Постанова

від 13.06.2023 по справі 183/1672/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4937/23 Справа № 183/1672/22 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участі секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаМалінової ПоліниСтаніславівни назаочне рішення Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 04листопада 2022року усправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом тавитребування майназ чужогонезаконного володіння,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він є єдиним спадкоємцем на все майно після смерті його двоюрідного брата ОСОБА_5 , померлого у вересні 2020 року.З метою оформлення спадкових прав - отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , він звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Куліша Ю.О. 27 квітня 2022 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішем Ю.О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.Позивач вказує, що квартира АДРЕСА_1 належала його родичам - двоюрідному брату ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_6 на праві приватної спільної сумісної власності. Квартира була приватизована згідно із Законом України Про приватизацію державного житлового фонду відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 січня 2009 року, виданого згідно із розпорядженням Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року № 08621. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті проживала разом із сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем є її син ОСОБА_5 , який є таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_5 помер у вересні 2020 року. При оформленні спадкових прав після смерті ОСОБА_5 позивач з`ясував, що 16 вересня 2016 року було проведено державну реєстрацію припинення права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації припинення приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_4 , є рішення суду, серія та номер: 202/3778/16-ц, видане 24 червня 2016 року, видавник: Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська. 11 листопада 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішем Ю.О., зареєстрований в реєстрі за № 1066, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 18 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В, зареєстрований в реєстрі за № 11588, за яким ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 22 березня 2022 року Дніпровським апеляційним судом ухвалено постанову у справі № 202/3778/16, згідно з якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності відмовлено. Позивач вказує, що право власності на спірну квартиру припинено поза волею та без відома ОСОБА_5 . За життя йому взагалі не було відомо про розгляд справи №202/3778/16 та про реєстрацію припинення права власності на належну йому квартиру, оскільки він з 23 червня 1987 року по день смерті був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_2 , а відчуження майна відбувалось у листопаді 2019 року. Крім цього, судове рішення створило видимість законності і правомірності набуття права власності ОСОБА_4 , та створило умови, при яких ОСОБА_5 , будучи власником приватизованого майна, не знав та не міг знати про наявність цивільної справи № 202/3778/16, яка перебувала на розгляді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, розташованого в іншому населеному пункті, про прийняте рішення у такій цивільній справі, а тому за час життя ОСОБА_5 не міг реалізувати своє право на захист. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив судвизнати заним правовласності наквартиру,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 ,в порядкуспадкування зазаконом післясмерті ОСОБА_5 ,померлого увересні 2020року; витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2022 року задоволено заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову. Заборонено державним реєстраторам (суб`єктам державної реєстрації) будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо вчинення будь-яких дій, пов`язаних із здійсненням державної реєстрації змін щодо відчуження (переоформлення права власності та державної реєстрації прав) нерухомого майна квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (т.1 а.с.108, 109).

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого у вересні 2020 року. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру, загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2 481 грн.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року заявупредставника заявника ОСОБА_1 адвоката Малінової П.С. про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без задоволення (т.2 а.с.76)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Малінова П.С. просить заочне рішення суду від 04 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У заяві ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Малінової П.С. задовольнити, заочне рішення суду від 04 листопада 2022 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.367 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки рішення суду було ухвалено у заочному порядку, відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)).

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому за змістом частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення; … Близькі за змістом висновки сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

У справі встановлено, батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.121).

Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.1а.с.135).

Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.128).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 1012 ОСОБА_10 є донькою ОСОБА_9 (т.1 а.с.154).

26 червня 1950 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 уклали шлюб та ОСОБА_12 змінила прізвище на - ОСОБА_13 (т.1 а.с.150).

Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 є рідним братом ОСОБА_14 - матері позивача у справі ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 серпня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №572 приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішом Ю.О. спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер у вересні 2020 року, є його двоюрідний брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.156).

Встановлено, позивач ОСОБА_2 , є двоюрідним братом ОСОБА_5 , який помер у вересні 2020 року (т.1 а.с.157).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 січня 2009 року, зареєстрованого в Єдиному Державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за р.№26149953, виданого згідно з розпорядженням Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року № 08621, квартира АДРЕСА_1 загальною площею 66,4 кв.м., належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.13).

З технічного паспорту на квартиру вбачається, квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 66,4 кв.м., житлову площу - 38,4 кв.м. (т.1 а.с.14-22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 - мати ОСОБА_5 (т.1 а.с.122, 169).

З витягу зі Спадкового реєстру від 28 вересня 2022 року № 70166384 вбачається відсутність в спадковому реєстрі відкритої спадкової справи, виданих свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 (т.1 а.с.171).

Згідно довідки виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 29 січня 2021 № 270 року ОСОБА_6 на день смерті була зареєстрована разом із ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.26).

Відповідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 від 17 вересня 2021 року серія НОМЕР_1 , виданого повторно, у вересні 2020 року помер ОСОБА_5 , про що 04 листопада 2020 року складено актовий запис № 951 (т.1 а.с.23).

Згідно довідки виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 19 січня 2021 року №130 ОСОБА_5 на день своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним зареєстровані особи не значились (т.1 а.с.26).

З копії спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішом Ю.О., щодо майна ОСОБА_5 , померлого у вересні 2020 року вбачається, 28 січня 2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_2 (т.1 а.с.114).

27 серпня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліша Ю.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, належну ОСОБА_5 , померлому у вересні 2020 року (т.1 а.с.155).

27 серпня 2021 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішом Ю.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 572 відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер у вересні 2020 року, є його двоюрідний брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 4,966 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0024, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження якої - Жовтнева сільська рада, Криничанського району, Дніпропетровської області, належної на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 034606, виданого Криничанською районною державною адміністрацією 05 грудня 2004 року на підставі розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації № 776-р від 11 грудня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 010412202730 (т.1 а.с.156).

27 квітня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліша Ю.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину - квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_5 , померлому у вересні 2020 року (т.1 а.с.158).

27 квітня 2022 року постановою приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Куліша Ю.О. відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , померлого у вересні 2020 року. Нотаріусом вказано, що спадкоємцем не надано ніяких документів, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.159).

Встановлено, заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у справі № 202/3778/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок погашення грошового зобов`язання житлову квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу відмовлено (т.1 а.с.28).

З інформаційної довідки від 16 грудня 2021 року № 290616018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, 13 вересня 2016 року проведено реєстрацію змін щодо об`єкту нерухомого майна. Підставою вказано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31416054 від 16 вересня 2016 року. Здійснено проведення державної реєстрації припинення права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації припинення, а також реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_4 вказано рішення суду, серія та номер: 202/3778/16-ц, виданий 24 червня 2016 року, видавник: Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська (т.1 а.с.36-38).

11 листопада 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішем Ю.О., зареєстрований в реєстрі за № 1066, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 (т.1 а.с.29-32).

11 листопада 2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49619700.

18 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 11587, за яким ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Також, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна - квартири АДРЕСА_1 . Заборона зареєстрована 18 листопада 2019 року в реєстрі за № 11588 (т.1 а.с.33-35).

18 листопада 2019 року відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з індексним номером 49732091.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 16 грудня 2021 року встановлено, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (т.1 а.с.36-38).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у справі №202/3778/16 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності відмовлено (т.1 а.с.39-42).

Таким чином, враховуючи, що заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2016 року, на підставі якого майно вибуло з володіння ОСОБА_5 за його життя, відсутністю доказів на підтвердження інших підстав для переходу права власності на майно, інших правових підстав вибуття спірного нерухомого майна з володіння власника ОСОБА_5 за його життя, з його власного волевиявлення, постійного проживання ОСОБА_5 та його реєстрації в спірній квартирі до моменту смерті - у вересні 2020 року, відсутності доказів реєстрації відповідача, третіх осіб в спірному майні до моменту смерті ОСОБА_5 - обставини щодо відчуження спірної квартири особою, яка не мала права на її відчуження, та поза волею власника є доведеними належними доказами у справі.

Слід зазначити, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження, укладених іншими особами, оскільки власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу, довічного утримання за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статті 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як передбачено ч.5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, у відповідності до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна.

Тобто, оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна, передбачене ст. 388 ЦК України, переходить до спадкоємців померлого.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду України від 23.03.2013 року по справі №6-164цс12, в якій зазначено, що в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

За ч. 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261, ч. 1 ст. 1265 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Встановлено, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 січня 2009 року, зареєстрованого в Єдиному Державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за р.№26149953, виданого згідно з розпорядженням Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року № 08621, квартира АДРЕСА_1 загальною площею 66,4 кв.м., належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_5 - ОСОБА_6 померла (т.1 а.с.122, 169).

Згідно довідки виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 29 січня 2021 № 270 року ОСОБА_6 на день смерті була зареєстрована разом із ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.26).

Таким чином, враховуючи, що спірне нерухоме майно перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_5 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , будучи співвласником майна, і сином померлої, єдиний проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, був зареєстрований за цією ж адресою, набув у спадщину, враховуючи презумпцію рівності часток у праві власності, іншу 1/2 частку квартири у праві спільної власності на спірну квартиру, однак до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався, спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилось, тому ОСОБА_5 є таким, що прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_6 та набув право власності на квартиру, як єдиний власник з моменту смерті іншого співвласника.

ОСОБА_5 помер у вересні 2020 року та єдиним спадкоємцем після його смерті є двоюрідний брат померлого позивач ОСОБА_2 , який звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у визначений законом строк.

Отже, враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння за життя власника ОСОБА_5 не з його волі на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, а позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними та обгрунтованими належними доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість, недоведеність позовних вимог позивача, пропуск позивачем строків позовної давності є безпідставними та спростовуються належними доказами у справі.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Малінової Поліни Станіславівни задовольнити частково.

Заочне рішення Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 04листопада 2022року усправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом тавитребування майназ чужогонезаконного володіння скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру, загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого у вересні 2020 року.

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) квартиру, загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 2 481 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова