Рішення

від 07.06.2023 по справі 914/2767/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023 Справа № 914/2767/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Турчин Л. Я. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

позовом:Львівської міської ради (далі ЛМР, Позивач),до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд» (далі ТОВ «Компанія Львів Трейд», Відповідач),третя особа:Приватне підприємство «Нова територія» (далі ПП «Нова територія» або Третя особа),про: скасування державної реєстрації, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Наконечна О. М.,відповідача:ОСОБА_1 ,третьої особи:Думич А. М.I.ПРОЦЕДУРИ.

1.ЛМР звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Компанія Львів Трейд» про скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі.

2.Ухвалою від 28.11.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.12.2022.

3.Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

4.Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 17.05.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.06.2023.

5.У судовому засіданні 07.06.2023 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.

II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція позивача.

6. ЛМР є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка не сформована, не передавалася в оренду, не видавалися містобудівні умови і обмеження на її забудову та не були укладені договори про користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд за відповідною адресою. У 2021 році Рада включила вказану земельну ділянку площею 0,2 га у перелік скверів Залізничного району міста Львова.

7.Ухвалою ЛМР від 16.03.2006 № 3415 «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові» земельну ділянку передано в оренду для обслуговування малої архітектурної форми (а не для нежитлового приміщення). Станом на момент проведення первинної державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення площею 63,0 м2, Приватне підприємство «Явір Плюс» (надалі ПП «Явір плюс»), яке стало першим власником, не мало правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Крім того, не було прийнято декларації про готовність об`єкта до експлуатації (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів»).

8.У 2009 році (дата реєстрації права власності на нежитлове приміщення) на Земельній ділянці розміщено нежитлові приміщення площею 63 м2.

9.Провівши обстеження Земельної ділянки у 2022 році ЛМР встановила, що ТОВ «Компанія Львів Трейд» без жодних правових підстав розмістило торговий павільйон на 0,0125 га земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

10.ТОВ «Компанія Львів Трейд» не отримувало містобудівних умов та обмежень на будівництво павільйону, не здавало в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Отже, вказаний павільйон є тимчасовою спорудою, а не є об`єктом нерухомості. Право власності на вказаний об`єкт не підлягає реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

11.Попри вказане, у 2019 році за ТОВ «Компанія Львів Трейд» зареєстровано право власності на нерухоме майно площею 63 м2, яке розміщене на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

12.Павільйон ТОВ «Компанія Львів Трейд» є самочинним будівництвом і підлягає знесенню на підставі статей 376 та 391 Цивільного кодексу України.

13.Розміщення торгового павільйону на земельній ділянці перешкоджає Раді провести державну реєстрацію скверу.

14.Предметом позову є:

14.1.Скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ «Компанія Львів Трейд» на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю «Б-1» загальною площею 63,0 м2 на АДРЕСА_1 з припиненням права власності Товариства на цей об`єкт.

14.2.Зобов`язання Товариства звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0125 га шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 63 м2 по АДРЕСА_1 .

15.Підставою позову є перешкоджання Позивачу здійснювати права користування та розпорядження земельною ділянкою (стаття 391 Цивільного кодексу України) та самочинне будівництво на Земельній ділянці Позивача (стаття 376 Цивільного кодексу України).

16.Позивач зазначив у позові, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складається з 19 848,00 грн витрат на оплату судового збору.

Заперечення відповідача.

17.Початково державна реєстрація права власності за ПП «Явір Плюс» на нежитлове приміщення відбулася на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 у справі № 19/199. Державна реєстрація права власності є не підставою для набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, а засвідченням державою вже набутого особою права власності.

18.Позивач не заявляв вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 17.02.2009 № 227 та від 27.02.2009 № 616, які опосередковували перехід права власності до нових власників: ПП «Світ-Плюс» та ПП «Нова Територія». З огляду на презумпцію правомірності правочину та неоспорення правовстановлюючих документів для виникнення права власності, таке цілком законно виникло у Відповідача.

19.У рішенні від 12.11.2008 у справі № 19/199 Господарський суд Львівської області встановив, що нежитлові приміщення є об`єктами нерухомості. За даними Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» спірні приміщення в цілому складають нежитлову капітальну будівлю, а не тимчасову споруду павільйон.

20.ЛМР передала земельну ділянку на АДРЕСА_1 в оренду ПП «Явір плюс» на підставі договору від 15.08.2007 під забудову.

21.Відповідно до приписів статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» у разі прийняття міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування, дане рішення є одночасно дозволом на будівництво цього об`єкта. Зазначене свідчить про те, що ПП «Явір плюс» отримало дозвіл на будівництво.

22.На підставі статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України земельна ділянка під будівлею є власністю Відповідача.

Пояснення третьої особи.

23.Представник Третьої особи підтримав заперечення Відповідача та зазначив, що в аналогічному спорі у справі № 914/1890/22 суд відмовив ЛМР у задоволенні позову.

III.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Загальні засади.

24.В Цивільному кодексі України розділ 1 «Право власності» книги 3 містить окрему главу 27, яка присвячена базовому регулюванню відносин права власності на землю (земельну ділянку). Потрібно нагадати, що право власності є правом речовим, якому притаманний абсолютний характер. Право власності в суб`єктивному значенні потрібно розглядати як найбільш широке речове право, яке дає можливість його суб`єкту (власнику і лише йому) визначати характер і напрями використання належного йому майна шляхом здійснення над ним найбільшого юридичного панування.

25.Стаття 375 Цивільного кодексу України надає власнику земельної ділянки право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Здебільшого землі комунальної власності надаються під забудову на основі договорів оренди. В кожному разі право будь-якого користувача земельної ділянки на її забудову не має самостійного характеру, походить від права власника такої земельної ділянки і не може бути обґрунтованим посиланням на статтю 375 Цивільного кодексу України інакше, як в аспекті дозволу власника на таку забудову.

26.Територіальна громада міста Львова в особі ЛМР є власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 (надалі Земельна ділянка). Зазначене мотивовано вказівкою на приписи частини 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України: землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

27.Враховуючи доводи сторін, суду у цій справі належить проаналізувати правила спорудження нових об`єктів нерухомості, умови та правові наслідки самочинного будівництва, а також зробити висновки щодо правильності обрання способів захисту.

Новостворений об`єкт нерухомості.

28.Заперечуючи позовні вимоги, Відповідач посилається на рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 у справі № 19/199, яким визнано право власності на нежитлові приміщення Б?-1 загальною площею 63 м2 по АДРЕСА_1 (надалі Будівля).

29.На підставі цього судового рішення (а. с. 91-104) ПП «Явір плюс» зареєструвало право власності на Будівлю. Це рішення набрало законної сили, адже ухвалою від 09.06.2009 № 19/199 (а. с. 90) Львівський апеляційний господарський суд відмовив у прийнятті апеляційної скарги ЛМР.

30.Оцінюючи це рішення в аспекті можливості виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості, суд вважає, що він таким в юридичному значенні не є. При цьому суд керується наступними міркуваннями.

31.Створення нової речі є первісним способом набуття права власності, оскільки в такому разі це право набувається в силу закону внаслідок факту створення речі та не залежить від права попереднього її власника, адже такого власника не існувало. Визначення моменту, з якого річ вважається створеною, залежить від того, до якого виду належить така річ: рухомої чи нерухомої.

32.Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухових речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. У той же час за загальним правилом вчиняти правочини стосовно нерухомих речей можна лише після того, як вони набудуть ознак об`єктоздатності. В цій сфері нерухомі речі стають об`єктами цивільних прав (оборотоздатними) після набуття на них права власності у порядку, визначеному законом.

33.Момент виникнення права власності на нерухому річ визначається частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

34.В пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 № 923/196/20 міститься такий правовий висновок:

«Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56)».

35.Таким чином, для виникнення права власності на новостворене нерухоме майно (а відтак і набуття ним ознаки оборотоздатності) необхідною є наявність юридичного складу, до якого належать такі юридичні факти:

35.1.Завершення будівництва.

35.2.Прийняття його до експлуатації.

35.3.Державна реєстрація.

36.Будівля є об`єктом нерухомості, завершеним будівництвом, про що свідчать такі докази:

36.1.У рішенні від 12.11.2008 у справі № 19/199 Господарський суд Львівської області встановив, що Будівля є об`єктом нерухомості, що підтверджено висновками № 05-11/08 будівельно-технічного дослідження від 04.11.2008 та № 04-11/08 будівельно-технічного дослідження від 05.11.2008. Зазначив, що будівлі це об`єкти нерухомості, в яких розташовані приміщення, призначені для життєдіяльності людини, у тому числі проживання, збереження матеріальних цінностей, виробництва, тощо. Згідно з «Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженою Наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, будівля це окремо збудований об`єкт, будинок, що складається з однієї або декількох частин і становить одне ціле. Відповідно до вищезгаданих висновків, нежитлові будівлі мають фундамент, який за технологією будівництва влаштований у ґрунті, і не можуть бути переміщені без заподіяння їм шкоди, а їх несучі і огороджуючі конструкції утворюють наземний замкнений об`єм, тому такі нежитлові будівлі є об`єктами нерухомості.

36.2.У довідці Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № Ю2/215 від 18.03.2019 (а. с. 118) зазначено, що згідно з проведеною інвентаризацією станом на 15.03.2019 нежитлові приміщення під літ. «Б?-1» загальною площею 63 м2, яка розташована по АДРЕСА_1 в цілому складають нежитлову капітальну будівлю.

36.3.Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Проте площа Будівлі становить 63 м2, вона має бетонний фундамент, про що свідчить технічний паспорт від 06.06.2019 на групу нежитлових приміщень (а. с. 119-121).

37.Позивач на підтвердження тези про те, що Будівля не є об`єктом нерухомості, надав суду акт від 06.07.2022 № 23 (а. с. 17-25), складений комісією у складі спеціалістів відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР. Комісія встановила, що на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0125 га знаходиться торговий павільйон розмірами 5,20 м х 13,40 м на бетонній площадці з навісом розмірами 6,50 м х 8,40 м. Задня та бокові частини павільйону панелі типу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », фасадна частина металопластиковий профіль зі склопакетним заскленням. ТОВ «Компанія Львів Трейд» фактично використовує земельну ділянку для обслуговування існуючих споруд за відсутності відповідного рішення ЛМР про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

38.Проте цей доказ не може бути визнаний допустимим для доведення зазначеної обставини. Більше того, комісія в акті використала два терміни, які характеризують Будівлю: павільйон та споруда.

39.З урахуванням наведеного суд робить висновок про те, що Будівля є об`єктом нерухомості.

40.Разом з тим, Будівля не введена в експлуатацію, як цього вимагає закон.

41.Згідно з частинами 1 та 3 статті 18 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції 14.10.2008) реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрою територій. Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

42.Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 (діяла станом на дату прийняття та набрання законної сили рішенням суду від 12.11.2008 у справі № 19/199), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно-технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.

43.Незважаючи на зміну нормативно-правових актів, що регулюють відповідні правовідносини, схожі вимоги щодо прийняття в експлуатацію об`єктів завершеного будівництва діють і на сьогоднішній день.

44.Щодо державної реєстрації права власності Відповідача на Будівлю, суд акцентує на позиції Великої Палати Верховного Суду, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56)).

45.Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 916/633/19 зазначив:

« 28. У той же час об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

29. … визнання за судовим рішенням права власності … особи на об`єкт незавершеного будівництва ні за яких умов не спричиняє правового наслідку у вигляді отримання таким майном (сукупністю будівельних матеріалів) статусу новоствореного нерухомого майна».

46.З урахуванням наведених вище аргументів суд робить висновок, що спорудження Будівлі та реєстрація прав на неї в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 № 19/199 без введення в експлуатацію не спричинило виникнення в ПП «Явір плюс» права власності на Будівлю як на новостворений об`єкт нерухомості. Зазначене спростовує аргументи Відповідача, наведені в пункті 17 цього рішення.

Самочинне будівництво.

47.Відповідно до приписів частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються (1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без належного дозволу чи (3) належно затвердженого проекту, або (4) з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

48.ПП «Явір плюс» збудувало Будівлю на Земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та без згоди на це власника цієї Земельної ділянки. ЛМР не приймала рішень про передання Земельної ділянки у власність чи користування для обслуговування нерухомого майна, що підтверджується листом Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 22.06.2022 (а. с. 16). Доказів зворотного суду не надано.

49.ПП «Явір плюс» не отримувало дозволу на будівництво об`єкта нерухомості на Земельній ділянці. В рішенні від 12.11.2008 № 19/199 суд установив, що на підставі ухвали від 16.03.2006 № 3415 «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм» та укладених договорів оренди від 15.08.2007 ЛМР передала в тимчасове користування ПП «Явір плюс» земельні ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення двох павільйонів. Отже, обставина наявності ухвали ЛМР від 16.03.2006 № 3415 та договору оренди від 15.08.2007 є встановленою та не підлягає доказуванню на підставі частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

50.Малою архітектурною формою визнається невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту. Це визначення мітиться в пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, якою затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.

51.Таким чином, ЛМР надала згоду на розміщення тимчасової споруди, а не для будівництва, що спростовує аргументи Відповідача, наведені в пункті 20 цього рішення.

52.Компетентні органи не видавали містобудівні умови та обмеження на об`єкти будівництва на Земельній ділянці, про що свідчить лист від 22.06.2022 Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради (а. с. 27).

53.ПП «Явір плюс» не видавалися дозвільні документи на будівництво, про що свідчить лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради від 27.06.2022 (а. с. 26).

54.Посилання Відповідача на приписи частини 4 статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції станом на час ухвалення судом рішення) не є правильним. Ця норма передбачала, що у разі прийняття міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об`єкта. Проте павільйон не є об`єктом містобудування. Розміщення павільйону не потребує проведення будівельних робіт та отримання окремого дозволу від відповідних державних органів. Зазначене спростовує аргументи Відповідача, наведені в пункті 21 цього рішення.

55.В пункті 34 постанови від 20.07.2022 № 923/196/20 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)). Згідно з указаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)). Це означає, що у власника нерухомості (будівлі, споруди) автоматично не виникає право власності на земельну ділянку, яка розташована під нею. Зазначене спростовує аргументи Відповідача, наведені в пункті 22 цього рішення.

56.Таким чином, оскільки ПП «Явір плюс» не отримало під забудову ні Земельної ділянки від власника, ні дозволу на виконання будівельних робіт, Будівля є самочинно побудованою.

57.Правові наслідки самочинного будівництва передбачені частинами 2 та 3 статті 376 Цивільного кодексу України: особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

58.Отже, цивільне законодавство передбачає лише один випадок, при якому можливе визнання права власності на самочинне будівництво за особою, яка його побудувала, у разі, коли земельна ділянка надається уже під збудоване нерухоме майно і визнання права власності в такому випадку є можливим лише на підставі рішення суду.

59.Проте матеріали справи не містять доказів надання Земельної ділянки під уже збудовану Будівлю чи рішення суду про визнання за ПП «Явір Плюс» права власності на об`єкт самочинного будівництва. У справі № 19/199 суд не встановлював чи є спірні об`єкти нерухомості самочинним будівництвом та чи надала ЛМР землю під уже збудований об`єкт. Отже, рішення справі № 19/199 ґрунтувалося на інших підставах позову.

60.З лютого 2012 року до травня 2022 року не укладено договору про тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою, про що свідчить лист Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 24.06.2022 (а. с. 15).

61.З урахуванням наведеного ПП «Явір плюс» не набуло право власності на Будівлю ні на як новостворений об`єкт нерухомості, ні в порядку, визначеному частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України.

62.В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2009 (а. с. 88-89) ПП «Явір плюс» продало Будівлю приватному підприємству «Світ-плюс».

63.На підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2009 (а. с. 40) приватне підприємство «Світ-плюс» продало Будівлю ПП «Нова територія». Приватне підприємство «Нова територія» зареєструвало своє право власності на Будівлю, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22091396 від 06.03.2009 (а. с. 39).

64.Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Компанія Львів Трейд» 08.07.2019 зареєструвало право власності на Будівлю (а. с. 12). Підставою державної реєстрації вказано:

64.1.Акт приймання-передачі нерухомого майна від 08.07.2019, виданий приватним нотаріусом Волинською Л. В.

64.2.Протокол № 1 від 02.07.2019 зборів учасників ТОВ «Компанія Львів Трейд».

65.Враховуючи висновок, наведений в пункті 61 цього рішення, Відповідач є власником Будівлі, яка не є об`єктом права (об`єктом нерухомості) в юридичному сенсі.

Правильність обрання способів захисту.

66.Як установив суд, на Земельній ділянці, належній ЛМР, розташована Будівля, яка належить ТОВ «Компанія Львів Трейд», яка не є об`єктом нерухомості в юридичному розумінні та на яку поширюється правовий режим самочинного будівництва. Таким чином, Відповідач фактично користується Земельною ділянкою без належного правового титулу (оренда, власність тощо).

67.Ухвалою ЛМР № 1422 від 07.10.2021 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 № 3724 «Про затвердження переліку та меж скверів Залізничного району м. Львова» до переліків скверів Залізничного району міста Львова внесено сквер на АДРЕСА_1 площею 0,2 га (а. с. 41). Очевидно, що ЛМР не може реалізувати це рішення, оскільки на ній знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, на який водночас поширюється режим самочинного будівництва Будівля.

68.Суд вважає підставними позовні вимоги в частині демонтажу Будівлі, враховуючи таке.

69.Статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

70.Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

71.Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Ця стаття не може бути застосовною в цій справі, оскільки Позивач не довів, що саме ТОВ «Компанія Львів Трейд» здійснює самочинне будівництво.

72.Проте статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 пункт "б").

73.За таких обставин суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу Будівлі.

74.Що стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності, то в її задоволенні належить відмовити з таких підстав.

75.Цивільні права та інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

76.У постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 521/21538/19 вказано, що «позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням на думку прокурора самочинного будівництва є неефективними способами захисту, а позовні вимоги про знесення самочинно збудованих будинків, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану є недоведеними».

77.Аналогічно, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 201/2288/20 зазначено: «У справі, що переглядається, позовні вимоги міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності ОСОБА_1 на гараж не є ефективним способом захист та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом. Тому оскаржені рішення у цій частині належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог».

78.Суд звертає увагу Позивача, що державна реєстрація за Відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості не порушує безпосередньо прав Позивача, адже він не претендує на Будівлю.

79.З аналізу абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

80.Таким чином, навіть скасування державної реєстрації права власності Відповідача на Будівлю призведе до відновлення запису про державну реєстрацію права власності ПП «Нова територія» на спірний об`єкт.

IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.

Розподіл витрат на оплату судового збору.

81.За розгляд двох немайнових позовних вимог Позивач повинен був сплатити 4 962,00 гривні. Оскільки суд задовольнив лише одну з них, на Відповідача покладається судовий збір у розмірі 2 481,00 гривню.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд» (адреса: 79031, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 195; ідентифікаційний код 43091075) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0125 га шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 63 м2 по АДРЕСА_1 .

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд» (адреса: 79031, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 195; ідентифікаційний код 43091075) на користь Львівської міської ради (адреса: 79000, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) 2'481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.

4.Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2023.

Суддя Рим Т.Я.