Постанова

від 07.08.2019 по справі 1340/5680/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5316/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Онишкевича Т. В., Хобор Р. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Кітраль Х. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДА КАПО Україна на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (рішення прийнято судом у складі головуючого судді Карп`як О. О. о 12:59 год у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДА КАПО Україна до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДА КАПО Україна (далі- ТзОВ ДА КАПО Україна ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем постанови від 23 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ФС про накладення штрафу в розмірі 111690 грн та № ЛВ1930/461/АВ/ФС про накладення штрафу в розмірі 3723 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем жодних порушень вимог Кодексу законів про працю України допущено не було, оскільки його відносини з ОСОБА_1 мали виключно цивільно-правовий характер з виконання робіт по сортуванню нот оркестру; ОСОБА_2 була ознайомлена з датою початку відпустки, про що свідчить її підпис у відповідному графіку відпусток; виплата заробітної плати була здійснена працівнику передчасно з врахуванням перебування у відпустці особи, відповідальної за таку виплату; остаточний розрахунок із звільненими працівниками здійснений своєчасно та в повному обсязі, а тому відповідачем безпідставно прийнято оскаржувані постанови. Вказував, що перевірку було проведено за його відсутності та здійснено розгляд справи про порушення законодавства про працю без повідомлення його про дату, і час і місце такого.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову - про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що наявність підпису ОСОБА_1 у посадовій інструкції артиста оркестру, затвердженій директором ТзОВ ДА КАПО Україна , не має жодного відношення до відносин, що виникли на підставі цивільно-правової угоди з ним, оскільки містить підписи і інших працівників про ознайомлення з такою. Зазначає, що цивільно-правовий договір з ОСОБА_1 не містить будь-яких положень, які встановлюють режим робочого часу чи місця для виконання роботи, а також забезпечення замовником усім необхідним для виконання роботи, а результат роботи за таким договором був належним чином оформлений та прийнятий шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Також вказує на те, що суд не врахував відсутність в його діяльності порушень вимог статей 79,115, 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 01 жовтня 2018 року № 2274-П зобов`язано головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 . та ОСОБА_5 на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) за листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25 червня 2018 року № 12040/05-71 в термін з 02 жовтня 2018 року по 03 жовтня 2018 року провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ТзОВ ДА КАПО Україна (юридична адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Грінченка, 4/8; фактична адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, офіс 314).

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці складено акт перевірки від 03 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ, який містить висновок про порушення позивачем вимог частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягало в допуску до роботи працівника ОСОБА_1 без укладення трудового договору; частини п`ятої статті 79 Кодексу законів про працю України, що полягало в неповідомленні працівників про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до її початку; частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 24 Закону України Про оплату праці , що полягало в порушенні строків виплати заробітної плати; частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, що полягало у несвоєчасній виплаті коштів належних працівникам при звільненні; частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, що полягало у невиплаті звільненим працівникам середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку.

Крім цього, 03 жовтня 2018 року інспектором праці ОСОБА_3 видано припис № ЛВ1930/461/АВ/П, яким приписано позивачу усунути виявлені порушення Кодексу законів про працю України та Закону України Про оплату праці і у строк до 12 жовтня 2018 року письмово інформувати про виконання зазначених вимог припису.

Копії вказаних вище акта перевірки та припису були вручені позивачу 03 жовтня 2018 року, про що свідчить підпис директора.

Рішенням начальника Головного управління Держпраці у Львівській області від 11 жовтня 2018 року № ЛВ1930/461/АВ/ТД/ІП призначено до розгляду справу про накладення штрафу на ТзОВ ДА КАПО Україна на 23 жовтня2018 року за адресою: площа Міцкевича, 8 у м. Львові.

Вказане рішення було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку 17 жовтня 2018 року, що підтверджується копіями фіскального чеку та списку поштових відправлень рекомендованих листів.

23 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнято постанови про накладення штрафу № ЛВ1930/461/АВ/ФС, а саме:

за порушення вимог частин першої та частини другої статті 24 Кодексу законів про працю України на ТзОВ ДА КАПО Україна накладено штраф у розмірі 111 690 грн;

за порушення вимог частини п`ятої статті 79, частини першої статті 115, частини першої статті 116, частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 24 Закону України Про оплату праці на ТзОВ ДА КАПО Україна накладено штраф у розмірі 3723 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність порушень трудового законодавства з боку позивача, оскільки ОСОБА_1 виконував роботу із підпорядкуванням при цьому правилам внутрішнього розпорядку, з дотриманням вимог дисципліни був підзвітний та підконтрольний позивачу, що свідчить про допуск його до виконання постійної роботи без укладення трудового договору. Щодо інших порушень вимог трудового законодавства зазначено, що їх вчинення не спростовано позивачем належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-1V, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком № 295.

Згідно з підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Пунктом 19 Порядку № 295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Таким чином, Головне управління Держпраці у Львівській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 Кодексу законів про працю України, згідно з якою посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

На виконання приписів частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев`ятої статті 53 Закону України Про зайнятість населення Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2013 року № 509 затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3, 4 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовами розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю є прийняття уповноваженою посадовою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта перевірки рішення щодо розгляду такої, а також за умови не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд такої у один із способів, що передбачені пунктом 6 Порядку № 509.

Як встановлено з матеріалів справи, повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу 23 жовтня 2018 року було надіслано позивачу 17 жовтня 2018 року за юридичною адресою: вул. Грінченка, 4/ 8 , м . Львів, 79037, що свідчить про дотримання Головним управлінням Держпраці у Львівській області вимог Порядку № 509 в частині повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд такої.

Слід зазначити, що фактичне неотримання такого повідомлення адресатом до 23 жовтня 2018 року не залежало від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваних рішень.

Більше того, апеляційний суд враховує, що позивачу було відомо про результати інспекційного відвідування, оскільки йому вручено копію акта та припис, а відкладення розгляду справи про накладення штрафу призвело б до порушення встановлених строків розгляду такої справи та прийняття відповідного рішення.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 809/1198/17.

Що стосується встановлення відповідачем при проведенні інспекційного відвідування факту допуску до роботи працівника ОСОБА_1 без укладення трудового договору, слід зазначити наступне.

Так, взаємовідносини громадянина і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Подібні правовідносини були предметом розгляду судом касаційної інстанції. У постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок:

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт .

Так, між ТзОВ ДА КАПО Україна (замовник) та ОСОБА_6 (виконавець) було укладено угоду від 01 жовтня 2018 року № 32ц/18-19, згідно з якою виконавець зобов`язується виконувати на власний ризик для замовника роботу сортувальника нот симфонічного оркестру К&К Philharmoniker , а замовник в свою чергу зобов`язаний оплатити виконану виконавцем роботу. Строки виконання робіт за угодою визначаються планом репетицій та концертів симфонічного оркестру К&К Philharmoniker . За виконання обов`язків замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 300 грн, яка здійснюється шляхом перерахування цих коштів на картковий чи інший рахунок виконавця протягом 15 днів після виконання робіт за угодою.

Виконавець також зобов`язувався дотримуватися вимог дисципліни, виконувати правила внутрішнього розпорядку, постійно бути готовими до виконання обов`язків (репетиції, виступи, концерти) за викликами замовниками, своєчасно з`являтися на репетиції, концерти чи інші творчі виступи, в яких бере участь чи які проводить замовник, дотримуватися графіку їх проведення, додержуватися вимог нормативних актів про охорону праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження та вказівки замовника (пункт 2.3.1 угоди).

Умовами вказаної угоди також було передбачено, що замовник забезпечував виконавця усім необхідним для виконання роботи, а виконавець зобов`язаний дбайливо ставитись та зберігати одержане від замовника для виконання обов`язків за угодою майно (інструменти, ноти, нотні пульти тощо).

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що працівник самостійно не організовував роботу, виконував її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувався позивачу, що є характерним для трудових відносин.

Підтвердженням вказаної обставини є і відповідальність, передбачена угодою, за порушення виконавцем дисципліни.

Крім цього, ОСОБА_1 був ознайомлений із посадовою інструкцією артиста оркестру, затвердженою директором ТзОВ ДА КАПО Україна ОСОБА_7 .

Покликання позивача на те, що із згаданою посадовою інструкцією було ознайомлено не лише позивача не спростовує встановлений факт наявності трудових відносин з ОСОБА_1 .

Отже, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що на позивача правомірно накладено штраф в розмірі 111690,00 грн постановою від 23 жовтня 2018 року№ ЛВ1930/461/АВ/ФС, відтак, вказана постанова не підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності постанови відповідача про накладення на ТзОВ ДА КАПО Україна штрафу у розмірі 3723 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 79 Кодексу законів про працю України конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Як встановлено з матеріалів справи, за заявою ОСОБА_2 від 13 липня 2018 року останній надано щорічну відпустку тривалістю 24 календарних днів згідно з наказом ТзОВ ДА КАПО Україна від 13 липня 2018 року № 13/07/18-2, однак, позивачем не надано доказів повідомлення її про початок такої відпустки, що є порушенням вимог частини п`ятої статті 79 Кодексу законів про працю України.

В свою чергу, покликання позивача на те, що ОСОБА_2 була відповідальна за письмове повідомлення працівників про відпустки та ознайомлена з графіком відпусток не спростовує вказаного висновку.

Крім цього, при проведенні інспекційного відвідування відповідачем встановлено порушення строків виплати заробітної плати.

Так, відповідно до частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Заробітна плата працівникам ТзОВ ДА КАПО Україна виплачена за першу половину серпня 2018 року - 02 серпня 2018 року (як аванс), а за другу половину серпня 2018 року - 31 серпня 2018 року (як заробітна плата) шляхом перерахунку коштів через банківську установу на карткові рахунки працівників.

Вказані обставини свідчать про порушення позивачем строків виплати заробітної плати працівникам, оскільки така виплата за серпень 2018 року здійснена з проміжком часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, і, як правильно зазначив суд першої інстанції, перебування відповідальної особи за виплату заробітної плати (бухгалтера) у відпустці не може бути підставою для порушення згаданих вище норм Кодексу законів про працю України та Закону України Про оплату праці .

Частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, з 15 серпня 2018 року позивачем звільнено з роботи ОСОБА_8 (згідно з наказом від 15 серпня 2018 року №15/08/18-1) та ОСОБА_9 (згідно з наказом від 15 серпня 2018 року №15/08/08). Остаточну виплату належних коштів при звільненні проведено 31 серпня 2018 року відповідно до відомості від 31 серпня 2018 року № 40.

Крім цього, вказаним працівникам станом на 03 жовтня 2018 року не виплачено середнього заробітку за час затримки розрахунку із ними.

Покликання позивача на те, що звільненим працівникам було надміру виплачено відпускні за невідпрацьований період з 16 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року (1 день) в сумі 101,08 грн, тобто в більшому розмірі від суми, що підлягала виплаті їм, а тому не було завдано шкоди в частині несвоєчасної виплати коштів при звільненні, судом першої інстанції правильно не взято до уваги, так як покриття заборгованості працівників перед роботодавцем у зв`язку з одержанням відпустки повної тривалості за невідпрацьований період у разі їх звільнення регламентовано статтею 22 Закону України Про відпустки , норми якої позивачем не дотримано.

Відтак, позивачем не спростовано належними та допустимими встановлене порушення вимог частини першої статті 116, частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи викладене, а також встановлених в діях позивача порушень вимог трудового законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані постанови про накладення штрафу прийняті позивачем правомірно з врахуванням всіх обставин справи про накладення штрафу на ТзОВ ДА КАПО Україна .

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДА КАПО Україна залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у справі № 1340/5680/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 14 серпня 2019 року.