Рішення

від 16.06.2023 по справі 420/7817/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7817/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), Чорноморського об`єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68001, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 8-А; код ЄДРПОУ 40386094) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Чорноморського об`єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 10 березня 2023 року №15470008489 в частині: встановлення розміру відсотку щомісячного грошового утримання; встановлення розміру призначеного щомісячного довічного грошового утримання; дати призначення виплати щомісячного довічного грошового утримання; неврахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, проходження ним строкової військової служби з 23 жовтня 1978 по 11 листопада 1980 року та стаж роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 22 лютого 2023 року у розмірі 84% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року № 06-29/8/2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум;

стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2023 року звільнений у відставку з посади судді та набув статусу судді у відставці, а також право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач вказує, що наказом голови Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду 02 березня 2023 року у відставку, а 03 березня 2023 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши відповідні докази та розрахунки на підтвердження стажу судді, який станом на 22 лютого 2023 року становить: 37 років 9 місяців 21 день, у тому числі: строкова служба в армії (02 роки 20 днів), робота на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції (02 роки 07 місяців 01 день) та робота суддею в судах першої та апеляційної інстанцій (33 роки 02 місяця). Крім того, відповідачу була надана довідка Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року №06-29/8/23 про те, що станом на 21 лютого 2023 року суддівська винагорода судді Колеснікова Г.Я., яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 262 750, 00 грн.

29 березня 2023 року в Овідіопольському об`єднаному управлінні ПФУ Одеської області (за місцем реєстрації та проживання) позивачу повідомили, що 10 березня 2023 року прийнято рішення про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та порадили звернутись до ГУ ПФУ в Одеській області для отримання його копії.

Позивач зазначає, що 04 квітня 2023 року він отримав копію рішення пенсійного органу та розрахунок стажу, з якого дізнався, що рішенням Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №154750008489 від 10 березня 2023 року з 03 березня 2023 року йому призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 199 690,00 грн. За змістом вказаного рішення пенсійний орган керувався Законом України «Про судоустрій і статус суддів», погодився з тим, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає 262 750, 00 грн., та виходив з того, що загальний процент розрахованого щомісячного довічного грошового утримання від заробітку має становити 76 %, тобто, виключно повні 33 роки роботи позивача на посаді судді (50%+26% (13x2 за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років)).

Однак, позивач не погоджується із зазначеним рішенням у частині встановлення розміру відсотку щомісячного грошового утримання та відповідно розміру самого щомісячного довічного грошового утримання; дати призначення виплати щомісячного довічного грошового утримання; неврахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, проходження ним строкової військової служби з 23 жовтня 1978 по 11 листопада 1980 року та стаж роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року.

Щодо визначеного відсотку щомісячного грошового утримання 76% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач вважає, що пенсійний орган не врахував до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання 04 років 07 місяців 21 днів, чим протиправно позбавив позивача 8% довічного грошового утримання щомісячно, яке сумарно повинно становити 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Так, позивач вказує, що відповідачем безпідставно не враховано до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, календарний період проходження строкової військової служби з 23 жовтня 1978 року по 11 листопада 1980 року, що становить 02 роки 0 місяців 20 днів та консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року, що становить 02 роки 07 місяців та 01 день.

Щодо підстав зарахування періоду проходження строкової військової служби позивач посилається на те, що на час обрання ОСОБА_1 суддею Одеського обласного суду діяв Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів, яким ч. 2 ст. 1 передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, зокрема, період проходження строкової військової служби.

Щодо підстав зарахування періоду роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів позивач посилається на те, що цей стаж враховується на підставі ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ, як час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, який зараховується до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, як стаж роботи в галузі права, який був необхідний для призначення його вперше на посаду судді.

У зв`язку з викладеним позивач вважає, що його стаж роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 37 років, у зв`язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити 84 відсотки (50% за 20 років + 34% за 17 років (13 років роботи суддею понад 20 років+2 роки строкової військової служби+2 роки роботи на посаді консультанта з судової роботи)) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Щодо дати призначення виплати щомісячного довічного грошового утримання позивач зазначив, що відповідно до п. 3 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1, грошове утримання мало бути призначено йому з дня, наступного за днем його звільнення у відставку рішенням Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2023 року, а не за датою його звернення із заявою.

Ухвалою суду від 17.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

21.04.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує.

Так, відповідач вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

У зв`язку із тим, що наказом голови Одеського апеляційного суду від 01.03.2023 суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду 02.03.2023 у відставку, то з 03.03.2023 йому призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до ст. 142 Закону №1402 з урахуванням страхового стажу 42 роки 2 місяці 20 днів, у тому числі стажу на посаді судді 33 роки 2 місяці у розмірі 76 % суми середньомісячного заробітку.

Посилаючись на те, що щомісячне довічне грошове утримання позивачу встановлено з урахуванням вимог чинного законодавства, а підстави для його збільшення відсутні, відповідач просить відмовити у задоволенні цього позову.

Інші заяви по суті справи не надавались, додаткові докази не надходили.

З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, рішенням Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2023 року №96/о/15-23, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 41-42).

Наказом голови Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року №38-ос, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2023 року №96/о/15-23, п. 1 ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддю Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 відраховано зі штату суду 02 березня 2023 року у відставку (а.с. 15).

Як встановлено Вищою радою правосуддя, ОСОБА_1 , 1960 року народження, 2 листопада 1989 року 10 сесією Одеської обласної ради народних депутатів 20 скликання обраний народним суддею Приморського районного народного суду із 7 грудня 1989 року, про що видано наказ управління юстиції виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 8 грудня 1989 року № 44 л/с. Указом Президента України від 4 вересня 1995 року № 816/95 призначений на посаду судді Одеського обласного суду, з 20 серпня 2001 року - суддя апеляційного суду Одеської області (Указ Президента України від 20 серпня 2001 року №642/2001). Постановою Верховної Ради України від 8 липня 2005 року № 2788-ІУ обраний суддею цього суду безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 28 грудня 2018 року № 4066/0/15-18 переведений до Одеського апеляційного суду.

На день звільнення з посади судді у відставку, позивач перебував на посаді судді Одеського апеляційного суду.

03 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши відповідні докази та розрахунки на підтвердження стажу судді (а.с. 61-62).

Рішенням органу ПФУ (15475 Чорноморське об`єднане управління ПФУ) від 10 березня 2023 року №154750008489, ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 03 березня 2023 року, з розрахунку стажу: страховий стаж (повний) 42 роки 2 місяці 20 днів, у т.ч. стаж судді - 33 роки 2 місяці; загальний процент розрахунку 76 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с. 57).

Рішенням про перерахунок пенсії від 12 квітня №154750008489, в розрахунок стажу враховано стаж судді - 33 роки 4 місяці 1 день та загальний процент довічного грошового утримання судді 76 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с. 58-59).

Тобто, загальний процент щомісячного довічного грошового утримання обчислений відповідачем з розрахунку виключно періоду роботи позивача на посаді судді: 76 % за повні 33 роки роботи на посаді судді (50%+26% (13x2 за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років)).

Однак, позивач не погоджується із рішенням органу ПФУ про призначення щомісячного грошового утримання у частині встановлення розміру відсотку щомісячного грошового утримання та відповідно розміру самого щомісячного довічного грошового утримання; дати призначення щомісячного довічного грошового утримання; а також неврахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, проходження ним строкової військової служби з 23 жовтня 1978 по 11 листопада 1980 року та стажу роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року.

Позивач вважає, що пенсійний орган не врахував до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, 04 років 07 місяців 21 днів, чим позбавив позивача 8% довічного грошового утримання щомісячно, яке сумарно повинно становити 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Також позивач вважає, що датою призначення йому щомісячного довічного грошового утримання є день наступний за днем його звільнення у відставку рішенням Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2023 року, а не за датою його звернення із заявою.

Відповідач вказує, що при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання пенсійний орган керувався ч. 1 ст. 137 Закону № 1402 та наказом голови Одеського апеляційного суду від 01.03.2023 року, яким суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду 02.03.2023 року у відставку.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

На час виходу позивача у відставку є чинним та діє Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року (ч. 1).

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2).

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 3).

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч. 4).

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Пунктом 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання організації судової влади та здійснення правосуддя регулювались Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 5 червня 1981 року № 2022-Х «Про судоустрій Української PCP», статтею 55 якого передбачено, що суддею і народним засідателем може бути обраний кожний громадянин Української PCP, який досяг на день виборів 25 років.

Від часу, коли ОСОБА_1 вперше приступив до виконання повноважень судді у 1989 році та до прийняття Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» законодавство не передбачало права судді на відставку та, відповідно, не регламентувало питання обчислення стажу, який дає право на відставку, тому з метою визначення норми, яка регулює обчислення стажу роботи, слід керуватись датою призначення ОСОБА_1 на посаду судді Одеського обласного суду - 4 вересня 1995 року.

Отже, визначення стажу роботи на посаді судді здійснюється на підставі положень Закону України Про статус суддів від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 43 Закону України Про статус суддів від 15.12.1992 № 2862-XII, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.

За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (ч. 4 ст. 43 Закону України Про статус суддів від 15.12.1992 № 2862-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно до частини першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).

Пунктом 1 Розділу XV Перехідні положення Конституції України встановлено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Частиною другою статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби (стаття 1 втратила чинність на підставі Указу Президента від 20 березня 2008 року № 248/2008).

На час обрання ОСОБА_1 суддею Одеського обласного суду відповідно до Указу Президента України від 4 вересня 1995 року № 816/95 діяв Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Таким чином, відповідно до частини другої статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи на посаді судді, що дає ОСОБА_1 право на відставку, підлягає зарахуванню період проходження ним строкової військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Радянської Армії у період з 23.10.1978 року по 11.11.1980 року, що підтверджується записами Військового квитка серія НОМЕР_2 від 14 грудня 2018 року (а.с. 22-28).

Отже, за встановлених вище обставин справи та нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до стажу його роботи на посаді судді стажу проходження строкової військової служби з 23.10.1978 року по 11.11.1980 року.

Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 686/23450/16-а, від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 26.03.2019 у справі №720/454/17, від 30.05.2019 у справі №592/2569/17.

Що стосується зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01.04.1987 року по 01.11.1989 року, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, для обчислення стажу роботи позивача на посаді судді, слід керуватись датою призначення ОСОБА_1 на посаду судді Одеського обласного суду - 4 вересня 1995 року.

Отже, визначення стажу роботи на посаді судді здійснюється на підставі положень Закону України Про статус суддів від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Так, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про статус суддів від 15.12.1992 № 2862-XII (у редакції прийняття), право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України Про статус суддів від 15.12.1992 № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2019 у справі № 592/2569/17 сформулював висновок щодо застосування абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII у питанні обрахунку стажу роботи, що дає право отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, який зводиться до того, що «невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, роботи на робота на посадах підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.».

У продовження такого висновку, Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справа № 591/2397/17 виснував, що «факт роботи позивача у спірні періоди на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, а саме: консультанта 2-ї категорії по судовій статистиці, консультанта 1-ї категорії по судовій статистиці, головного консультанта по судовій роботі, начальника судового відділу в Управлінні юстиції підлягали зарахуванню до суддівського стажу».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, чинної на дату звільнення позивача у відставку, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 440/2678/21, положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII застосовуються до осіб, які реалізували своє право на відставку після 05 серпня 2018 року, тобто після набрання чинності Законом №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким статтю 137 Закону №1402-VIII було доповнено частиною другою наступного змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».

Зважаючи на викладене, до позивача застосовується частина друга статті 137 Закону №1402-VIII щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, оскільки вона набрала чинності до виходу позивача у відставку

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №620/536/19, від 17.09.2021 у справі №824/301/20-а, від 30.09.2021 у справі №243/6450/17 та від 23.11.2021 у справі № 280/5617/18, від 13.07.2022 у справі № 440/2678/21.

У межах даної справи встановлено, що позивача було призначено на посаду судді без проведення конкурсних процедур, отже він має право на зарахування йому до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді під час його призначення на посаду судді вперше, у даному випадку, оскільки визначення стажу роботи позивача на посаді судді здійснюється на підставі положень Закону України Про статус суддів від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон № 2862-ХІІ), то відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про статус суддів від 15.12.1992 № 2862-XII (у редакції прийняття), йому зараховується до стажу роботи на посаді судді стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до стажу роботи, що дає право отримання позивача щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах судді судів України, слід враховувати стаж роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року (як час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів, який зараховується до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, як стаж роботи в галузі права, який був необхідний для призначення його вперше на посаду судді).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині врахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, проходження ним строкової військової служби з 23 жовтня 1978 по 11 листопада 1980 року та стажу роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування під призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби з 23 жовтня 1978 по 11 листопада 1980 року та стажу роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне також покласти на відповідача обов`язок зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 23 жовтня 1978 по 11 листопада 1980 року та стажу роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року, та здійснити відповідний перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням висновків суду щодо зарахування вказаного стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо дати призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1, чинній на дату призначення позивачу грошового утримання) затверджений Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (надалі Порядок №3-1 у редакції від 06.08.2021 року, чинній на дату призначення позивачу грошового утримання).

Згідно пункту 1 розділу I цього Порядку №3-1, заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Пунктом 2 розділу I Порядку №3-1 передбачено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.

У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення за його призначенням.

За пунктом 3 розділу I Порядку №3-1, днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне утримання, заяви та документів, перелік яких наведено в розділі IIІ цього Порядку.

Як встановлено судом, наказом голови Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року №38-ос, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2023 року №96/о/15-23, суддю Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 відраховано зі штату суду 02 березня 2023 року у відставку (а.с. 15).

За призначенням щомісячного довічного грошового утримання позивач звернувся 03 березня 2023 року, тобто у межах визначеного тримісячного строку з дня його відрахування зі штату суду, а тому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути призначено позивачу з 03 червня 2023 року.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою у подібних правовідносинах Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №211/3380/17, від 10 грудня 2020 року у справі № 359/1214/17.

Судом встановлено, що рішенням органу ПФУ від 10 березня 2023 року №154750008489 ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 03 березня 2023 року, отже при визначенні дати призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання відповідач діяв правомірно з дотриманням Порядку №3-1.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що грошове утримання мало бути призначено йому з дня, наступного за днем його звільнення у відставку рішенням Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2023 року, оскільки відрахування із штату суду відбулось з 02 березня 2023 року.

Позивач не надав доказів щодо припинення виплати йому грошового утримання судді з дати прийняття рішення Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2023 року.

Отже, в частині позовних вимог про призначення щомісячного довічного грошового утримання з 22 лютого 2023 року суд відмовляє.

Враховуючи, що стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 37 років, розмір такого утримання, повинен становити 84% (50% за 20 років + 34% за 17 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, наявні підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 03 березня 2023 року у розмірі 84% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року № 06-29/8/2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням раніше виплачених сум.

Суд зазначає, що в даному випадку, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Обираючи спосіб захисту порушеного права у спірних відносинах, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо належного відповідача по справі

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №628 Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України, реорганізовані деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком.

Згідно з Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №628 Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області приєднано Чорноморське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чорноморське об`єднане управління Пенсійного фонду України припинено в результаті реорганізації.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628, правонаступником Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Отже, належним відповідачем по справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1073, 60 грн., де 1073, 60 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), Чорноморського об`єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (68001, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 8-А; код ЄДРПОУ 40386094) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування під час прийняття рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби з 23 жовтня 1978 по 11 листопада 1980 року та стажу роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 23 жовтня 1978 по 11 листопада 1980 року та стажу роботи на посаді консультанта з судової роботи відділу юстиції виконкому Одеської обласної Ради депутатів з 01 квітня 1987 року по 01 листопада 1989 року, та здійснити відповідний перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням висновків суду щодо зарахування вказаного стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 03 березня 2023 року у розмірі 84% суддівської винагороди, зазначеної у довідці Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року № 06-29/8/2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук