Ухвала

від 07.06.2023 по справі 160/2282/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 червня 2023 року Справа № 160/2282/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гінза» про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 160/2282/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гінза» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та нечинними пунктів правил, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гінза" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, в якому просило суд: визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо неприведення рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129, яким затверджені Правила приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, у відповідність до Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" у зв`язку з прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів від 10.03.2017 №166-р та у зв`язку з прийняттям Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказу від 01.12.2018 №316; зобов`язати відповідача привести рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129, яким затверджені правила приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, у відповідність із Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та іншим чинним законодавством протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі; визнати незаконними та нечинними пункти Правил приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, які затверджені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129:п. 2.4.1. в частині щодо посилань на Правила № 37, п. 3.3. у повному обсязі, п. 5.1. в частині щодо посилань на Правила №37, п. 6.5. в частині щодо подання Водоканалу для укладання Договору паспорту водокористувача (підприємства) та субабонентів (у разі їх наявності), п. 6.6. у повному обсязі, розділ 8. у повному обсязі, Додаток № 1 у повному обсязі.

27.09.2019 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» (49000, м. Дніпро, вул. Прибережна, буд. 40, код ЄДРПОУ 32349985) до виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 04052092), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, код ЄДРПОУ 03341305), про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та нечинними пунктів правил задоволено частково; зобов`язано виконавчий комітет Дніпровської міської ради привести рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 року №129, яким затверджені Правила приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, у відповідність із Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Дніпровської міської ради судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; відмовлено Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 5 763,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №214 від 20.03.2019 року.

При ухваленні рішення суд дійшов висновку, що враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 921,00 грн. підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

09.10.2019 року додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі № 160/2282/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» (49000, м. Дніпро, вул. Прибережна, буд. 40, код ЄДРПОУ 32349985) до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 04052092), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, код ЄДРПОУ 03341305), про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та нечинними пунктів правил задоволено частково та стягнуто з виконавчого комітету Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеної частини позовних вимог у розмірі 25333,33 грн. (двадцять п`ять тисяч триста тридцять три гривні тридцять три копійки).

11.12.2019 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» задоволено частково; апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року по справі №160/2282/19 змінено, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції: адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та нечинними пунктів правил - задовольнити частково; зобов`язати виконавчий комітет Дніпровської міської ради привести рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 року №129, яким затверджені Правила приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, у відповідність із Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі; позовну вимогу товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» про визнання незаконними та нечинними пунктів Правил приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, які затверджені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 року № 129: п. 2.4.1. в частині щодо посилань на Правила № 37, п. 3.3. у повному обсязі, п. 5.1. в частині щодо посилань на Правила №37, п. 6.5. в частині щодо подання Водоканалу для укладання Договору паспорту водокористувача (підприємства) та субабонентів (у разі їх наявності), п. 6.6. у повному обсязі, розділ 8. у повному обсязі, Додаток № 1 у повному обсязі залишити без розгляду; стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Дніпровської міської ради судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня); в задоволенні решти позовних вимог відмовити; відмовити Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА». В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року по справі №160/2282/19 - залишити без змін.

11.12.2019 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу виконавчого комітету Дніпровської міської ради залишено без задоволення, а додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року по справі №160/2282/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2023 року, касаційні скарги виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Дніпроводоканал», Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінза" задоволено частково; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 у справі №160/2282/19 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання виконавчого комітету Дніпровської міської ради привести рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129, яким затверджені правила приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, у відповідність із Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та іншим чинним законодавством протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі, у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 у справі №160/2282/19 скасовано в частині позовної вимоги про визнання незаконними та нечинними деяких пунктів Правил приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, які затверджені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129: п.2.4.1. в частині щодо посилань на Правила № 37, п. 3.3. у повному обсязі, п. 5.1. в частині щодо посилань на Правила №37, п. 6.5. в частині щодо подання Водоканалу для укладання Договору паспорту водокористувача (підприємства) та субабонентів (у разі їх наявності), п. 6.6. у повному обсязі, розділ 8. у повному обсязі, Додаток № 1 у повному обсязі, в цій частині справу №160/2282/19 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду; в частині позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльності виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо неприведення рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129, яким затверджені Правила приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, у відповідність до Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" у зв`язку з прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів від 10.03.2017 №166-р та у зв`язку з прийняттям Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказу від 01.12.2018 №316 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 у справі №160/2282/19 залишено без змін; додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 у справі №160/2282/19 скасовано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 160/2282/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гінза» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та нечинними пунктів правил в частині позовної вимоги про визнання незаконними та нечинними деяких пунктів Правил приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, які затверджені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129: п.2.4.1. в частині щодо посилань на Правила № 37, п. 3.3. у повному обсязі, п. 5.1. в частині щодо посилань на Правила №37, п. 6.5. в частині щодо подання Водоканалу для укладання Договору паспорту водокористувача (підприємства) та субабонентів (у разі їх наявності), п. 6.6. у повному обсязі, розділ 8. у повному обсязі, Додаток № 1 у повному обсязі. Розглядати справу постановлено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.06.2023 року о 14:00, в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала судових засідань № 3.

