Постанова

від 12.06.2023 по справі 158/1289/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/1289/22 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В. Провадження № 22-ц/802/567/23 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,

секретар судового засідання Власюк О. С.,

з участю представника позивача Мірчука В. В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 березня 2020 року між банком і ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу «Класичний строковий» № 288516 (далі - депозитний договір), відповідно до якого останнім було внесено грошові кошти у розмірі 20 186,22 євро, які були зараховані на депозитний рахунок на строк 93 календарних дні, термін повернення вкладу - 11.06.2020. Договором обумовлено його автоматичне продовження на той же строк при відсутності вимоги вкладника про повернення вкладу або про відмову від продовження строку розміщення вкладу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

18 червня 2021 до філії банку у м. Луцьку звернувся відповідач ОСОБА_1 із заявою про отримання в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кривдік О. В., зареєстрованим у реєстрі за № 200, грошових коштів, що належали ОСОБА_2 та знаходяться на відкритому в банку відповідно до договору банківського вкладу депозитному рахунку №UA063223130000026306000201265.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцями зазначеного у заповіті майна спадкодавця ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/3 частки 1/2 частки майна (грошових коштів), які знаходяться на депозитному рахунку та належали спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі виданої банком довідки № БТ/086900/2656-20 від 25.11.2020, а саме грошових коштів в сумі 3393,95 євро.

Однак, 18 червня 2021 року відповідачу ОСОБА_1 замість 3393,95 євро було помилково виплачено 10 181,87 євро, що підтверджується заявою про видачу готівки №639445.

Крім того, до банку з такими ж заявами зверталися інші спадкоємці як за заповітом, так і за законом - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ..

Ураховуючи надані правовстановлюючі документи спадкоємців (свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за законом та про право власності), грошові кошти на депозитному рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ «Укрексімбанк» на підставі договору банківського вкладу «Класичний строковий» №288516, укладеного спадкодавцем ОСОБА_2 та грошові кошти на рахунку № НОМЕР_2 для здійснення операцій за цим договором, банк розподілив кошти наступним чином:

- відповідачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.04.2021 на 1/3 частку від 1/2 частки усіх коштів на рахунку - 3393,95 євро;

- ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.04.2021 на 1/3 частку від 1/2 частки усіх коштів на рахунку - 3393,95 євро;

- ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.09.2021 на 1/6 частку від 1/2 частки усіх коштів на рахунку - 1696,98 євро;

- ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 10.09.2021 на 1/2 частку усіх коштів на рахунку - 10181,87 євро;

- ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.09.2021 на 1/6 частку від 1/2 частки усіх коштів на рахунку -1696,98 євро.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом мав право на отримання 3393,95 євро, але ним отримано 10 181,87 євро.

Отримання відповідачем 6787,92 (10181,87 - 3393,95) євро не охоплюється свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, а тому останній немає цивільно-правових прав для отримання і збереження цих коштів у себе, у зв`язку із чим на підставі ст. 1212 ЦК України зобов`язаний повернути банку, як безпідставно отримані кошти.

Згідно з ч. 2 ст. 1214, ст. 536, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, ураховуючи те, що відповідач з 18 червня 2021 року користується безпідставно набутими грошовими коштами банку, сума нарахованих станом на 08.07.2022 (день звернення із позовом до суду) трьох процентів річних становить 215,35 євро.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» грошові кошти в сумі 7003, 27 євро, з яких: 6787, 92 євро - безпідставно набуті кошти та 215, 35 євро - 3% річних за користування грошовими коштами, а також відшкодувати судові витрати (а.с.40-44).

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» кошти в розмірі 7003,27 євро, з яких: 6787,92 євро - безпідставно набуті кошти та 215, 35 євро - 3% річних за користування грошовими коштами, а також 3131,58 грн судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 10.03.2020 між АТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу «Класичний строковий» №288516, згідно з яким ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 20 186,22 євро, що підтверджується платіжним дорученням №424922 від 10.03.2020, а також банком відкрито рахунок № НОМЕР_2 для здійснення операцій за цим договором (а.с.4-9).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20.04.2021 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кривдік О. В., зареєстрованим у реєстрі за № 200, ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/3 частки спадкового майна, зазначеного в заповіті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з 1/2 частки грошових коштів, що належали спадкодавцю на підставі довідки №БТ/086900/2656-20 від 25.11.2020, виданої філією АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку, а саме: грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку 10.03.2020 в сумі 20 226,22 євро станом на 25.11.2020 та грошових коштів, що знаходяться на рахунку для виплати відсотків по депозиту № НОМЕР_2 , відкритому у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку 10.03.2020, в сумі 42,21 євро станом на 25.11.2020 (а.с.10-11).

Згідно цього свідоцтва відповідачу ОСОБА_1 зі спадкового майна належало право на отримання грошових коштів у сумі 3393,95 євро.

Разом із тим, згідно поданої заяви на видачу готівки № 639445 від 18.06.2021, відповідачу ОСОБА_1 банком на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.04.2021 було виплачено 10 181,87 євро (а.с.12).

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Доказів щодо повернення зайво отриманих коштів або щодо правомірності отримання грошових коштів додатково у розмірі 6787,92 євро відповідач суду не надав.

Посилання в апеляційній скарзі на право відповідача на спадщину саме у розмірі 10181,87 євро з огляду на неправомірність отримання коштів з депозитного вкладу дружиною померлого спадкодавця - відхиляються апеляційним судом, оскільки наведена обставина спростовується виданими нотаріусом: 20.04.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтвами про право на спадщину за заповітом; 10.09.2021 ОСОБА_5 і ОСОБА_6 свідоцтвами про право на спадщину за законом; 10.09.2021 ОСОБА_7 свідоцтвом про право власності (а.с.10, 15, 17, 19, 20), які ніким не оспорені і не скасовані.

У виданому нотаріусом 20.04.2021 ОСОБА_1 свідоцтві про право на спадщину за заповітом чітко визначено його частку спадкового майна, на яку видано це свідоцтво, а саме - на 1/3 частку спадкового майна, яке складається з 1/2 частки грошових коштів, що знаходяться в АТ «Укрексімбанк» на депозитному рахунку та на рахунку для виплати відсотків по депозиту (а.с.10).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач набув (отримав) у позивача без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 6787,92 євро, які зобов`язаний йому повернути.

Разом із тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову повністю, тобто і про необхідність стягнення з відповідача 215,35 євро, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції у цій частині рішення неправильно застосував норми матеріального права.

Підставою для стягнення з відповідача процентів позивач зазначив ч. 2 ст. 1214, ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу)

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтями 1214 і 536 ЦК України визначено обов`язок сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а статтею 625 ЦК України визначено обов`язок сплатили 3% річних від суми боргу, але не за користування коштами, а за прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Ніякого грошового зобов`язання у відповідача перед позивачем до ухвалення рішення у справі ще не виникло, а тому визначення процентів за користування безпідставно отриманими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставним.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 3% річних зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, і в резолютивній частині зазначено лише про стягнення загальної суми коштів, у яку входять і ці 3% річних, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Апеляційним судом рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних скасовується з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові, а тому відповідно апеляційний суд змінює розподіл судових витрат в частині відшкодування судового збору.

Оскільки із заявленої ціни позову 7003,27 євро задоволено лише 6787,92 євро, що становить 96,92%, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3035,13 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено на 3,08% від стягнутих судом першої інстанції коштів, то позивачем відповідачу підлягає відшкодуванню 144,68 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи наведене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути різницю у судових витратах, а саме 2890,45 грн (3035,13 - 144,68), звільнивши позивача від відшкодування судового збору відповідачу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрексімбанк» безпідставно набуті кошти у розмірі 6787,92 євро.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрексімбанк» 2890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн 45 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді