Рішення

від 05.06.2023 по справі 675/1391/21

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1391/21

Провадження № 2/675/44/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2023 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., з участю: секретаря судового засідання Гедзенюк В. В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каруна В. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду м. Ізяслав в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд» про визнання недійсною угоди та скасування її державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» (далі - ТОВ «Фармгейт Україна»), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що 27 грудня 2013 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003 площею 2,8826 га строком оренди на 10 років. Право оренди позивача зареєстровано 19 лютого 2014 року.

У вересні 2019 року ТОВ «Фармгейт Україна» стало відомо, що 10 серпня 2015 року виконавчий директор ТОВ «Фармгейт Україна» Домбровський О. Р. уклав із ОСОБА_2 угоду пророзірвання договоруоренди,на підставіякої уподальшому 26жовтня 2015року державнимреєстратором припиненоправо орендипозивача.Разом зтим, 13серпня 2015року ОСОБА_1 ,діючи якфізична особа,уклав із ОСОБА_2 договір орендина вказану земельну ділянку та 26 жовтня 2015 року зареєстрував своє право оренди.

Таким чином,оспорювана угодапро розірвання договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2015 року укладена представником ТОВ «Фармгейт Україна» всупереч інтересам самого товариства, зміст угоди не відповідає справжньому волевиявленню останнього як суб`єкта господарювання та був спрямований на задоволення особистих інтересів представника, який діяв у власних інтересах, що вказує на наявність умислу та зловмисної домовленості між представником ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_2 під час укладення спірної угоди.

Зважаючи на викладене, ТОВ «Фармгейт Україна» просить суд визнати недійсною угоду від 10 серпня 2015 року про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003 від 27 грудня 2013 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» та ОСОБА_2 , а також скасувати її державну реєстрацію.

Ухвалою судді від 07 вересня 2021 року позовну заяву ТОВ «Фармгейт Україна» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які позивачем усунуто у встановлені строки.

Ухвалою судді від 28 вересня 2021 року прийнято позовну заяву ТОВ «Фармгейт Україна» до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09 листопада 2022 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд».

13.10.2021 року відповідач ОСОБА_1 направив відзив, яким позовні вимогине визнав,зазначивши,що бувуповноважений відімені ТОВ«Фармгейт Україна»,зокрема,укладати угодипро розірваннядоговорів орендиземлі.Також зазначив, що оскільки ОСОБА_2 був категорично налаштований на припинення орендних правовідносин з товариством, задля уникнення будь яких конфліктів, було прийнято рішення про підписання з ним угоди про розірвання договору оренди. Відмічає, що на момент укладення спірної угоди про розірвання договору оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки, між ними не було жодної розмови про подальше користування належною йому земельною ділянкою особисто ним, як фізичною особою. Таке питання було обговорено ОСОБА_2 по його ініціативі після підписання угоди про розірвання договору оренди, відтак посилання позивача на наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при укладенні угоди про розірвання договору оренди є надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

18.10.2021 року відповідач ОСОБА_2 направив до суду відзив, яким також заперечив проти задоволення позову та підтвердив, що між ним та ТОВ «Фармгейт Україна», від імені якого діяв директор Домбровський О. Р., було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003. В подальшому, за його ініціативою такий договір оренди був розірваний. Після цього він безпосередньо звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією укладення відповідного договору оренди та емфітевзису земельної ділянки ОСОБА_2 , на що останній погодився

У судове засідання представник позивача адвокат Чернов В. В. не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надіслав до суду письмову заяву про слухання справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Карун В. П. проти задоволення позову заперечив. Вказав, що укладаючи спірну угоду, відповідач діяв у межах своїх повноважень. Доводи позивача з приводу того, що на час укладення вказаного правочину ОСОБА_1 діяв у власних інтересах, за наявності зловмисної домовленості між ним та ОСОБА_2 є надуманими. Просив також відмовити у задоволенні даного позову з підстав подання позивачем своєї заяви після спливу позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 та йогопредставник адвокатКучерук Т.М. до суду не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах справи.