25.05.2023 року представником позивача до суду було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України та про розгляд заяви за відсутності представника позивача.

07.06.2023 року представником відповідача подано заяву з проханням розглянути заяву позивача про залишення позовної заяви без розгляду в письмовому провадженні та задовольнити її.

Заяву позивача розглянуто в письмовому провадженні без участі представників сторін, враховуючи вимоги статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи, що розгляд справи по суті не було розпочато, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гінза» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та нечинними пунктів правил в частині позовної вимоги про визнання незаконними та нечинними деяких пунктів Правил приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, які затверджені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129: п.2.4.1. в частині щодо посилань на Правила № 37, п. 3.3. у повному обсязі, п. 5.1. в частині щодо посилань на Правила №37, п. 6.5. в частині щодо подання Водоканалу для укладання Договору паспорту водокористувача (підприємства) та субабонентів (у разі їх наявності), п. 6.6. у повному обсязі, розділ 8. у повному обсязі, Додаток № 1 у повному обсязі, за заявою позивача і на підставі пункту 5 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, залишенню без розгляду підлягає позовна заява лише в зазначеній частині позовних вимог, яка була повернута Верховним Судом на новий розгляд та знаходиться на розгляді судом в даному позовному провадженні.

Також, в заяві від 25.05.2023 року представником позивача було заявлено клопотання про вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат по справі: повернути позивачу з бюджету судовий збір, сплачений за подання позову, за подання апеляційної скарги, за подання касаційної скарги; стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи клопотання про розподіл між сторонами судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З аналізу наведеної норми вбачається, що особа, яка сплатила судовий збір, не має права на його повернення у разі залишення позовної заяви без розгляду за її власною заявою.

Враховуючи, що позивач подав заяву про залишення позову без розгляду і таку задоволено судом, то у даному випадку відсутні правові підстави для повернення позивачу судового збору.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на частини 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача у випадку задоволення його позовних вимог, або часткового задоволення позовних вимог.

В даному випадку, за результатом розгляду позовної заяви позивача, йому відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання виконавчого комітету Дніпровської міської ради привести рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129, яким затверджені правила приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, у відповідність із Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та іншим чинним законодавством та в частині про визнання незаконною бездіяльності виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо неприведення рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129, яким затверджені Правила приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, у відповідність до Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" у зв`язку з прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів від 10.03.2017 №166-р та у зв`язку з прийняттям Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказу від 01.12.2018 №316.

Позовні вимоги в частині визнання незаконними та нечинними деяких пунктів Правил приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, які затверджені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129: п.2.4.1. в частині щодо посилань на Правила № 37, п. 3.3. у повному обсязі, п. 5.1. в частині щодо посилань на Правила №37, п. 6.5. в частині щодо подання Водоканалу для укладання Договору паспорту водокористувача (підприємства) та субабонентів (у разі їх наявності), п. 6.6. у повному обсязі, розділ 8. у повному обсязі, Додаток № 1 у повному обсязі, залишено без розгляду за заявою позивача.

Враховуючи зазначене та вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої підлягають відшкодуванню витрати у разі задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат позивача з правничої допомоги.

Щодо клопотання про стягнення судових витрат на подання апеляційної та касаційної скарги, суд звертає увагу на наступне.

За приписами частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Главою 1 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано особливості адміністративного процесу в апеляційному провадженні.

Відповідно частини 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Пунктом 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору.

Відповідно вимог статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Главою 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України регламентовані особливості адміністративного процесу в касаційному провадженні.

Відповідно частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору.

За приписами підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду касаційної інстанції складається, поміж інших, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави стверджувати, що у разі прийняття постанови судом апеляційної та касаційної інстанції, за результатами перегляду, в її резолютивній частині має зазначатись розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з таким переглядом.

За висновком суду, вирішення питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має бути вирішено виключно судом, який переглядав такі рішення.

Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Щодо заяви третьої особи про стягнення з позивача витрат, понесених на професійну правничу допомогу у даній справі у розмірі 4 000,00 грн. та таких, які будуть понесені у розмірі 6 000,00 грн., суд встановив та зазначає наступне.

Так, в поданій третьою особою заяві від 03.06.2019 року зазначено, що КП «Дніпроводоканал» повідомляє суд, що розмір судових витрат понесених підприємством в зв`язку із здійсненням представництва інтересів третьої особи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді під час підготовчого засідання по справі №160/2282/19 склав 4000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 03.05.2019 року №980, копією рахунку-фактури №СФ-0000035 від 26.04.2019 року, копією платіжного доручення від 16.05.2019 року №1123 та копією акту здачі-приймання наданих послуг за квітень 2019 року від 26.04.2019 року. Окрім того, підприємство вважає за можливе просити суд стягнути з позивача на користь третьої особи витрати які будуть понесені на професійну правничу допомогу в зв`язку з подальшим здійсненням представництва інтересів третьої особи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді по справі №160/2282/19, орієнтовний розмір яких складає 6000 грн.

Заява аналогічного змісту була подана третьою особою також 26.06.2019 року.

Частиною 11 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно із статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, адвокатом третьої особи надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 02.01.2019 року, копію акту здачі-приймання надання послуг за квітень №19 від 26.04.2019 року, копію рахунку-фактури №СФ-0000035 від 26.04.2019 року, копію платіжних доручень №980 від 03.05.2019 року на суму 2 000,00 грн. та № 1123 від 16.05.2019 року на суму 38 000,00 грн.

Дослідивши та проаналізувавши надані третьої особою докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд встановив наступне.

Відповідно пунктів 12 та 13 акту здачі-приймання послуг за квітень 2019 року, третя особа прийняла у квітні 2019 року наступні послуги правової допомоги:

- вивчення матеріалів справи №160/2282/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа клієнт, про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та нечинними пунктів правил по даній справі, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, судової практики з вирішення подібних спорів та консультація клієнта щодо його правової позиції. Загальна кількість годин: 1 година.

- представлення інтересів клієнта у судовому засіданні 16.04.2019 року о 10:40 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІНЗА» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа клієнт, по справі №160/2282/19 про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та нечинними пунктів правил. Загальна кількість годин: 1 година.

Відповідно до платіжного доручення №980 від 03.05.2019 року Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради сплачено АО «Лекс Таліон» 2000 грн. з зазначенням призначення платежу: «За.адв.предст.інтер при розгл.спр№160/2282/19 у суд.засід.у Дніпропетров.окруж.адмін.суді від 13.05.19р.зг.жог.№1/02.01.19р.,безПДВUA- 019-01-02-000084-b/звіт».

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в акті здачі-приймання послуг за квітень 2019 року не передбачено такої послуги, за яку здійснено оплату відповідно до платіжного доручення №980 від 03.05.2019 року, та вказане платіжне доручення взагалі не містить посилання на акт здачі-приймання послуг за квітень 2019 року або на рахунок-фактуру, в якому було б зазначено кількісні та якісні показники виконаних робіт (наданих послуг) за які безпосередньо здійснюється оплата.

Відповідно до платіжного доручення №1123 від 16.05.2019 року Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради сплачено АО «Лекс Таліон» 38000 грн. за призначення платежу: «Винагорода за послуги правової допомоги рах.№СФ-0000035 від 26.04.19 р. зг. дог.№1 від 02.01.19 р., без ПДВUA- 019-01-02-000084-b/звіт».

При цьому, згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000035 від 26 квітня 2019 року сума 38000 грн. підлягає сплаті за винагороду за послуги правової допомоги на замовлення: Договір №ДГ-0000003 від 15.03.18, що унеможливлює встановлення зв`язку між сплаченими коштами та наданими третій особі послугами, які зазначено в акті здачі-приймання послуг за квітень 2019 року.

Крім того, в графі «одиниці» рахунку-фактури №СФ-0000035 від 26 квітня 2019 року зазначено «год.», а в графі «кількість» - « 1.000», що прямо суперечить даним, зазначеним акті здачі-приймання послуг за квітень 2019 року, оскільки в акті кількість використаних годин на надання послуг становить 28 годин.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відсутність взаємозв`язку між кількісними та якісними показниками виконаних робіт, зазначеними в акті здачі-приймання послуг за квітень 2019 року та інформацією вказаною в рахунку-фактурі №СФ-0000035 від 26 квітня 2019 року та в платіжних дорученнях №980 та №1123, у своїй сукупності свідчить про відсутність належного документального підтвердження та доведення витрат Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради на правничу допомогу у справі №160/2282/19, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. з позивача.

Разом з тим, до суду першої інстанції третьою особою на підтвердження витрат понесених останнім на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. не було додано доказів, які підтверджують понесені витрати у розмірі 6000 грн.

Таким чином, з урахуванням відсутності доказів здійснення оплати третьою особою витрат на професійну правничу допомогу в частині суми 6000 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення вказаної суми витрат з позивача.

Частиною 3 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Керуючись ст. ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гінза» про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 160/2282/19- задовольнити частково.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гінза» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та нечинними пунктів правил в частині позовних вимог про визнання незаконними та нечинними деяких пунктів Правил приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, які затверджені рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129: п.2.4.1. в частині щодо посилань на Правила № 37, п. 3.3. у повному обсязі, п. 5.1. в частині щодо посилань на Правила №37, п. 6.5. в частині щодо подання Водоканалу для укладання Договору паспорту водокористувача (підприємства) та субабонентів (у разі їх наявності), п. 6.6. у повному обсязі, розділ 8. у повному обсязі, Додаток № 1 у повному обсязі - залишити без розгляду.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Гінза» у стягненні судових витрат на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська