Рішення

від 06.06.2023 по справі 917/300/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 Справа № 917/300/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК «Єкатеринославський» (52020, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Чумаківська, Комплекс Будівель та споруд, 1-Д, ідентифікаційний код: 33766993)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУБЕНСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД» (37500, м. Лубни, вул. Індустріальна, будинок 2, ідентифікаційний код: 00446813)

про стягнення 1 749 402,53 грн

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: Хотенко Д.С.

від відповідача: Петраков В.А.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МВК «Єкатеринославський» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУБЕНСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД» про стягнення заборгованості по Договору поставки №29-09,22 від 29.09.2022 в загальному розмірі 1 749 402,53грн., з них: сума основного боргу - 1 394 910,01 грн., пеня - 343676,04 грн., 3% річних - 10 816,48 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 28.02.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 16.03.23.

Ухвалою від 16.03.2023р. суд постановив відкласти підготовче засідання у справі на 04.04.23.

Ухвалою від 04.04.2023р. суд постановив відкласти підготовче засідання у справі на 04.04.23, продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛУБЕНСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД» встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву до 19.04.2023 включно, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

19.04.23 від відповідача надійшов відзив на позов.

У підготовчому засіданні, 20.04.2023р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 20.04.2023р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/300/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11.05.2023.

24.04.23 від позивача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою від 11.05.2023р. суд постановив відкласти розгляд справи на 06.06.2023.

06.06.23 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду та ознайомлення зі справою.

У клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача вказує, що 05.06.2023р. Клієнтом було передано Бюро, деякі, але далеко не всі матеріали справи 917/300/23, для відпрацювання, оскільки вони відсутні. На 06.06.2023, призначено розгляд даної справи, але вказані вище обставини, унеможливило вивчення вищевказаних матеріалів справи та підготовку до участі в справі.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи та надання останньому можливості ознайомитися з матеріалами справи, оскільки на стадії судового розгляду справи суд не збирає докази та не приймає до розгляду клопотання, які не були подані під час підготовчого провадження у справі. Окрім того, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином був повідомлений про наявність в провадженні суду даної справи та скористався своїм правом на подання відзиву по суті заявлених вимог. Матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті та прийняття рішення у даній справі.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що розгляд справи в суді обмежено часовими рамками, а також , що сторони зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм правами та обов`язками, у відповідності до норм ГПК України.

Рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" містить висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в судовому засіданні 06.06.22, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

06.06.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники обох сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засідання 06.06.23 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

29.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатерінославський» (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» (далі - Покупець, Відповідач) укладено договір поставки № 29-09/22 (далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця належну йому на праві власності майно: молоко - сировину коров`яче, екстра сорту (надалі - Товар або Молоко) відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується на умовах Договору приймати та оплачувати Товар за цінами, які погоджуються Сторонами у Специфікаціях до Договору.

Відповідно до п.3.3. Договору, погоджено розрахунок за поставлений Товар на умовах 100% передоплати Товару на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі.

Пунктом 5.4. Договору встановлена відповідальність Покупця за порушення строків оплати, а саме: у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Постачальником та Покупцем у Додатках (Специфікаціях) №1 від 29 вересня 2022 року та №2 від 14.10.2022 року (далі Специфікація №1 та Специфікація №2) погоджено ціна Товару: на період з 01.10.2022 року по 16.10.2022 року - 14,40 грн.; починаючи з 17.10.2022 року - 15,60 грн.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору поставки № 29- 09/22 від 29.09.2022 року він як Постачальник в період з 14.09.2022 по 05.12.2022 року поставив Відповідачу Товар на загальну суму 13 573 240,32 грн.

За даними позивача, відповідач як Покупець за період з 14.10.2022 року по 20.01.2023 року лише частково сплатив за поставлений Товар, в розмірі 12 178 330,31 гривень. Різниця між поставленим та оплаченим Товаром станом на 17.02.2023 склала 1 394 910.01 гривень.

З огляду на те що, Покупцем порушено зобов`язання по оплаті Товару у строки визначені п. 3.3. Договору, Постачальником згідно з п.5.4.. Договору та ст. 625 Цивільного Кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму основного боргу 13 573 240,32 грн., а також 343 676,04 грн. пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 10 816,48 грн. 3 відсотки річних.

Відповідач у відзиві повідомив суд, що частково визнає позовні вимоги позивача.

Так, відповідач віизнав, що:

- дійсно між сторонами укладено Договір поставки №29-09,22 від 29.09.2022 року згідно якого Позивач зобов`язався поставляти та передавати у власність Відповідача сировину, а останній зобов`язався прийняти та оплатити її вартість.

- з 29.09.2022 року позивачем було поставлено сировини на суму 15887712 грн, а відповідачем отримано та сплачено суму 14492801,99 грн.

При цьому, відповідач повідомив, що ні в якому разі не відмовляється від взятих на себе зобов`язань по вищевказаному Договору і не ухиляється від їх виконання, але не має змоги на даний момент їх виконати і зі свого боку вживає усі залежні від нього дії для виконання взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, відповідач просив суд зменшити пеню, нараховану позивачем.

Позивач у наданих по справі поясненнях зауважив, що відповідачем відзив подано відзив на позов, який не містить контррозрахунку ціни позову та/або підстав і доказів наявності обставин, які могли б свідчити про необхідіність зменшення суми штрафних санкцій нарахованих за неналежне виконання умов договору.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 29.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатерінославський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» укладено договір поставки № 29-09/22.

Виходячи із змісту укладеного Договору на закупівлю молока, договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальник в період з 14.09.2022 по 05.12.2022 року поставив Відповідачу Товар на загальну суму 13 573 240,32 грн. (дати та суми поставок із зазначенням товарних накладних наведені позивачем у позові)

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за період з 14.10.2022 року по 20.01.2023 року лише частково сплатив за поставлений Товар, в розмірі 12 178 330,31 гривень (дати та розміри здійснення відповідачем платежів наведені позивачем у позові).

Судом враховано, що відповідач не повідомляв про неправильність здійснених позивачем зарахувань коштів, тому визначений позивачем порядок зарахування коштів приймається як правомірний.

Враховуючи викладене, заборгованість Покупця перед Постачальником склала станом на дату звернення з цим позовом до суду та на дату ухвалення рішення 1 394910,01 грн.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 394910,01 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача 10 816,48 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 01.12.2022 по 17.02.2023.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню річних, суд встановив, що розрахований позивачем розмір не перевищує розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача річних за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 15.10.2022 по 17.02.2023 у розмірі 343 676,04 грн.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару.

Пунктом 5.4. Договору встановлена відповідальність Покупця за порушення строків оплати, а саме: у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає, що розрахований позивачем розмір пені здійснений з врахуванням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та п. 6 ст. 232 ГК України, не перевищує розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо прохання відповідача про зменшення розміру неустойки суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення.

Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

У відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (пені та штрафу) є механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

З матеріалів справи суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про те, що наразі існують об`єктивні обставини, які в сукупності свідчать про обставини, які мають істотне значення чи про те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

При цьому, суд приймає до уваги, що розмір стягуваної пені (343676,04 грн.) не є надмірно великим порівняно з основним боргом (1394910,01 грн.)

Посилання відповідача на запроваджений воєнний стан та порушення нормального режиму роботи енергосистеми України, що на його думку, може слугувати підставою для зменшення неустойки, суд вважає безпідставними, оскільки на сьогодні всі суб`єкти господарської діяльності перебувають в однакових умовах і на діяльність всіх впливають наслідки російського вторгнення, що в комплексі негативно впливає на економічну ефективність підприємств.

З огляду на наведене вище клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУБЕНСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД» (37500, м. Лубни, вул. Індустріальна, будинок 2, ідентифікаційний код: 00446813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК «Єкатеринославський» (52020, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Чумаківська, Комплекс Будівель та споруд, 1-Д, ідентифікаційний код: 33766993) 1394910,01 грн. основного боргу, 343676,04 грн. пені, 3 % річних в розмірі 10816,48 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 26241,04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.06.23 р.

Суддя Киричук О.А.