Постанова

від 06.06.2023 по справі 920/1298/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 920/1298/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Заїки І. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Мазнєвої С. Г. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент"

на рішення Господарського суду Сумської області від 01.09.2022 (суддя Джепа Ю. А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (судді: Тищенко А. І. - головуючий, Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.) у справі

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державний реєстратор Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбська Ірина Вікторівна,

про скасування рішення про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна та звільнення земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2021 року Сумська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.01.2019 11:16:52, індексний номер 45106196, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем на громадський будинок (магазин), загальною площею 27,7 м2, адреса: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, 36-В/1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745229659101) з одночасним припиненням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства; зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку комунальної власності, на якій протиправно розташовано зареєстрований об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1745229659101), шляхом демонтажу самочинно збудованої споруди площею 27,7 м2.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстрація майна як нерухомого, тобто із зміною його правового статусу, встановлює правовий зв`язок між майном та земельною ділянкою, яка належить Сумській міській об`єднаній територіальній громаді, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків і зачіпає інтереси територіальної громади як власника земельної ділянки, на якій це майно розташовано.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023, задоволено позовні вимоги повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що спірна державна реєстрація здійснена з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та всупереч Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553 (далі - Порядок; тут і надалі - у редакції чинній на дату проведення реєстраційних дій), крім того у відповідача відсутні будь-які права на земельну ділянку, на якій розташоване самочинно збудоване майно, як на час проведення державної реєстрації права власності, так і після цього. За таких обставин суди дійшли висновку про те, що позивачем доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновок щодо застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, який було викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 920/750/20.

Скаржник наголошує на тому, що позивач не заявляє вимоги про визнання протиправним чи скасування правовстановлюючого документа, на підставі якого виникло право власності у відповідача на спірний об`єкт, тобто не просить суд скасувати або визнати незаконною (протиправною) декларацію про початок виконання будівельних робіт та/чи декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та не ставить питання про знесення самочинного будівництва, а просить звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованої споруди всупереч наявним доказам розташування на ділянці об`єкта нерухомого майна, що свідчить про юридичну невизначеність відносно предмета спору, яка залишилась невирішеною судами через незастосування до спірних правовідносин положень статті 376 Цивільного кодексу України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Сумська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.06.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського районну Сумської області Білолюбською Іриною Вікторівною здійснено реєстрацію нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1745229659101) за відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.01.2019, індексний номер 45106196, а саме: зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно громадський будинок (магазин літ. А-1), загальною площею 27,7 м2, розташований за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, 36-В/1.

10. Підставою виникнення права власності зазначено технічний паспорт, серія та номер: 2286, виданий 14.01.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промінвестбуд".

11. 14.02.2019 цим же державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені виправлення в запис про об`єкт нерухомого майна (відомості внесені до реєстру на підставі рішення індексний номер 45521651), а саме: технічний паспорт видалено та додано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: СМ 141190381174, виданий 07.02.2019, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради.

12. Звертаючись з цим позовом до суду, позивач зазначив, що реєстрація спірного майна як нерухомого, тобто із зміною його правового статусу, встановлює правовий зв`язок між майном та земельною ділянкою, яка належить Сумській міській об`єднаній територіальній громаді, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків і зачіпає інтереси територіальної громади як власника земельної ділянки, на якій це майно розташовано.

13. Позивач вважає, що оспорювана ним реєстрація здійснена третьою особою з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та всупереч Порядку.

14. Таким чином, Сумська міська рада вважає, що всі речові права, їх обтяження, зареєстровані за відповідачем, підлягають припиненню, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

17. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

18. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновку щодо застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, який було викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 920/750/20.

19. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про те, що з метою захисту права власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади як власника землі, на якій розташований незаконно зареєстрований об`єкт нерухомого майна, належними способами захисту прав позивача є скасування записів про державну реєстрацію права власності та змін про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також звільнення відповідачем земельної ділянки від самочинного будівництва.

20. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що державна реєстрація права власності майна за відповідачем здійснена з порушення пунктів 41, 45 Порядку, з огляду на таке.

Первинно об`єкт внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, 36-В, а згодом адресу змінено на: Сумська область, м. Суми, вул. Героїв Крут, 36-В/1, при цьому виконавчим комітетом Сумської міської ради адреси: м. Суми, вул. Героїв Крут, 36-В та м. Суми, вул. Героїв Крут, 36-В/1 не присвоювались, відповідачем також не було надано документів про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, що є порушенням вимог пункту 41 Порядку.

Суди також встановили, що у відповідача відсутні документи на право користування земельною ділянкою, якими відповідно до стаття 124 Земельного кодексу України може бути виключно договір оренди земельної ділянки, доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Реєстрація новозбудованого об`єкта нерухомого майна, як встановлено судами попередніх інстанцій, не проводилась. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділ відкривався на підставі декларації № СМ 141190381174 щодо реконструкції об`єкта, однак з огляду на положення пункту 3.21 ДБН "Склад та зміст проектної документації на будівництво" реконструкція можлива виключно введеного в експлуатацію об`єкта, в той же час зареєстрований за відповідачем об`єкт в експлуатацію ніколи не вводився, право власності до цього ніколи не було зареєстровано.

Крім того суди встановили, що внесений державним реєстратором запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну права власності від 12.02.2019 16:47:15 в частині зміни підстав виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно здійснено з порушенням статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки, як підтверджено матеріалами справи, у порушення вимог Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державний реєстратор Білолюбська І. В. не приймала рішення про внесення зміни до запису про право власності, тому не було підстав для внесення змін до зазначеного реєстру.

За огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що державний реєстратор Білолюбська І. В. відповідно до вимог стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" повинна була відмовити відповідачу у державній реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт, тому всі речові права, їх обтяження, зареєстровані за відповідачем на це майно, підлягають припиненню.

21. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 376 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, які було викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 920/750/20, з огляду на таке.

22. У справі № 920/750/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, спірні правовідносини виникли у зв`язку з реєстрацією права власності за відповідачем на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності, що порушує права та охоронювані законом інтереси міської ради.

У постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 920/750/20 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) міститься правовий висновок про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки скасування рішення про державну реєстрацію прав, на підставі якого внесено запис про право власності за відповідачем на нерухоме майно, не призведе до автоматичного скасування наступних реєстраційних дій, зокрема реєстрації права власності за третьою особою та подальшої реєстрації права власності за ТОВ "Рітейл Девелопмент", та не призведе до поновлення прав міської ради, у цьому випадку належним способом захисту порушеного права міської ради має бути вимога про знесення самочинного будівництва.

Таким чином, у справі № 920/750/20 не було заявлено вимоги про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу самочинно збудованої споруди, що стало підставо для відмову у позові.

23. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанції у цій справі (№ 920/1298/21) про те, що належними способами захисту прав позивача є скасування записів про державну реєстрацію права власності та змін про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також звільнення відповідачем земельної ділянки від самочинного будівництва (шляхом демонтажу самочинно збудованої споруди).

24. Така позиція в цілому відповідає і правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 920/751/20 (предмет спору - скасування запису про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна та зобов`язання звільнити земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу самочинно збудованої споруди), коли колегія судів дійшла висновку, що встановивши в ході розгляду цієї справи, що збудований та зареєстрований за відповідачем об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили вимоги власника земельної ділянки про знесення такого об`єкта.

25. Під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

26. Враховуючи викладене у цій постанові, проаналізувавши суде рішення, правовий висновок щодо застосування норм права в якій, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечить висновкам, викладеним у справі, на яку посилається скаржник у пункті 6 цієї постанови, а обраний позивачем спосіб захисту цивільного права (скасування запису про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна та зобов`язання звільнити земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу самочинно збудованої споруди) є належним та ефективним.

Висновки Верховного Суду

27. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

29. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

30. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 01.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 920/1298/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай