Ухвала

від 09.06.2023 по справі 753/6309/16-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 753/6309/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у кримінальному провадженні № 12015100020006776, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2015, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпрорудне, Васильківського району, Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 12015100020006776 від 07.08.2015 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, - розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Згідно з обвинувальним актом, відповідно до наказу № 9 від 15.07.2015 ОСОБА_4 був прийнятий на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю «Даймондбізнесгруп» (код ЄДРПОУ - 37243090) та призначений на посаду головного бухгалтера вказаного товариства. У порушення вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», посадової інструкції головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Даймондбізнесгруп», 21.07.2015 у невстановлений досудовим слідством час, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у офісному приміщенні ТОВ «Даймондбізнесгруп», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Товарна, буд. 18, вчинив розтрату грошових коштів в розмірі 2 400 грн., які належать вищевказаному товариству, шляхом переведення з банківського рахунку ТОВ «Даймондбізнесгруп», № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «КБ «Хрещатик», на банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Ремс», № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Райффайзен банк Аваль» - заздалегідь призначеного платежу, згідно рахунку № 1982 від 21.07.2015, який не складався між ТОВ «Ремс» та ТОВ «Даймондбізнесгруп», тим самим завдавши ТОВ «Даймондбізнесгруп» матеріальних збитків на суму 2 400 грн. 00 коп.

Крім того, ОСОБА_4 , у порушення вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», посадової інструкції головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Даймондбізнесгруп», 27.07.2015, у невстановлений досудовим слідством час, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у офісному приміщенні ТОВ «Даймондбізнесгруп», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Товарна, буд. 18, вчинив розтрату грошових коштів в розмірі 1 598 грн. 98 коп., які належать вищевказаному товариству, шляхом переведення з банківського рахунку ТОВ «Даймондбізнесгруп», № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «КБ «Хрещатик», на банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Ремс», № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Райффайзен банк Аваль» - заздалегідь призначеного платежу, згідно рахунку № 1982 від 21.07.2015, який не складався між ТОВ «Ремс» та ТОВ «Даймондбізнесгруп», тим самим завдавши ТОВ «Даймондбізнесгруп» матеріальних збитків на суму 1 598 грн. 98 коп.

Крім того, ОСОБА_4 , у порушення вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», посадової інструкції головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Даймондбізнесгруп», 28.07.2015, у невстановлений досудовим слідством час, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у офісному приміщенні ТОВ «Даймондбізнесгруп», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Товарна, буд. 18, вчинив розтрату грошових коштів в розмірі 2000 грн. 00 коп., які належать вищевказаному товариству, шляхом переведення з банківського рахунку ТОВ «Даймондбізнесгруп», № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «КБ «Хрещатик», на банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Ремс», № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Райффайзен банк Аваль», - заздалегідь призначеного платежу, згідно рахунку № 1982 від 21.07.2015, який не складався між ТОВ «Ремс» та ТОВ «Даймондбізнесгруп», тим самим завдавши ТОВ «Даймондбізнесгруп» матеріальних збитків на суму 2 000 грн. 00 коп.

Крім того, ОСОБА_4 , у порушення вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», посадової інструкції головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Даймондбізнесгруп», 29.07.2015 у невстановлений досудовим слідством час, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у офісному приміщенні ТОВ «Даймондбізнесгруп», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Товарна, буд. 18, вчинив розтрату грошових коштів в розмірі 4000 грн. 00 коп., які належать вищевказаному товариству, шляхом переведення з банківського рахунку ТОВ «Даймондбізнесгруп», № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «КБ «Хрещатик», на банківський рахунок фізичної особи-підприємця « ОСОБА_6 », № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», - заздалегідь призначеного платежу, згідно рахунку N 113 від 29.07.2015, який не складався між ФОП « ОСОБА_6 » та ТОВ «Даймондбізнесгруп», тим самим завдавши ТОВ «Даймондбізнесгруп» матеріальних збитків на суму 4000 грн. 00 коп.

Крім того, ОСОБА_4 , у порушення вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалгерський облік та фінансову звітність в Україні», посадової інструкції головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Даймондбізнесгруп», 31.07.2015, у невстановлений досудовим слідством час, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у офісному приміщенні ТОВ «Даймондбізнесгруп», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Товарна, буд. 18, вчинив розтрату грошових коштів в розмірі 6000 грн. 00 коп., які належать вищевказаному товариству, шляхом переведення з банківського рахунку ТОВ «Даймондбізнесгруп», № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «КБ «Хрещатик», на банківський рахунок фізичної особи-підприємця « ОСОБА_6 », № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», заздалегідь призначеного платежу, згідно рахунку N 113 від 29.07.2015, який не складався між ФОП « ОСОБА_6 » та ТОВ «Даймондбізнесгруп», тим самим завдавши ТОВ «Даймондбізнесгруп» матеріальних збитків на суму 6000 грн. 00 коп.

Крім того, ОСОБА_4 , у порушення вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», посадової інструкції головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Даймондбізнесгруп», 04.08.2015, у невстановлений досудовим слідством час, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у офісному приміщенні ТОВ «Даймондбізнесгруп», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Товарна, буд. 18, вчинив розтрату грошових коштів в розмірі 10000 грн. 00 коп., які належать вищевказаному товариству, шляхом переведення з банківського рахунку ТОВ «Даймондбізнесгруп», № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «КБ «Хрещатик», на банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «Юженергомонтаж», № НОМЕР_4 , відкритий у ПАТ «Універсал банк», заздалегідь призначеного платежу, згідно рахунку № 24 від 04.08.2015, який не складався між ТОВ «ВБК «Юженергомонтаж» та ТОВ «Даймондбізнесгруп», тим самим завдавши TOB «Даймондбізнеструп» матеріальних збитків на суму 10000 грн. 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Даймондбізнесгруп», у період часу з 21.07.2015 по 04.08.2015, вчинив розтрату чужого майна, а саме грошових коштів, які належать ТОВ «Даймондбізнесгруп», завдавши матеріальної шкоди останньому на загальну суму 25998 грн. 98 коп.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Даймондбізнесгруп», умисно вчинив порушення вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», перебуваючи у офісному приміщенні ТОВ «Даймондбізнесгруп», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Товарна, 18, в період часу з 21.07.2015 по 04.08.2015, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинив розтрату чужого майна, а саме грошових коштів, які належать ТОВ «Даймондбізнесгруп», шляхом переведення їx на банківські рахунки товариства з обмеженою відповідальністю «Ремс», № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Райффайзен банк Аваль», фізичної особи-підприємця « ОСОБА_6 », № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк», та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «Юженергомонтаж», № НОМЕР_4 , відкритий у ПАТ «Універсал банк», завдавши матеріальної шкоди ТОВ «Даймондбізнесгруп» на загальну суму 25998 грн. 98 коп., чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України - розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.

Судом роз`яснені обвинуваченому правові наслідки закриття кримінального провадження із нереабілітуючих підстав, наголошено, що він має право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому ОСОБА_4 вказав, що йому зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності, здійснення судового розгляду в загальному порядку він не бажає, така позиція є добровільною.

Прокурор підтримав клопотання обвинуваченого, оскільки строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, вийшов, внаслідок чого він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження підлягає закриттю. Зазначив, що протягом строку давності обвинувачений до кримінальної відповідальності не притягувався.

Представники потерпілого - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 проти задоволення клопотання не заперечували.

Вислухавши позиції сторін кримінального провадження, представників потерпілого, вивчивши матеріали справи, суд надходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальний актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні в період з 21.07.2015 по 04.08.2015 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 191 КК України станом на час інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення і на час постановлення ухвали передбачає та передбачала покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України (в редакції Закону України від 22.11.2018) нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції, що діяла на час події інкримінованого кримінального правопорушення) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, діяння, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, на час подій було злочином невеликої тяжкості, на день проведення судового засідання відноситься до нетяжких злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час події інкримінованого кримінального правопорушення), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Отже, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час події інкримінованого кримінального правопорушення), становить п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Таким чином, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого злочину, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), становить п`ять років.

Отже, як і в разі застосування норм Кримінального кодексу України в редакції, що діяли на час події інкримінованого кримінального правопорушення, так і в разі застосування Кримінального кодексу України в редакції станом на день постановлення ухвали, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, - п`ять років.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 14 вересня 2020 року в справі № 493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.

ОСОБА_4 в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності нового злочину не вчинила, що вбачається з довідки № 2-24052023/80210 від 25.05.2023.

Судом в даному випадку не встановлено обставин, з якими закон пов`язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в обвинувальному акті, подія кримінального правопорушення, з приводу якої ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України, мала місце в період з 21.07.2015 по 04.08.2015, відтак на даний час сплинув передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України п`ятирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим, суд, за наявності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Питання про порядок розподілу судових витрат, в тому числі на залучення експертів на стадії досудового розслідування, у разі закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, вирішено Верховним Судом.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення експерта саме стороною захисту.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

В такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, таких витрат.

Що ж стосується стягнення судом саме процесуальних витрат за проведення експертиз, то важливе значення у механізмі їх розподілу в кримінальному провадженні набуває питання про те хто призначав експертизу та за чиєю ініціативою вона проводилась, а також чи входить проведення експертизи до сфери службових обов`язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.

Отже, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.

З урахуванням вищенаведеного, положень ч. 1 ст. 126 КПК України, суд надходить до висновку про необхідність віднесення процесуальних витрат за залучення експерта на стадії досудового розслідування в сумі 1 407 грн. 36 коп. на рахунок держави.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 44, 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КК України - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12015100020006776, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.08.2015, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.

Процесуальні витрати за залучення експерта на стадії досудового розслідування в сумі 1 407 грн. 36 коп. - віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- виписку по особовому рахунку за період з 01.06.2015 по 01.09.2015, яка містить інформацію про рух коштів ТОВ «Даймондбізнесгруп» - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов у провадженні не заявлено.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1