Ухвала

від 13.06.2023 по справі 911/3572/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3572/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд» (далі - ТОВ «Системабуд», скаржник)

на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022

у справі №911/3572/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-Град»,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Блант Девелопмент»,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Диелз Лімітед»,

5) Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд»,

6) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека Кредит»,

7) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент»,

8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Баррен»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес»,

5) ОСОБА_4 ,

6) ОСОБА_5 ,

7) ОСОБА_6 ,

8) ОСОБА_7 ,

9) ОСОБА_8 ,

10) ОСОБА_9 ,

11) ОСОБА_10 ,

12) ОСОБА_11 ,

13) ОСОБА_12 ,

14) ОСОБА_13

про визнання недійсними правочинів, визнання права вимоги, визнання прав іпотекодержателя та заставодержателя, визнання незаконними дій, визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсними актів приймання-передачі, визнання незаконними та скасування рішень державної реєстрації, скасування реєстраційних дій,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Системабуд» 03.03.2023 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2021 про часткове задоволення позову та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №911/3572/20 про задоволення частково апеляційної скарги ТОВ «Системабуд», та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» відмовити в повному обсязі. Крім того, скаржник просить поновити пропущений строк для подання касаційної скарги, зупинити виконання оскаржуваних судових рішень, зупинити дію оскаржуваних судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2023 касаційну скаргу ТОВ «Системабуд» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №911/3572/20 залишено без руху. Роз`яснено скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Верховним Судом 11.05.2023 надіслано скаржнику копію вказаної ухвали Верховного Суду, яку скаржник отримав 17.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення.

На виконання ухвали Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №911/3572/20 ТОВ «Системабуд» 19.05.2023 (згідно з поштовими відмітками) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків, зареєстровану канцелярією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та передану судді-доповідачу - 24.05.2023, у тексті якої містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №911/3572/20.

Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, Касаційний господарський суд доходить висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні від 29.10.2016 у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2010 «Дія 97 проти України» зазначив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, рішення ЄСПЛ суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, враховуючи вказану практику ЄСПЛ, поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку без наведення відповідних причин та перегляд судових рішень які набули законної сили не може вважатися законним.

Колегія суддів звертається до правової позиції викладеної Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц, в якій зазначено, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

«Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження («Девеєр проти Бельгії» (Deweer v. Belgium), § 49; «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [ВП], § 67).

Проте, такі обмеження не мусять перешкоджати реалізації цього права ані у спосіб, ані у обсязі, що можуть становити загрозу самій його суті. Вони мають переслідувати законну мету, а між вжитими засобами і метою, що переслідується, має існувати розумний пропорційний зв`язок («Герін проти Франції» (Guйrin v. France) [ВП], § 37; «Омар проти Франції» (Omar v. France) [ВП], § 34, де процитовано взірцеві справи щодо цивільного судочинства).

За практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на доступ до суду можуть бути наслідком процесуальних правил, зокрема щодо умов прийнятності заяви про порушення провадження.

Верховний Суд також виходить з того, що практика Європейського суду щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 § 1, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Так, у справі «Трегубенко проти України» заявник скаржився, що остаточне і обов`язкове судове рішення, винесене на його користь, було скасовано в порядку нагляду, а також що судове провадження в його справі було несправедливим. Крім того, заявник скаржився, що йому було відмовлено у доступі до суду для визначення його цивільних прав.

Слід зазначити, що на час розгляду цієї справи глава 42 Цивільного процесуального кодексу України передбачала можливість перегляду остаточних і обов`язкових рішень суду в порядку нагляду.

Розглянувши обставини цієї справи, Суд зауважив, що, дозволяючи внесення протесту згідно з цим правилом, Верховний Суд України звів нанівець увесь судовий розгляд, що завершився прийняттям остаточного та обов`язкового рішення, і тому порушив принцип res judicata щодо рішення, яке, крім того, вже було частково виконано.

У своїй практиці Суд дотримується тієї думки, що це питання має розглядатися з урахуванням принципу юридичної визначеності, а не просто як втручання з боку виконавчої влади. Тому у вказаній справі Суд дійшов висновку, що, застосовувавши процедуру нагляду з метою скасування судового рішення, винесеного на користь заявника, Пленум Верховного Суду України порушив принцип юридичної визначеності та право заявника на доступ до суду, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції.

Аналогічного висновку щодо скасування остаточного судового рішення, Суд дійшов у справах «Науменко проти України», «Полтораченко проти України» та «Тімотієвич проти України». Суд визнав, що у згаданих справах, в яких мали місце скасування рішень, які набули статусу остаточних та мали обов`язковий характер, було порушено статтю 6 § 1 Конвенції.

Зі змісту касаційної скарги скаржника як особи, яка не досягла у судовому провадженні в частині бажаного результату полягає у запереченні результату судового розгляду справи та тверджень щодо помилок стосовно фактів та оцінки доказів

У зв`язку з цим слід нагадати, що функції Верховного Суду полягають у забезпеченні сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Зокрема, питання помилок щодо фактів та оцінки доказів, які начебто були припущені судами попередніх інстанцій, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конституцією.

Так, у справі «Мельничук проти України» заявник скаржився на несправедливе рішення національних судів у його справі, посилаючись на національне законодавство. Суд, розглянувши матеріали, надані заявником, вирішив, що заявник не надав доказів щодо скарги про порушення у цій справі процесуальних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції і вирішив, що заява є очевидно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пп. 3 та 4 ст. 35 Конвенції (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Мельничук проти України»).

Суд залишаючи ухвалою Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №911/3572/20 касаційну скаргу ТОВ «Системабуд» без руху, зазначив, що визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №911/3572/20, оскільки представник ТОВ «Системабуд» адвокат - Овсій Д. Ю. не навів причин, що завадили скаржнику звернутися у строк до 18.01.2023, та не навів й причин, що завадили звернутися до суду для отримання повного тексту оскаржуваної постанови до 16.02.2023, та до моменту звернення з 30.12.2022 по 03.03.2023, як і не навів належних і допустимих доказів на підтвердження цих причин та не доведено припинення повноважень Головко А. Л. як представника ТОВ «Системабуд» та непередання нею документів з повідомленням про це суд апеляційної інстанції доказами, а тому скаржнику необхідно надати клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №911/3572/20 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів.

Проте скаржник у поданій заяві про усунення недоліків в тексті якої міститься клопотання про поновлення строку вимог ухвали Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №911/3572/20 не виконав та не навів інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів, відмінних від наведених у клопотанні про поновлення строку поданого разом з касаційною скаргою, яка була залишене без руху ухвалою Верховного Суду від 10.05.2023 у цій справі.

Водночас твердження скаржника у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, з посиланням на правові позиції викладені у постановах Касаційного адміністративного суду та постановах Касаційного цивільного суду, що розгляд справи №911/3572/20 відбувався за матеріалами у паперовій формі, а тому суд апеляційної інстанції повинен був направити текст оскаржуваної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а скаржник звернувся з касаційною скаргою одразу після того, як представник (16.02.2023) отримав нарочно та ознайомився зі змістом оскаржуваної постанови, що свідчить про готовність брати участь у всіх етапах розгляду справи та вчиняти всі передбачені процесуальним законодавством дії для захисту своїх порушених прав, Судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через Електронний кабінет

Верховний Суд виходить з того, що частина восьма статті 6 ГПК України та підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідних положень» є нормами процесуального права, які є загальними та універсальними щодо їх застосування під час розгляду справи у судах.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС).

ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно із абзацами першим та другим частини восьмої статті 6 ГПК України реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Абзацами двадцять першим - двадцять третім підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України визначено, що створення та забезпечення функціонування ЄСІТС здійснюються поетапно.

Окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Про початок функціонування ЄСІТС у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) ЄСІТС має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).

В газеті «Голос України» від 04.09.2021 №168 опубліковано оголошення Вищої ради правосуддя про створення та забезпечення функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС, яким Вища рада правосуддя повідомила, що відповідно до пункту 2 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС, яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

З початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистем відеоконференцзв`язку:

вводяться в дію підпункт 1 пункту 3, підпункт «а» підпункту 3 пункту 17, пункт 19 § 1 розділу 4 Закону; підпункт 5 пункту 7 § 1 розділу 4 Закону - в частині щодо можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, функціонування офіційних електронних адрес та процедури реєстрації, автентифікації та доступу осіб до функціонуючих підсистем (модулів) ЄСІТС (електронний кабінет);

зазнає змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 17.1, 17.5, 17.6, 17.14, 17.16 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України; підпунктами 15.1, 15.5, 15.6, 15.14, 15.16 підпункту 15 пункту 1 розділу VIІI «Перехідні положення» ЦПК України; підпунктами 15.1, 15.5, 15.7, 15.15, 15.17 підпункту 15 пункту 1 розділу VIІ «Перехідні положення» КАС України; підпунктом 17.7 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, підпунктом 15.7 підпункту 15 пункту 1 розділу VIІI «Перехідні положення» ЦПК України, підпунктом 15.8 підпункту 15 пункту 1 розділу VIІ «Перехідні положення» КАС України - в частині фіксування судових засідань, що проводяться в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеконференцзв`язку.

Зазначені вище дії вчиняться з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.

Верховний Суд виходить з того, що з 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку,

Відповідно до частини другої статті 6 ГПК України позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) [частина дев`ята статті 6 ГПК України].

Згідно з пунктом 1 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21, розроблено відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу України з процедур банкрутства, законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших нормативно-правових актів.

Підпунктом 5.8 пункту 55.8 Положення визначено, що офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Відповідно до пункту 111 розділу V «Перехідні положення» Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. У разі надсилання судом документів на адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом, ризики технічної неможливості доставки документа суду на відповідну адресу учасника судового процесу несе учасник судового процесу.

Водночас з урахуванням вище викладеного посилання скаржника у клопотанні про поновлення строку, що у процесуальних документах він не висловлював жодних прохань щодо направлення копії судових рішень на електронну адресу представників (та не було відмови від направлення паперових судових рішень), зокрема на електронну пошту адвоката Головко Аліни Леонідівни, не приймаються до уваги, оскільки відповідно до матеріалів справи ТОВ «Системабуд», в особі адвоката Головко А.Л. в суді апеляційної інстанції подала заяву про відвід судді від 09.08.2022 та в якій вказала електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку в подальшому апеляційним судом здійснювалася відправка ухвал та оскаржуваної постанови з цієї справи апеляційним судом, що підтверджує й скаржник в касаційній скарзі, зокрема постанови суду від 20.12.2022.

Крім того, як було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №911/3572/20 касаційну скаргу ТОВ «Системабуд» подано його представником адвокатом - Овсієм Дмитром Юрійовичем, який зазначив в апеляційній скарзі електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 як офіційну та до скарги додав довіреність ТОВ «Системабуд» яке уповноважило його бути представником скаржника, яка видана 01.07.2021 строком на три роки, адвокат Овсій Д. Ю. в апеляційному суді заявляв клопотання про відкладення розгляду справи від 11.10.2022 в якому також зазначив електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 як офіційну та на яку судом здійснювалася відправка ухвал суду.

Разом з тим відповідно до листа Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 №04-06/155/23 та до його додатка - довідки Північного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа від 15.03.2023, доданих ТОВ «Файненс Компані» до додаткових пояснень до заперечень про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Системабуд», постанова апеляційного суду від 20.12.2022 у справі №911/3572/22 була надіслана 29.12.2022 одержувачу ТОВ «Системабуд» на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто адресу його представника - адвоката Овсій Д. Ю.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки; про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Посилання адвоката Овсія Д. Ю., що: він не був залучений в останніх судових засіданнях в апеляційній інстанції, незважаючи на те, що ним було підписано апеляційну скаргу. Адже зі сторони ТОВ «Системабуд» було залучено іншого представника - адвоката Головко А. Л. Натомість, існування довіреності на представництво (на 3 роки) не означає, що впродовж строку її дії, Овсій Д. Ю., як представник, постійно здійснює представництво інтересів довірителя (клієнт самостійно обирає собі того чи іншого представника, щоб отримати якісну допомогу); на момент представництва ТОВ «Системабуд» адвокатом Головко А. Л., Овсій Д. Ю., як адвокат, не отримував завдань на подальше представництво та надання правничої допомоги (послуг) для ТОВ «Системабуд» в межах цієї справи, а тому Овсій Д. Ю. не відслідковував результати розгляду справи в апеляційній інстанції, адже ТОВ «Системабуд» скористалося послугами іншого представника, натомість послуги одночасно двох адвокатів не мав змоги сплачувати; на пошту Овсія Д. Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в електронний суд не надходило відповідної постанови (також не було цих документів під час ознайомлення в матеріалах справи), з 10.01.2023 року корпоративна пошта Овсія Д. Ю. була заблокована за несплату послуг і Овсій Д. Ю. не мав до неї доступу, а тому навіть клопотання про ознайомлення 15.02.2023 направлялось в суд другої інстанції не з його пошти, а з корпоративної пошти компанії, де він виступає керівником - info@goro.in.ua, Суд не бере до уваги, оскільки Овсій Д. Ю. не надає доказів про обізнаність апеляційного суду щодо не здійснення ним представництва ТОВ «Системабуд» та блокування його пошти.

Крім того в ухвалі Верховного Суду від 10.05.2023 було зазначено, що скаржником не надано жодних доказів повідомлення суду апеляційної інстанції, про розірвання договору про надання правової допомоги №б/н від 21.07.2022 між ТОВ «Системабуд» та Головко А. Л., який направив на зазначену Головко А. Л. електронну пошту advokatiiv@gmail.com оскаржувану постанову 29.12.2022 згідно з довідки Північного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа від 29.12.2022, до того ж й матеріали справи не містять відповідних доказів повідомлення про припинення повноважень. Як і не містить жодних документів, які б підтверджували факт передання / непередання документів від адвоката до довірителя.

Що стосується посилання скаржника на правові висновки викладені у постановах Касаційного адміністративного суду (від 04.05.2022 у справі №120/2583/21-а, від 01.07.2021 у справі №802/118/17-а, від 07.07.2022 у справі №120/4298/21-а, від 04.05.2022 у справі №120/2583/21-а, від 09.06.2022 у справі №320/11945/20, від 12.09.2022 у справі №640/11616/21, від 30.08.2022 у справі №640/15282/20, від 29.08.2022 у справі № 810/202/18, від 23.08.2022 у справі №560/9388/21, від 17.08.2022 у справі №640/24112/21, від 10.08.2022 у справі №560/5344/21, від 25.05.2022 у справі №600/267/21-а, від 25.05.2022 у справі №380/8038/21, від 25.05.2022 у справі №460/2926/20, від 12.05.2022 у справі №260/1352/21, від 28.04.2022 у справі №160/9400/21, 28.04.2022 у справі №240/8365/21, від 14.04.2022 у справі №240/18423/20) та постановах Касаційного цивільного суду (від 26.01.2021 у справі №279/1616/21, від 30.09.2020 у справі №509/3945/15-ц, від 18.09.2019 у справі №520/899/18) то Суд зазначає, що вказана практика є не релевантною до даної справи. Адже, в цьому випадку слід враховувати, що реалізація доступу до правосуддя забезпечена стороні. Адже суд першої та суд другої інстанції розглянув справу. Суд враховує, що саме за апеляційною скаргою юридичної особи скаржника розглядалася скарга і частково задоволена. Отже мав можливість бути почутим в судових засіданнях.

Господарським процесуальним кодексом України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Касаційний господарський суд в ухвалі від 10.05.2023 з цієї справи звернувся до правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011, яка є останньою та релевантною до даних правовідносин (відповідно до якої надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Загальновідомим є факт недофінансування судової системи. Через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а вживають можливих заходів щодо повідомлення учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації, зокрема, і електронною поштою, яку учасники справи вказують або у процесуальних документах, та інших документів або містяться в публичних електронних реєстрах. Такі дії, хоч і не передбачені процесуальним законом, але мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи, а відтак, правова мета досягається, але в інший спосіб, який не передбачений законом) тоді, як наведені скаржником правові позиції Касаційного адміністративного суду та Цивільного адміністративного суду щодо надсилання рішення рекомендованим листом не є такими.

Щодо посилання скаржника на ухвалу Великої палати Верховного суду в Ухвалі від 07.12.2022 у справі № 560/5541/20, Суд має зазначити, що в цій ухвалі зазначено, що Велика Палата звертає увагу, що в межах фактичних передумов розгляду касаційної скарги в цій справі касаційний суд може сам визначити, чи обраний апеляційним судом спосіб повідомлення касатора про рух справи справді порушив чи обмежив його право на апеляційний перегляд. Зокрема, може відповісти і вирішити, чи за умови, коли апелянт беззаперечно (достеменно) знав про ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, про її зміст та обов`язок прореагувати на вимоги суду і відтак міг виконати ці вимоги, але свідомо цього не робив, оскільки очікував на формальне отримання копії ухвали поштою рекомендованим листом, зазнав обмеження на доступ до апеляційного перегляду справи тільки тому, що отримав судове повідомлення про рух справи, яке було надіслане з використанням альтернативних засобів комунікації.

Разом з тим беручи до уваги те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Так, з огляду на матеріали справи №911/3572/20 ТОВ «Системабуд» було ініціатором апеляційної скарги, а тому про свою ініціативу звернення до суду касаційної інстанції мало проявити зацікавленість щодо оскарження постанови апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги у строки передбачені ГПК України на її оскарження, а тому посилання скаржника на те, що адвокат Головко А. Л. не є представником ТОВ «Системабуд» з 23.12.2022 (відповідна додаткова угода від 23.12.2022 про розірвання договору про надання правової допомоги №б/н від 21.07.2022) та через це ТОВ «Системабуд» не знало про надсилання постанови колишньому представнику (яка вже не мала повноважень на представництво), його про це не повідомляли, а представник не повідомляла про результати не приймаються Судом до уваги.

Суд виходить з того, що касаційна скарга подана (03.03.2023) за сплином більш ніж три місяці з дати ухвалення оскаржуваної постанови (постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022).

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Скаржник не навів Суду у клопотанні жодних аргументів та міркувань з яких би убачалось та доводилось, що ним як стороною по справі, вживались заходи щоб дізнатись про результати розгляду справи з 20.12.2022 дати прийняття оскаржуваної постанови до 16.02.2023 дати отримання її нарочно.

Доводи скаржника у клопотанні про поновлення строку, що:

- адвокат Овсій Д. Ю. 15.02.2023 отримав усне прохання від ТОВ «Системабуд» надати правничу допомогу у справі №911/3572/20, використовуючи ту ж саму довіреність (довіритель усно підтвердив її чинність), адже вона не була відкликана/скасована (і відповідно подав клопотання в Суд), адже вони припинили правовідносини з іншим адвокатом - Головко А. Л., і не розуміли, чи було прийнято якісь рішення за результатами апеляційного перегляду, адже жодного рішення на їхню юридичну адресу не надходило (а зазвичай надходили ухвали);

- касаційна скарга була ініційована скаржником після того як адвокат Овсій Д. Ю. знову був залучений до представництва його інтересів, та ознайомився з матеріалами справи та усно відзвітував скаржнику про статус судової справи. Так, адвокат повинен з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Проте, адвокат Овсій Д. Ю. не отримував завдання по цій справі від клієнта впродовж грудня 2022 - січня 2023 року;

- за результатами укладання додаткової угоди від 23.12.2022 про розірвання договору про надання правової допомоги №б/н від 21.07.2022 не відбувалось жодного передання документів від адвоката до довірителя,

- під час ознайомлення з матеріалами справи (а.с 114) 16.02.2023, було встановлено, що згідно з довідкою про доставку електронного листа від 29.12.2022, Північний апеляційний господарський суд направляв постанову лише на електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 - адвоката Головко А. Л., яка не є представником ТОВ «Системабуд» з 23.12.2022, а тому Скаржник не знав про надсилання постанови колишньому представнику (яка вже не мала повноважень на представництво), його про це не повідомляли, а доказів паперового вручення (надсилання) (крім вручення нарочно 16.02.2023) повного тексту постанови матеріали справи не містять Судом не приймаються, оскільки містять суб`єктивний характер та відносяться до організаційно-розпорядчих питань ТОВ «Системабуд» з його представниками, та ніяк не можуть бути розцінені судом як об`єктивні причини поважності пропуску на касаційне оскарження судового рішення.

Разом з тим враховуючи викладене вище не приймаються до уваги й доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції не використав жодних додаткових інструментів для повідомлення скаржника про результат розгляду (телефонограма, месенджери, електронний суд; в ЄДР є інформація про контактний номер телефону ТОВ «Системабуд»), які «хоч і не передбачені процесуальним законом, але мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи». Крім цього, від суду не надходило жодних повідомлень, що «у зв`язку з недостанім фінансування витрат суду на послуги поштового зв`язку відсутня можливість здійснювати відправку поштової кореспонденції сторонам по справі», а тому належне інформування було відсутнє.

За таких обставин скаржник безумовно був обізнаний про існування судового провадження у цій справі, а тому останній мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження за його апеляційною скаргою, підстави, зазначені скаржником у заяві не можуть вважитися поважним, оскільки процес організації роботи товариства залежить лише від дій чи бездіяльності самої юридичної особи, що не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку, встановленого Законом.

Отже вимоги ухвали Верховного Суду від 10.05.2023 не виконані, скаржником не наведено обґрунтованих підстав, які свідчили би про поважні причини пропуску встановленого процесуального строку на касаційне оскарження. Обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на вчасне подання касаційної скарги протягом встановленого строку, Судом також не встановлено.

Верховний Суд ще раз звертає увагу скаржника на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права скаржника не порушені, оскільки йому було надано право на обґрунтування пропуску строку на оскарження судового рішення про яке він був обізнаний.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.

Отже, враховуючи, що протягом встановленого строку ТОВ «Системабуд» не усунуло недоліки поданої ним же касаційної скарги, суд, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, відмовляє ТОВ «Системабуд» у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 234, 235, пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №911/3572/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос