Постанова

від 15.06.2023 по справі 320/881/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2023 року

Київ

справа №320/881/22

адміністративне провадження №К/990/35402/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №320/881/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОБУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року (головуючий суддя - Балаклицький А. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року (головуючий суддя - Чаку Є. В., судді: Сорочко Є. О., Коротких А. Ю.),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОБУД» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 20 січня 2022 року №0002972/0706, від 20 січня 2022 року №0002963/0706, від 20 січня 2022 року №0002976/0706, від 19 січня 2022 року №00279807096, від 21 січня 2022 року №0033500707 та від 19 січня 2022 року №00279907096;

- скасувати рішення ГУ ДПС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 19 січня 2022 року №00279407096;

- скасувати рішення ГУ ДПС про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19 січня 2022 року №00279207096;

- скасувати вимогу ГУ ДПС про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 року №Ю-00279707096.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 28 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, позов задовольнив повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» зареєстроване як юридична особа 03 липня 2000 року (ідентифікаційний код 31025135), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10681200000001026, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» знаходиться за адресою: 08130, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 10-Б, н.п. 110.

Позивач з 20 липня 2000 року зареєстрований платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) із індивідуальним податковим номером 310251326509.

Основним видом діяльності ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» за КВЕД є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Позивач має ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками №2013052437 з 26 червня 2018 року.

У період з 22 листопада 2021 року по 03 грудня 2021 року та з 06 грудня 2021 року по 10 грудня 2021 року відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі наказів від 28 жовтня 2021 року №8541-п, від 01 грудня 2021 року №9697-п посадовими особами ГУ ДПС проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт від 17 грудня 2021 року №93312/Ж5/26-15-07-06-01-10/31025135 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4268182,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 9 місяців 2021 року на 1172951,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, абзацу "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.7 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму у сумі 7959486,00 грн;

- підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171 з урахуванням підпункту 14.1.180, підпункту 14.1.195, підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на загальну суму 933684,67 грн;

- підпункту 1.1, підпункту 1.3, підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171 ПК України, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 77807,06 грн;

- пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) на загальну суму 232282,10 грн;

- частину восьму статті 9 Закону № 2464-VI в результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) ЄСВ в листопаді 2019 року, травні, червні, липні та серпні 2020 року. Відповідно до пункту 9-11 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) до бюджету ЄСВ в травні, червні, липні та серпні 2020 року;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту 176.2 "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, пункту 4 розділу ІV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, а саме несвоєчасного подання податкової звітності за І квартал 2021 року. Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства тимчасово штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме несвоєчасне подання податкового розрахунку за формою 4ДФ за І квартал 2021 року;

- частини восьмої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Суди встановили, що висновки ГУ ДПС про заниження позивачем податку на прибуток, ПДВ, а також завищення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (далі - перше порушення) пов`язані із невизнанням господарських операцій ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» з контрагентами ТОВ «ВП «ЦЕНТРОБУД» та ТОВ «ГРАНДЛЕР ПРАЙМ» такими, що мали реальний характер. На переконання ГУ ДПС, позивач лише формально складав первинні документи за наслідками таких операцій, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі їх виконання саме з цими контрагентами.

Висновки ж ГУ ДПС про заниження ПДФО, військового збору та ЄСВ (далі - друге порушення) пов`язані із класифікацією отриманого ФОП ОСОБА_1 доходу від ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» як заробітної плати (відповідно, позивач є податковим агентом щодо сплати цих податків і зборів), оскільки виконані ФОП ОСОБА_1 роботи (надані послуги) згідно з договорами на виконання проектних робіт в ході трудової діяльності відносяться до функцій та обов`язків, покладених на головного інженера згідно з посадовою інструкцією. На переконання ГУ ДПС, посадовими особами ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» вчинено дії, спрямовані на приховування трудових відносин в рамках зазначеного договору, що заборонено вчиняти роботодавцями відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь ФОП ОСОБА_1 шляхом укладення з фізичною особою-підприємцем договору при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

Висновки ГУ ДПС про порушення вимог Закон № 481/95-ВР (далі - третє порушення) пов`язані із встановленим під час перевірки фактом здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального без наявності ліцензії.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 21 січня 2022 року №0033500707, яким до позивача за порушення вимог Закону № 481/95-ВР (третє порушення) застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 500000,00 грн;

- від 20 січня 2022 року №0002963/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 9949358,00 грн, в тому числі 7959486,00 грн - податкові зобов`язання та 1989872,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- від 20 січня 2022 року №0002972/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4489325,00 грн, в тому числі 4268182,00 грн - податкові зобов`язання та 221143,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- від 20 січня 2022 року №0002976/0706, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1172951,00 грн;

- від 19 січня 2022 року №00279807096, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 942229,32 грн, в тому числі 933684,67 грн - податкові зобов`язання та 8544,65 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- від 19 січня 2022 року №00279907096, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 78519,12 грн, в тому числі 77807,06 грн - податкові зобов`язання та 712,06 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Також ГУ ДПС за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ прийняло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 19 січня 2022 року №00279407096, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 5115,68 грн та нараховано пеню в сумі 25,58 грн.

19 січня 2022 року ГУ ДПС сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-00279707096, згідно з якою позивач має сплатити недоїмку з ЄСВ в сумі 232282,81 грн.

За донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ГУ ДПС прийняло рішення про застосування штрафних санкцій від 19 січня 2022 року №00279207096, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 19744,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

1) щодо першого порушення: надані позивачем первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ВП «ЦЕНТРОБУД» та ТОВ «ГРАНДЛЕР ПРАЙМ» та здійсненням ним господарської діяльності. Відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача. Твердження відповідача про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності є необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірок контрагентів позивача та дослідження первинних документів;

2) щодо другого порушення: фактично ФОП ОСОБА_1 займався розробкою проектної документації не в ході трудової діяльності, оскільки розробка проектної документації не відноситься до функцій та обов`язків, покладених на головного інженера згідно з посадовою інструкцією, виконував роботи згідно з договорами. Укладені договори на виконання проектних робіт не містять ознак трудових договорів, адже відсутній обов`язок виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язок підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою, обов`язок дотримуватися регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо. ФОП ОСОБА_1 , отримуючи прибуток від діяльності з розроблення проектної документації, сплачував як ФОП всі необхідні податки. Контролюючий орган, не встановивши зміст (суть) правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , обов`язки (функції) ФОП ОСОБА_1 у таких відносинах і, не надавши правової оцінки природі виплаченого на користь ОСОБА_1 доходу (коштів), передчасно вказав на можливість його кваліфікації як такого, що отриманий від здійснення трудової діяльності. Наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт того, що ФОП ОСОБА_1 виконував проектні роботи згідно з цивільно-правовими договорами, які не містять ознаки трудових, і сторони цих договорів не можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України. У взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 позивач не є податковим агентом та не має обов`язку оподаткування виплаченого йому доходу;

3) щодо третього порушення: пропан-бутан не зберігався у місці зберігання пального (на акцизному складі), а одразу ж у день його поставки спеціальним автотранспортом використовувався для власних потреб (для роботи різаків). Пропан-бутан не зберігався у газових балонах більше 5 літрів і використовувався для роботи різаків на місцях виконання робіт. Згідно з актами списання пропан-бутан поставлявся за адресою: АДРЕСА_1, де знаходиться орендоване позивачем виробничо-адміністративне приміщення. Пропан-бутан використовувався виключно за адресою: АДРЕСА_1 . Жодним документом не підтверджено зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. З матеріалів справи вбачається, що позивач орендував у Приватного акціонерного товариства "Автобаза №2" виробничо-адміністративне приміщення загальною площею 1909,6 кв.м., а також ангар з облаштованою територією площею 6700 кв.м., для складування обладнання та матеріалів загальною площею 294 кв.м. На цих площах позивач зберігав та переробляв, виготовляв металоконструкції. Для виготовлення та переробки металоконструкцій позивач використовував газові різаки. А пропан-бутан позивачеві привозив постачальник ТОВ ФІРМА "Кріогенсервіс" спецтранспортом в газових балонах. Даний скраплений газ використовувався у той же день, тобто він не зберігався у позивача на об`єкті і використовувався лише у виробничих цілях для роботи газових різаків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки касаційна скарга була обґрунтована незгодою з висновками судів попередніх інстанцій в межах лише першого порушення, Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2022 року касаційну скаргу залишив без руху, акцентувавши увагу на тому, що як вбачається зі змісту судових рішень, реальність господарських операцій було одним із спірних питань, однак, не єдиним. Водночас касаційна скарга не містить обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій в іншій частині, що унеможливлює встановити взаємозв`язок між доводами касаційної скарги та вимогами про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову в позові повністю.

На виконання вимог цієї ухвали суду ГУ ДПС подало уточнену касаційну скаргу, однак, обґрунтування якої так і було викладено лише в межах першого порушення. ГУ ДПС зазначало, що за змістом висновків Верховного Суду наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на формування даних податкового обліку. Обов`язковою вимогою є достовірність цих документів, а суд має здійснити дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання кожного із укладених договорів окремо. На переконання ГУ ДПС, суди не врахували і не надали правової оцінки обставинам, викладеним в Акті перевірки, які стали підставою для відповідних висновків. Також, на переконання скаржника, суди не застосували до спірних правовідносин пункт 44.6 статті 44 ПК України і всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у справах №420/6598/20, №826/3304/17, не врахували, що позивач під час перевірки не надав первинних документів та не повідомив у встановлені законодавством строки про втрату таких документів, а тому вважається, що такі документи були відсутні на момент складення звітності, а надання їх в подальшому, зокрема до суду, не відповідає критеріям належності і допустимості доказів. Більш того, за позицією ГУ ДПС суди попередніх інстанцій допустили істотні порушення норм процесуального права.

При обґрунтуванні доводів касаційної скарги ГУ ДПС посилалося на пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також на застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у відповідних постановах, що за своїм змістом відповідає підставі для касаційного оскарження судових рішень, передбаченій пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки зазначених доводів ГУ ДПС.

14 лютого 2023 року від ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги і правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Ключовими питаннями, в межах яких відкрито касаційне провадження у цій справі, є: 1) перевірка правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права при здійсненні висновку, що господарські операції позивача були обумовлені реальним фактом їх вчинення, як наслідок, у позивача були законні підстави на формування даних податкового обліку на підставі оформлених документів; 2) дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Виходячи із порушених в касаційній скарзі питань, які поставлені перед судом касаційної інстанції, першочерговим є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки ГУ ДПС посилається на те, що суд першої інстанції позбавив права відповідача подати відзив на позов і розглянув справи за відсутності представника, не повідомленого належним чином про розгляд справи, а суд апеляційної інстанції правової оцінки таким порушенням не надав.

За змістом пункту 3 частини другої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Обґрунтовуючи свої доводи, ГУ ДПС посилається на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі ГУ ДПС отримало 19 лютого 2022 року, відповідно останнім днем для подання відзиву на позов було 07 березня 2022 року, однак, з 24 лютого 2022 року на території України введено військовий стан, а Державна податкова служба України встановила простій у роботі податкових органів. Водночас суд першої інстанції, констатувавши неявку сторін у судове засідання 03 березня 2022 року, закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті на 09 березня 2022 року, не повідомивши їх про цю дату. Зазначені обставини, на переконання ГУ ДПС, істотно вплинули на реалізацію його прав, передбачених КАС України, щодо участі у розгляді цієї справи. Про наявність обов`язкової підстави для скасування рішення суду першої інстанції, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 317 КАС України, ГУ ДПС зазначало в апеляційній скарзі, однак, таким доводам суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки. Також ГУ ДПС зазначає, що позивач вчиняв дії, які мають ознаки зловживання процесуальними правами з метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ, адже протягом січня 2022 року позивач подав велику кількість позовів, які стосуються висновків ГУ ДПС, викладених в Акті перевірки, без сплати судового збору, які в подальшому відкликав. На підтвердження таких доводів посилається на судові рішення у справах № 320/578/2022, № 320/579/22, № 320/576/22, № 320/713/22, № 320/716/22, № 320/885/22, № 320/887/22, № 320/575/22, № 320/888/22, № 320/882/22, № 320/883/22, № 320/884/22, № 320/880/22, № 320/889/22, № 320/576/22. Ці обставини залишені поза увагою як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, правової оцінки таким обставинам судові рішення не містять.

Перевіривши такі доводи ГУ ДПС, колегія суддів дійшла висновку, що вони знаходять своє підтвердження.

Так, згідно з відомостями офіційного сайту «Судова влада України» у січні 2022 року ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» подало 22 позови (№ 320/881/22, № 320/578/2022, № 320/579/22, № 320/576/22, № 320/713/22, № 320/716/22, № 320/885/22, № 320/887/22, № 320/575/22, № 320/888/22, № 320/882/22, № 320/883/22, № 320/884/22, № 320/880/22, № 320/889/22, № 320/576/22, № 320/617/22, № 320/711/22, № 320/714/22, № 320/618/22, № 320/712/22, № 320/886/22, № 320/715/22), у яких заявляло вимоги про скасування окремих висновків Акта перевірки або одного з рішень ГУ ДПС, прийнятого на підставі відповідного висновку. В подальшому у цих справах, окрім №320/881/22, постановлено ухвали про повернення позовних заяв або з підстав не усунення недоліків, або у зв`язку із їх відкликанням позивачем. Колегія суддів погоджується з доводами ГУ ДПС, що такі дії позивача дійсно можуть свідчити про зловживання ним правами, передбаченими КАС України, однак, суд касаційної інстанції в межах цієї справи позбавлений можливості вирішувати це питання і здійснювати відповідну кваліфікацію таких дій позивача.

Тим більш, КАС України у статтях 351, 353 КАС України не визначає встановлення таких обставин підставою для скасування судових рішень.

Також з матеріалів справи вбачається, що у справі №320/881/22 позов подано 25 січня 2022 року і первісними вимогами було скасування висновків про порушення ТОВ «ІБК «Центробуд» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5 та пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 та пункту 201.7 статті 201 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток по господарським операціям із ТОВ «ГРАНДЛЕР ПРАЙМ». Ухвалою від 31 січня 2022 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позову без руху з підстав несплати судового збору в сумі 2481,00 грн. На виконання вимог цієї ухвали позивач 14 лютого 2022 року подав уточнений позов, у якому заявив вимоги про скасування усіх рішень ГУ ДПС, прийнятих на підставі висновків Акта перевірки, до якого додав як докази сплати судового збору, так і документи, які, на переконання позивача, спростовують висновки ГУ ДПС.

Цього ж дня 14 лютого 2022 року Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 03 березня 2022 року, витребував у відповідача докази у справі, а саме: належним чином засвідчені копії усіх документів, які були використані під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД», за результатами якої складено Акт. Встановив строк для подання доказів - п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали. Встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу. Попередив відповідача, що відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд встановив позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу. Встановив відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.

Зазначену ухвалу суд направив 15 лютого 2022 року на офіційну електронну адресу ГУ ДПС (т. 4 а.с. 140). Також суд направив зазначену ухвалу в паперовому вигляді, яку ГУ ДПС отримало 21 лютого 2022 року (т. 4 а.с. 142, 143, 144). Направлена на адресу позивача кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 4 а.с. 145).

03 березня 2022 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті (т. 4 а.с. 146). Протокол судового засідання від 03 березня 2023 року в матеріалах справи відсутній. Ухвала суду від 03 березня 2023 року не містить висновків, чому, на переконання суду, неявка сторін у зазначене судове засідання є такою, що не перешкоджала розгляду справи.

Частиною третьою статті 173 та статтею 179 КАС України визначено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначається судом з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

За змістом статті 180 КАС України у підготовчому судовому засіданні суд остаточно визначає: предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; з`ясовує заперечення проти позовних вимог; визначає обставини справи, які підлягають встановленню, та закінчує збір відповідних доказів. Відповідно ж до частини першої статті 192 КАС України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Частиною другою статті 181 КАС України визначено випадки, коли суд повинен відкласти підготовче засідання, зокрема, які визначені пунктами 1-3, 5 частини другої статті 205 цього Кодексу: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

У цій справі п`ятнадцятиденний строк для подання витребуваних судом доказів, а також подання відзиву на позовну заяву, навіть, якщо його обчислювати з 15 лютого 2022 року (дня направлення ухвали про відкриття провадження у справі на офіційну електронну адресу ГУ ДПС) закінчився 02 березня 2022 року, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що закриття 03 березня 2022 року підготовчого судового засідання, враховуючи й відсутність відомостей про належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, було передчасним.

В матеріалах справи відсутні відомості про направлення сторонам копії ухвали суду від 03 березня 2022 року, а так само судових повісток у судове засідання по суті справи, призначене на 09 березня 2022 року. Відсутні й відомості про те, що 09 березня 2022 року судове засідання відбулося. Після ухвали суду від 03 березня 2022 року в матеріалах справи міститься рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року, у якому зазначено, що у судове засідання, призначене на 09 березня 2022 року сторони не з`явилися, у зв`язку з чим суд, керуючись частиною дев`ятою статті 205 КАС України, здійснив розгляд справи в письмовому провадженні.

Однак, відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України праву суду розглянути справу у письмовому провадженні кореспондує обов`язок пересвідчитися у тому, що всі учасники справи, які не з`явилися у судове засідання, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового розгляду 09 березня 2022 року, колегія суддів погоджується з доводами ГУ ДПС, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які істотно вплинули на реалізацію ГУ ДПС права як на подання відзиву на позов і витребуваних судом документів, так і на участь у судовому процесі.

Крім того, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин, який триває станом на цей день.

Державна податкова служба України видала наказ від 24 лютого 2022 року № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів», яким запроваджено простій у роботі ДПС України та її територіальних органів, зокрема, ГУ ДПС.

З метою забезпечення реалізації державної податкової політики, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, здійснення повноважень, передбачених законом, наказами ДПС, зокрема від 11 березня 2022 року № 168 «Про припинення простою у роботі», від 08 квітня 2022 року № 186 «Про припинення простою у роботі ГУ ДПС у м. Києві та ГУ ДПС у Житомирській області», від 14 квітня 2022 року № 189 «Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС» припинено простій у роботі територіальних органів ДПС, в тому числі ГУ ДПС, зобов`язано керівників територіальних органів здійснювати організацію роботи виключно із першочерговим гарантуванням безпечних умов роботи, збереження життя та здоров`я підпорядкованих працівників, для чого запроваджувати простій у роботі територіальних органів або дистанційну роботу для підпорядкованих працівників.

Судові рішення суду першої інстанції не містять обґрунтування, чому, на переконання суду, сукупність вищенаведених обставин визнана судом такою, що не перешкоджала проведенню судових засідань як 03 березня 2022 року, так і 09 березня 2022 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі ГУ ДПС наводило доводи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у взаємозв`язку із пунктом 3 частини третьої статті 317 КАС України (обов`язкова підстава для скасування судового рішення та ухвалення нового), а також просило визнати поважними причини подання нових доказів до суду апеляційної інстанції та долучити їх до матеріалів справи. В апеляційній скарзі також ставилося питання про необхідність застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Судове рішення суду апеляційної інстанції не містить правової оцінки ані доводам ГУ ДПС про допущення судом першої інстанції норм процесуального права, ані додатково наданим ним доказам, як і не містить висновків про те, чому, на переконання суду, додатково надані ГУ ДПС докази не повинні враховуватися судом. За своїм змістом постанова апеляційного суду дублює висновки суду першої інстанції.

Згідно з протоколом судового засідання від 09 листопада 2022 року судове засідання у суді апеляційної інстанції тривало 15 хвилин (з урахуванням часу перебування суду у нарадчій кімнаті), а такий обов`язковий етап судового розгляду як дослідження доказів в суді апеляційної інстанції тривав вісім секунд. Зазначене свідчить про об`єктивну неможливість здійснити дослідження всіх наявних у справі доказів у такий короткий проміжок часу, та позбавлення ГУ ДПС права в процесі дослідження доказів надати свої пояснення стосовно кожного конкретного доказу.

Як зазначав Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Сукупність встановлених у справі обставин дає підстави стверджувати, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило всебічний та об`єктивний розгляд справи. Суди попередніх інстанцій здійснили вибіркову перевірку висновків Акта перевірки і не забезпечили права ГУ ДПС спростувати позицію позивача у спірних правовідносинах під час судового розгляду справи, не дослідивши в повній мірі ані його доводів, ані додатково наданих доказів. Крім того, скасовуючи рішення ГУ ДПС про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ від 19 січня 2022 року №00279407096, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 5115,68 грн та нараховано пеню в сумі 25,58 грн, суди взагалі не навели обґрунтування на спростування висновків ГУ ДПС про порушення позивачем частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI в результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) ЄСВ в листопаді 2019 року, травні, червні, липні та серпні 2020 року.

Відповідно до частини четвертої статті 343 КАС України під час попереднього розгляду справи суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

У цій справі колегія суддів вважає, що наявна як обов`язкова підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, передбачена пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, так і передбачені частиною другою цієї статті підстави, оскільки суди порушили норми процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Оскільки за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цій справі колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат згідно з частиною шостою статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 320/881/22 скасувати.

Справу № 320/881/22 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко