Постанова

від 07.06.2023 по справі 426/1334/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/729/23 Справа № 426/1334/21 Суддя у 1-й інстанції - Крива Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Піменовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 вересня 2021 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Красноріченське» про витребування майна з чужого незаконного володіння та про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2021 року до Сватівського районного суду Луганської області надійшов позов ОСОБА_1 до СФГ «Красноріченське» про витребування майна з чужого незаконного володіння та про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,5421 га, кадастровий номер 4424010100:02:010:0002, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області.

Вказана земельна ділянка з 2003 року знаходиться в розпорядженні та в обробітку СФГ «Красноріченське».

З 2012 року СФГ «Красноріченське» взагалі перестало їй виплачувати орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою.

Протягом 2019-2020 років позивач двічі: 11.02.2019 та 23.11.2020 письмово зверталась до СФГ «Красноріченське» із заявами про припинення її членства в фермерському господарстві та поверненні їй земельної ділянки, але всі її звернення залишились без відповіді. На теперішній час вона не виключена зі складу членів СФГ «Красноріченське».

За час перебування її в членах СФГ «Красноріченське» вона не перебувала з ним в трудових відносинах та жодних трудових договорів не укладала.

Земельна ділянка, яка їй належить не входить до майна господарства. Жодних договорів оренди, договорів про спільне користування, обробіток, договору емфітевзису вона з СФГ «Красноріченске» не укладала.

Вважає, що СФГ «Красноріченське» без будь-яких належних правових підстав обробляє належну їй земельну ділянку та використовує у власних цілях, не сплачуючи їй орендну плату за користування належної їй земельною ділянкою, в зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду з вимогою про витребування з чужого незаконного володіння належної їй земельної ділянки.

Крім того, вважає, що за користування земельною ділянкою відповідач має їй сплатити збережені у себе кошти, які мало сплатити в якості орендної плати за період з 2018 по 2021 р.р. в сумі 29111,60 грн, виходячи із суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки та 3 % орендної плати, в тому числі по роках: 2018 рік: 3% х 242596,65 = 7277,90 грн; 2019 рік: 3% х 242596,65 = 7277,90 грн; 2020 рік: 3% х 242596,65 = 7277,90 грн; 2021 рік: 3% х 242596,65 = 7277,90 грн.

Просила суд витребувати у СФГ «Красноріченське» з чужого незаконного володіння земельну ділянку, площею 8,5421 га, кадастровий номер 4424010100:02:010:0002, призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області, вартість якої становить 242596,65 грн та стягнути з відповідача на її користь безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 29111,60 грн.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 16 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ «Красноріченське» про витребування майна з чужого незаконного володіння та про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 вересня 2021 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача судовий збір.

У відзиві СФГ «Красноріченське» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 вересня 2021 року зазначає, що вимоги апелянта не визнає повністю.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Статуту СФГ «Красноріченське», господарство є юридичною особою (а.с.67-74).

У розділі 1 Статуту зазначено, що засновником господарства та власником 100% статутного (складеного) капіталу Господарства є гр-н ОСОБА_2 , а також зазначені члени Господарства, серед інших, членом господарства є позивач ОСОБА_1 , яка зазначена рідною сестрою власника господарства.

Позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, площею 8,5421 га, кадастровий номер 4424010100:02:010:0002, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0005946782020 від 04.11.2020 року (а.с.11-13).

11 лютого 2019 року та 23 листопада 2020 року позивачка ОСОБА_1 зверталась до голови СФГ «Красноріченське» із заявами про виключення її із членів фермерського господарства, які були направлені засобами поштового зв`язку, про що в матеріали справи надано копії таких заяв (а.с.20-23).

Однак, зазначені заяви не відповідають змісту та формі, як то передбачено Статутом від 25 січня 2011 року, який діяв на момент подачі таких заяв.

А саме, відповідно до п.3.9 Статуту член фермерського господарства має право в будь-який час вийти зі складу членів фермерського господарства незалежно від згоди інших членів фермерського господарства за умови попереднього їх повідомлення не пізніше ніж за місяць до виходу зі складу членів фермерського господарства.

Також, відповідно до п.3.10 Статуту передбачені підстави для виключення члена фермерського господарства із його членів, а саме: може бути виключено на підставі рішення загальних зборів членів фермерського господарства у разі невиконання або неналежного виконання ним обов`язків, передбачених законодавством або Статутом, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутньою, а також з іншим підстав, встановлених Статутом.

Тобто, питання про виключення із членів Статуту проводиться не в добровільному, а, так би мовити, у примусовому порядку у передбачених на то випадках.

Отже, для того, щоб вийти із членів фермерського господарства, позивач ОСОБА_1 повинна була повідомити членів фермерського господарства не пізніше ніж за місяць, подавши відповідну заяву про вихід, а не про виключення її з членів фермерського господарства.

14 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до СФГ «Красноріченське» подала заяву про вихід з членів фермерського господарства (а.с.88), дана заява відповідає змісту такої заяви, як то передбачено Статутом, однак, вона адресована загальним зборам членів СФГ «Красноріченське», в той час, коли на момент подачі цієї заяви діяла вже нова редакція Статуту СФГ «Красноріченське» від 09 лютого 2021 року.

Так, новою редакцією Статуту, а саме п.3.4.6 передбачено, що член фермерського господарства має право вийти зі складу членів фермерського господарства незалежно від згоди інших його членів, про вихід з членів фермерського господарства, повідомивши Голову Господарства не пізніш, ніж за один місяць до виходу та отримати вартість своєї частки у майні фермерського господарства, а також належну частину прибутку.

Зазначену заяву було вручено адресату 02.06.2021 (а.с.89), тобто, коли дана цивільна справа вже перебувала на розгляді в суді.

Окрім того, абзацом 2 п.3.4.7 передбачено, що при виході або виключенні члена господарства зі складу членів фермерського господарства, вартість частки в майні фермерського господарства визначається з бухгалтерського балансу, складеного на момент його вибуття, а належна йому частка прибутку - на день розрахунку з ним. Виплата вартості частки та частини прибутку громадянину, який вийшов або виключений зі складу членів господарства, проводиться після закінчення фінансового року, в якому він вийшов або виключений зі складу членів господарства, в строк до 12 місяців з дня подачі заяви про вихід або прийняття рішення про виключення.

Відповідно до п. «б» ч.1, ч.2 ст.12 ЗУ «Про фермерське господарство» передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Також пунктом 7.1. Статуту передбачено, що землі Господарства складаються із, зокрема, земельних ділянок, що належать засновнику господарства та членам господарства на праві приватної власності і використовується господарством згідно ЗУ «Про фермерське господарство».

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до виходу позивачки з членів СФГ, її земельною ділянкою правомірно користується фермерське господарство.

В ході розгляду даної справи не знайшло своє підтвердження наявність підстав для витребування у відповідача з чужого незаконного володіння земельної ділянка, яка належить позивачу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати.

В судовому засіданні, як і у позовній заяві представником позивача неодноразово зазначалось, що позивач має право на виплату орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 19.04.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 складає 242596,65 грн (а.с.14).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Цим же Законом визначено поняття орендаря, орендодавця, об`єкта оренди та інше.

Відповідно до ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Отже, необхідною умовою для сплати орендної плати є наявність договору оренди землі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, оскільки договір оренди землі між сторонами укладено не було, про що неодноразово зазначалось в судовому засіданні представником позивача.

Згідно зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Судом першої інстанції з`ясовано, що фактично позивач не згодна з бездіяльністю голови СФГ «Красноріченське» щодо її виходу з членів фермерського господарства, тобто остання вимагає припинення правовідносин, витребування своєї земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач обрала неналежний спосіб захисту.

За таких підстав у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі. При цьому виходити за межі позовних вимог і застосувати інший спосіб захисту порушеного права не заявлений позивачем суд не має права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що суд фактично позбавив її права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_3 є членом СФГ «Красноріченське» і земельна ділянка площею 8,5421 га з кадастровим номер 4424010100:02:010:0002 належить до складу земель СФг «Красноріченське» й використовується ним відповідно до п.7.1. Статуту СФГ «Красноріченське» та ст.12 Закону України «Про фермерське господарство».

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про фермерське господарство», яка є незмінною з моменту виникнення спірних правовідносин, права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 січня 2020 року у справі №908/2606/18 зазначила, що "п.33 Землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч.1, ч.2 ст.12 Закону №973-IV)".

"п.34. Отже, у фермерського господарства право володіння та користування земельною ділянкою, що належить його члену на праві приватної власності, виникає в силу прямої вказівки закону. Іншими словами, фермерське господарство має право володіння та користування такими земельними ділянками під час членства особи у цьому господарстві".

Зазначене не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому у пункті 89 постанови від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, згідно із яким факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема (тобто, не виключно), державною реєстрацією права власності на встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що вона реалізувала своє право на вихід з СФГ «Красноріченське» з дати подачі первісної заяви про вихід, колегія суддів вважає безпідставними та помилковими, оскільки досліджені в судовому засіданні Статути СФГ «Красноріченське», які діяли в період наявних спірних правовідносин, передбачають право члена фермерського господарства виходу зі складу членів фермерського господарства. Саму ж процедуру (порядок) реалізації цього права передбачає Статут в останній редакції (від 09 лютого 2021 року).

ОСОБА_4 є членом СФГ «Красноріченське».

02.06.2021р ОСОБА_3 звернулась до загальних зборів членів СФГ «Красноріченське» із заявою про вихід зі складу членів СФГ «Красноріченське», з іншими заявами не зверталась.

Такого органу СФГ «Красноріченське» немає.

Відповідно до п. 3.4.6. Розділу 3 Статуту СФГ «Красноріченське», член СФГ «Красноріченське» такою заявою повідомляє Голову Господарства. Тому рішення про вихід ОСОБА_1 зі складу членів СФГ «Красноріченське» не приймалось.

Щодо Статуту СФГ «Красноріченське» в попередній редакції ( від 25 січня 2011 року), то ним передбачено право члена фермерського господарства виходу зі складу членів фермерського господарства, однак порядок (процедура) виходу члена із складу фермерського господарства неврегульована, така процедура неврегульована й Законом України «Про фермерське господарство», чи іншими нормативними актами.

Тому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №908/2606/18 щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Саме приписи ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» на час звернення позивача із відповідними заявами регулюють порядок виходу учасника із товариства.

Відповідно до ч.5 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

ОСОБА_3 не використала й не застосувала у повній мірі приписи ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та належно не реалізувала своє право виходу зі складу членів фермерського господарства.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що СФГ «Красноріченське» як фактичний користувач її земельної ділянки без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити їй за користування землею, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до вищевикладеного, ОСОБА_1 є членом СФГ «Красноріченське» і земельна ділянка площею 8,5421 га з кадастровим номер 4424010100:02:010:0002 відноситься до складу земель СФГ «Красноріченське» й використовується ним відповідно до п.7.1. Статуту СФГ «Красноріченське» та ст.12 Закону України «Про фермерське господарство», тому договір оренди земельної ділянки не укладався і орендна плата їй не виплачувалась.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 16 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова