Постанова

від 14.06.2023 по справі 910/9876/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2023 р. Справа№ 910/9876/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023

у справі № 910/9876/22 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра-Під Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд"

про стягнення 203 821,32 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ра-Під Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" про стягнення 203 821,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ра-Під Сервіс" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за договором №30 купівлі-продажу щебеневої продукції від 20.05.2021 та згідно видаткових накладних №РН-0000032 від 01.07.2021 на суму 141 576,00 грн, №РН-0000097 від 08.07.2021 на суму 58 632,00 грн було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" товар загальною вартістю 200 208,00 грн, в той час останнім відповідний товар було оплачено частково - в сумі 50 000,00 грн, у зв`язку у чим у відповідача виник борг у розмірі 150 208,00 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ра-Під Сервіс" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" пені у розмірі 12 580,38 грн, 3% річних у розмірі 5 513,65 грн та інфляційних втрат у розмірі 35 519,29 грн, нарахованих за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором №30 купівлі-продажу щебеневої продукції від 20.05.2021 у період з 02.07.2021 по 22.09.2022.

У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Ра-Під Сервіс" наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 3 057,33 грн та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 31 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ра-Під Сервіс" борг у розмірі 150 208,00 грн, пеню у розмірі 12 477,55 грн, 3% річних у розмірі 5 493,08 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 519,29 грн та судовий збір у розмірі 2 444,38 грн; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить розглянути апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивача; відшкодування суми сплаченого збору покласти на позивача.

Скаржник зазначає про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 оскаржується відповідачем частково, з причини наявності фактів, які свідчать про пряме безпосереднє бажання, зацікавленість та спрямованість сторін на врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди відповідно до ч. 7 ст. 46 ГПК України, згідно із якою сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Скаржник вважає, що висновки, викладені у рішенні Господарського суду міста Києва частково не відповідають обставинам справи та наданим документам, тому оскаржуване рішення суду є несправедливим.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що відповідач не наводить жодного обґрунтування неправильності чи неповноти рішення суду першої інстанції, наміру зі сторони відповідача укласти мирову угоду зі сторони відповідача не було, це була спроба затягнути судовий розгляд справи у суді першої інстанції. Відповідач за період виникнення заборгованості, а також під час розгляду справи у суді першої інстанції, розуміючи наявність беззаперечної заборгованості, не здійснив жодного платежу, навіть часткового, з метою погашення заборгованості.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9876/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати ( доплати) судового збору у розмірі 1 417,19 грн.

10.02.2023 скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме подано платіжне доручення № 33 від 07.02.2023, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 1 417,19 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 звільнено суддю Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023, для розгляду справи № 910/9876/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 прийнято справу № 910/9876/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміну колегії суддів, тимчасову непрацездатність судді Гаврилюка О.М. та перебування суддів у відпустках, надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду 06.12.2022, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9876/22 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.05.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір №30 купівлі-продажу щебеневої продукції (надалі - договір), у відповідності до п. 1.1 якого позивач, за договором продавець, зобов`язався передати у власність відповідача, за договором покупця, щебеневу продукцію, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити її на умовах даного договору.

Згідно п. 3.2 договору відповідач оплачує товар за цінами визначеними у оформлених належним чином рахунках і видаткових накладних.

Пунктом 4.2 договору визначено, що постачання товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника), протягом 5 робочих днів з моменту оплати товару.

У пункті 4.6 договору сторонами погоджено форму оплати: 100% передоплати партії продукції (в т.ч. послуг транспортування) або за домовленістю сторін в інший спосіб.

Обов`язки позивача по постачанню продукції вважаються виконаними з моменту завантаження продукції у вагони (напіввагони) і оформлення документів на станції Рокитне-Волинське Львівської залізниці (п. 4.8 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання зобов`язань даного договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої (невідвантаженої) в строк продукції за період прострочення платежу.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку якщо жодна із сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на наступний різ з 01 січня по 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний рік (п. 9.2 договору).

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача, що ним на виконання своїх зобов`язань за договором було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 200 208,00 грн, в той час останнім відповідний товар було оплачено частково - в сумі 50 000,00 грн, у зв`язку у чим у відповідача виник борг у розмірі 150 208,00 грн, а відтак наявні правові підстави для стягнення даного боргу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт постачання позивачем та прийняття відповідачем товару загальною вартістю 200 208,00 грн підтверджується видатковими накладними № РН-0000032 від 01.07.2021 на суму 141 576,00 грн та № РН-0000097 від 08.07.2021 на суму 58 632,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Відповідно п. 4.8 договору обов`язки позивача по постачанню продукції вважаються виконаними з моменту завантаження продукції у вагони (напіввагони) і оформлення документів на станції Рокитне-Волинське Львівської залізниці.

Позивачем долучено до матеріалів справи залізничні накладні № 36716454 від 01.07.2021 та № 36880938 від 08.07.2021, складені на станції Рокитне-Волинське Львівської залізниці, тобто, поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 200 208,00 грн підтверджена матеріалами справи.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.6 договору сторонами погоджено форму оплати: 100% передоплати партії продукції (в т.ч. послуг транспортування) або за домовленістю сторін в інший спосіб.

З наведених умов договору вбачається, що сторонами було погоджено оплату товару на умовах 100% передоплати за товар. Натомість договір не визначає строку/терміну оплати товару у разі його постачання без одержання передоплати за товар. При цьому, сторонами не надано, а в матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами строків оплати товару, поставленого за видатковими накладними №РН-0000032 від 01.07.2021 та №РН-0000097 від 08.07.2021, після його постачання, можливість чого передбачена п. 4.6 договору.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що умови договору не встановлюють строку/терміну оплати покупцем поставленого товару в розумінні ст. 251 ЦК України.

Натомість, за приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачена можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків/термінів оплати товару, поставленого на умовах відтермінування платежу (тобто, без одержання постачальником передоплати за товару, як це передбачено договором), колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України унормовано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 253, 254, ч. 1 ст. 692 ЦК України відповідач повинен був оплатити поставлений за видатковими накладними №РН-0000032 від 01.07.2021 та №РН-0000097 від 08.07.2021 товар у перший робочий день, після дня поставки відповідної партії товару, тобто за видатковою накладною №РН-0000032 від 01.07.2021 (залізнична накладна №36716454 від 01.07.2021) до 02.07.2021 включно, а за видатковою накладною №РН-0000097 від 08.07.2021 (залізнична накладна №36880938 від 08.07.2021) - до 09.07.2021, включно.

Натомість із наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач частково, з простроченням, виконав своє зобов`язання з оплати поставленого позивачем за видатковими накладними №РН-0000032 від 01.07.2021 та №РН-0000097 від 08.07.2021 товару, а саме: 05.07.2021 сплачено кошти у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1308 від 05.07.2021, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 150 208,00 грн.

Доказів відсутності заборгованості перед позивачем, відповідачем не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність та розмір заборгованості відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 580,38 грн, 3% річних у розмірі 5 513,65 грн та інфляційних втрат у розмірі 35 519,29 грн.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 12 580,38 грн., нараховану за період з 02.07.2021 по 02.01.2022.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання зобов`язань даного договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої (невідвантаженої) в строк продукції за період прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок суми пені, враховуючи правомірність нарахування пені за прострочення оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною №РН-0000032 від 01.07.2021: з 03.07.2021 (дата, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого з оплати поставленого товару) по 04.07.2021 (день, що передував дню часткової оплати товару) на суму 141 576,00 грн; з 05.07.2021 (дата часткової оплати товару) по 02.01.2022 (останній день піврічного строку нарахування пені, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України) на суму 91 576,00 грн; за видатковою накладною №РН-0000097 від 08.07.2021: з 10.07.2021 (дата, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого з оплати поставленого товару) по 02.01.2022 (визначена позивачем кінцева дата нарахування пені) на суму 58 632,00 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 477,55 грн, а в іншій частині (102,83 грн) пеня не підлягає задоволенню, оскільки обрахована невірно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи підтверджене матеріалами справи прострочення відповідачем свого зобов`язання, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, в межах заявлених вимог та часткової сплати відповідачем, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 5 493,08 грн та 35 519,29 грн, відповідно, правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/9876/22, відсутні.

Посилання скаржника на те, що наявні факти, які свідчать про пряме безпосереднє бажання, зацікавленість та спрямованість сторін на врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, не підтверджені матеріалами справи та в будь-якому випадку не можуть слугувати підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 та відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкібуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/9876/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/9876/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко