Постанова

від 18.12.2023 по справі 158/1289/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 158/1289/22

провадження № 61-10278 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Киці С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», «Укрексімбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 10 березня 2020 року між банком

і ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу «Класичний строковий» № 288516 (далі - депозитний договір), відповідно до якого останнім було внесено грошові кошти у розмірі 20 186,22 Євро, які були зараховані

на депозитний рахунок на строк 93 календарних дні, термін повернення

вкладу - 11 червня 2020 року. Договором обумовлено його автоматичне продовження на той самий строк при відсутності вимоги вкладника про повернення вкладу або про відмову від продовження строку розміщення вкладу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

18 червня 2021 року до філії банку у м. Луцьку звернувся ОСОБА_1 із заявою про отримання у порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом грошових коштів, що належали ОСОБА_2 , та знаходяться на відкритому в банку відповідно до договору банківського вкладу депозитному рахунку № UA063223130000026306000201265.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцями зазначеного у заповіті майна спадкодавця ОСОБА_2 є: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/3 частки 1/2 частки майна (грошових коштів), які знаходяться на депозитному рахунку та належали спадкодавцю на підставі виданої банком довідки від 25 листопада 2020 року № БТ/086900/2656-20, а саме грошових коштів кожному по 3 393,95 Євро.

Проте 18 червня 2021 року ОСОБА_1 замість 3 393,95 Євро було помилково виплачено банком 10 181,87 Євро, що підтверджується заявою про видачу готівки № 639445.

Крім того, до банку з такими самими заявами зверталися інші спадкоємці, як за заповітом, так і за законом: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

Ураховуючи надані правовстановлюючі документи спадкоємців (свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за законом та про право власності), грошові кошти на депозитному рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ «Укрексімбанк» на підставі договору банківського вкладу «Класичний строковий» № 288516, укладеного спадкодавцем ОСОБА_2 та грошові кошти на рахунку № НОМЕР_2 для здійснення операцій за цим договором, банк розподілив кошти наступним чином:

- ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом

від 20 квітня 2021 року на 1/3 частку від 1/2 частки усіх коштів на рахунку - 3 393,95 Євро;

- ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом

від 20 квітня 2021 року на 1/3 частку від 1/2 частки усіх коштів на рахунку - 3 393,95 Євро;

- ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом

від 10 вересня 2021 року на 1/6 частку від 1/2 частки усіх коштів на рахунку - 1 696,98 Євро;

- ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 10 вересня

2021 року на 1/2 частку усіх коштів на рахунку - 10 181,87 Євро;

- ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом

від 10 вересня 2021 року на 1/6 частку від 1/2 частки усіх коштів на рахунку -1 696,98 Євро.

Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом мав право на отримання 3 393,95 Євро, але йому було помилково видано й ним помилково отримано 10 181,87 Євро.

Отримані відповідачем 6 787,92 (10 181,87 - 3 393,95) Євро не охоплюються свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, а тому в останнього відсутні цивільно-правові права для отримання і збереження цих коштів у себе,

у зв`язку із чим на підставі статті 1212 ЦК України він зобов`язаний повернути їх банку, як безпідставно отримані кошти.

Оскільки відповідач з 18 червня 2021 року користується безпідставно набутими грошовими коштами банку, сума нарахованих станом на 08 липня 2022 року, тобто на день подачі позову до суду, трьох процентів річних становить 215,35 Євро.

З урахуванням викладеного АТ «Державний експортно-імпортний банк України»просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку грошові кошти у сумі 7 003,27 Євро, з яких: 6 787,92 Євро безпідставно набуті кошти та 215,35 Євро -

3% річних за користування грошовими коштами.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 березня

2023 року позов АТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» кошти у сумі 7 003,27 Євро, з яких: 6 787,92 Євро - безпідставно набуті кошти та 215,35 Євро - 3 % річних за користування грошовими коштами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір у розмірі 3 131,58 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави на отримання від банку грошових коштів у розмірі 6 787,92 Євро, тобто ці кошти є безпідставно набутим майном, унаслідок чого ОСОБА_1 зобов`язаний їх повернути банку.

Посилання відповідача на те, що грошові кошти розміщені на депозиті у банку спадкодавець набув у спадщину після смерті ОСОБА_7 , а тому вони є особистою власністю ОСОБА_2 , на увагу не заслуговують, оскільки відповідачем не надано доказів прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_8 .

Посилання відповідача на те, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя заповів належне йому майно виключно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є безпідставними, оскільки грошові кошти, які були розміщені ОСОБА_2 , як депозит банківського вкладу «Класичний строковий» № 288516 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий, є спільною сумісною власністю спадкодавця ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_5 , яка також відповідно до положень частини першої статті 1261 ЦК України входить до першої черги спадкоємців за законом.

Доводи відповідача про те, що у банку відсутнє право на стягнення з нього спірних грошових коштів, оскільки банк не є їх власником, на увагу не заслуговують, оскільки банком безпідставно, помилково виплачено ОСОБА_1 спірні грошові кошти у більшому розмірі, ніж це передбачено у свідоцтві про право на спадщину за заповітом. Посилання відповідача на те, що строк дії договору банківського вкладу «Класичний строковий» № 288516 закінчився 11 червня 2020 року, а тому відсутні правові підстави для повернення коштів банку, є безпідставними, оскільки банк не просив повернути безпідставно набуті кошти саме на депозитний рахунок, а просив їх повернути банку.

Крім того, з відповідача на користь банку підлягають стягненню 3 % річних відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» безпідставно набуті кошти у розмірі 6 787,92 Євро. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що доказів повернення помилково отриманих коштів або щодо правомірності отримання грошових коштів у розмірі 6 787,92 Євро відповідач не надав.

Посилання в апеляційній скарзі на право відповідача на спадщину саме у розмірі 10 181,87 Євро з огляду на неправомірність отримання коштів з депозитного вкладу дружиною спадкодавця, відхилено апеляційним судом, оскільки наведена обставина спростовується виданими нотаріусом: 20 квітня 2021 року

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтвами про право на спадщину за заповітом; 10 вересня 2021 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 свідоцтвами про право на спадщину за законом; 10 вересня 2021 року ОСОБА_9 свідоцтвом про право власності, які у встановленому законом поряду оспорені не були.

У виданому нотаріусом 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 свідоцтві про право на спадщину за заповітом визначено його частку спадкового майна, на яку видано це свідоцтво, а саме на 1/3 частку спадкового майна, яке складається з 1/2 частки грошових коштів, що знаходяться в АТ «Укрексімбанк» на депозитному рахунку та на рахунку для виплати відсотків по депозиту.

Ураховуючи наведене, відповідач набув (отримав) у банку без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 6 787,92 Євро.

У відповідача перед банком грошового зобов`язання не виникало, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визначення процентів за користування безпідставно отриманими коштами на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АТ «Державний експортно-імпортний банк України» судові рішення у касаційному порядку оскаржено не було.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 158/1289/22 з Ківерцівського районного суду Волинської області.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не встановлено правову природу походження коштів, які були розміщені спадкодавцем на депозитному рахунку, а саме те, що ОСОБА_2 набув їх у спадщину після смерті ОСОБА_7 , тобто вони є особистою приватною власністю спадкодавця. Отже, помилковим є посилання банку на те, що спірні грошові кошти є спільним сумісним майном подружжя.

Спадкодавець заповів спірні кошти лише на користь ОСОБА_1

та ОСОБА_4 , тобто у дружини спадкодавця відсутнє право на прийняття спадщини на такі кошти.

Таким чином, приватний нотаріус помилково видав свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 вересня 2021 року на ім`я дружини спадкодавця

на частку спірних грошових коштів, оскільки останньою не доведено, що вони є спільним майном подружжя.

У банку відсутнє право на спірні грошові кошти, тому що він не є їх власником,

а депозитний договір укладений спадкодавцем припинив свою дію 11 червня

2020 року.

Доводи особи, яка подала відзив

У серпні 2023 року АТ «Укрексімбанк» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Встановлення обставин щодо сімейних, чи спадкових правовідносин не належить до предмета доказування у цій справі. Відповідачем набуто грошові кошти без достатньої правової підстави, оскільки ОСОБА_1 помилково отримав грошові кошти у розмірі 6 787,92 Євро, які йому відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом не належать.

Крім того, у відзиві порушено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 у касаційній скарзі не вказано про наявність виключних обставин, які відповідно до положень пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України могли вимагати перегляду справи у касаційному порядку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 10 березня 2020 року між АТ «Укрексімбанк»

і ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу «Класичний строковий» № 288516, згідно з яким ОСОБА_2 внесено на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 20 186,22 Євро, що підтверджується платіжним дорученням від 10 березня 2020 року № 424922,

а також банком відкрито рахунок № НОМЕР_2 для здійснення операцій за цим договором (а.с. 4-9).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого

20 квітня 2021 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кривдік О. В., ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/3 частки спадкового майна, зазначеного в заповіті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з 1/2 частки грошових коштів, що належали спадкодавцю на підставі довідки від 25 листопада 2020 року № БТ/086900/2656-20, виданої філією АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку, а саме: грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у філії АТ «Укрексімбанк» 10 березня 2020 року у сумі 20 226,22 Євро станом на 25 листопада 2020 року та грошових коштів, що знаходяться на рахунку для виплати відсотків по депозиту № НОМЕР_2 , відкритому у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Луцьку 10 березня 2020 року,

у сумі 42,21 Євро станом на 25 листопада 2020 року (а.с.10-11).

Відповідно до вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом

від 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 зі спадкового майна належало право на отримання грошових коштів у сумі 3 393,95 Євро.

Згідно з заявою на видачу готівки від 18 червня 2021 року № 639445

ОСОБА_1 банком на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 квітня 2021 року виплачено 10 181,87 Євро (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 квітня 2021 року ОСОБА_4 отримала від АТ «Уксексімбанк» 10 181,86 Євро,

що підтверджується заявою на видачу готівки від 18 червня 2021 року № 641947 (а.с. 15, 23).

27 жовтня 2021 року дружині спадкодавця ОСОБА_10 - ОСОБА_5 та сину - ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтв про право на спадщину за законом, згідно поданих заяв на видачу готівки від 27 жовтня

2021 року № 890010 та № 889537 банком виплачено грошові кошти

у сумі 11 878,85 Євро та 1 696,98 Євро (а.с. 17, 19, 20, 24, 25).

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої

статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122 цс 14.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини

у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про те,

що ОСОБА_1 без достатньої правової підстави набув грошові кошти від банку у розмірі 6 787,92 Євро, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 квітня 2021 року визначено розмір його частки у спадковому майні, а саме 1/3 частки спадкового майна, яке складається з 1/2 частки грошових коштів, що знаходяться в АТ «Укрексімбанк» на депозитному рахунку та на рахунку для виплати відсотків по депозиту, тобто грошових коштів у сумі 3 393,95 Євро. Проте банком помилково було видано ОСОБА_1 згідно з заявою на видачу готівки від 18 червня 2021 року № 639445 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 квітня 2021 року - 10 181,87 Євро (а.с. 12).

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення

з відповідача на користь банку набутих коштів без достатньої правової підстави.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не встановлено правову природу походження коштів, які були розміщені спадкодавцем на депозитному рахунку, а саме те, що ОСОБА_2 набув їх у спадщину після смерті ОСОБА_7 , тобто вони є особистою приватною власністю спадкодавця, на увагу не заслуговують, оскільки при розгляді цієї справи судом не встановлюються правові підстави набуття спадкодавцем коштів, так як апеляційним судом досліджено лише свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 квітня 2021 року, яким чітко визначено частку відповідача у спадковому майні, а банком було помилково сплачено грошові кошти на користь ОСОБА_1 у більшому розмірі, ніж визначено свідоцтвом.

Посилання касаційної скарги на те, що у дружини спадкодавця відсутнє право на прийняття спадщини на спірні грошові кошти, є безпідставними, оскільки спростовуються свідоцтвом про права на спадщину за законом від 10 вересня 2021 року (а.с. 17) та свідоцтвом про право власності від 10 вересня 2021 року

(а.с. 19) виданими на ім`я дружини спадкодавця, які у встановленому закону порядку оскаржені не були, недійсними не визнавалися. Свідоцтва ніхто в судовому порядку не оспорив.

Доводи касаційної скарги про те, що у банку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів, оскільки депозитний договір припинено, на увагу не заслуговують, так як банк просив стягнути з ОСОБА_1 набуті без достатньої правової підстави грошові кошти, а не повернути грошові кошти на депозитний рахунок.

Посилання касаційної скарги на відповідні постанови Верховного Суду на увагу не заслуговують, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини й доведено позовні вимоги.

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо закриття касаційного провадження

У задоволенні клопотання АТ «Державний експортно-імпортний банк України»про закриття касаційного провадження, яке викладено у відзиві на касаційну скаргу, слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції не знаходить для цього процесуальних підстав.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії), яке було зупинено ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2023 рокузалишити без змін.

Поновити виконання постанови Волинського апеляційного суду від 12 червня

2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник