Постанова

від 24.05.2023 по справі 916/875/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/875/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 (колегія суддів: Колоколов С. І., Савицький Я. Ф., Філінюк І. Г.) у справі

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) до відповідачів: 1) Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Техагро", за участю Прокуратури Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Кабінету Міністрів України; 2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання незаконним і скасування рішення та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Голуб Є. В.,

позивача - Семака В. Ю.,

відповідача-2 - Костюченко С. Г.,

третьої особи-1 - Фартуша В. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2020 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) (далі - ДП "АМПУ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Новобілярської селищної ради Лиманського району та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Техагро" (далі - ТОВ Компанія "Техагро") про визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 25.01.2019 № 451-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії "Техагро" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області»; визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 від 17.05.2017, укладеного між Новобілярською селищною радою та ТОВ Компанією "Техагро".

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 406, спірна земельна ділянка входить до акваторії Аджалицького лиману, яка, в свою чергу, надана у користування ДП "АМПУ", входить до меж морського порту Південний та не може бути передана іншим суб`єктам господарювання, зокрема в оренду ТОВ Компанії "Техагро".

3. ДП "АМП" зауважувало, що відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Компанії "Техагро" суперечить розробленій проектній документації "Реконструкція водних підходів, маневрових зон та операційних акваторій біля причалів з урахуванням перспективного вантажообігу морського порту Южний в м. Южне Одеської області - стадія ТЕО", що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 657-р.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Рішенням Новобілярської селищної ради від 08.06.2018 № 357-VII "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія "Техагро" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області" надано ТОВ Компанія "Техагро" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,24 га в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області; надано Товариству дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,86 га в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

5. Рішенням Новобілярської селищної ради від 25.01.2019 № 415-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії "Техагро" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанія "Техагро" в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради; передано Товариству в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 1,0913 га, з яких: 0,2313 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0287, та 0,8600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0286, для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

6. 17.05.2019 між Новобілярською селищною радою (орендодавець) та ТОВ Компанія "Техагро" (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Новобілярської селищної ради від 25.01.2019 № 451-VII передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності загальною площею 0,8600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0286, для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

7. Згідно з розділом 2 договору оренди від 17.05.2019 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8600 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 5122755400:01:002:0286. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Код використання згідно з класифікацією видів цільового призначення земель (КВПЦЗ): 12.02. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, що належать орендарю на праві власності. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1514288 грн відповідно до витягу від 11.05.2019 № 936/0/200-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, виданого Відділом у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, та підлягає щорічній індексації. Земельна ділянка не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню за цільовим призначенням. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.

8. Розділом 3 договору оренди від 17.05.2019 передбачено, що договір укладено строком на 49 років.

9. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5122755400:01:002:0286, форма власності - комунальна, категорія землі - землі промисловості.

10. Обґрунтовуючи свої вимоги у даній справі, позивач, а згодом і прокурор, стверджували, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 "Про межі акваторії морського порту Південний", Державному підприємству Морський торговельний порт "Южний" надано у користування акваторію в межах згідно з додатком, у тому числі Аджалицького лиману, за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання та доручено забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії, визначених у додатку. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р "Про надання Державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" у постійне користування земельної ділянки" Державному підприємству Морський торгівельний порт "Южний" надано у постійне користування земельну ділянку, розташовану у межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману та доручено Одеській облдержадміністрації та Держкомзему забезпечити виконання цього розпорядження. Схемою меж акваторії морського порту Южний (Південний) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073, за доводами позивача, підтверджується розташування переданої ділянки саме в акваторії лиману.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.

12. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 постанову та рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що в порушення положень статей 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) місцевий та апеляційний господарські суди належним чином не перевірили і не спростували доводів скаржників про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах водного об`єкта загальнодержавного значення Аджалицького лиману, розпорядження яким віднесено до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, а тому надання її в оренду Новобілярівською селищною радою суперечить приписам Земельного кодексу України та Водного кодексу України.

13. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2021 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі від 17.05.2019, укладений між Новобілярською селищною радою та ТОВ Компанією "Техагро". В решті позову відмовлено.

14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що рішення від 25.01.2019 № 415-VII Новобілярською селищною радою було прийнято з перевищенням повноважень. Разом з тим обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним та скасування рішення ради є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права у позивача.

15. Щодо позовних вимог про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки судом взято до уваги те, що підстави для визнання правочину недійсним мають визначатися судом на момент його вчинення, та те, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє, тому позовні вимоги про визнання недійсним на майбутнє спірного договору задоволено частково із визнанням вказаного правочину недійсним без визначення його недійсності "на майбутнє".

16. Судом також вказано, що вимоги про застосування наслідків недійсності спірного договору позивачем не заявлялися, тому судом такі наслідки не застосовуються. Натомість позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою або про зобов`язання повернення земельної ділянки із незаконного володіння, якщо після набрання законної сили цим рішенням не буде усунуте порушене право позивача на постійне користування земельною ділянкою, яка є предметом недійсного правочину.

17. Крім того, судом було відмовлено відповідачу-2 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору з огляду на те, що розірвання спірного договору за згодою сторін не спростовує можливості вирішення спору щодо визнання цього договору недійсним, оскільки договір вважається розірваним з моменту укладення між сторонами цього договору відповідної угоди. Крім того, у матеріалах справи відсутня будь-яка угода сторін про розірвання спірного договору і на момент вирішення спору цей договір є чинним.

18. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

19. Щодо вимоги про визнання недійсним договору суд зазначив, що спірна земельна ділянка і надалі зберігає статус комунальної і на теперішній час перебуває у віданні Южненської міської ради Одеського району Одеської області.

20. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту, оскільки без вирішення у встановленому законом порядку правової долі речового права на земельну ділянку, повернення цієї земельної ділянки власнику/користувачу не буде ефективним захистом прав та інтересів останнього.

21. Суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не відновить його порушених прав, а правильним захистом буде саме подання віндикаційного позову - спеціальний спосіб захисту, прямо передбачений для спірних правовідносин чинним законодавством.

Короткий зміст касаційної скарги

22. ДП "АМПУ" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

23. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 4, 5, 6, 14, 17-2, 51 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 58, 69, 79, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також ухваленням судового рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24. ТОВ Компанія "Техагро" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, наголошуючи на їх законності і обгрунтованості.

25. Кабінет Міністрів України у відзиві просить касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

26. Одеська обласна прокуратура у відзиві та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінінфраструктури) у заяві щодо касаційної скарги просять касаційну скаргу задовольнити.

27. Подані Кабінетом Міністрів України відзив на касаційну скаргу та Міністерством розвитку громад територій та інфраструктури України заява щодо касаційної скарги позивача не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою, виходячи із наступного.

28. Відповідно до приписів частини 2 статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

29. Згідно зі статтею 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (частина третя).

30. Оскільки подані відзив та заява не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а містять вимогу про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення, із зазначенням підстав для такого скасування, отже, за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак третіми особами не додано документів про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, подані відзив та заява залишаються без розгляду.

31. Від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінінфраструктури) також надійшло клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Позиція Верховного Суду

32. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову та залишити без змін рішення, яким позов задоволено частково та визнано недійсним договір оренди землі від 17.05.2019, укладений між Новобілярською селищною радою та ТОВ Компанією "Техагро".

33. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Враховуючи вимоги касаційної скарги та керуючись положеннями частини першої статті 300 ГПК України, оскаржувана постанова переглядається Верховним Судом в частині щодо визнання недійсним договору оренди.

35. Верховний Суд України у постанові від 29.03.2016 у справі № 814/4685/13-а та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, на які посилається позивач в обґрунтування касаційної скарги, дійшли висновку про те, що управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення, належить до відання КМУ.

36. Щодо постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/875/20, тобто у справі, що переглядається, позивач у касаційній скарзі вказує на невиконання судом апеляційної інстанції під час нового розгляду вимог цієї постанови.

37. Перевірячи доводи скаржника в цій частині, Суд виходить з того, що скеровуючи справу на новий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції, зокрема, зазначила, що під час нового розгляду даної справи суду слід врахувати численні висновки Великої Палати Верховного Суду про необхідність застосування конкретного способу захисту цивільного права, який є ефективним.

38. З цих висновків випливає, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).

39. За результатами нового розгляду у цій справі, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що у цьому разі ефективним способом захисту права є подання саме віндикаційного позову, оскільки позов, спрямований виключно на визнання недійсним договору, у даному випадку не відновить порушених прав позивача.

40. Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

41. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

42. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

43. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

44. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

45. Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

46. Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

47. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

48. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

49. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

50. За змістом частини першої статті 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

51. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 ВК України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать внутрішні морські води, територіальне море та акваторії морських портів.

52. Частинами першою, другою статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

53. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

54. Згідно з приписами пунктів 2, 141 частини першої статті 14 ВК України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів; відведення акваторій морських портів.

55. За змістом пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

56. Відповідно до частин першої - третьої статті 8 зазначеного Закону межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються КМУ, виходячи з положень ЗК України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються КМУ без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення КМУ відповідно до закону.

57. Згідно з частинами першою, восьмою статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

58. Отже, управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.

59. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні відповідних позовних вимог з огляду на обранням позивачем неефективного способу захисту порушених прав. При цьому наголосив на необхідності захисту права у спірних правовідносинах шляхом подання віндикаційного позову.

60. До кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно - земельну ділянку, або речового права на неї, і обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача.

61. Водночас, як вбачається з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, позивач не доводив набуття ним права власності на спірну земельну ділянку. Натомість суд дійшов висновку, що позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1073 належить право користування акваторією морського порту, тоді як право розпорядження таким об`єктом належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

62. Також судом не встановлено, що у позивача на підставі статті 125 ЗК України виникло речове право на спірну земельну ділянку.

63. За вказаних обставин у позивача не виникло право на звернення до суду із віндикаційним позовом, як помилково вважав суд апеляційної інстанції.

64. Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанцій дійшов загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте помилково вказав, що належним способом захисту позивача (який у даному випадку не є власником спірного об`єкта) буде звернення до суду з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

65. За доводами позивача, Кабінету Міністрів України та прокурора, задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору оренди спірної земельної ділянки відновить порушене право позивача, надавши йому можливість здійснити реєстрацію права постійного користування спірною земельною ділянкою у відповідності до вимог чинного законодавства.

66. Однак такі доводи не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

67. Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавство України, складаючись з окремих законодавчих актів, становить єдину цілісну систему. Тому законодавчий акт та його окремі положення мають застосовуватись не окремо, а в сукупності як з іншими положеннями того ж законодавчого акта, так і з положеннями інших законодавчих актів. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (пункт 80).

68. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов`язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Хоча державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13)).

69. Тому загальна спрямованість Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" полягає у забезпеченні достовірності та несуперечливості відомостей Державного реєстру прав. Механізм реалізації цього фундаментального підходу закріплений, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Отже, інші положення цього Закону повинні застосовуватись у сукупності з нормою цього пункту.

70. Як встановили суди попередніх інстанцій та не заперечується учасниками справи, щодо спірної земельної ділянки зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою в особі селищної ради, натомість позивач прагне зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою державної власності, що вочевидь суперечитиме вже зареєстрованому праву територіальної громади.

71. Як вимога про недійсність рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду (що вже вичерпало свою дію), так і вимога про недійсність договору оренди спірної земельної ділянки спрямовані на спростування зареєстрованого права оренди, а не на спростування презумпції права комунальної власності.

72. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 109, 150, 151) зроблені висновки про те, що: для витребування нерухомого майна вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою; рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші); тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

73. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач, який є власником майна, вважає, що його право порушене тим, що право власності на таке майно зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

74. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, у пункті 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

75. Разом з тим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою суть юридичного конфлікту, який полягає у порушенні права державної власності на спірну земельну ділянку через заволодіння нею територіальною громадою, що підтверджується здійсненням реєстрації права комунальної власності.

76. В силу статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Як вже зазначалося вище, органом, компетентним у таких правовідносинах, є Кабінет Міністрів України.

77. Натомість позивач до таких органів державної влади не належить, у зв`язку з чим висновок суду про те, що саме позивачу в межах наявного юридичного конфлікту слід звертатися з віндикаційним позовом, не ґрунтується на приписах чинного законодавства, а також на доказах, що свідчили б про набуття позивачем права на земельну ділянку в порядку статті 125 ЗК України (як у попередній, так і у чинній редакції).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

79. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

80. За наведених обставин Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення у цій справі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті постанову апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову - залишити без змін.

Судові витрати

81. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі № 916/875/20 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач