Ухвала

від 15.06.2023 по справі 6/60-1010

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 6/60-1010(10/221-4251)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в особі Кабінету Міністрів України

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт"

до 1) Миролюбівської сільської ради,

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області,

3) Державної акціонерної компанії "Хліб України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тернопільський комбінат хлібопродуктів",

про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в особі Кабінету Міністрів України на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 6/60-1010(10/221-4251).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26.05.2023 для розгляду скарги у справі № 6/60-1010(10/221-4251) визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий (доповідач), Могил С. К., Случ О. В.

У зв`язку з відпусткою судді Случа О. В. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 6/60-1010(10/221-4251) між суддями та відповідно до протоколу від 13.06.2023 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.

Дослідивши матеріали касаційної скарги заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

З матеріалів поданої касаційної скарги вбачається, що предметом оскарження є постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 6/60-1010(10/221-4251), якою, зокрема, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт" про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 10.12.2007 у справі № 10/221-4251 задоволено; рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2007 у справі № 10/221-4251 у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт" у справі № 10/221-4251 задоволено; визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою с. Миролюбівка Тернопільського району, а саме 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51.5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями.

За результатом розгляду касаційної скарги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тернопільський комбінат хлібопродуктів" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 6/60-1010(10/221-4251) Вищим господарським судом України 05.08.2010 прийнято постанову про залишення без змін оскаржуваного судового рішення.

Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 6/60-1010(10/221-4251) та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки останнім не враховано, що спірне майно відноситься до об`єктів права державної власності, які не підлягають приватизації та власником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не залученого до участі у справі.

Крім цього, скаржником викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначено, що присічний однорічний строк касаційного оскарження застосовується за умови залучення до участі у справі та належного повідомлення про її розгляд.

Предметом оскарження відповідно до поданих матеріалів касаційної скарги є постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 6/60-1010(10/221-4251, яка набрала законної сили відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з дня її прийняття та залишена без змін за результатом її перегляду у касаційному порядку згідно з постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2010.

Отже, у скарзі заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури порушено питання щодо допуску до касаційного провадження скарги, яка подана до суду касаційної інстанції після набрання чинності 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, на рішення апеляційного суду, що прийняте та залишене без змін за наслідком його касаційного перегляду за правилами ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Відповідно до пункту 14 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України в редакції, яка діяла з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, що не суперечить редакції Закону від 15.01.2020 № 460-ІХ.

Згідно зі статтею 107 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017, на день прийняття оскаржуваної постанови), сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на: 1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Статтею 110 ГПК України було встановлено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Правила перегляду судових рішень в касаційному провадженні на час постановлення у 2010 році рішення суду апеляційної інстанції у цій справі були визначені ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

У той же час, згідно з ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо касаційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, після їх перегляду в апеляційному порядку, які вже було переглянуто в касаційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових рішень попередніх інстанцій касаційним господарським судом.

Відповідно до визначених статтею 1117 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в касаційній інстанції, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, станом на час постановлення оскаржуваного в апеляційному порядку судового рішення у цій справі положення ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачали можливості "повторного" касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, і у тому випадку, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.

З набранням чинності ГПК України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, частиною третьою статті 3 ГПК України окремо передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частин 1, 3, 4 статті 305 ГПК України (в чинній редакції) якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; у випадку відкриття касаційного провадження за такою скаргою суд касаційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та судових рішень, що оскаржуються; за результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції; суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.

Проте, ця норма у взаємозв`язку з пунктом 14 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в чинній редакції), яким передбачено, що судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, не передбачає можливості повторного касаційного перегляду судових рішень, перегляд яких у касаційному порядку було здійснено Вищим господарським судом України відповідно до розділу ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, а його законність перевірена судом касаційної інстанції з прийняттям відповідної постанови, більше ніж через 12 роки після його прийняття є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від яких Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду не відступив, про що зазначено в постанові від 05.02.2021 у справі № 42/254.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52).

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в особі Кабінету Міністрів України на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 6/60-1010(10/221-4251).

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в особі Кабінету Міністрів України на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 6/60-1010(10/221-4251).

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути заступнику керівника Тернопільської обласної прокуратури разом з оригіналом платіжної інструкції від 19.05.2023 № 842 про сплату судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил