно-заповідного фонду, розташована в межах об`єктів та територій ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський, відноситься до земель державної власності, право розпорядження якою належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації.

01 лютого 2021 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 61/57-21-ДО, загальною площею 44,4622 га, в тому числі пасовища площею 32,3450 га, інші лісовкриті площі площею 12,1172 га (кадастровий номер 1222387200:01:001:0801) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, розташовану на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Строк дії договору визначено 49 років (т. 1 а.с. 78-80).

24 лютого 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56880202 від 02 березня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером 1222387200:01:001:0801, площею 44,4622 га (номер запису про право власності 40794223) (т.1 а.с.74).

24 лютого 2021 року зареєстровано право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 40794388) (т. 1 а.с. 74).

Слід зазначити, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до ст. 122 ЗК України, не мало повноважень щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного призначення державної власності, а тому оскаржуваний наказ № 4-803/15-21-СГ від 14 січня 2021 року не є підставою для проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський відноситься до земель природно-заповідного фонду, форма власності земельної ділянки державна, і право розпорядження нею належить до повноважень Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало повноважень та правових підстав щодо розпорядження земельною ділянкою і передачі її у користування іншим особам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-803/15-21-СГ від 14 січня 2021 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-803/15-21-СГ від 14 січня 2021 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду є незаконним, оскільки суперечить вимогам законодавства, суд дійшов вірного висновку про визнання недійсним договору оренди землі №61/57-21-ДО від 01 лютого 2021 року, яка розташована у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення Приорільський, що був укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як органом, що не має повноважень щодо розпорядження такою земельною ділянкою, передачі її в оренду, та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, слід встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Форма власностіспірної земельноїділянки визначена державна,вказана земельнаділянка відноситьсядо земельнихділянок природно-заповідногопризначення та розпорядником спірної земельної ділянки є Дніпропетровська обласна державна адміністрація, яка згідно ст. 388 ЦК України, має право на витребування від ОСОБА_1 земельної ділянки, яка вибула з володіння держави поза її волею, у порушення законодавства та була передана в оренду не уповноваженим на те органом.

Головне управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській областіє органом,уповноваженим відповідно до покладених на нього завдань, здійснювати державний нагляд (контроль) відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Отже,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновкупро задоволення позовних вимог керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу, визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про те, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту прав Дніпропетровської ОДА є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування судом норм матеріального є безпідставними.

Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова