Постанова

від 28.08.2023 по справі 914/2767/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р. Справа № 914/2767/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача Наконечна О.М.

від відповідача (скаржника) Безвенюк В.В.

від третьої особи не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Львів Трейд, вих.№2006/2023 від 20 червня 2023 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 07 червня 2023 року (підписане 16.06.2023), суддя Рим Т.Я.

у справі №914/2767/22

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Львів Трейд, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство Нова територія, м. Львів

про скасування державної реєстрації, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

в с т а н о в и в :

02 листопада 2022 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд» про: - скасування державної реєстрації права приватної власності ТзОВ «Компанія Львів Трейд» на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю «Б-1» загальною площею 63,0 кв. м на вул. Широка, 66; - зобов`язання ТзОВ «Компанія Львів Трейд» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0125 га шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі, загальною площею 63,0 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Широка, 66.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05 квітня 2023 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство «Нова територія».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07 червня 2023 року у справі №914/2767/22 позов задоволено частково. Суд вирішив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0125 га, шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 63 мІ по вул. Широкій, 66. Присуджено до стягнення з ТзОВ «Компанія Львів Трейд» на користь Львівської міської ради 2 481 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на земельній ділянці, належній Львівській міській раді, розташована будівля, яка належить ТОВ «Компанія Львів Трейд», яка не є об`єктом нерухомості в юридичному розумінні та на яку поширюється правовий режим самочинного будівництва. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач фактично користується земельною ділянкою без належного правового титулу (оренда, власність тощо). Щодо відмови в позові в частині скасування державної реєстрації права приватної власності ТзОВ «Компанія Львів Трейд» на об`єкт нерухомого майна, рішення суду мотивоване тим, що державна реєстрація за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості не порушує безпосередньо прав позивача, адже він не претендує на спірну будівлю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07 червня 2023 року у справі №914/2767/22 в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року у справі №99/199 визнано право власності на нежитлові приміщення площею 63 кв. м, що знаходяться по вул. Широкій, 66 у м. Львові, яке (рішення) є преюдиційним у вирішенні цієї справи, що не було враховано місцевим господарським судом. Наголошує, що відповідач як власник нерухомого майна має право на спірну земельну ділянку, при цьому, зазначає, що спірна земельна ділянка передавалася в оренду ПП «Явір Плюс» на підставі ухвал Львівської міської ради від 16.03.2006 року №3415 та від 05.07.2007 року №995, відтак, оскільки право власності на об`єкт нерухомості перейшло до відповідача на підставі чинного рішення суду та згідно вчинених правочинів, спірна земельна ділянка не є самовільно зайнятою, а об`єкт розташований на цій ділянці не є самовільним будівництвом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач Львівська міська рада просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що відповідач фактично використовує земельну ділянку для обслуговування існуючої споруди за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Поряд з тим, наголошує, що міська рада не може здійснити державну реєстрацію скверу на вул. Широка (біля будинку №66), оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться торговий павільйон відповідача. Також зазначає, що ухвалою від 16 березня 2006 року надала згоду ПП «Явір плюс» на розміщення тимчасової споруди, а не для будівництва нерухомого майна.

Третя особа (ПП «Нова територія») пояснень на апеляційну скаргу суду не надала.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07 червня 2023 року у справі №914/2767/22 в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, з підстав, наведених у апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року у справі №19/199 задоволено позовні вимоги та визнано право власності Приватного підприємства "Явір Плюс" на нежитлові приміщення, серед яких, нежитлове приміщення, позначене літ. "Б-1" площею 63 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Широка, 66.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09 червня 2009 року у справі №19/199 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Львівської міської ради.

Вказане рішення набрало законної сили та є чинним.

17 лютого 2009 року між Приватним підприємством «Явір Плюс» (в тексті договору продавець) та Приватним підприємством «Світ-плюс» (в тексті договору покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (зареєстрований в реєстрі за №227), відповідно до умов якого, продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення, позначені літ. «Б-1» площею 63 кв. м по вул. Широкій, 66 у м. Львові.

27 лютого 2009 року між Приватним підприємством «Світ-плюс» (в тексті договору продавець) та Приватним підприємством «Нова територія» (в тексті договору покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нежитлові приміщення площею 63 кв. м, по вул. Широкій, 66 у м. Львові.

06 березня 2009 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на підставі договору купівлі-продажу №616 від 27.02.2009 року зареєстровано право власності Приватного підприємства «Нова територія» на нежитлове приміщення під літ. «Б-1» загальною площею 63 кв. м, розташоване за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів.

У довідці Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вих.№Ю2/215 від 18 березня 2019 року, виданій ПП «Нова територія», зазначено, що згідно з проведеною інвентаризацією станом на 15 березня 2019 року нежитлові приміщення під літ. «Б-1» загальною площею 63 кв. м по вул. Широкій, 66 у м. Львові, в цілому складають нежитлову капітальну будівлю.

Поряд з тим, у матеріалах справи знаходиться технічний паспорт на групу нежитлових приміщень, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 63 кв. м, розташованого на вул. Широкій, 66, у м. Львові. Характеристика нежитлового приміщення: фундамент бетон; стіни піноблоки; покрівля метал; перекриття метал; підлога плитка; електрика так.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме (№313954534 від 02 листопада 2022 року) нежитлова будівля "Б-1", загальною площею 63 кв. м по вул. Широкій, 66, у Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1796559246101) знаходиться у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд». Право власності на нерухоме майно зареєстровано 08 липня 2019 року; підстава для державної реєстрації акт приймання-передачі нерухомого майна №№1156, 1157 від 08 липня 2019 року, виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Л.В.; протокол №1 від 02 липня 2019 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд».

Згідно з актом обстеження земельної ділянки комунальної власності на вул. Широкій, 66 у м. Львові від 06 липня 2022 року за вказаною адресою виявлено торговий павільйон на бетонному майданчику, задня та бокові частини якого складаються з панелей типу "Сендвіч", фасадна частина металопластиковий профіль зі склопакетним заскленням. Також у вказаному акті зафіксовано, що ТзОВ «Компанія Львів Трейд» фактично використовує земельну ділянку для обслуговування існуючих споруд за відсутності відповідного рішення міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

У листопаді 2022 року Львівська міська рада звернулася до суду з цим позовом до ТзОВ «Компанія Львів Трейд» про скасування державної реєстрації права приватної власності ТзОВ «Компанія Львів Трейд» на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю «Б-1» загальною площею 63,0 кв. м на вул. Широка, 66 та зобов`язання ТзОВ «Компанія Львів Трейд» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0125 га шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі, загальною площею 63,0 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Широка, 66.

Як зазначалося вище, рішенням місцевого господарського суду позовні вимоги Львівської міської ради задоволено частково, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0125 га, шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 63 мІ по вул. Широкій, 66, проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст.328 ЦК України).

В силу положень ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів. Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 27.06.2022 у справі №904/8186/17).

Відповідно до усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які є загальними щодо даної категорії спорів та наведені у тому числі у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Сам по собі факт державної реєстрації без наявності відповідних правових підстав передбачених законодавством, не тягне за собою легітимізацію самочинно збудованого майна (постанова Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №904/7603/21).

Разом з тим, апеляційним судом у цій справі встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року у справі №19/199, яке набрало законної сили та є чинним, задоволено позовні вимоги ПП «Явір Плюс» та визнано право власності Приватного підприємства «Явір Плюс» на ряд нежитлових приміщень, серед яких і нежитлове приміщення, позначене літ. «Б-1», загальною площею 63 кв. м., розташоване за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів.

У п.2 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17 лютого 2009 року, укладеного між ПП «Явір Плюс» та ПП «Світ-плюс», зазначено, що нежитлове приміщення належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду Львівської області 12 листопада 2008 року (справа №19/199), зареєстрованого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» у січні 2009 року; реєстраційний номер 26096802.

Слід зазначити, що Верховним Судом також сформовано правову позицію щодо правомірності виникнення права власності на здійснене самочинне будівництво, яке було підтверджене державою та визнано відповідним судовим рішенням, на підставі якого було проведено державну реєстрацію речового права (постанови Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №910/2939/19, від 05.10.2021 у справі №923/236/19 та від 09.03.2023 у справі №910/15443/14 (910/13561/21)).

Наведене дає підстави для висновку про те, що у даному випадку правомірність виникнення права власності ПП "Явір Плюс" на самочинне будівництво була підтверджена державою та визнана відповідними судовими рішеннями у справі №19/199, на підставі яких проведено державну реєстрацію речового права.

У такий спосіб право ПП "Явір Плюс" на спірне нерухоме майно, яке мало ознаки самочинного будівництва, легітимізовано на підставі статті 376 ЦК України шляхом визнання права власності особи за рішенням суду і у даному випадку має місце завершений юридичний склад набуття ПП "Явір Плюс" права власності (визнання права на підставі судового рішення та здійснення у зв`язку з цим подальшої державної реєстрації такого права).

Разом з тим, судом встановлено, що на час здійснення будівництва спірного нерухомого майна ПП "Явір Плюс" мало право користування спірною земельною ділянкою.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року у справі №19/199 встановлено, що 16 березня 2006 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №3415 "Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у Львові", якою надано в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів. 15 серпня 2007 року між Львівською міською радою та орендарем ПП "Явір Плюс" укладено договір оренди землі, згідно з яким надано в оренду земельну ділянку за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів. У рішенні суду також встановлено, що згідно з вимогами статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" у разі прийняття міськрадою рішення про надання земельної ділянки із земель комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування, дане рішення є одночасно дозволом на будівництво цього об`єкта.

Поряд з тим, у рішенні Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року у справі №19/199 встановлено, що згідно з висновком №05-11/08 будівельно-технічного дослідження від 04 листопада 2008 року та висновком №04-11/08 будівельно-технічного дослідження від 05 листопада 2008 року судовим експертом проведено будівельно-технічну експертизу на предмет, чи є нежитлові приміщення (які були предметом спору у справі №19/199) об`єктами нерухомості. У наведених висновках експертом зазначено, що нежитлові будівлі мають фундамент, який за технологією будівництва влаштований у ґрунті, і не можуть бути переміщені без заподіяння їм шкоди, а їх несучі та огороджуючі конструкції утворюють наземний замкнений об`єм, тому такі нежитлові будівлі є об`єктами нерухомості.

У матеріалах цієї справи також міститься довідка Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вих.№Ю2/215 від 18 березня 2019 року, видана ПП «Нова територія», в якій зазначено, що згідно з проведеною інвентаризацією станом на 15 березня 2019 року нежитлові приміщення під літ. «Б-1» загальною площею 63 кв. м по вул. Широкій, 66 у м. Львові, в цілому складають нежитлову капітальну будівлю.

Судом також встановлено, що після набуття права власності ПП «Явір Плюс» на спірне нерухоме майно, останнє було відчужене Приватному підприємству «Світ-плюс» (договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.02.2009 року), яке в свою чергу продало спірне майно Приватному підприємству «Нова територія» (договір купівлі-продажу від 27.02.2009 року), яке зареєструвало право власності на таке майно 06 березня 2009 року. В подальшому 08 липня 2019 право власності на спірний об`єкт набуло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Львів Трейд" (відповідач у справі), яке перейшло від ПП "Нова територія" на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Компанія Львів Трейд" від 02 липня 2019 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме (№313954534 від 02 листопада 2022 року) нежитлова будівля "Б-1", загальною площею 63 кв. м по вул. Широкій, 66, у Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1796559246101) перебуває у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Львів Трейд».

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що первинна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомості здійснена на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року у справі №99/199, яке набрало законної сили та відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України є преюдиційними під час розгляду цієї справи, а наступні відчуження об`єкта нерухомості відбувалися відповідно до вчинених правочинів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" з посиланням на справу "Брумареску проти Румунії" (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В основі принципу юридичної визначеності як одного із істотних елементів принципу верховенства права лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірна будівля, яка належить ТзОВ «Компанія Львів Трейд», не є об`єктом нерухомості в юридичному розумінні та, що на таку будівлю поширюється правовий режим «самочинного будівництва». Місцевим господарським судом помилково не взято до уваги обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 12 листопада 2008 року у справі №99/199, яке є преюдиційним у вирішенні цієї справі, у зв`язку з чим прийнято неправильне рішення про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0125 га, шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 63 мІ по вул. Широкій, 66.

Слід зазначити, що рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права приватної власності ТзОВ «Компанія Львів Трейд» на об`єкт нерухомого майна, є правильним та таке сторонами не оскаржується.

Крім цього, відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у судовому засіданні в апеляційному суді сторони посилалися на практику Верховного Суду, зокрема, представник позивача на постанову від 21 червня 2023 року у справі №914/2075/21, яку суд до уваги не бере, оскільки встановлені судами обставини у такій справі не є подібними до обставин цієї справи (а саме: у справі №914/2075/21 встановлено, що спірна споруда, яка розташована по вул. Сихівській, 7, є тимчасовою спорудою, малою архітектурною формою, тому у таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України; в той час як у цій справі судом встановлено, що спірна будівля є нерухомим майном) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111739229).

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на постанову Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі №914/1890/22, обставини у якій, є подібними з цією справою, відтак, колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом у зазначеній постанові (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112484284).

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, з позивача на користь відповідача (скаржника) слід стягнути 3 721,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Судовий збір за подання позову слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Львів Трейд задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 07 червня 2023 року у справі №914/2767/22 скасувати в частині задоволення позову.

Прийняти в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог Львівської міської ради про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Львів Трейд звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0125 га, шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі загальною площею 63 мІ по вулиці Широкій, 66 відмовити.

У решті рішення Господарського суду Львівської області від 07 червня 2023 року у справі №914/2767/22 залишити без змін.

Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, Площа Ринок, 1; ідентифікаційний код юридичної особи 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Львів Трейд (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 195; ідентифікаційний код юридичної особи 43091075) 3 721,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови видати наказ.

Матеріали справи №914/2767/22 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 04 вересня 2023 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.