05 червня 2023 року представником позивача адвокатом Кучеруком Т. М. повторно, а саме втретє подано до суду письмове повідомлення, в якій останній вказує про те, що він не зможе з`явитися у судове засідання, призначене судом на 05 червня 2023 року на 14 год. 00 хв., у зв`язку з тим, що о 14:30 год він приймає участь у розгляді справи № 686/23409/18 в Хмельницькому міськрайонному суді.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд враховує, що відповідач та його представник був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене судом на 05 червня 2023 року на 14 год. 00 хв., проте представник доказів на підтвердження зазначених у повідомленні причин його неявки до суду не надав.

У силу положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Тому підстав для відкладення розгляду даної справи суд не вбачає.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив, заяв та клопотань не надіслав.

За таких обставин, суд вважав за можливе провести розгляд справи по суті за відсутності учасників справи та їх представників, які у судове засідання не прибули.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом об`єктивно встановлено, що згідно договору оренди землі від 27 грудня 2013 року та акту приймання передачі земельної ділянки в оренду від 27 грудня 2013 року, між ТОВ «Фармгейт Україна» в особі директора Домбровського О. Р. та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передав позивачу в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003 площею 2,8826 га строком на 10 років. Пунктом 37 вказаного договору передбачено право сторін на дострокове його розірвання за взаємною згодою.

19 лютого 2014 року зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ «Фармгейт Україна» (номер запису про інше речове право 4733566).

Разом з тим, 10 серпня 2015 року між ТОВ «Фармгейт Україна» в особі директора Домбровського О. Р. та ОСОБА_2 укладено угоду про розірвання договору оренди, відповідно до якої сторони узгодили розірвати договір оренди землі від 27 грудня 2013 року, за яким ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «Фармгейт Україна» земельну ділянку з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003. Припинення права оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 жовтня 2015 року, індексний номер рішення - 25645199.

В подальшому ОСОБА_1 (орендарем) та ОСОБА_2 (орендодавцем) укладено договір оренди землі від 13 серпня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003 площею 2,8826 га строком на 49 років.

Проте, у зв`язку з укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 15 червня 2016 року, вказаний договір оренди землі між ними було припинено. Припинення права оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 вересня 2016 року.

Надалі, 15 червня 2016 між ОСОБА_1 (емфітевтом) та ОСОБА_2 (власником земельної ділянки) укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо ділянки з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003, площею 2,8806 га, а 26 вересня 2016 року внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису - 16652173).

25 жовтня 2018 року зареєстровано припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ОСОБА_1 на підставі угоди про розірвання від 30 липня 2018 року. У той же день зареєстровано право ТОВ «Хостленд» на користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на підставі договору від 22 жовтня 2018 року (номер запису про інше речове право - 28586011).

Зазначені обставини підтверджуються інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 328784103 від 11 квітня 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ГК України (у редакції станом на момент укладення оспорюваних договорів) управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

За пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №911/2129/17 (провадження №12-45гс19) зроблено висновок про те, що за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Крім того, такі правовідносини мають довірчий характер між товариством і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Наведеними вище положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

З урахуванням зазначених норм, правового висновку Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів робить висновок про те, що при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною договору, положення частини першої статті 232 ЦК України підлягають застосуванню, оскільки орган юридичної особи (уповноважений керівник), який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи, створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва.

Таким чином, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 232 ЦК України, оскільки директор Товариства є його представником.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що директор ТОВ «Фармгейт Україна» Домбровський О.Р. не лише підписав угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки із ОСОБА_2 , а в подальшому уклав із ним нові договори оренди та емфітевзису на свою користь, що свідчить про системність дій ОСОБА_1 , спрямованих на реалізацію зловмисних домовленостей із власником земельної ділянки щодо позбавлення позивача права оренди та передачу земельної ділянки собі у користування.

Критерій «зловмисності»не залежитьвід того,чи бувнаправлений умиселповіреного навласне збагаченнячи заподіянняшкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявлення повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Розірвання договору оренди з ТОВ «Фармгейт Україна», в інтересах якого діяв ОСОБА_1 , та подальше укладення договорів оренди та емфітевзису безпосередньо з фізичною особою ОСОБА_2 , вказує на укладення відповідних угод у власних інтересах відповідача, чим порушено приписи пункту 3 статті 238 ЦК України.

Дії ОСОБА_1 є недобросовісними, вчинені у власних інтересах та порушують права ТОВ «Фармгейт Україна» як первісного орендаря земельних ділянок, що є підставою для визнання недійсною оспорюваної угоди про розірвання договору та скасування відповідної державної реєстрації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №911/2129/17, постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №220/1588/18, постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №544/35/18.

Водночас позивачем заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації угоди від 10 серпня 2015 року про розірвання договору оренди землі від 27 грудня 2013 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822188100:04:05:0003.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Тому суд приходить до висновку, що для відновлення права ТОВ «Фармгейт Україна» на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003 слід скасувати державну реєстрацію припинення його речового права щодо вказаної земельної ділянки у зв`язку із тією обставиною, що угода від 10 серпня 2015 року про розірвання договору оренди землі від 27 грудня 2013 року є недійсною.

Надаючи правову оцінку доводам представника відповідача адвоката Каруна В. П. щодо наявності законних підстав для відмови у задоволенні даного позову з підстав подання ТОВ «Фармгейт Україна» своєї позовної заяви після спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, перебіг строку позовної давності починається з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права.

Звертаючись у суд із позовом, ТОВ «Фармгейт Україна» зазначило, що з інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 182328720 від 25 вересня 2019 року позивачу стало відомо, що 26 жовтня 2015 року на підстави угоди від 10 серпня 2015 року здійснено державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) позивача щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003.

У даному випадку це є об`єктивною обставиною, з якої можна здійснити висновок, що про вчинення такої реєстраційної дії стороні достеменно стало відомо в 2019 році.

Тому визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності позивачем не пропущено, адже моментом початку його перебігу в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є вересень 2019 року. Звернення до суду відбулось через два роки після отримання товариством вказаної довідки, тобто у вересні 2021 року.

Стороною відповідача не доведено належними та беззаперечними доказами факту обізнаності ТОВ «Фармгейт Україна» стосовно вчинення такої реєстраційної дії, а матеріали справи не містять такої інформації.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Фармгейт Україна» звернулось до суду за захистом своїх порушених прав шляхом скасування державної реєстрації припинення відповідного речового права у межах визначеного положеннями цивільного законодавства трирічного строку позовної давності.

Крім того, пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсною угоди, сторонами якої є ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна». ОСОБА_1 не діяв як сторона угоди про розірвання договору оренди землі, укладеного між ними, а вчиняв дії від імені ТОВ «Фармгейт Україна». Також оспорювана реєстрація припинення речового права позивача жодним чином не стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 .

Таким чином, у спірних правовідносинах, що є предметом розгляду даної справи, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, у зв`язку із чим у позові ТОВ «Фармгейт Україна» до нього слід відмовити, а в частині заявлених вимог до ОСОБА_2 слід задовольнити.

Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

У зв`язку з задоволенням позову, пред`явленого до ОСОБА_2 , з нього на підставі ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь позивача сплаченим ним при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 48, 51, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» до ОСОБА_2 про визнання недійсною угоди та скасування її державної реєстрації задовольнити.

Визнати недійсною угоду від 10 серпня 2015 року про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003 від 27 грудня 2013 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» та ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822188100:04:005:0003, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 жовтня 2015 року державним реєстратором Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області, індексний номер рішення: 25645199.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна»: адреса місцезнаходження - с. Васьківці, вул. Шевченка, 2 А Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 37138877.

Відповідач 1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : адреса місця проживання АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд»: адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 5, код ЄДРПОУ - 42341741.

Повний текст рішення складено 15 червня 2023 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич