Постанова

від 14.09.2023 по справі 917/2008/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/2008/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Мачульського Г.М., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства "Черненко"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 (колегія суддів: Тихий П.В. - головуючий, Терещенко О.І., Шутенко І.А.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Черненко"

до ОСОБА_1

про визнання договору укладеним

(представники сторін у судове засідання не з`явились)

Вступ

1. Фермерське господарство надало згоду його членам на безоплатну приватизацію землі цього господарства. Умовою надання згоди на приватизацію було те, що після одержання земельних ділянок у власність членами фермерського господарства користування цими ділянками буде продовжувати здійснювати фермерське господарство.

2. Однак один із членів фермерського господарства після набуття земельної ділянки у приватну власність не передав її в користування фермерському господарству, відмовившись укласти відповідний договір оренди.

3. Фермерське господарство просить суд визнати укладеним відповідний договір оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач набув право власності на землю як член фермерського господарства та за умови передачі права користування цією ділянкою фермерському господарству.

4. Натомість член фермерського господарства вважає, що не має обов`язку з укладення такого договору оренди, оскільки його земельна ділянка не відноситься до земель фермерського господарства, а передача її в користування фермерському господарству може відбутися тільки добровільно.

5. Таким чином, ключовим питанням даного спору є наступне: чи виник у члена фермерського господарства обов`язок з передачі в користування фермерському господарству приватизованої земельної ділянки. Суди надали протилежні відповіді на вказане питання, хоч і не формулювали його таким чином.

6. Суд першої інстанції позов задовольнив, констатувавши, що земельна ділянка відповідача становить матеріальну основу фермерського господарства, яке і здійснює право користування цією ділянкою. Суд апеляційної інстанції у позові відмовив, зазначивши про відсутність обов`язку відповідача укласти з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки.

Історія справи

Обставини справи, встановлені судом

7. У 1994 році ОСОБА_2 на підставі Державного акта серії ПЛ №211 отримав в постійне користування земельну ділянку площею 29,7 га для ведення фермерського господарства, на підставі чого зареєстрував Фермерське господарство "Черненко" (далі - ФГ «Черненко», позивач), ставши його головою. Членами фермерського господарства стали ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач).

8. Розпорядженням Машівської районної державної адміністрації від 12.05.2008 №289 надано дозвіл на приватизацію та розробку проекту відведення земельних ділянок на території Селещинської сільської ради у розмірі 5,22 кадастрових гектарів громадянам - членам ФГ "Черненко" для ведення фермерського господарства: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .

9. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки члену ФГ "Черненко" ОСОБА_1 містить нотаріально посвідчену заяву ФГ "Черненко", згідно з якою це фермерське господарство на виконання рішення загальних зборів його членів дає згоду на передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель, які знаходяться в користуванні ФГ "Черненко" на підставі Державного акта №211, загальною площею 29,7 га, членам фермерського господарства: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

10. В протоколі загальних зборів членів ФГ "Черненко" від 20.09.2013 зазначено, що після приватизації фермерської землі та одержання у власність земельних ділянок головою фермерського господарства та його членами обов`язки землекористувача цими земельними ділянками здійснюватиме виключно ФГ "Черненко" на визначених ним умовах, приватизовані земельні ділянки залишатимуться фермерськими землями відповідно до п. 6.6. Статуту ФГ "Черненко".

11. 01.11.2019 проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,6 га з кадастровим номером 5323086600:00:002:0037 для ведення фермерського господарства (далі - спірна земельна ділянка).

12. Члени ФГ "Черненко" ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 уклали з позивачем договори оренди приватизованих ними земельних ділянок, тоді як відповідач не повернув підписаний зі своєї сторони примірник договору оренди землі, як і не направив протокол розбіжностей.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

13. ФГ «Черненко» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди спірної земельної ділянки в редакції позивача.

14. Позов мотивований тим, що з огляду на особливості правового статусу земельної ділянки - для ведення фермерського господарства та в силу частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» спірна земельна ділянка становить матеріальну основу фермерського господарства, яке і здійснює право користування цією ділянкою. Відповідач отримав можливість набути у власність раніше належну позивачу спірну земельну ділянку саме як член цього фермерського господарства, у зв`язку з чим позивач набув право оформити з відповідачем орендні правовідносини.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції

15. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.12.2022 позов задоволений, визнано укладеним між сторонами договір оренди спірної земельної ділянки в редакції позивача з дня набрання законної сили рішенням суду.

16. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач приватизував спірну земельну ділянку із земель, які надавались в постійне користування голові ФГ «Черненко», тобто становили матеріальну основу фермерського господарства а отже спірна земельна ділянка відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» належить до складу земель позивача, який і здійснює права володіння та користування цієї ділянкою. При цьому погодженою за рішенням загальних зборів членів ФГ «Черненко» умовою приватизації земельних ділянок було саме здійснення виключно позивачем обов`язків землекористувача приватизованих членами фермерського господарства земельних ділянок.

17. З огляду на те, що відповідач ухиляється від оформлення орендних правовідносин та заперечує право користування позивача спірною земельною ділянкою, позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання укладеним відповідного договору в судовому порядку, що узгоджується з вимогами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

18. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 рішення суду першої інстанції скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

19. Апеляційний суд констатував, що відповідач, набувши право власності на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, в силу норм частини 1 статті 319, частини 1 статті 627 ЦК України вправі самостійно обрати один з передбачених частиною 1 статті 14 Закону України «Про фермерське господарство» варіантів розпорядження такою земельною ділянкою. Натомість між сторонами спору не було досягнуто згоди на укладення договору оренди належної відповідачу земельної ділянки, останній не висловлював волевиявлення на укладення як договору оренди землі саме з позивачем на запропонованих ним умовах, а оскільки право приватної власності є непорушним, то власник майна не може бути примушений до укладення будь-якого правочину щодо його майна поза його волею. Відтак позивачем не доведено існування обов`язку відповідача укласти з ним договір оренди спірної земельної ділянки.

Касаційна скарга

20. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. Апеляційний суд внаслідок неповного з`ясування всіх істотних для справи обставин дійшов помилкового висновку про не доведення позивачем обов`язку відповідача укласти з ним договір оренди спірної земельної ділянки та не врахував, що в силу пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Проте відсутній висновок Верховного Суду щодо ефективного захисту порушеного права позивача у спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з урахуванням доктрини "venire contra factum proprium" шляхом визнання укладеним в судовому порядку договору оренди землі між фермерським господарством та його членом, який безоплатно приватизував землю фермерського господарства, взяв на себе обов`язок із передачі цієї землі в користування фермерського господарства, проте у подальшому ухилився від укладення відповідного договору.

Позиція Верховного Суду

Відповіді на ключове питання спору, оцінка аргументів сторін та суду апеляційної інстанції в цьому контексті

22. Приписами частини 2 статті 300 ГПК України встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

23. Стверджуючи про існування у відповідача обов`язку з укладення договору оренди спірної земельної ділянки, позивач, з яким погодився місцевий суд, зазначав, що відповідач набув право власності на спірну ділянку саме як член фермерського господарства, а отже відповідно до положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» така ділянка становить матеріальну основу фермерського господарства, яке і здійснює фактичне користування такою ділянкою. Іншим аргументом позивача було те, що рішення про здійснення фермерським господарством обов`язків землекористувача приватизованих його членами земельних ділянок було прийнято загальними зборами членів ФГ «Черненко».

24. Апеляційний суд, спростовуючи такі аргументи, зазначив, що стаття 12 Закону України «Про фермерське господарство» дійсно передбачає, що до складу земель фермерського господарства можуть входити, зокрема, земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві власності.

25. У той же час за приписами частини 1 статті 14 цього Закону фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі.

26. Отже, в силу статті 319 ЦК України відповідач, як власник земельної ділянки, може вільно розпоряджатися належною йому спірною земельною ділянкою та з урахуванням вимог статті 627 ЦК України, частини 1 статті 14 Закону України «Про фермерське господарство» обрати на власний розсуд спосіб розпорядження нею.

27. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

28. Судом апеляційної інстанції встановлено що між сторонами не було досягнуто згоди на укладення договору оренди спірної земельної ділянки за правилами статей 638, 640 ЦК України, відповідач не висловлював волевиявлення на укладення як договору оренди землі взагалі, так і укладення його саме з позивачем на запропонованих ним умовах, а власник не може бути примушений до укладення будь-якого правочину щодо його майна поза його волею.

29. За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання укладеним договору оренди землі спірної земельної ділянки.

30. У касаційній скарзі позивач в межах доводів, які охоплюються підставами касаційного оскарження, за якими відкрито касаційне провадження, не наводить обґрунтованих заперечень щодо здійсненого апеляційним судом правозастосування по суті спірних правовідносин, а лише наполягає на ефективності обраного ним способу захисту порушеного права, посилаючись на недобросовісну поведінку відповідача.

31. Верховний Суд такі доводи відповідача відхиляє з огляду на таке.

32. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

33. Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

34. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

35. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

36. Згідно з положеннями частини 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

37. Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, та саме з метою його захисту.

38. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

39. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

40. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

41. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

42. У касаційній скарзі позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України стосовно ефективного способу захисту прав позивача шляхом визнання укладеним в судовому порядку договору оренди землі між фермерським господарством та його членом.

43. Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю у відповідача обов`язку з укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, тобто констатував, що права позивача у спірних правовідносинах на порушені.

44. З огляду на не доведення позивачем факту порушення його прав з боку відповідача відсутні підстави для формування Верховним Судом окремого правового висновку у спірних правовідносинах про застосування положень статті 16 ЦК України щодо способів захисту цивільних прав судом.

45. З огляду на приписи частини 1 статті 4 ГК України, відповідно до яких земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу, Верховний Суд відхиляє посилання позивача на приписи статті 20 ГК України.

46. За таких обставин наведена в касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

47. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, то згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

48. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

49. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом обставин справи та зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

50. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судового рішення з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

52. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

53. Звертаючись із касаційною скаргою, позивач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

54. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

55. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Черненко" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 917/2008/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Мачульський Г.М.

Краснов Є.В.