Постанова

від 14.06.2023 по справі 344/4108/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 344/4108/20

провадження № 61-3491св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» ім. Ю. М. Білоконя, Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати»,

третя особа - Державний концерн «Укроборонпром»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2021 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської філії Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» ім. Ю. М. Білоконя (далі - ДП «УДНДІ проектування міст «ДІПРОМІСТО»), Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» (далі - ДП «ВО «Карпати» , в якому просив:

- визнати нечинними та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12 липня 2017 року № 388 «Про надання державному підприємству «Виробниче об`єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки»;

- визнати нечинними та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11 серпня 2017 року № 475 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності»; ;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041), від 12 червня 2017 року № 1274476226101 та реєстрацію права постійного користування ДП «ВО «Карпати» земельною ділянкою площею 8,2924 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0022) від 14 вересня 2017 року № 1351910526101.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником нерухомого майна - виробничих приміщень корпусу № № 4а та 4, розташованого по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , що становлять окреме приміщення, яке складається із трьох поверхів.

Придбавши 11 лютого 2016 року у ТОВ «Пластпайп» перший поверх корпусу № 4, 27 квітня 2016 року він звернувся до ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут» та Держгеокадастру в м. Івано-Франківську про призупинення виготовлення та погодження документації щодо відведення ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» земельної ділянки по АДРЕСА_1 для недопущення порушених його прав та інтересів.

Зазначав, що земельна ділянка, що безпосередньо примикає до фасадної частини належної йому на праві власності будівлі, площею 0,2196 га, перебувала в оренді у попереднього землекористувача ТОВ «Пластпайп», тому він (позивач) мав переважне право на отримання її в оренду для обслуговування приміщення з огляду на норми статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Проте, 08 липня 2016 року Івано-Франківська міська рада, всупереч чинному законодавству, затвердила проект землеустрою, розроблений ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» щодо відведення земельної ділянки ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» площею 8,5097 га по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться приміщення, належне йому на праві приватної власності, та територія для його обслуговування.

11 серпня 2017 року Івано-Франківською ОДА видала розпорядження № 475, яким погодила ДП «ВО «Карпати» технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності загальною площею 8,5097 га на дві земельні ділянки площами 0,2173 га та 8,2924 га.

У вересні 2017 року ДП «ВО «Карпати» зареєструвало за собою в постійне користування земельну ділянку площею 8,2924 га, в тому числі під частиною приміщення, що належить йому (позивачу), та ділянкою, необхідною для його обслуговування, яка належала Івано-Франківській міській раді й згідно Інформації Державного земельного кадастру знаходилась в оренді ТОВ «Пластпайп».

Посилаючись на порушення Івано-Франківською ОДА його прав як власника об`єктів нерухомості, що знаходяться на земельній ділянці площею 8,5097 га, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що з набуттям права власності на нежитлові приміщення, які розташовані на спірній земельній ділянці, до позивача, як до нового власника нерухомого майна, в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України не перейшло право власності чи право користування частиною спірних земельних ділянок, а, відтак, відсутні підстави для висновку про те, що оскаржені ним розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації про надання згоди на поділ земельної ділянки та погодження технічної документації на такий поділ порушують права та інтереси позивача, як власника об`єктів нерухомості.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про відмову від частини позовних вимог.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог. Визнано нечинним рішення Івано-Франківського міського суду від 31 серпня 2021 року в даній справі в частині відмови у задоволенні позову про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041) від 12 червня 2017 року р/н НОМЕР_1 та реєстрації права постійного користування ДП «ВО «Карпати» земельною ділянкою площею 8,2924 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0022) від 14 вересня 2017 року р/н НОМЕР_2 й закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 31 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання не чинними та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про надання державному підприємству «Виробниче об`єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки» від 12 липня 2017 року № 388 та розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності» від 11 серпня 2017 року № 475 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання не чинними та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12 липня 2017 року № 388 «Про надання державному підприємству «Виробниче об`єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки» та розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11 серпня 2017 року № 475 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності».

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2018 року в справі № 927/976/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 924/689/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 907/29/19, від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16 та від 05 грудня 2018 року в справі № 713/1817/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.

Оспорювані розпорядження прийняті з грубим порушення норм чинного законодавства, зокрема, при їх прийняті посадові особи розпорядилися землями, які не належать до державних земель, чим порушили частину четверту Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до якого, у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

На земельній ділянці площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041) знаходиться цілісний майновий комплекс, який належить йому (позивачу) на праві власності, а не державному підприємству, та земельна ділянка, яка необхідна для його обслуговування, яка належала Івано-Франківській міській раді до того, як була виділена ДП «ВО «Карпати».

Відповідно Івано-Франківська ОДА перевищила свої повноваження та розпорядилася землями, які не належать до її відання.

Він ( ОСОБА_1 ) є власником вказаного нерухомого майна та відповідно до статті 120 ЗК України має право на отримання частини земельної ділянки з площі 8,5097 га.

Доводи інших учасників справи

Івано-Франківська обласна державна адміністрація через свого представника Ігнатенка О. Ю., ДП «ВО Карпати», та представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подали відзиви, у яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Івано-Франківська обласна державна адміністрація зазначила, що приймала рішення щодо поділу об`єкта цивільних прав - земельної ділянки площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041), яка згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувала у власності держави (в особі облдержадміністрації), в користуванні - державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» (ідентифікаційний код 19389809). Відповідно до земельного законодавства, чинного на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень, поділ земельної ділянки державної власності, яка перебувала у користуванні, здійснювався за клопотанням землекористувача, поданим у встановленому законом порядку до розпорядника земельної ділянки. Відтак, Івано-Франківська облдержадміністрація у порядку, встановленому законодавством, в межах наданих законом повноважень прийняла рішення щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 8,5097 га (кадастровий номер: 2610100000:01:005:0041).

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вказав, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що державна реєстрація земельної ділянки площею 8.5097 га (кадастровий номер: 2610100000:01:005:0041) проведена з порушенням земельного законодавства України, що, у свою чергу, порушило його права.

ДП «ВО «Карпати» зазначило, що на момент придбання позивачем відповідних приміщень за їх попередніми власниками не було зареєстровано будь-яких речових прав на будь-яку земельну ділянку, а, відтак, до ОСОБА_1 не могли перейти права на конкретну земельну ділянку.

ДП «Укроборонпром» подало пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій. Зазначало, що ДП «ВО «Карпати», як власник частини приміщень, розташованих на першому поверсі корпусу АДРЕСА_1 , мало повне право на звернення до уповноваженої організації стосовно розробки технічної документації на виділення земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання не чинними та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про надання державному підприємству «Виробниче об`єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки» № 388 від 12 липня 2017 року та розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності» № 475 від 11 серпня 2017 року.

Витребувано з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу № 344/4108/20 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської філії Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» ім. Ю.М. Білоконя, Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати», третя особа - Державний концерн «Укроборонпром», про визнання нечинними та скасування розпоряджень, скасування державної реєстрації.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року справу № 753/12209/22 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, які встановили суди

Суди встановили, що згідно з державним актом від 1976 року на право постійного користування землею, виданим на підставі рішення Івано-Франківського райвиконкому від 02 грудня 1976 року, у постійне користування Прикарпатського радіозаводу, розташованого по АДРЕСА_1, було відведено 17,5 га землі згідно з планом і описом меж.

05 жовтня 2007 року між Івано-Франківською міською радою та ТОВ «Пластпайп» укладено договір оренди землі, згідно якого міська рада передала товариству в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку для обслуговування стоянки транспортних засобів по АДРЕСА_1 загальною площею 0,2196 га відповідно до плану (схеми) розташування. На земельній ділянці нерухоме майно відсутнє. Термін дії договору до 07 грудня 2009 року та його умовами передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

11 лютого 2016 року ОСОБА_1 , за договором купівлі-продажу, придбав у ТОВ «Пластпайт» нерухоме майно - приміщення корпусу 4а, які розташовані по АДРЕСА_1 та 27 квітня 2016 року звернувся до ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із листом, у якому просив призупинити виготовлення та погодження документації щодо відведення земельної ділянки (яку орендувало ТОВ «Пластпайп») по вул. Галицькій для ДП «Виробниче об`єднання «Карпати».

08 липня 2016 року Івано-Франківська міська рада рішенням № 220-6 затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Виробниче об`єднання «Карпати»» площею 8,5097 га по АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд і встановила земельний сервітут на земельну ділянку для обслуговування нежитлового приміщення на першому поверсі, що не належить ДП «ВО «Карпати».

У подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2016 року придбав у ОСОБА_2 приміщення виробничого корпусу АДРЕСА_1 , площею 4513,5 кв. м, що знаходиться на 2-му та 3-му поверхах будівлі під літерою «А», та 25 серпня 2016 року зареєстрував право власності на нерухоме майно - виробничі корпуси № № 4 та 4а за вказаною адресою.

31 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації з листом, у якому просив не приймати розпорядження щодо передачі ДП «ВО «Карпати» земельної ділянки площею 8,5097 га, що розташована по АДРЕСА_1 , до врегулювання питання з вилучення частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належних йому нежитлових приміщень .

Генеральний директор ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» у листі від 22 червня 2017 року, адресованому голові Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у зв`язку з переходом права власності на об`єкт окремого нерухомого майна ДП «ВО «Карпати» (корпусу № 4А) до фізичної особи, просив надати згоду на поділ земельної ділянки державної власності площею 8,5097 га (кадастровий номер: 2610100000:01:005:0041, категорія земель: Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення: 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості»), розташованої по АДРЕСА_1 , та перебуває в постійному користуванні ДП «ВО «Карпати», на дві земельні ділянки: площею 0,2173 га та площею 8,2924 га.

Розпорядженням від 12 липня 2017 року № 388 Івано-Франківська обласна державна адміністрація надала ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» згоду на поділ земельної ділянки державної власності площею 8,5097 га (кадастровий номер: 2610100000:01:005:0041), розташованої по АДРЕСА_1 , яка перебуває в постійному користуванні останнього, на дві земельні ділянки площами 0,2173 га та 8,2924 га відповідно.

Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11 серпня 2017 року № 475 ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності загальною площею 8,5097 га (кадастровий номер: 2610100000:01:005:0041) по АДРЕСА_1 , яка перебуває в постійному користуванні останнього, на дві земельні ділянки площами 0,2173 га та 8,2924 га відповідно.

14 березня 2018 року Івано-Франківська обласна державна адміністрація розпорядженням № 136 припинила ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2173 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0042), яка розташована по АДРЕСА_1 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22853741), для обслуговування виробничих приміщень, у зв`язку з добровільною відмовою від права постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 жовтня 2020 року № 229483898 земельна ділянка площею 0,2173 га на праві державної власності належить Івано-Франківській обласній державній адміністрації на підставі акту на право користування землею, виданого 16 грудня 1976 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

13 жовтня 2020 року Державний концерн «Укроборонпром» видав наказ № 420, яким вніс та затвердив зміни до Статуту ДП «Виробниче об`єднання Карпати», та вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміну в частині даних про юридичних осіб, правонаступником яких є ДП «Виробниче об`єднання «Карпати», визначивши, що ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» є правонаступником Прикарпатського радіозаводу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року, скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2020 року у справі № 344/16560/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним та скасування пункту 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 «Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань» та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтовуючи підстави позову у справі, яка переглядається, позивач посилався на те, що він, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041), має право на отримання цієї частини земельної ділянкивідповідно до статті 120 ЗК України. Оскільки оспорювані ним розпорядження Івано-Франківської ОДА це право порушує, просив захистити його в судовому порядку.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2018 року в справі № 927/976/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 924/689/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 907/29/19, від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16 та від 05 грудня 2018 року в справі № 713/1817/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частини перша, друга, четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) вказано, що: «чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що «чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником нерухомого майна - виробничих приміщень корпусу № № 4а та 4 по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , що становлять окреме приміщення, яке складається із трьох поверхів, розташованого на земельній ділянці площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041), та відповідно до статті 120 ЗК України має право на отримання частини земельної ділянки з її площі (0,2196 га, яка була закріплена на праві оренди за продавцемТОВ «Пластпайп»).

При цьому, ОСОБА_1 просив визнати нечинними та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12 липня 2017 року № 388 «Про надання державному підприємству «Виробниче об`єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки» та від 11 серпня 2017 року № 475 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності», а також скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041) від 12 червня 2017 року р/н НОМЕР_1 та реєстрацію права постійного користування ДП «ВО «Карпати» земельною ділянкою площею 8,2924 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0022) від 14 вересня 2017 року р/н НОМЕР_2 .

Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій установили, що 27 жовтня 2020 року Івано-Франківський апеляційний суд ухваливу справі № 344/16560/16-ц судове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним та скасування пункту 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 «Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань».

Під час розгляду справи № 344/16560/16-ц встановлено, що рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6, зокрема його пункт 13, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Виробниче об`єднання «Карпати» площею 8,5097 га по АДРЕСА_1 , не суперечить актам цивільного законодавства і не порушує цивільних прав або інтересів позивача.

Також установлено, що на підставі державного акта від 1976 року у користуванні Прикарпатського радіозаводу перебувала земельна ділянка площею 17 га по АДРЕСА_1 , у подальшому розмір цієї ділянки поступово зменшився до 8,5097 га. Затверджений міською радою проект землеустрою цієї ділянки відображає межі, розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка залишилась у користуванні заснованого на державній формі власності підприємства ДП «Виробниче об`єднання «Карпати».

На підставі державного акта від 1976 року у ДП «Виробниче об`єднання» «Карпати» виникло і зберігається право користування земельною ділянкою площею 8,5097 га, оскільки із законного землекористування державного підприємства земельні ділянки не вилучались.

Окрім того, Івано-Франківська обласна державна адміністрація, за результатами розгляду клопотання державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» про надання згоди на поділ земельної ділянки площею 8,5097 га (кадастровий номер: 2610100000:01:005:0041) відповідно до статей 17, 79-1, 122 ЗК України, 12 липня 2017 року прийняла рішення про надання згоди на поділ земельної ділянки державної власності площею 8,5097 га (кадастровий номер: 2610100000:01:005:0041), яка розташована по АДРЕСА_1 , на дві земельні ділянки площами 0,2173 га та 8,2924 га й 11 серпня 2017 року погодила ДП «Виробниче об`єднання» «Карпати» технічну документацію щодо такого поділу.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20 червня 2017 року № 90059381 власником земельної ділянки площею 8,5097 га (кадастровий номер 2610100000:01:005:0041) є держава в особі Івано-Франківської облдержадміністрації, а правокористувачем - державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати» (ідентифікаційний код 19389809) (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 20903421).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність позивачем, що оскаржені ним розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12 липня 2017 року № 388 та від 11 серпня 2017 року № 475 порушують його законні права та інтереси як власника об`єктів нерухомості, що знаходяться на земельній ділянці площею 8,5097 га, та позбавляють його можливості використовувати ці об`єкти нерухомості за призначенням.

Позовні вимоги, заявлені у цій справі (визнати нечинними та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації про надання згоди на поділ земельної ділянки та про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та реєстрації права постійного користування ДП «ВО «Карпати»), не захищають права позивача як власника нерухомості на отримання права користування земельною ділянкою, оскільки не забезпечують відновлення порушених прав позивача. Тому у їх задоволенні належить відмовити саме із цих підстав, у тому числі з огляду на положення частини другої статті 120 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відмовляючи у задоволенні позову суди не врахували зазначене, дійшли до помилкових висновків, що позивач як власник нерухомого майна не набуває права користування земельною ділянкою, що не відповідає положенням частини другої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскільки позивач не заявляв таких позовних вимог, а його вимоги про визнання нечинним та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації про надання згоди на поділ земельної ділянки та про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та реєстрації права постійного користування за ДП «ВО «Карпати», не можуть відновити його порушене право, в задоволенні позову слід було відмовити саме з цих підстав.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , проте помилилися щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , але допустили помилку при мотивуванні судових рішень, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду й викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови

Щодо клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції

Від представника Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Згідно з частиною першою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.

Колегія суддів не вбачає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень у цій справі, а тому заявлене клопотання щодо розгляду справи в режимі відеоконференції за участю представника Івано-Франківської обласної державної адміністрації задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Івано-Франківській обласній державній адміністрації у задоволенні заяви про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов