Рішення

від 06.06.2023 по справі 922/3590/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023м. ХарківСправа № 922/3590/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків (перший відповідач) та Фізичної особи ОСОБА_2 ,м. Харків (другий відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "ПроКредит Банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (перший відповідач) та Фізичної особи ОСОБА_2 (другий відповідач) в якому просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством ПроКредит Банк (Код ЄДРПОУ 21677333) за договором про надання траншу №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013 у розмірі 3131872,00 грн. (три мільйони сто тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят дві грн. 00 коп.) звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №298622-ІД1 від 25.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим №2290, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею (кв.м.) 575.7, житловою площею (кв.м.) 226.9, та земельну ділянку, кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якій належить 1/4 частка нерухомого майна, та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), якому належить 3/4 частки нерухомого майна, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою вартістю, що буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 27.09.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Другим відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує, зокрема, на те, що у позивача відсутнє право за захистом якого він звернувся до суду по відношенню до ОСОБА_2 , оскільки для висновку про перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, необхідно щоб право власності на іпотечне майно було у іпотекодавця не день переходу. Тоді як на день державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 3/4 будинку (03.10.2019), ОСОБА_1 вже не була власником всього будинку. Ії право власності повністю було припинено 17.09.2019. Другий відповідач вказує на те, що ним не впинялися правочини з іпотекодавцем ОСОБА_1 , предметом яких є перехід чи будь-яке інше набуття ОСОБА_2 прав на 3/4 будинку.

Першим та другим відповідачами у справі подані заяви про застосування строків позовної давності.

Представник позивача у судове засідання 06.06.2023 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України. Разом з тим, до суду від представника позивача надійшло клопотання в якому він просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника позивача судом не визнавалась.

Відповідачі правом на участь представника у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідачі повідомлялися належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідачі своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направили, заяв та клопотань від них не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

25.07.2013 між ПАТ ПроКредит Банк (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ "ПроКредит Банк) та фізичною особою-підприємцем Ширяєвою Оленою Анатоліївною було укладено Рамкову угоду №FW207.488, якою було встановлено умови кредитування позичальника ОСОБА_1 : ліміт суми кредитування - еквівалент 500000 доларів США, ліміт строку кредитування - 180 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних.

На підставі укладеної рамкової угоди між АТ ПроКредит Банк та фізичною особою-підприємцем Ширяєвою Оленою Анатоліївною було укладено Договір про надання траншу №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013, на підставі якого позичальник ФОП Ширяєва О.А. отримала кредит в розмірі 200000 доларів США, строк кредитування - 24 місяці від дати видачі кредиту включно.

В забезпечення виконання зобов`язань за рамковою угодою № FW207.488 від 25.07.2013 між АТ "ПроКредит Банк та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №298622-ІД1, освідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. 25.07.2013 за реєстровим №2290 (надалі - Договір іпотеки), відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку АТ ПроКредит Банк наступне нерухоме майно:

- житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 115217763101, заставною вартістю 2315350,00 грн., адреса: АДРЕСА_1 , та

- земельна ділянка кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), заставною вартістю 157900,00 грн., адреса: АДРЕСА_1 .

Загальна заставна вартість предмета іпотеки становить 2473250,00 грн.

Обтяження на підставі Договору іпотеки зареєстровано 25.07.2013, номер запису про обтяження житлового будинку: 1824314, номер про іпотеку житлового будинку: 1824953, номер запису про обтяження земельної ділянки: 1822793, номер про іпотеку земельної ділянки: 1823570.

Право власності на житловий будинок, який є предметом іпотеки, у ОСОБА_1 виникло на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року у справі №2-7438 про визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. Д-2 загальною площею 575,7 кв. м., житловою площею 226,9 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням ФОП Ширяєвою О.А. зобов`язань за Договором про надання траншу №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013 у справі №643/14556/15-ц було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ ПроКредит Банк заборгованості в розмірі 431872,00 грн. (рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2015, рішення Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016).

З метою виконання вказаного рішення суду АТ ПроКредит Банк було пред`явлено виконавчі листи до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В., яким 06.11.2018 відкрито виконавче провадження №57611120 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №207.43765/ FW 207.488 від 25.07.2013 в розмірі 3131872,00 грн. та 06.11.2018 відкрито виконавче провадження № 57612501 щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №207.43765/ FW 207.488 від 25.07.2013 в розмірі 3131872,00 грн.

Станом на дату подання позову рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 з урахуванням рішення Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 у справі №643/14556/15-ц не виконано.

Після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження №57611120 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості, позивачу стало відомо, що в липні 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року у справі №2-7438, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання права власності на житловий будинок.

Вимоги ОСОБА_2 були обґрунтовані тим, що 13 червня 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено Договір про спільне будівництво, відповідно до якого метою даного договору є спільне будівництво сторонами житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідно до умов даного договору для досягнення мети цього договору ОСОБА_1 надає земельну ділянку по АДРЕСА_1 під будівництво житлового будинку, після будівництва житлового будинку на земельній ділянці ОСОБА_1 право власності на житловий будинок розподіляється між сторонами в наступних частках: 1/4 за ОСОБА_1 та 3/4 за ОСОБА_2

10 вересня 2019 року Харківським апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року скасовано.

Під час укладення договору іпотеки №298622-ІД1 від 25.07.2013 ОСОБА_1 не повідомляла АТ ПроКредит Банк про наявність Договору про спільне будівництво від 13.06.2008, укладеного з ОСОБА_2 .

У зв`язку з прийняттям Харківським апеляційним судом постанови від 10.09.2019 ОСОБА_2 03.10.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на 3/4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про спільне будівництво від 13.06.2008, договору від 01.07.2008 про внесення змін до договору про спільне будівництво від 13.06.2008, декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 08.08.2013.

В подальшому ОСОБА_2 подав до Московського районного суду м. Харкова позов до АТ ПроКредит Банк та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки №298622-ІД1 від 25.07.2013.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі №643/16685/19 у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021, зокрема, встановив, що судове рішення, на підставі якого скасовано рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок, ухвалено 10 вересня 2019 року, тобто після укладення іпотечного договору від 25 липня 2013 року, на момент укладення якого були відсутні обставини і підстави, що вимагали отримання згоди, передбаченої статтею статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України Про іпотеку, у зв`язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні оспорюваного договору іпотеки недійсними, з тих підстав, з якими позивач пов`язує його недійсність. Суди врахували, що лише 03 жовтня 2019 року за позивачем ОСОБА_2 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 3/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 та зауважили, що іпотекою забезпечено зобов`язання на значну суму - 2000000 дол. США, строк виконання якого не сплинув. Даних про виконання зазначеного зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 або членами її родини судам не надано.

Також ОСОБА_2 був поданий позов про визнання права власності на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,0670 га по АДРЕСА_2 , який рішенням Московського районного суду у м. Харкові від 10.02.2021 у справі 643/16684/19 був задоволений.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 , набувши право власності на 3/4 нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, та земельної ділянки, кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 23 закону України Про іпотеку набув статусу іпотекодавця, отже має всі права і несе всі обов`язки іпотекодавця за Договором іпотеки. З огляду на викладене вище, у відповідності до ч. З ст. 5, ст. 23 Закону України Про іпотеку, приймаючи до уваги постанову Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №634/16685/19, іпотека згідно Договору іпотеки поширюється на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, та земельну ділянку кадастровий номер: 5310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_4 в розмірі 1/4 майна та ОСОБА_2 в розмірі 3/4 майна.

Враховуючи те, що Договір іпотеки, відповідно до якого АТ ПроКредит Банк був переданий в іпотеку предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, та земельна ділянка кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), заставною вартістю 157900,00 гри., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_4 в розмірі 1/4 майна та ОСОБА_2 в розмірі 3/4 майна, є чинним та діючим, зобов`язання за Рамковою угодою від 25.07.2013 забезпечене іпотекою ОСОБА_1 не виконано, а іпотека є дійсною як для ОСОБА_1 як власниці 1/4 частки предмету іпотеки так і для ОСОБА_2 як власника 3/4 частки предмету іпотеки, позивач має всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення наявної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ ПроКредит Банк за договором про надання траншу №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013 e розмірі 3 131 872,00 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Під час розгляду справи в суді, ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 провадження у справі №922/3590/21 було зупинено до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №643/13364/21, яка знаходилась у провадженні Московського районного суду м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2021 Московським районним судом м. Харкова у справі №643/13364/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салигі Наталії Анатоліївни, Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк, третя особа: Комунальне підприємство Харківське міське бюро технічної інвентаризації про скасування державної реєстрації іпотеки та припинення права іпотеки, про припинення обтяження, припинення права іпотеки і обтяження на частку земельної ділянки та про визнання недійсним договору оренди будинку ухвалено судове рішення.

Вказаним рішенням позов задоволений:

- скасовано державну реєстрацію права іпотеки за Публічним акціонерним товариством ПроКредитБанк (код ЄДРПОУ 21677333) на житловий будинок літ. Д-2, загальною площею 575,7 кв.м., житловою 226,9 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, Салигою Наталією Анатоліївною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.07.2013 під №1824953 та припинено право іпотеки на житловий будинок літ. Д-2, загальною площею 575,7 кв.м., житловою 226,9 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 ;

- припинено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок літ. Д-2, загальною площею 575,7 кв.м., житловою 226,9 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, Салигою Наталією Анатоліївною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в записі під № 1824314 від 25.07.2013;

- припинено право іпотеки на 3/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:007:0007 загальною площею 0,067 га, що належить ОСОБА_2 та розташована по АДРЕСА_1 , яке зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, Салигою Наталією Анатоліївною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в записі під № 1823570;

- припинено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а саме: на 3/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:007:0007, загальною площею 0,067 га, що належить ОСОБА_2 та розташована по АДРЕСА_1 , яке зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, Салигою Наталією Анатоліївною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в записі під № 1822793 від 25.07.2013;

- визнано недійсним договір оренди нежитлового будинку від 01.12.2010, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12.01.2023 у справі №643/13364/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 30.03.2023, рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2021 року скасувано в частині задоволених вимог позову про скасування державної реєстрації іпотеки та припинення права іпотеки, припинення обтяження, припинення права іпотеки на частку земельної ділянки. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салигі Наталії Анатоліївни, Публічного акціонерного товариства ПроКредитБанк, третя особа: комунальне підприємство Харківське міське бюро технічної інвентаризації, про скасування державної реєстрації іпотеки та припинення права іпотеки, припинення обтяження, припинення права іпотеки на частку земельної ділянки відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Як вже вказано вище, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 у справі №643/14556/15-ц (з урахуванням постанови Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016) стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ "ПроКредит Банк" заборгованість у розмірі 3131872,00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене та відсутність доказів погашення ОСОБА_1 стягнутої з неї у судовому порядку заборгованості, господарський суд вказує, що на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України не потрібно доказувати при розгляді даної справи обставини, встановлені рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 у справі №643/14556/15-ц (з урахуванням постанови Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016), а саме те, що у ОСОБА_1 існує перед АТ ,,ПроКредит Банк" заборгованість у розмірі 3131872,00 грн. та те, що однією з підстав для її стягнення стало направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, оформленої згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За правилами ч. ч. 1 та 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст. 39 Закону України „Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Господарський суд, проаналізувавши наведені норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання в зв`язку з укладанням Рамкової угоди та Договору про надання траншу між АТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1 , а також Іпотечного договору між АТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1 .

При цьому, враховуючи фактичні обставини справи та наявні рішення судових інстанцій щодо набуття ОСОБА_2 (другий відповідач) статусу іпотекодавця за спірним договором, суд дійшов висновку, що в зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань перед АТ "ПроКредит Банк, останнім правомірно заявлено позовну вимогу до ОСОБА_2 про звернення стягнення на належне йому та передане в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: 3/4 нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, та земельної ділянки, кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог як підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачами.

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачами подані заяви про застосування строків позовної давності.

В обґрунтування поданих заяв відповідачі вказують на те, що у листопаді 2015 року банк звертався із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення з них 3 135 525,75 грн. кредитного боргу (рішення Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/14556/15-ц). Ухвалою від 06.11.2015 відкрито провадження у цій справі (загальнодоступна інформація з ЄДРСР). Відповідно до п. 12.3. Рамкової угоди (кредитний договір) строк позовної давності до всіх вимог, в тому числі до яких встановлена спеціальна позовна давність, та які випливають з Угоди та кредитних договорів, становить 5 років. Отже, право на звернення до суду з таким позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у банку виникло у листопаді 2015 року. Банк не був обмежений у праві пред`явити позов з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом 5-річного строку. Позаяк звернувся до суду після спливу більше 5-ти років (у вересні 2021 року).

Звернення банком до суду з іншим позовом (про стягнення кредитних коштів) перебіг строку позовної давності не зупиняє та не перериває (ст. ст. 263,264 ЦК України). З цього приводу Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 у справі № 201/15310/16 роз`яснено, що переривання строку позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу строку позовної давності за іншим обов`язком, зокрема, забезпечувальним. Таким чином, звернення банком з позовом про стягнення коштів в листопаді 2015 року не перериває перебіг строку позовної давності за цим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З цього приводу суд звертає увагу, що відповідно до п. 12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено на всій території України карантин. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (з подальшими змінами та доповненнями) Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи зазначене, позовна давність, продовжується на час дії карантину і позивачем при зверненні з позовом 06.09.2021 не пропущена. Тому аргументи відповідачів в цій частині судом не приймаються.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ч. ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на першого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перед Акціонерним товариством ПроКредит Банк (Код ЄДРПОУ 21677333) за договором про надання траншу №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013 у розмірі 3 131 872,00 грн. (три мільйони сто тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят дві грн. 00 коп.) звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки №298622-ІД1 від 25.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим №2290, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею (кв.м.) 575.7, житловою площею (кв.м.) 226.9, та земельну ділянку, кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якій належить 1/4 частка нерухомого майна, та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), якому належить 3/4 частки нерухомого майна, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою вартістю, що буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107А, код 21677333) - 37 098,75 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107А, код 21677333).

Перший відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ).

Другий відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення підписано 15 червня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова