Ухвала

від 14.06.2023 по справі 1340/5680/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа №1340/5680/18

адміністративне провадження №К/9901/26403/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА КАПО Україна» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 1340/5680/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА КАПО Україна» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДА КАПО Україна» (далі також позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23 жовтня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 111 690,00 гривень та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1930/461/АВ/ФС від 23 жовтня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 3723,00 гривень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06 липня 2022 року касаційну скаргу ТОВ "ДА КАПО Україна" задоволено.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 1340/5680/18 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 111 690,00 (сто одинадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС на суму 3 723,00 (три тисячі сімсот двадцять три) гривень.

Стягнуто на користь ТОВ "ДА КАПО Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 929,00 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень.

21 липня 2022 року позивач звернувся до Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якому просить:

визнати поважними причини пропуску подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у Восьмому апеляційному адміністративному суді та у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;

поновити строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у Восьмому апеляційному адміністративному суду та у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;

ухвалити додаткове судове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи:

у Львівському окружному адміністративному суді у сумі 15 343,75 гривень;

у Восьмому апеляційному адміністративному суді у сумі 11 992,50 гривень;

у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у сумі 9 360,00 гривень.

В обґрунтування заяви товариство зазначає, що у зв`язку з тим, що 08 квітня 2019 року Львівським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення про відмову у задоволені позовних вимог, заява про розподіл судових витрат не була подана до суду першої інстанції.

Також у зв`язку з тим, що Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення без змін, апелянт не подав до суду апеляційної інстанції заяву про розподіл витрат на правничу допомогу із усіма доказами. Вважає, що наведене є поважною причиною пропуску подання таких доказів.

Щодо строку подання цієї заяви і доказів до суду касаційної інстанції зазначає, що позивач не був обізнаний про дату слухання справи в письмовому провадженні. Постанову отримав 11 липня 2022 року. Водночас представник позивача, який подав касаційну скаргу - адвокат Староста Мар`ян Іванович на даний момент зупинив адвокатську діяльність у зв`язку із вступом до Збройних Сил України. Вважає, що наведене є поважною причиною пропуску подання доказів до суду касаційної інстанції.

11 серпня 2022 року на адресу Верховного Суду від відповідача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якому просить відмовити у її задоволенні.

Відповідач вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення судових витрат у зв`язку з розглядом справи у Львівському окружному адміністративному суді в сумі 15 343,75 гривень та у зв`язку з переглядом справи у Восьмому апеляційному адміністративному суді в сумі 11 992,50 гривень, оскільки такі вимоги повинні бути заявлені в судах попередніх інстанцій.

Водночас акцентує увагу на тому, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року заяву представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу було залишено без розгляду.

Верховний Суд розглянув зазначене клопотання та дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення про часткове задоволення заяви, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, постановою Верховного Суду від 06 липня 2022 року у зв`язку із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог змінено розподіл судових витрат щодо сплати судового збору.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА КАПО Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7929,00 (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 00 коп.

Питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося, оскільки позивачем до ухвалення рішення в суді касаційної інстанції було подано заяву, в якій повідомлено про те, що докази, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у Верховному Суді будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у цій справі за результатом розгляду касаційної скарги.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом частини 3 статті 143 КАС якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла в ході розгляду справи в суді, вирішується саме судом тієї інстанції, який ухвалив рішення по суті.

Водночас враховуючи строки та порядок подання стороною доказів, на підставі яких суд встановлює розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а також системний аналіз положень статті 139, 143 КАС України заява про розподіл судових витрат, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, та докази необхідно подавати до кожної інстанції окремо.

Оцінюючи мотиви наявності поважних причин, суд у своїх висновках виходить з наступного.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Жодних об`єктивних обставин поважності причин, які б перешкоджали стороні позивача подати своєчасно необхідні докази до закінчення судових дебатів суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Водночас ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу було залишено без розгляду у зв`язку з відсутністю поважних причин неможливості подати докази до закінчення судових дебатів.

Отже, питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції було розглянуто та ухвалою від 08 травня 2019 року залишено без розгляду.

Також відсутні підстави для поновлення строку подання доказів, понесених в суді апеляційної інстанції (справу розглянуто у відкритому судовому засіданні), у зв`язку з чим в цій частині заяву необхідну залишити без розгляду.

Щодо судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, до ухвалення постанови Верховним Судом представником позивача була подана заява про стягнення судових витрат за наслідками розгляду справи, у якій повідомлено суд про те, що протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення ним буде подано всі докази, що підтверджують витрати позивача (заявника) на професійну правничу допомогу.

Постанова Верховного Суду, якою було завершено розгляд справи, ухвалена 05 липня 2022 року в порядку письмового провадження, а отримана представником позивача 11 липня 2022 року. В свою чергу заява про ухвалення додатково судового рішення з доказами понесених витрат на професійну правничу допомогу направлена представником позивача на адресу суду 16 липня 2022 року.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що позивачем дотримано вимоги частини сьомої статті 139 КАС України щодо строків подання заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу та доказів на підтвердження їх конкретного розміру до суду касаційної інстанції.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції позивачем надано:

додаткову угоду № 2 до договору № 01/09/19 від 01 вересня 2019 року про надання правової допомоги;

акт № 14-1/07/22 прийому-передачі наданих послуг від 14 липня 2022 року, за змістом якого:

1) проведено глибинний аналіз судової практики з аналогічних спорів (2 год.); здійснено аналіз постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 1340/5680/18 та розроблено стратегію захисту інтересів Замовника ( 2 год.). Вартість 4 год.*585 грн.= 2 340,00 гривень;

2) підготовлено та подано до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу з формуванням пакету документів, завірено документи та докази, подані разом з касаційною скаргою (12 год.). Вартість 12 год.*585 грн.=7 020,00 гривень. Всього 9 360,00 гривень.

Рахунок № 14-1/07-1Р від 14 липня 2022 року на суму 9 360,00 гривень.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.

Колегія суддів також враховує правову позицію, що міститься у постанові Верховного суду від 9 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Крім того, відповідно до правової позиції, що міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення судових витрат є, серед іншого, підставою для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у судах апеляційної і касаційної інстанцій у заявлених сумах.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що відповідач не обґрунтовує необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, а позивачем було наведено детальне обґрунтування та подані належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, колегія суддів доходить висновку, що розмір судових витрат, що складається з витрат на професійну та правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанцій, у сумі 9360,00 гривень є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди №2 до Договору № 01/09/19 від 01 вересня 2019 року про надання правової допомоги сторони домовились про те, що розрахунок за надану правову допомогу в суді касаційної інстанції буде здійснено протягом трьох місяців з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

У справі «Черніус та Рінкевичюс проти Литви» (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).

Аналізуючи подані позивачем докази, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення заяви та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл.Міцкевича,буд.8, ін.код 39778297) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9360,00 гривень.

Керуючись статтями 139, 252, 345, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА КАПО Україна» задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову у справі № 1340/5680/18.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл. Міцкевича.буд.8, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА КАПО Україна» (код ЄДРПОУ 32181035) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 360,00 (дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень.

В іншій частині заяву залишити без розгляду.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук