Постанова

від 04.10.2023 по справі 922/3590/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/3590/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.;

та представників сторін:

позивача не з`явився;

першого відповідача Романченко О.М.;

другого відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1248Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 (суддя О.В.Погорелова, повний текст складено 15.06.2023) у справі №922/3590/21

за позовом Акціонерного товариства ПроКредит Банк, м. Київ,

до 1. Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків,

2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство ПроКредит Банк, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_2 (перший відповідач) та Фізичної особи ОСОБА_1 (другий відповідач), в якому просить суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством ПроКредит Банк за договором про надання траншу №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013 у розмірі 3131872,00 грн (три мільйони сто тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят дві грн 00 коп.) звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №298622-ІД1 від 25.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим №2290, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею (кв.м.) 575.7, житловою площею (кв.м.) 226.9, та земельну ділянку, кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_2 , якій належить 1/4 частка нерухомого майна, та ОСОБА_1 , якому належить 3/4 частки нерухомого майна, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою вартістю, що буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідачів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/3590/21 позов задоволено.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/3590/21 та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про відсутність підстав для висновку про перехід до ОСОБА_1 прав та обов`язків іпотекодавця на спірний будинок пропорційно його частці у праві власності в ньому та, як наслідок, майнова відповідальність ОСОБА_1 за грошовими зобов`язаннями іншої особи. Зазначає, що право власності за ОСОБА_2 на весь спірний будинок було припинено на день визнання судом права власності на 3/4 частки за ОСОБА_1 , а тому в розумінні ст. 23 Закону України «Про іпотеку» не відбувся перехід права власності, а разом із ним і статусу іпотекодавця до ОСОБА_1 , оскільки для переходу права власності воно має існувати на день переходу.

Зазначає про сплив позовної давності.

23.06.2023 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/3590/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/3590/21 залишено без руху на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме з підстав недоплати судового збору; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

17.07.2023 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від Фізичної особи ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№8277), в якому він зазначає, що є інвалідом другої групи та просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. До вказаного клопотання додає копію посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 22.02.2019 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/3590/21. Встановлено строк учасникам справи для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами надсилання його скаржнику. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3590/21.

01.08.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3590/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 зокрема, призначено апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/3590/21 до розгляду на "04" жовтня 2023 р. о 11:30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132.

Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання 04.10.2023 з`явився представник ОСОБА_1 , який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Від АТ ПроКредит Банк надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№11598 від 25.09.2023).

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, свого повноважного представника не направила. З матеріалів справи вбачається, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 про призначення справи, яка була направлена на адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , була повернута до суду установою зв`язку з позначкою "за закінченням терміну".

Так, за приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Саме лише факт не отримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причину не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання сторін або інших учасників процесу, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника другого відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2013 між ПАТ ПроКредит Банк (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ "ПроКредит Банк) та фізичною особою-підприємцем Ширяєвою Оленою Анатоліївною було укладено Рамкову угоду №FW207.488, якою було встановлено умови кредитування позичальника ОСОБА_2 : ліміт суми кредитування - еквівалент 500000 доларів США, ліміт строку кредитування - 180 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних.

На підставі укладеної рамкової угоди між АТ ПроКредит Банк та фізичною особою-підприємцем Ширяєвою Оленою Анатоліївною було укладено Договір про надання траншу №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013, на підставі якого позичальник ФОП Ширяєва О.А. отримала кредит в розмірі 200000 доларів США, строк кредитування - 24 місяці від дати видачі кредиту включно.

В забезпечення виконання зобов`язань за рамковою угодою №FW207.488 від 25.07.2013 між АТ "ПроКредит Банк та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №298622-ІД1, освідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. 25.07.2013 за реєстровим №2290 (надалі - Договір іпотеки), відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку АТ ПроКредит Банк наступне нерухоме майно:

- житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 115217763101, заставною вартістю 2315350,00 грн., адреса: АДРЕСА_1 , та

- земельна ділянка кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), заставною вартістю 157900,00 грн., адреса: АДРЕСА_1 .

Загальна заставна вартість предмета іпотеки становить 2473250,00 грн.

Обтяження на підставі Договору іпотеки зареєстровано 25.07.2013, номер запису про обтяження житлового будинку: 1824314, номер про іпотеку житлового будинку: 1824953, номер запису про обтяження земельної ділянки: 1822793, номер про іпотеку земельної ділянки: 1823570.

Право власності на житловий будинок, який є предметом іпотеки, у ОСОБА_2 виникло на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року у справі №2-7438 про визнання за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. Д-2 загальною площею 575,7 кв. м., житловою площею 226,9 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням ФОП Ширяєвою О.А. зобов`язань за Договором про надання траншу №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013 у справі №643/14556/15-ц було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ ПроКредит Банк заборгованості в розмірі 431872,00 грн. (рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2015, рішення Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016).

З метою виконання вказаного рішення суду АТ ПроКредит Банк було пред`явлено виконавчі листи до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В., яким 06.11.2018 відкрито виконавче провадження №57611120 щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №207.43765/ FW 207.488 від 25.07.2013 в розмірі 3131872,00 грн. та 06.11.2018 відкрито виконавче провадження № 57612501 щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №207.43765/ FW 207.488 від 25.07.2013 в розмірі 3131872,00 грн.

Станом на дату подання позову рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 з урахуванням рішення Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 у справі №643/14556/15-ц не виконано.

Після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження №57611120 щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості, позивачу стало відомо, що в липні 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року у справі №2-7438, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання права власності на житловий будинок.

Вимоги ОСОБА_1 були обґрунтовані тим, що 13 червня 2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено Договір про спільне будівництво, відповідно до якого метою даного договору є спільне будівництво сторонами житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідно до умов даного договору для досягнення мети цього договору ОСОБА_2 надає земельну ділянку по АДРЕСА_1 під будівництво житлового будинку, після будівництва житлового будинку на земельній ділянці ОСОБА_2 право власності на житловий будинок розподіляється між сторонами в наступних частках: 1/4 за ОСОБА_2 та 3/4 за ОСОБА_1

10 вересня 2019 року Харківським апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2009 року скасовано.

Під час укладення договору іпотеки №298622-ІД1 від 25.07.2013 ОСОБА_2 не повідомляла АТ ПроКредит Банк про наявність Договору про спільне будівництво від 13.06.2008, укладеного з ОСОБА_1 .

У зв`язку з прийняттям Харківським апеляційним судом постанови від 10.09.2019 ОСОБА_1 03.10.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на 3/4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про спільне будівництво від 13.06.2008, договору від 01.07.2008 про внесення змін до договору про спільне будівництво від 13.06.2008, декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 08.08.2013.

В подальшому ОСОБА_1 подав до Московського районного суду м. Харкова позов до АТ ПроКредит Банк та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки №298622-ІД1 від 25.07.2013.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі №643/16685/19 у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021, зокрема, встановив, що судове рішення, на підставі якого скасовано рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірний будинок, ухвалено 10 вересня 2019 року, тобто після укладення іпотечного договору від 25 липня 2013 року, на момент укладення якого були відсутні обставини і підстави, що вимагали отримання згоди, передбаченої статтею статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України Про іпотеку, у зв`язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні оспорюваного договору іпотеки недійсними, з тих підстав, з якими позивач пов`язує його недійсність. Суди врахували, що лише 03 жовтня 2019 року за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 3/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 та зауважили, що іпотекою забезпечено зобов`язання на значну суму - 2000000 дол. США, строк виконання якого не сплинув. Даних про виконання зазначеного зобов`язання відповідачем ОСОБА_2 або членами її родини судам не надано.

Також ОСОБА_1 був поданий позов про визнання права власності на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,0670 га по АДРЕСА_3 , який рішенням Московського районного суду у м. Харкові від 10.02.2021 у справі №643/16684/19 був задоволений.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 , набувши право власності на 3/4 нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, та земельної ділянки, кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 23 закону України Про іпотеку набув статусу іпотекодавця, отже має всі права і несе всі обов`язки іпотекодавця за Договором іпотеки. З огляду на викладене вище, у відповідності до ч. 3 ст. 5, ст. 23 Закону України Про іпотеку, приймаючи до уваги постанову Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №634/16685/19, іпотека згідно Договору іпотеки поширюється на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, та земельну ділянку кадастровий номер: 5310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_4 в розмірі 1/4 майна та ОСОБА_1 в розмірі 3/4 майна.

Враховуючи те, що Договір іпотеки, відповідно до якого АТ ПроКредит Банк був переданий в іпотеку предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, та земельна ділянка кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), заставною вартістю 157900,00 гри., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_4 в розмірі 1/4 майна та ОСОБА_1 в розмірі 3/4 майна, є чинним та діючим, зобов`язання за Рамковою угодою від 25.07.2013 забезпечене іпотекою ОСОБА_2 не виконано, а іпотека є дійсною як для ОСОБА_2 як власниці 1/4 частки предмету іпотеки так і для ОСОБА_1 як власника 3/4 частки предмету іпотеки, позивач має всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення наявної заборгованості ОСОБА_2 перед АТ ПроКредит Банк за договором про надання траншу №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013 e розмірі 3 131 872,00 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Під час розгляду справи в суді, ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 провадження у справі №922/3590/21 було зупинено до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №643/13364/21, яка знаходилась у провадженні Московського районного суду м. Харкова.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2021 Московським районним судом м. Харкова у справі №643/13364/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салигі Наталії Анатоліївни, Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк, третя особа: Комунальне підприємство Харківське міське бюро технічної інвентаризації про скасування державної реєстрації іпотеки та припинення права іпотеки, про припинення обтяження, припинення права іпотеки і обтяження на частку земельної ділянки та про визнання недійсним договору оренди будинку ухвалено судове рішення.

Вказаним рішенням позов задоволений:

- скасовано державну реєстрацію права іпотеки за Публічним акціонерним товариством ПроКредитБанк (код ЄДРПОУ 21677333) на житловий будинок літ. Д-2, загальною площею 575,7 кв.м., житловою 226,9 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, Салигою Наталією Анатоліївною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.07.2013 під №1824953 та припинено право іпотеки на житловий будинок літ. Д-2, загальною площею 575,7 кв.м., житловою 226,9 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 ;

- припинено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок літ. Д-2, загальною площею 575,7 кв.м., житловою 226,9 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, Салигою Наталією Анатоліївною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в записі під № 1824314 від 25.07.2013;

- припинено право іпотеки на 3/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:007:0007 загальною площею 0,067 га, що належить ОСОБА_1 та розташована по АДРЕСА_1 , яке зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, Салигою Наталією Анатоліївною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в записі під № 1823570;

- припинено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а саме: на 3/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:007:0007, загальною площею 0,067 га, що належить ОСОБА_1 та розташована по АДРЕСА_1 , яке зареєстроване приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, як державним реєстратором, Салигою Наталією Анатоліївною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в записі під № 1822793 від 25.07.2013;

- визнано недійсним договір оренди нежитлового будинку від 01.12.2010, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12.01.2023 у справі №643/13364/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 30.03.2023, рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2021 року скасовано в частині задоволених вимог позову про скасування державної реєстрації іпотеки та припинення права іпотеки, припинення обтяження, припинення права іпотеки на частку земельної ділянки. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салигі Наталії Анатоліївни, Публічного акціонерного товариства ПроКредитБанк, третя особа: комунальне підприємство Харківське міське бюро технічної інвентаризації, про скасування державної реєстрації іпотеки та припинення права іпотеки, припинення обтяження, припинення права іпотеки на частку земельної ділянки відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог як підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Як встановлено судами, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 у справі №643/14556/15-ц (з урахуванням постанови Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016) стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ "ПроКредит Банк" заборгованість у розмірі 3131872,00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене та відсутність доказів погашення ОСОБА_2 стягнутої з неї у судовому порядку заборгованості, господарський суд вказує, що на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України не потрібно доказувати при розгляді даної справи обставини, встановлені рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 у справі №643/14556/15-ц (з урахуванням постанови Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016), а саме те, що у ОСОБА_2 існує перед АТ ,,ПроКредит Банк" заборгованість у розмірі 3131872,00 грн. та те, що однією з підстав для її стягнення стало направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, оформленої згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За правилами ч. ч. 1 та 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст. 39 Закону України „Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання в зв`язку з укладанням Рамкової угоди та Договору про надання траншу між АТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_2 , а також Іпотечного договору між АТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_2 .

При цьому, враховуючи фактичні обставини справи та наявні рішення судових інстанцій щодо набуття ОСОБА_1 (другий відповідач) статусу іпотекодавця за спірним договором, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань перед АТ "ПроКредит Банк, останнім правомірно заявлено позовну вимогу до ОСОБА_1 про звернення стягнення на належне йому та передане в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: 3/4 нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею (кв.м): 575.7, житловою площею (кв.м): 226.9, та земельної ділянки, кадастровий номер: 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0.067, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог як підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачами.

В апеляційній скарзі заявник посилається на постанови Верховного Суду України та Верховного Суду, у яких зазначено, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з дня його прийняття.

Разом з тим у постанові Великої Палати від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 конкретизовані аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, та висновки, викладені у постанові Великої Палати від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14. Означена конкретизація полягала, зокрема у тому, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінились чи припинились на підставі відповідного рішення.

У пункті 9.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом.

У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Тому скасування судового рішення, на підставі якого особа зареєструвала право власності на нерухоме майно, та яке на момент передачі майна в іпотеку набрало законної сили і було чинним, само по собі не спростовує презумпції правомірності правочину, укладеного до скасування такого судового рішення, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

За умов неспростування презумпції правомірності правочину, іпотека є дійсною з моменту внесення про неї запису в Державний реєстр іпотек.

Колегія суддів оцінює критично доводи апеляційної скарги, оскільки позиція апелянта зводиться до спростування презумпції правомірності договору іпотеки, оцінка якій надана у справі №634/16685/19.

Крім того, апелянт зазначає, що банк звернувся до суду із даним позовом лише у вересні 2021 року, тобто поза межами встановленої законом та договором позовної давності.

Апелянт вважає, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» були продовжені строки звернення до суду у зв`язку з установленням карантину лише до 06 серпня 2020 року. Відтак, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Судова колегія вважає безпідставними такі доводи апелянта.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами подані заяви про застосування строків позовної давності.

В обґрунтування поданих заяв відповідачі вказують на те, що у листопаді 2015 року банк звертався із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення з них 3 135 525,75 грн. кредитного боргу (рішення Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/14556/15-ц). Ухвалою від 06.11.2015 відкрито провадження у цій справі (загальнодоступна інформація з ЄДРСР). Відповідно до п. 12.3. Рамкової угоди (кредитний договір) строк позовної давності до всіх вимог, в тому числі до яких встановлена спеціальна позовна давність, та які випливають з Угоди та кредитних договорів, становить 5 років. Отже, право на звернення до суду з таким позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у банку виникло у листопаді 2015 року. Банк не був обмежений у праві пред`явити позов з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом 5-річного строку. Позаяк звернувся до суду після спливу більше 5-ти років (у вересні 2021 року).

Звернення банком до суду з іншим позовом (про стягнення кредитних коштів) перебіг строку позовної давності не зупиняє та не перериває (ст. ст. 263,264 ЦК України). З цього приводу Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 у справі №201/15310/16 роз`яснено, що переривання строку позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу строку позовної давності за іншим обов`язком, зокрема, забезпечувальним. Таким чином, звернення банком з позовом про стягнення коштів в листопаді 2015 року не перериває перебіг строку позовної давності за цим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що Законом України №540-IX від 30.03.2020 розділ Прикінцеві та Перехідні положення ЦК доповнено п.12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого постановою КМУ №211, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено на всій території України карантин. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (з подальшими змінами та доповненнями) Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Колегія суддів враховує, що строки позовної давності продовжуються на весь строк дії карантину відповідно до Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ та карантин не закінчено на момент подання позову 06.09.2021, тому апеляційна скарга в цій частині є безпідставною.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №737/771/20, оскільки у справі №737/771/20 загальний строк позовної давності сплив ще до початку установлення на всій території України карантину. Натомість в цій справі №922/3590/21 встановлений сторонами в договорі п`ятирічний строк позовної давності сплив в листопаді 2020 року та продовжився в силу положень ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ, а відтак не був пропущений.

За таких обставин, колегія суддів вважає апеляційну скаргу першого відповідача безпідставною та такою, що стосується виключно переоцінки доказів.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені другим відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2023 у справі №922/3590/21 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 12.10.2023.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко