Постанова

від 08.06.2023 по справі 161/3861/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/3861/22 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/545/23 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Ганжа М. І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 подану його представником ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2022 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів мотивуючи його такими обставинами.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 квітня 2013 року у справі № 161/3750/13 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ КБ "Надра" в розмірі 261 843 грн. 25 коп. за кредитним договором № 6МТ/2007/840-МК/72-Т від 27.03.2007 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,1210 га для будівництва та обслуговуванням житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: с. Струмівка, Луцький район, Волинська область. Дана ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВЛ№045473, виданого Луцьким райвідділом земельних ресурсів 08.12.2004, згідно рішення від 26.11.2004 №12-16 та зареєстрованого в книзі Державних актів на право приватної власності на землю за №1342. Предмет іпотеки ухвалено реалізувати шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого у справі № 161/3750/13, ВП № НОМЕР_1 було відкрито 08.06.2016 і постановою від 23.11.2016 про опис та арешт майна (коштів) боржника накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1210 га., кадастровий номер 0722884800:03:001:2060, яка знаходиться за адресою: село Струмівка, Луцького району. В цій же постанові зазначено про те, що на даній земельній ділянці знаходиться бетонний фундамент під будівництво житлового будинку. Крім того, що на той час ним була збудована по 3 /4 периметру земельної ділянки і бетонна огорожа на такому ж фундаменті.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, складеного ТзОВ "Атлант" ЛТД вартість земельної ділянки на 25.01.2019 становила 275 063,00 грн. та вбачається, що при проведенні оцінки земельної ділянки наявність на ній фундаменту для будівництва та огорожі не враховувалось.

Зазначає, що земельна ділянка площею 0,1210 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:2060 державним виконавцем передана на реалізацію, при цьому у заявці на реалізацію земельної ділянки також було зазначено, що на момент оцінювання на земельній ділянці є залитий фундамент під будівлю, але оцінювач не здатний стверджувати про його придатність.

Електронні торги з реалізації вказаної земельної ділянки були призначені на 21.08.2019, однак через відсутність допущених учасників вони не відбулися.

На повторних електронних торгах, які відбулися 02.10.2019, за результатом проведених торгів переможцем став ОСОБА_4 , який придбав цю земельну ділянку за 270 100,00 грн.

Вважає, що при визначенні вартості та реалізації земельної ділянки, не було враховано вартість розташованого на ній фундаменту під будівництво житлового будинку та огорожі, які зведені ним як попереднім власником земельної ділянки і оскільки фундамент та огорожа невід`ємні від земельної ділянки то відповідач набувши право власності на земельну ділянку також отримав у власність і зведені на цій земельній ділянці фундамент та огорожу, хоча оплату вартості таких споруд не здійснював.

З посиланням на приписи статей 3, 1212, 1213 ЦК України, враховуючи висновок експерта №13 судової будівельно-технічної експертизи, якою вартість фундамента незавершеного будівництвом житлового будинку у с. Струмівка, Луцького району, Волинської області становить 189 143 грн., а вартість огорожі, розташованої по периметру цієї земельної ділянки становить 233 617 грн., просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 422760,00 грн.

В ході розгляду справи представник позивача збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача 608463,00 грн. вартості фундаменту та огорожі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що на час звернення стягнення на належну ОСОБА_3 земельну ділянку на цій ділянці було споруджено бетонний фундамент під будинок та бетонна огорожа, однак ці споруди не були оцінені при зверненні стягнення на земельну ділянку, хоча фактично перейшли у власність відповідача ОСОБА_4 , який на даний час звів на земельній ділянці будинок. Оскільки ні фундамен,т ні огорожа не можуть бути відокремлені від земельної ділянки, просив стягнути з відповідача їх вартість у зв`язку із безпідставним набуттям майна.

Ухвалою апеляційного суду від 04 травня 2023 року визначено строк подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу - до 15 травня 2023 року, проте позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

06 червня 2023 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він не заявляв клопотання про поновлення визначеного судом процесуального строку на подання відзиву. Також не клопотав про поновлення процесуального і в судовому засіданні.

Ухвалою апеляційного суду від 08 червня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, поданий представником відповідача ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу з додатками залишено без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, аргументи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 квітня 2013 року у справі № 161/3750/13 за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_3 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,1210 га для будівництва та обслуговуванням житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: с. Струмівка, Луцький район, Волинська область, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВЛ№045473, виданого Луцьким райвідділом земельних ресурсів 08.12.2004. Предмет іпотеки ухвалено реалізувати шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження .

На виконання вказаного рішення, Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, в рамках якого державним виконавцем винесено постанову від 23.11.2016 про опис та арешт майна (коштів) боржника. Згідно вказаної постанови накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1210 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:2060, яка знаходиться за адресою: село Струмівка, Луцького району.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, складеного ТзОВ «Атлант» ЛТД", вартість земельної ділянки станом на 25.01.2019 становила 275063,00 грн.

За результатом проведення електронних торгів, які відбулися 02.10.2019, переможцем став ОСОБА_4 , який придбав земельну ділянку площею 0,1210 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:2060 за 270 100,00 грн.

Отже, ОСОБА_4 придбав земельну ділянку на електронних торгах, яка реалізовувалось в порядку примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із змісту позовної заяви, пояснень представників позивача та відповідача в суді першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивач вважає безпідставно набутим майном бетонну огорожу на монолітному фундаменті та бетонний фундамент, які розміщені на земельній ділянці площею 0,1210 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:2060, за адресою: село Струмівка, Луцького району, реалізованій на прилюдних торгах в ході примусового виконання рішення суду за ціною, визначеною висновком експерта, без врахування вартості указаних об`єктів.

Апеляційним судом встановлено, що при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 23.11.2016, у якій зазначено, що на спірній земельній ділянці знаходиться бетонний фундамент під будівництво житлового будинку.

У заявці на реалізацію земельної ділянки предмета іпотеки АСВП НОМЕР_1 від 19.07.2019 за № 36768 у розділі « відомості про майно, його склад, характеристики, опис» зазначено, що на момент оцінювання на земельній ділянці є залитий фундамент під будівлю, але оцінювач не здатний стверджувати про його придатність. Також не вказано про наявність будь-якої огорожі на даній земельній ділянці.

Водночас позивач стверджує, що на час організації державним виконавцем прилюдних торгів, на земельній ділянці, яка була предметом іпотеки та підлягала реалізації в примусовому порядку на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з виконавчим листом, постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, ОСОБА_3 виступав боржником, а отже, відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», мав право оскаржити як звіт про оцінки майна, так і результати проведення прилюдних торгів.

Під час розгляду даної справи позивачем не надано суду доказів про таке, що набрало законної сили рішення суду за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця щодо оцінки описаного майна - земельної ділянки площею 0,1210 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:2060 чи щодо визнання прилюдних торгів недійсними.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Встановивши, що при зверненні до суду ОСОБА_3 не довів про існування обставин, які слугують підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Аргументи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування приписів 1212 ЦК України при розгляді даної справи у зв`язку з неправильністю проведеної оцінки земельної ділянки без врахування існуючої бетонної огорожі та фундаменту ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні обставин справи та правового змісту статті 1212 ЦК України та суперчать вимогам Закону України "Про виконавче провадження" щодо способів захисту прав боржника при проведенні примусової реалізації описаного майна та його оцінки, а тому апеляційним судом не приймаються.

Інші мотиви апеляційної скарги зводяться до буквального цитування положень статті 163 ЦПК України, частин 5, 6, 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 3, 13, 1212,1213 ЦК, інших норм матеріального права без наведення доводів про співвідношення цих норм з обставинами справи, у зв"язку з чим не має підстав для їх спростування.

Правовий висновок Верховного Суду , викладений в постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №910/18279/19 стосується роз`яснення застосування приписів статті 1212 ЦПК України у правовідносинах, що виникли між страхувальником та страховиком, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які згідно з законом мав виплатити потерпілій особі, тобто у справі з відмінними правовідносинами, а тому послання на указану постанову ВС є недоречним.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 375, 381, 382,-384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 подану його представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 березня 2023 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови апеляційного суду.

Головуючий

Судді