Постанова

від 07.06.2023 по справі 917/2008/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Харків Справа № 917/2008/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників учасників справи:

позивач - Андрєєва І.М.

відповідач - Бульбах Н.М. ; ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх.№251П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.12.2022 (суддя О.В. Солодюк) у справі №917/2008/21

за позовом Фермерського господарства "Черненко", с. Селещина, Полтавського району, Полтавської області,

до ОСОБА_2 , с. Селещина, Полтавського району, Полтавської області,

про визнання договору укладеним, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Черненко" звернулось до Господарського суду Полтавської з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати укладеним між сторонами договір оренди землі (земельна ділянка загальною площею 4,6 га у т. ч. рілля - 4,6 га, кадастровий номер 5323086600:00:002:0037, яка розташована на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області) з дня набрання законної сили рішенням суду в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.12.2022 у справі №917/2008/21 позов задоволено. Визнано укладеним між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "Черненко" з дня набрання законної сили рішенням суду договір оренди землі в редакції позивача.

ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.12.2022 у справі №917/2008/21 та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки між відповідачем та позивачем не було досягнуто жодної згоди на укладення договору оренди землі та відповідач не виявив волевиявлення на укладення відповідного договору як на запропонованих ним, так і будь-яких інших умовах, земельна ділянка фактично позивачу не передавалась, він нею не користується, не сплачує орендну плату, а також, зважаючи на те, що право приватної власності є непорушним та гарантованим Конституцією України, відповідач не може бути примушений до укладення будь-якого правочину поза його волею, як і суд не може визнати правочин, яким в даному випадку є договір оренди землі, укладеним.

Також зазначає, що на день прийняття рішення земельна ділянка вибула із власності відповідача, що вказує на неможливість реального виконання рішення, винесеного на користь позивача, не гарантує захисту та відновлення його прав, які він вважає порушеними, та знову ж таки вказує не невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

03.02.2023 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/2008/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області 06.12.2022 у справі №917/2008/21 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України за відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

06.03.2023 засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2023. До вказаного клопотання апелянт додав квитанцію від 24.02.2023 на суму 3405,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2022 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області 06.12.2022 у справі №917/2008/21. Встановлено відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його скаржнику. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2008/21.

14.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/2008/21.

05.04.2023 від Фермерського господарства "Черненко" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задволення (вх.№3822).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області 06.12.2022 у справі №917/2008/21 призначено до розгляду на "10" травня 2023 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №132.

Від представника Фермерського господарства "Черненко" адвоката Ірини Андрєєвої (вх.№4470 від 20.04.2023) надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Полтавської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 задоволено клопотання представника Фермерського господарства "Черненко" адвоката Ірини Андрєєвої про її участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/2008/21, яке відбудеться у залі судового засідання №132 "10" травня 2023 р. о 10:00 год., в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Полтавської області (Полтавська область, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, 36000) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/2008/21, розгляд якої відбудеться "10" травня 2023 р. о 10:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132.

В судове засідання 10.05.2023 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції.

10.05.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи) у зв`язку з необхідністю бути присутній в слідчому ізоляторі для захисту прав підзахисного.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області 06.12.2022 у справі №917/2008/21 на "07" червня 2023 р. о 13:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №132.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Наталії Бульбах надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Машівського районного суду Полтавської області (вх.№6243 ел. 9859 від 01.06.2023).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 задоволено клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Наталії Бульбах про її участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/2008/21, яке відбудеться у залі судового засідання №132 "07" червня 2023 р. о 13:00, в режимі відеоконференції. Доручено Машівському районному суду Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/2008/21.

В судове засідання 07.06.2023 з`явились відповідач та його представник (в режимі відеоконференції), які підтримують апеляційну скаргу, просять її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В судове засідання також з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції), який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2021 року ФГ «Черненко» звернулося до Машівського районного суду Полтавської області з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що ОСОБА_2 є членом ФГ «Черненко». Із земель, що перебували в користуванні ФГ «Черненко» відповідач, як член господарства, отримав у приватну власність земельну ділянку площею 4,6 га кадастровий номер 5323086600:00:002:0037, для ведення фермерського господарства та яка розташована на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області. Однак, відповідно до установчих документів права володіння та користування цією земельною ділянкою здійснює позивач, який повинен включити її в податкові декларації, а тому виникла необхідність в оформленні права оренди на цю земельну ділянку. Позивач поштою направив ОСОБА_2 договір оренди, але останній ухилився від отримання листа і він повернувся позивачу.

Відтак, позивач просить визнати укладеним між ОСОБА_2 та ФГ «Черненко» з дня набрання рішенням суду законної сили договір оренди землі договір оренди землі, згідно доданого проекту договору оренди від 16.03.2021.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 10.06.2021 у задоволенні позову Фермерського господарства «Черненко» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі укладеним відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.10.2021 у справі №948/238/21 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Черненко» задоволено частково. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2021 року скасовано. Закрито провадження по справі за позовом Фермерського господарства «Черненко» до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі укладеним. Роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. (т.1 а.с.64-65).

Постанова мотивована тим, що сторонами по справі є фермерське господарство та член цього господарства, а відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про фермерське господарсьво» майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом. Суд апеляційної інстанції послався на п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Крім того суд послався на постанову Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» в п. 1.1 якої зазначено, що при визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

З огляду на наведене, Полтавський апеляційний суд у своїй постанові від 19.10.2021 у справі №948/238/21 дійшов висновку, що спір між СФГ «Черненко» та членом цього господарства ОСОБА_2 виник з корпоративних відносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Дослідивши спірні правовідносини, апеляційний господарський суд зазначає про таке.

Предметом спору у даній справі є вимога Фермерського господарства "Черненко" до свого члена ОСОБА_2 про визнання укладеним договору оренди, яка належить відповідачу на праві приватної власності.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Визначення належності справи суду певної юрисдикції здійснюється за правилами, чинними на час звернення з позовом до суду, якщо інше не передбачено законодавством.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 1 ГПК України унормовано, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. 3. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом наведених положень, сторонами у корпоративному спорі є юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії суд враховує, що з огляду на системний аналіз положень законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовівідносин, зокрема статті 84 ЦК України, частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Відтак термін корпоративні правовідносини включає в себе: тільки юридичні особи - суб`єкти господарської діяльності (учасник має частку в статутному капіталі, право на отримання прибутку, активів юридичної особи після її ліквідації) - через визначення корпоративних прав (господарські товариства, підприємства, виробничі кооперативи, фермерські господарства); при цьому немає значення, чи поділений капітал взагалі на частки, чи має учасник частку 100% чи меншу; всі юридичні особи - через критерій - пов`язаність спору зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи.

Проаналізувавши спірні правовідносини, колегія суддів констатує, що спір між позивачем та відповідачем не пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності ФГ "Черненко"; не пов`язаний з виникненням, зміною або припиненням корпоративних прав його члена ( ОСОБА_2 ).

З огляду на наведене, спір між Фермерським господарством "Черненко" та ОСОБА_2 не є корпоративним.

За змістом статті 19 Цивільного процесуального України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критерієм розмежування справ цивільного і господарського судочинства є одночасно як суб`єктивний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

З цією метою колегією суддів проаналізовано предмет позову, підстави позову, зміст позовної вимоги та суб`єктний склад сторін.

Відтак, для віднесення справи до своєї юрисдикції, господарському суду необхідно визначити, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за умов участі у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Як встановлено судом, відповідачем є фізична особа - ОСОБА_2 , який не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності, як на момент звернення до суду, так і на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того, як вказано судом вище, цей спір не є корпоративним, а відтак позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 6 статті 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 і № 23654/08), у якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції через відсутність у заявників доступу до суду касаційної інстанції, бо відмова Вищого адміністративного суду України розглянути їхні касаційні скарги всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06), у якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці через те, що її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є саме Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (Mosendz v. Ukraine, заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (Shestopalova v. Ukraine, заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ виснував, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, бо національні суди надавали суперечливі роз`яснення стосовно їхньої юрисдикції у справі заявниці, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Колегія суддів вважає, що з огляду на наявність чинної постанови Полтавського апеляційного суду від 19.10.2021 про закриття провадження у справі №948/238/21 на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, вирішення цього спору слід продовжити за правилами господарського судочинства.

Крім того, колегія суддів враховує, що суб`єктний склад спору хоч і не відповідає критеріям, встановленим ГПК України, однак спірна земельна ділянка отримана відповідачем у приватну власність для здійснення господарської діяльності, а саме для ведення фермерського господарства.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, Серія ПЛ №211, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10 від 01 квітня 1994 року, громадянину ОСОБА_4 в постійне користування для ведення селянського(фермерського) господарства була передана земельна ділянка площею 25,0 га + 4,7 га на території Селещинської сільської ради народних депутатів (а.с.49).

Фермерське господарство "Черненко", ідентифікаційний код 13954468, зареєстровано 17.03.1993, дата запису: 11.12.2007 року, номер запису: 1 572 120 0000 000272, що підтверджується Випискою серія ААБ № 190873 з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, керівник - ОСОБА_5 (а.с.13).

Згідно Статуту Фермерського господарства "Черненко" (а.с.36-42) засновником та головою фермерського господарства є ОСОБА_5 . Членами фермерського господарства є: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 (відповідач).

Згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину - члену ФГ "Черненко" ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) на території Селещинської сільської ради, Машівського району, Полтавської області (за межами населених пунктів), розробленого Приватним підприємством "АЛІДАДА" (а.с.14-51) даний проект розроблений згідно розпорядження Машівської районної державної адміністрації від 12.05.2008 №289 та у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про фермерське господарство".

Цим проектом землеустрою, відповідно до ст.ст.17, 31, 32, 81, 116, 118, 121, 125, 126 ЗК України, та ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено передати у власність громадянину - члену ФГ "Черненко" гр. ОСОБА_2 , земельну ділянку загальною площею 4,6 га для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю).

Згідно розпорядження Машівської районної державної адміністрації від 12.05.2008 №289 (а.с.21) надано дозвіл на приватизацію та розробку проекту відведення земельних ділянок на території Селещинської сільської ради у розмірі 5,22 кадастрових гектарів громадянам - членам ФГ "Черненко" для ведення фермерського господарства: ОСОБА_2 (відповідачу), ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 (а.с.21).

Заява на надання дозволу на приватизацію та розробку проекту відведення земельної ділянки членам ФГ "Черненко" на території Селещинської сільської ради у розмірі 5,22 га для ведення фермерського господарства була подана ОСОБА_2 до Машівської районної державної адміністрації 18.12.2007 (а.с.20).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину - члену ФГ "Черненко" ОСОБА_2 містить заяву ФГ "Черненко" (а.с.22), згідно якої Фермерське господарство "Черненко" на виконання рішення загальних зборів членів фермерського господарства, в особі голови ОСОБА_4 дає згоду на передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель, які знаходяться в користуванні фермерського господарства "Черненко" на підставі Державного акту №211, загальною площею 29,7 га, наступним членам фермерського господарства: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 . Заява посвідчена приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М., зареєстрована в реєстрі 23.09.2013 за № 1940.

Відповідно до Висновку Відділу Держземагенства у Машівському районі Полтавської області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 05.06.2013 за № 27 (а.с.34) земельна ділянка відводиться ОСОБА_2 у приватну власність за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні ФГ "Черненко".

У висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 11.10.2013 № 915 (а.с.50) зазначено про передачу у власність гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) земельної ділянки за рахунок земель ФГ "Черненко". Державний акт на право постійного користування, серія ПЛ № 211, виданий ОСОБА_4 , зареєстрований за № 10 від 01.04.1994. Згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власникам земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) відділу Держземагенства у Машівському районі від 28.05.2013 № 157, станом на 01.01.2013 земельна ділянка обліковується у землях ФГ "Черненко" 13954468 (рядок 18), рілля (графа 5) - 29,70 га (а.с.23).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.11.2019 (а.с.58) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1760622853230, земельна ділянка кадастровий номер 5323086600:00:002:0037, дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.09.2016, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, вид угіддя - рілля, площа 4,6 га, державна реєстрація права власності проведена 01.11.2019, підстава виникнення: рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачу даної земельної ділянки безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2 від 23.10.2019 22-ї сесії VІІ скликання Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області. Власником земельної ділянки є громадянин України ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що 20.09.2013 загальними зборами членів фермерського господарства "Черненко" було прийнято рішення про надання згоди на безоплатну приватизацію землі, що перебуває в постійному користуванні фермерського господарства площею 25,0 + 4,7 га на підставі Державного акту на право постійного користування, виданого на ім`я ОСОБА_4 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10, загальною площею 29,7 га в розмірі земельної частки (паю) із указаної землі членам фермерського господарства, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 .

В п. 3 протоколу загальних зборів членів ФГ "Черненко" від 20.09.2013 зазначено, що після приватизації фермерської землі та одержання у власність земельних ділянок головою ФГ ОСОБА_4 та членами ФГ - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 обов`язки землекористувача цими земельними ділянками здійснюватиме виключно ФГ "Черненко" на визначених ним умовах, приватизовані земельні ділянки залишатимуться фермерськими землями відповідно до п. 6.6. Статуту ФГ "Черненко" в редакції 2011 року (а.с.117).

Позивач в позові зазначає, що Фермерське господарство "Черненко" повинне включити спірну земельну ділянку в податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку та статистичні звіти, а тому виникла необхідність оформити право оренди, належної відповідачу земельної ділянки та укласти між позивачем та відповідачем договір оренди та зареєструвати право оренди відповідно до ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Позивач вказує, що члени Фермерського господарства "Черненко" - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 підписали з позивачем договори оренди земельних ділянок, належних їм на праві власності та повернули Фермерському господарству "Черненко" для проведення державної реєстрації права оренди, а відповідач не повернув підписаний зі своєї сторони примірник договору оренди землі, як і не направив протоколу розбіжностей та не повідомив щодо підстав непідписання вказаного договору.

Направлений Фермерським господарством "Черненко" відповідачу листом Укрпоштою договір оренди землі в редакції типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типового договору оренди землі" №220 від 03.03.2004, повернувся на адресу ФГ "Черненко", що стало підставою для звернення ФГ "Черненко" з позовом до Машівського районного суду Полтавської області з вимогою до відповідача про визнання укладеним договору оренди землі.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 10.06.2021 у задоволенні позову Фермерського господарства "Черненко" до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі укладеним відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року вищезазначене рішення скасовано, закрито провадження у справі та роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (а.с.64-65).

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Полтавської області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач - член фермерського господарства приватизував спірну земельну ділянку із земель, які надавались ОСОБА_4 у постійне користування площею 25,0 га + 4,7 га на території Селещинської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, Серія ПЛ № 211 від 01.04.1994, ОСОБА_4 був створений та зареєстрований суб`єкт господарювання (юридична особа) - ФГ "Черненко". Відтак, землі ФГ "Черненко" складаються із земель, які приватизовані його членами із земель, наданих засновнику фермерського господарства згідно Державного акту на право постійного користування землею, Серія ПЛ № 211 від 01.04.1994.

Суд першої інстанції вказав, що згідно рішення загальних зборів членів фермерського господарства "Черненко" від 20.09.2013 (а.с.117) прийнято рішення про надання згоди на безоплатну приватизацію землі, що перебуває в постійному користуванні фермерського господарства площею 25,0 + 4,7 га на підставі Державного акту на право постійного користування, виданого на ім`я ОСОБА_4 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10, загальною площею 29,7 га в розмірі земельної частки (паю) із указаної землі членам фермерського господарства, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 .

В п. 3 протоколу загальних зборів членів ФГ "Черненко" від 20.09.2013 зазначено, що після приватизації фермерської землі та одержання у власність земельних ділянок головою ФГ ОСОБА_4 та членами ФГ - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 обов`язки землекористувача цими земельними ділянками здійснюватиме виключно ФГ "Черненко" на визначених ним умовах, приватизовані земельні ділянки залишатимуться фермерськими землями відповідно до п. 6.6. Статуту ФГ "Черненко" в редакції 2011 року.

З урахуванням того, що відповідач є членом ФГ "Черненко", місцевий суд виснував, що оскільки спірна земельна ділянка належна йому на праві власності, входить до земель, які становить матеріальну основу фермерського господарства (суб`єкта господарювання), і відповідач не погоджується з користуванням позивачем спірною земельною ділянкою, тож що позивачем вірно обрано спосіб захисту його порушених прав шляхом визнання укладеним договору оренди землі в судовому порядку, оскільки цей спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України і забезпечить від руйнування майнової основи господарювання фермерського господарства, порушення прав інших членів, працівників, кредиторів тощо.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди землі в редакції позивача не суперечить типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типового договору оренди землі" №220 від 03.03.2004, відповідач заперечень щодо запропонованих позивачем умов договору ні позивачу ні суду не надав.

Проте, судова колегія вважає помилковим такий висновок місцевого суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

За змістом ст. ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку необхідну орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Так, на підставі частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно частин 1 та 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків ,порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частинами 1, 2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Водночас, за змістом ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: а)земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б)земельних ділянок, що належать громадянам -членам фермерського господарства на праві приватної власності; в)земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (ч.1). Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч.2).

Згідно ч.1 ст. 14 цього Закону фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі.

Отже, оскільки 01.11.2019 відповідач, як член фермерського господарства, набув право власності на земельну ділянку площею 4,6 га для ведення фермерського господарства, а відтак вказані норми законодавства свідчать, що він самостійно обирає один з двох варіантів, що стосуються розпорядження нею.

Колегія суддів вважає помилковими доводи позивача, що належна відповідачу на праві власності земельна ділянка перебуває у володінні ФГ «Черненко» на підставі п. 6.6. Статуту, оскільки згідно вказаного пункту обов`язково до земель ФГ належать землі засновника та голови ФГ, а не членів ФГ, яким є відповідач, в той час інші земельні ділянки можуть бути отримані, зокрема і на умовах оренди.

Крім цього, судова колегія наголошує, відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на наведені норми, колегія суддів вказує, що обов`язковою умовою укладення договору оренди землі є його письмова форма, в якій повинні бути викладені всі істотні та інші умови, які погодили обидві сторони, а також підпис у договорі.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судовою колегією встановлено, що між сторонами не було досягнуто жодної згоди на укладення договору оренди належної відповідачу земельної ділянки, останній не висловлював волевиявлення на укладення як договору оренди землі взагалі, так і укладення його саме з позивачем на запропонованих ним умовах, а оскільки право приватної власності є непорушним, а тому власник майна не може бути примушений до укладення будь-якого правочину щодо його майна, поза його волею, а відтак суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо посилання позивача на постанови ВП ВС від 23.06.2020 у справі №922/989/18 та від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц за якими після державної реєстрації СФГ та набуття ним прав юридичної особи таке господарство набуває правомочності володіння і використання земельної ділянки, і така земельна ділянка не може використовуватися для задоволення особистих потреб, а виключно для здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає, що у цих постановах надана оцінка за інших обставин, тобто припинення права постійного користування земельною ділянкою наданій певній особі для СФГ суб`єктом владних повноважень та щодо нецільового та нераціонального використанням земельних ділянок - органом місцевого самоврядування та передачі у власність земельної ділянки іншим особам, відмінним від членів СФГ, а не щодо земельних ділянок, які утворилися в результаті поділу та передані у власність членам СФГ.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено обов`язку відповідача укласти з ним договір оренди спірної земельної ділянки. Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є помилковим.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення судом норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2022 у справі №917/2008/21 скасуванню з прийняття нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені відповідачем підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч.1 ст.275, п. 3, 4 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2022 у справі №917/2008/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Черненко" (вул. Козацька, 82, с. Селещина, Полтавського району, Полтавської області, 39430, ідентифікаційний код 13954468) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 15.06.2023.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко