Рішення

від 18.03.2024 по справі 320/881/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року Cправа №320/881/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОБУД» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про скасування рішень,

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОБУД» (далі - позивач, ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

1. Скасувати вимогу ГУ ДПС у м. Києві № Ю-00 279707096 від 19.01.2022 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ТОВ «ІБК «Центробуд».

2. Скасувати рішення ГУ ДПС у м.Києві № 00279407096 від 19.01.2022 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску ТОВ «ІБК «Центробуд».

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0002972/0706 від 20.01.2022 року щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств ТОВ «ІБК «Центробуд».

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві № 0002963/0706 від 20.01.2022 року щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «ІБК «Центробуд».

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0002976/0706 від 20.01.2022 року щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств ТОВ «ІБК «Центробуд».

6. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві № 00279807096 від 19.01.2022 року щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб ТОВ «ІБК «Центробуд».

7. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві № 0033500707 від 21.01.2022 року щодо застосування штрафної санкції за відсутність ліцензії на зберігання пального у ТОВ «ІБК «Центробуд».

8. Скасувати рішення ГУ ДПС у м.Києві № 00279207096 від 19.01.2022 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ТОВ «ІБК «Центробуд».

9. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 00279907096 від 19.01.2022 року щодо збільшення суми податкового зобов`язання з військового збору ТОВ «ІБК «Центробуд».

Позиції сторін

Позивач вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами поверхневої перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Контролюючий орган мав провести зустрічні звірки щодо контрагентів позивача, відбиратись пояснення від керівників підприємств та документи та додає, що основною підставою для зняття податкового кредиту є вирок суду по ст.ст. 205, 205-1 КК України, відсутність ПДВ на момент виконання робіт, та керівники підприємств контрагентів за діючою на момент перевірки статтею 205 КК України, до кримінальної відповідальності не притягались.

Щодо порядку проведення перевірки, позивач також відмітив, що відповідачем в порушення абз. 2 п. 85.4 ст. 85 ПК України, запити на отримання копій документів №6-8 були вручені інспектором ГУ ДПС у м. Києві з порушенням строків їх подання та зауважив, що строки складення акту перевірки не зараховується до строку проведення такої перевірки, враховуючи її початок та продовження з 22листопада до 10 грудня 2021 року, запит мав бути вручений бухгалтеру до 03.12.2021, не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення перевірки.

ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» наполягає, що було надано до перевірки усю необхідну первинну документацію та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами, а також докази того, що усі договори мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними, відповідач не навів та не обґрунтував, який саме обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення господарської діяльності та чим це підтверджується, не обґрунтував належними та достатніми доказами по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення, тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару за договорами, укладеними з позивачем. Відповідач також не надав доказів наявності протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, не наведено фактів які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Посилаючись на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 22 вересня 2022 року у справі №818/1895/17, зазначає, що відповідач не надав доказів та не зазначив обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, невідповідність змісту угод намірам сторін або такі що свідчать про намір ухилитись від оподаткування доходів, отриманих за наслідками виконання договорів, приховування об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків з бюджету тощо.

Стосовно податку на доходи фізичних осіб, позивач вказує про те, що за наслідками укладеного договору з ОСОБА_1 , останній виконував різні функціональні обов`язки головного інженера Товариства згідно посадової інструкції та за видами його економічної діяльності як ФОП. Крім того, ОСОБА_1 працював за сумісництвом на неповний робочий тиждень з окладом 8 420,00 грн. ФОП ОСОБА_1 сплачував відповідні податки маючи прибуток від своєї діяльності з розроблення проектної документації. Позивав вважає, що ГУ ДПС у м. Києві не встановлено суті правовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , необґрунтовано кваліфікував виплачений дохід (кошти), що отримані від трудової діяльності, акцентує увагу на тому, що у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 позивач не є податковим агентом ФОП ОСОБА_1 та не має обов`язку оподаткування виплаченого йому доходу. Застосовуючи висновки Верховного Суду викладені у постановах, серед вказаних, від 07 вересня 2020 року у справі №520/526/19, від 06 жовтня 2021 року у справі № 420/502/19, від 21 листопада 2021 року у справі № 826/14117/14, наполягає на розрізнянні господарські відносини від трудових.

В частині зазначеного відповідачем порушення щодо зберігання пального без отримання відповідних ліцензій, Товариство вказує, що згідно з видатковими накладними та актами списання пропан-бутан не зберігався у місці зберігання пального (на акцизному складі), а одразу ж у день його поставки спеціальним автотранспортом використовувався для власних потреб (для роботи різаків). Пропан-бутан не зберігався у газових балонах більше 5 літрів і використовувався для роботи різаків на місцях виконання робіт. Відповідно до актів списання пропан-бутан поставлявся за адресою: м.Київ, вул.Вербова, 8, де знаходиться орендоване позивачем виробничо-адміністративне приміщення та використовувався виключно за адресою: м.Київ, вул.Вербова, 8. Таким чином, жодним документом не підтверджено зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. Також, позивач зауважив, що орендував у ПАТ «Автобаза №2» виробничо-адміністративне приміщення загальною площею 1 909,6 кв.м., а також ангар з облаштованою територією площею 6 700 кв.м., для складування обладнання та матеріалів загальною площею 294 кв.м. На цих площах позивач зберігав та переробляв, виготовляв металоконструкції. Для виготовлення та переробки металоконструкцій позивач використовував газові різаки, а пропан-бутан позивачеві привозив постачальник ТОВ ФІРМА «Кріогенсервіс» спецтранспортом в газових балонах. Даний скраплений газ використовувався у той же день, тобто він не зберігався у позивача на об`єкті і використовувався лише у виробничих цілях для роботи газових різаків.

Товариство вважає, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання порушення у вигляді зберігання пального без відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягає саме наявність у суб`єкта місця, спосіб зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Факт наявності на балансі у суб`єкта господарювання пального є недостатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. Відповідачем не надано жодних доказів зберігання пропану-бутану позивачем, а придбані газові балони є частиною газозварювального обладнання паливним баком, є переносними та не містять чіткої прив`язки до місця.

Обов`язок з отримання ліцензії визначений ПК України та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та залежить від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці, на що покликається, окрім зазначених, в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 600/664/21-а.

Відповідач наполягає на правомірності та законності спірних рішень, відсутності підстав для їх скасування та позовна заява не містить положень спростовуючих сам факт порушень, що по суті підтверджує згоду позивача встановленим контролюючим органом податковим порушенням.

ГУ ДПС у м. Києві наполягає на доведеності обставин та фактів, викладених в акті перевірки від 17.12.2021 №93312/Ж5/26-15-07-06-01-10/31025135 та посилаючись на норми діючого законодавства, практику Верховного Суду викладену серед інших, у постановах від 27 червня 2017 у справі № 808/1062/14, від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17. від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16 зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Одночасно, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів та відмічає, що формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами. Отже, факт отримання позивачем товарів/робіт/послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Відповідач звертає увагу суду щодо неможливості проведення господарських операцій позивача з контрагентами з огляду на те, що контрагенти не мають достатніх трудових та матеріально - технічних ресурсів для ведення господарської діяльності, враховуючи висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 826/9925/14, у зв`язку з чим, має місце неможливість здійснення зазначених операції між ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» та його контрагентами, у зв`язку із відсутністю трудових та матеріальних ресурсів.

Платник повинен мати відповідні первинні документи, які належним чином оформлені, містять усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та у своїй сукупності із встановленими обставинами, зокрема, і щодо можливості здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов договору, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення операцій, що є підставою для формування податкового обліку. За недоведеності фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування такої вигоди навіть за наявності правильно оформлених первинних документів. Відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Вказані висновки відповідач застосовує згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 15 травня 2020року у справі №823/1538/16. Та, застосовуючи висновки Верховного Суду у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 826/8066/18, від 13 травня 2021 року у справі № 826/6192/16 додає, що всі наведені ознаки, як кожна окремо, так і у сукупності, свідчать, що спірних взаємовідносинах наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, що свідчить про те, що за реалізацію послуг лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій.

Перевіркою не підтверджено надання послуг на адресу ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» від ТОВ «ГРАНДЛЕР ПРАЙМ» та ТОВ «ВП «ЦЕНТРОБУД» за період взаємовідносин протягом перевіряємого періоду, що свідчить про те, що за наданням послуг лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та формування податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді заниження суми об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідач наполягає, що позивачем безпідставно сформовано витрати та податкових кредит за операціями із контрагентами, позивачем не було надано документів, що підтверджують фактичне виконання/надання контрагентами послуг та зв`язок цих послуг з його господарською діяльністю, а надані документи не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин. Що було висвітлено у подібній справі в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі №826/12255/17.

Первинні документи позивача містять недостовірні відомості про учасників поставок послуг, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування, та як результат, зменшення суми податків, що належать до сплати. Позивачем не надано первинних документів під час перевірки так і під час адміністративного оскарження.

В силу положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 та ПК України щодо розуміння, серед іншого, первинних документів, обліку, господарської операції, витрат, активів, цілі оподаткування, відповідач вважає, що позивачем проведено господарські операції з ТОВ «ГРАНДЛЕР ПРАЙМ» та ТОВ «ВП «ЦЕНТРОБУД» шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів в процесі виконання операцій з цими контрагентами.

Процесуальні дії та рішення у справі

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 28 квітня 2022 року у справі № 320/881/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, позов задовольнив повністю.

15.06.2023 постановою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задоволено частково; рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 320/881/22 скасовано та справу № 320/881/22 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

12.10.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.10.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

06.11.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу № 320/881/22 прийнято до провадження; справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду; призначено підготовче засідання на 05 грудня 2023 року о 09:30год.

05.12.2023 у судовому засіданні представником відповідача подано суду та вручено представнику позивача відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, судом оголошено перерву в судовому засіданні для надання можливості сторонам підготувати та подати до суду заяви по суті спору.

Наступне судове засідання призначено на 23.01.2023 о 13:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

Представником позивача подано до суду (12.12.2023) відповідь на відзив.

23.01.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача та представник відповідача, подали заяви із проханням закрити підготовче провадження у порядку письмового провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.01.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу судове в судове засідання для розгляду справи по суті на 14 лютого 2024 року об 11:30год.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

14.02.2024 до суду прибули представники сторін та, враховуючи думки сторін, судом на місці ухвалено про виклик в судове засідання ОСОБА_1 та ревізор інспектора, який проводив перевірку в якості свідків у справі.

Наступне судове засідання призначено на 09:30 год. 29.02.24, про що сторони по справі повідомлені належним чином.

29.02.2024 до суду прибули представники сторін: позивача Петренко А.В., Коваленко Г.П., відповідача Родні Г.А., свідки інспектор Карабута О.В., Яскула М.В.

Представники позивача в ході розгляду справи визнали несвоєчасну сплату ЄСВ у жовтні 2019 року та відповідно правомірність рішення від 19 січня 2022 року №00279407096 про застосування штрафної санкції в сумі 5115,68 грн та нарахування пені в сумі 25,58 грн. Решту заявлених позовних вимог підтримали, та позов просили задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, в задоволенні позову просив суд відмовити.

Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, допитавши свідків, за згодою сторін, судом оголошено про продовження вирішення справи у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд продовжує розгляд справи у порядку письмового провадження враховуючи позиції сторін, визнання позивачем рішення від 19 січня 2022 року №00279407096, покази свідків та наявні в матеріалах справи письмові докази.

Встановлені обставини судом

ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» зареєстроване як юридична особа 03 липня 2000 року (ідентифікаційний код 31025135), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10681200000001026, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» знаходиться за адресою: 08130, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 10-Б, н.п. 110.

ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» з 20 липня 2000 року зареєстрований платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) із індивідуальним податковим номером 310251326509.

Основним видом діяльності ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» за КВЕД є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Позивач має ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками №2013052437 з 26 червня 2018 року.

У період з 22 листопада 2021 року по 03 грудня 2021 року та з 06 грудня 2021 року по 10 грудня 2021 року відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі наказів від 28 жовтня 2021 року №8541-п, від 01 грудня 2021 року №9697-п посадовими особами ГУ ДПС проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт від 17 грудня 2021 року №93312/Ж5/26-15-07-06-01-10/31025135 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 268 182,00 грн, у тому числі у періодах:

- 2019 рік на суму 884 571 грн.,

- І квартал 2020 року на суму 515 922 грн.,

- 2020 рік на суму 802 745 грн.,

- І квартал 2021 року на суму 849 647 грн.,

-півріччя 2021 року на суму 2 494 073 грн.,

- 9 місяців 2021 року на суму 2 580 865 грн.

та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 9 місяців 2021 року на 1 172 951,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, абзацу "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.7 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму у сумі 7 959 486,00 грн

-жовтень 2019 року на суму 723 274 грн.,

-листопад 2019 року на суму 95 188 грн.;

-грудень 2019 року на суму 1 123 980 грн.;

-січень 2020 року на суму 316 956 грн.;

-лютий 2020 року на суму 1 056 071 грн.;

-березень 2020 року на суму 175 567 грн.;

-листопад 2020 року на суму 451 617 грн.;

-грудень 2020 року на суму 790 833 грн.;

-січень 2021 року на суму 697 333 грн.;

-березень 2021 року на суму 724 167 грн.,

-квітень 2021 року на суму 973 967 грн.;

-травень 2021 року на суму 830 533 гривень;

- підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171 з урахуванням підпункту 14.1.180, підпункту 14.1.195, підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на загальну суму 9 336 84,67 грн. а саме: жовтень 2019 рік в сумі - 7840,80грн., листопад 2019 рік в сумі - 3837,79грн., грудень 2019 рік в сумі - 22500,00грн., січень 2020 рік в сумі -30204,00грн., лютий 2020 рік в сумі - 66123,18грн., березень 2020 рік в сумі - 97146,00грн., квітень 2020 рік в сумі 109 800,00грн., травень 2020 рік в сумі - 113 182,20грн., червень 2020 рік в сумі - 124647,30грн., липень 2020 рік в сумі - 115605,00грн., серпень 2020 рік в сумі -57834,00грн., вересень 2020 рік в сумі - 56628,00грн., жовтень 2020 рік в сумі - 6300,00грн., листопад 2020 рік в сумі - 32216,40грн., грудень 2020 рік в сумі - 54000,00грн., лютий 2021 в сумі - 13500,00грн., березень 2021 в сумі - 10800,00грн., червень 2021 в сумі - 11520,00грн.;

- підпункту 1.1, підпункту 1.3, підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171 ПК України, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 77807,06 грн., а саме: жовтень 2019 рік в сумі - 653,40грн., листопад 2019 рік в сумі - 319,82грн., грудень 2019 рік в сумі - 1875,00грн., січень 2020 рік в сумі - 2517,00грн., лютий 2020 рік в сумі -5510,27грн., березень 2020 рік в сумі - 8095,50грн., квітень 2020 рік в сумі - 9150,00грн., травень 2020 рік в сумі - 9431,85грн., червень 2020 рік в сумі - 10387,28грн., липень 2020 рік в сумі - 9633,75грн., серпень 2020 рік в сумі - 4819,50грн., вересень 2020 рік в сумі -4719,00грн., жовтень 2020 рік в сумі - 525,00грн., листопад 2020 рік в сумі - 2684,70грн., грудень 2020 рік в сумі - 4500,00грн., лютий 2021 в сумі - 1125,00грн., березень 2021 в сумі - 900,00грн., червень 2021 в сумі - 960,00грн.;

- пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) на загальну суму 232282,10 грн., а саме жовтень 2019 рік в сумі - 9583,20грн., листопад 2019 рік в сумі - 4690,63грн., грудень 2019 рік в сумі - 11722,20грн., січень 2020 рік в сумі -13492,60грн., лютий 2020 рік в сумі - 13492,60грн., березень 2020 рік в сумі - 13492,60грн., квітень 2020 рік в сумі - 14389,73грн., травень 2020 рік в сумі - 14074,42грн., червень 2020 рік в сумі - 14019,46грн., липень 2020 рік в сумі - 13996,75грн., серпень 2020 рік в сумі -14097,07грн., вересень 2020 рік в сумі - 15188,95грн., жовтень 2020 рік в сумі - 7700,00грн., листопад 2020 рік в сумі - 14281,30грн., грудень 2020 рік в сумі - 14281,30грн., лютий 2021 в сумі - 16500,00грн., березень 2021 в сумі - 13200,00грн., червень 2021 в сумі - 14080,00грн.;

- частину восьму статті 9 Закону № 2464-VI в результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) ЄСВ в листопаді 2019 року, травні, червні, липні та серпні 2020 року. Відповідно до пункту 9-11 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) до бюджету ЄСВ в травні, червні, липні та серпні 2020 року;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту 176.2 "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, пункту 4 розділу ІV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, а саме несвоєчасного подання податкової звітності за І квартал 2021 року. Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства тимчасово штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме несвоєчасне подання податкового розрахунку за формою 4ДФ за І квартал 2021 року;

- частини восьмої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Висновки ГУ ДПС про заниження позивачем податку на прибуток, ПДВ, а також завищення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (далі - перше порушення) пов`язані із невизнанням господарських операцій ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» із контрагентами ТОВ «ВП «ЦЕНТРОБУД» та ТОВ «ГРАНДЛЕР ПРАЙМ» такими, що мали реальний характер. На переконання ГУ ДПС у м. Києві, позивач лише формально складав первинні документи за наслідками таких операцій, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі їх виконання саме з цими контрагентами, наполягає на відсутності у контрагентів трудових та матеріально технічних ресурсів для забезпечення виконання умов договорів.

Щодо заниження ПДФО, військового збору та ЄСВ (далі - друге порушення) пов`язані із класифікацією отриманого ФОП ОСОБА_1 доходу від ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» як заробітної плати, вважає, що позивач є податковим агентом щодо сплати цих податків і зборів, оскільки виконані ФОП ОСОБА_1 роботи (надані послуги) згідно з договорами на виконання проектних робіт в ході трудової діяльності відносяться до функцій та обов`язків, покладених на головного інженера згідно з посадовою інструкцією. На переконання ГУ ДПС у м. Києві, посадовими особами ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» вчинено дії, спрямовані на приховування трудових відносин в рамках зазначеного договору, що заборонено вчиняти роботодавцями відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь ФОП ОСОБА_1 шляхом укладення з фізичною особою-підприємцем договору при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

Висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення вимог Закону № 481/95-ВР (далі - третє порушення) пов`язані із встановленим під час перевірки фактом здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального без наявності ліцензії.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 21 січня 2022 року №0033500707, яким до позивача за порушення вимог Закону № 481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 500000,00 грн;

- від 20 січня 2022 року №0002963/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 9949358,00 грн, в тому числі 7959486,00 грн - податкові зобов`язання та 1989872,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- від 20 січня 2022 року №0002972/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4489325,00 грн, в тому числі 4268182,00 грн - податкові зобов`язання та 221143,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- від 20 січня 2022 року №0002976/0706, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1172951,00 грн;

- від 19 січня 2022 року №00279807096, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 942229,32 грн, в тому числі 933684,67 грн - податкові зобов`язання та 8544,65 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- від 19 січня 2022 року №00279907096, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 78519,12 грн, в тому числі 77807,06 грн - податкові зобов`язання та 712,06 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Також ГУ ДПС у м. Києві за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ прийняло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 19 січня 2022 року №00279407096, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 5115,68 грн та нараховано пеню в сумі 25,58 грн.

19 січня 2022 року ГУ ДПС у м. Києві сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-00279707096, згідно з якою позивач має сплатити недоїмку з ЄСВ в сумі 232282,81 грн.

За донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску ГУ ДПС у м. Києві прийняло рішення про застосування штрафних санкцій від 19 січня 2022 року №00279207096, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 19744,32 грн.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Щодо податкових повідомлень-рішень від 20.01.2022 №0002963/0706, від 20.01.2022 №0002972/0706 та від 20.01.2022 №0002976/0706, за визначеним першим порушенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, передбачено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані і якщо, безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі, протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Крім цього, згідно з п.7 П(с)БО №16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в п.201.1 ст. 201 ПК України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відтак, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що узгоджується із правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.

Як вбачається з Акта перевірки від 17.12.2021 №93312/Ж5/26-15-07-06-01-10/31025135, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 4268182,00 грн., завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 1172951,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 7959486,00 грн.

Так, в Акті перевірки відповідач наголосив на тому, що надані позивачем до перевірки документи не підтверджують реальність господарських операцій, проведених з контрагентами ТОВ "ВП "Центробуд" та ТОВ "Грандлер Прайм" за вказаний період.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями ч. 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з п.п.2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов`язок платника податку з декларування податкового зобов`язання з податку на додану вартість є, перш за все в даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "ВП "Центробуд" та ТОВ "Грандлер Прайм", за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

01.10.2018 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір підряду №02-10/18 на виконання будівельних робіт на об`єкті: "Будівництво житлового будинку №30 з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом №43а за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, у Дніпровському районі", відповідно до умов якого за завданням Підрядника Субпідрядник бере на себе зобов`язання виконати відповідно до проектної документації та Додатку №1 до цього договору, зі своїх матеріалів та/або матеріалів Підрядника (у випадках, передбачених п. 2.5 цього договору), своїми власними силами та/або із залученням третіх осіб будівельно-монтажні роботи, а саме комплекс робіт з внутрішнього оздоблення МЗК та технічних приміщень (надалі - Роботи) на об`єкті Підрядника "Будівництво житлового будинку №30 з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом №43а за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, у Дніпровському районі" (надалі - Об`єкт).

01.10.2018 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір підряду №05-10/18 на виконання будівельних робіт на об`єкті: "Будівництво "Культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів м. Київ, Дарницький район, Дніпровська набережна, 10, 14", відповідно до умов якого за завданням Підрядника Субпідрядник бере на себе зобов`язання виконати відповідно до проектної документації та Додатку №1 до цього договору, зі своїх матеріалів та/або матеріалів Підрядника (у випадках, передбачених п. 2.5 цього договору), своїми власними силами та/або із залученням третіх осіб окремі види будівельних робіт (надалі - Роботи) на об`єкті Підрядника "Будівництво "Культурно-оздоровчого комплексу з аквапарком, торгово-офісними приміщеннями, закладами громадського харчування, паркінгом, зоною відпочинку та стоянкою човнів м. Київ, Дарницький район, Дніпровська набережна, 10, 14" (надалі - Об`єкт).

01.10.2018 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір підряду №06-10/18 на виконання будівельних робіт на об`єкті: "Будівництво житлового будинку №30 з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом №43а за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, у Дніпровському районі", відповідно до умов якого за завданням Підрядника Субпідрядник бере на себе зобов`язання виконати відповідно до проектної документації та Додатку №1 до цього договору, зі своїх матеріалів та/або матеріалів Підрядника (у випадках, передбачених п. 2.5 цього договору), своїми власними силами та/або із залученням третіх осіб будівельно-монтажні роботи, а саме роботи по влаштуванню стяжок підлоги (надалі - Роботи) на об`єкті Підрядника "Будівництво житлового будинку №30 з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом №43а за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, у Дніпровському районі" (надалі - Об`єкт).

01.10.2018 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Генпідрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Підрядник) укладено договір підряду №09-10/18, відповідно до умов якого Генпідрядник передає, а Підрядник приймає на себе виконання комплексу будівельних робіт по оздобленню фасаду на об`єкті: "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями (Проектний буд. №6, №7, №8, №9) по вул. Олександрівській, 1 в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області" згідно робочої документації.

01.10.2018 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір підряду №03-10/18 на виконання будівельних робіт на об`єкті: "Будівництво житлового будинку №30 з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом №43а за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, у Дніпровському районі", відповідно до умов якого за завданням Підрядника Субпідрядник бере на себе зобов`язання виконати відповідно до проектної документації та Додатку №1 до цього договору, зі своїх матеріалів та/або матеріалів Підрядника (у випадках, передбачених п. 2.5 цього договору), своїми власними силами та/або із залученням третіх осіб будівельно-монтажні роботи, а саме комплекс робіт з улаштування фасадів (надалі - Роботи) на об`єкті Підрядника "Будівництво житлового будинку №30 з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом №43а за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, у Дніпровському районі" (надалі - Об`єкт).

01.10.2018 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір підряду №04-10/18 на виконання будівельних робіт на об`єкті: "Будівництво житлового будинку №30 з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом №43а за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, у Дніпровському районі", відповідно до умов якого за завданням Підрядника Субпідрядник бере на себе зобов`язання виконати відповідно до проектної документації та Додатку №1 до цього договору, зі своїх матеріалів та/або матеріалів Підрядника (у випадках, передбачених п. 2.5 цього договору), своїми власними силами та/або із залученням третіх осіб окремі види будівельних робіт (надалі - Роботи) на об`єкті Підрядника "Будівництво житлового будинку №30 з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом №43а за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, у Дніпровському районі" (надалі - Об`єкт).

01.10.2018 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Генеральний підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Підрядник) укладено договір підряду №01/10/18, відповідно до умов якого Генеральний підрядник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку, виконати комплекс робіт по етапам (видам робіт), по будівництву об`єкту: "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями (Проектний буд. №6, №7, №8, №9, №10) по вул. Олександрівській, 1 та по вул. Олександрівській, 2 (Проектний буд. №11) в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області" згідно виданої Генеральним підрядником проектної документації, об`єктних та локальних кошторисів та додатків до договору і здати виконані будівельно-монтажні роботи Генеральному підряднику, а Генеральний підрядник зобов`язується прийняти результат виконаних робіт і оплатити їх згідно умов цього договору.

05.08.2019 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №05-08/19, відповідно до умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс будівельних робіт житлової секції 103 об`єкту: "Будівництво торгово-розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатром та житловими будинками з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: вул. Васильківська, 1 у Голосіївському районі м. Києва", які визначені додатковими угодами до даного договору і здати роботи Підряднику. Підрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Субпідрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

06.12.2019 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір підряду №06-12/19, відповідно до умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи по влаштуванню монолітного залізобетонного каркасу на об`єкті "Реконструкція складу готової продукції" (надалі - Об`єкт) у м. Березань Київської області, згідно договірної ціни (додаток №1), узгодженої сторонами, який є невід`ємною частиною даного договору.

20.09.2019 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №20-09/19, відповідно до умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс будівельних робіт житлової секції 00102 об`єкту: "Будівництво торгово-розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатром та житловими будинками з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: вул. Васильківська, 1 у Голосіївському районі м. Києва", які визначені додатковими угодами до даного договору і здати роботи Підряднику. Підрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Субпідрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

03.06.2019 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №03/06-19, відповідно до умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс робіт по влаштуванню цегляної кладки будівель ІІ черги будівництва об`єкту "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по пров. Новопечерський, 5 у Печерському районі м. Києва", згідно додатку №1 (договірна ціна) і здати роботи Підряднику. Підрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Субпідрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

04.01.2019 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Замовник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Виконавець) укладено договір підряду №10-10/19, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати послуги - виконати роботи по монтажу тимчасового паркану в межах вулиці Редьчинської на об`єкті: "Індивідуальна котедж на забудова і головний сервісний селекційно-технологічний центр по конярству та кінному спорту в урочищі "Оболонь" по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі м. Києва", а Замовник прийняти і оплатити такі послуги.

24.05.2019 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №24/05-19, відповідно до умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс окремих видів робіт на об`єкті "Будівництво житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями на вул. Миколи Кибальчича, 2 у Дніпровському районі міста Києва. Житловий будинок №2 із вбудовано-прибудованим дитячим дошкільним закладом" згідно додатку №1 (договірна ціна) і здати роботи Підряднику. Підрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Субпідрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

08.08.2019 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №08-08/19, відповідно до умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті: "Будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25-А у Шевченківському районі м. Києва" згідно додатку №1 (договірна ціна) і здати роботи Підряднику. Підрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Субпідрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

04.11.2020 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Генпідрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Підрядник) укладено договір підряду №04-11/20, відповідно до умов якого Генпідрядник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс будівельних робіт на об`єкті: "Громадсько-житловий комплекс з нежитловими приміщеннями та об`єктами спеціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м.Києва" і здати роботи Генпідряднику. У свою чергу Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

09.08.2019 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Генпідрядник) та ТОВ "ВП "Центробуд" (Підрядник) укладено договір підряду №09-08/19, відповідно до умов якого Генпідрядник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс будівельних робіт на об`єкті: "Реконструкція цілісного майнового комплексу ПАТ "Фармак" на вул. Фрунзе (нині Кирилівська), 74 у Подільському районі м.Києва (І черга будівництва)" і здати роботи Генпідряднику. У свою чергу Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ВП "Центробуд" було виконано на користь позивача будівельні роботи, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт: від 31.10.2019 №1 на суму 91275,83 грн., у т.ч. ПДВ 15212,64 грн.; від 31.10.2019 №1 на суму 31273,61 грн., у т.ч. ПДВ 5212,27 грн.; від 31.10.2019 №3 на суму 189655,69 грн., у т.ч. ПДВ 31609,28 грн.; від 31.10.2019 №2 на суму 36720,12 грн., у т.ч. ПДВ 6120,02 грн.; від 31.10.2019 №4 на суму 191982,82 грн., у т.ч. ПДВ 31997,14 грн.; від 31.10.2019 №5 на суму 59940,70 грн., у т.ч. ПДВ 9990,12 грн.; від 31.10.2019 №1 на суму 50692,24 грн., у т.ч. ПДВ 8448,71 грн.; від 31.10.2019 №2 на суму 96886,45 грн., у т.ч. ПДВ 16147,74 грн.; від 31.10.2019 №1 на суму 154297,87 грн., у т.ч. ПДВ 25716,31 грн.; від 31.10.2019 №1 на суму 139244,16 грн., у т.ч. ПДВ 23207,36 грн.; від 29.11.2019 №1 на суму 1508556,55 грн., у т.ч. ПДВ 251426,09 грн.; від 29.11.2019 №1 на суму 37200,00 грн., у т.ч. ПДВ 6200,00 грн.; від 29.11.2019 №2 на суму 115497,60 грн., у т.ч. ПДВ 19249,60 грн.; від 29.11.2019 №1 на суму 58839,60 грн., у т.ч. ПДВ 9806,60 грн.; від 29.11.2019 №1 на суму 1304578,08 грн., у т.ч. ПДВ 217429,68 грн.; від 29.11.2019 №3 на суму 43318,92 грн., у т.ч. ПДВ 7219,82 грн.; від 29.11.2019 №2 на суму 102753,07 грн., у т.ч. ПДВ 17125,51 грн.; від 29.11.2019 №1 на суму 53199,82 грн., у т.ч. ПДВ 8866,64 грн.; від 29.11.2019 №2 на суму 21703,80 грн., у т.ч. ПДВ 3617,30 грн.; від 29.11.2019 №3 на суму 10980,00 грн., у т.ч. ПДВ 1830,00 грн.; від 29.11.2019 №4 на суму 64082,94 грн., у т.ч. ПДВ 10680,49 грн.; від 31.12.2019 №1 на суму 377685,72 грн., у т.ч. ПДВ 62947,62 грн.; від 31.12.2019 №2 на суму 1062538,20 грн., у т.ч. ПДВ 177089,70 грн.; від 31.12.2019 №1 на суму 24508,80 грн., у т.ч. ПДВ 4084,80 грн.; від 31.12.2019 №1 на суму 102753,96 грн., у т.ч. ПДВ 17125,66 грн.; від 31.12.2019 №2 на суму 45160,22 грн., у т.ч. ПДВ 7526,70 грн.; від 31.12.2019 №3 на суму 11995,20 грн., у т.ч. ПДВ 1999,20 грн.; від 31.12.2019 №4 на суму 9771,60 грн., у т.ч. ПДВ 1628,60 грн.; від 31.12.2019 №5 на суму 111554,07 грн., у т.ч. ПДВ 18592,35 грн.; від 31.12.2019 №1 на суму 16616,40 грн., у т.ч. ПДВ 2769,40 грн.; від 31.12.2019 №2 на суму 51567,90 грн., у т.ч. ПДВ 8594,65 грн.; від 31.01.2020 №3 на суму 164213,74 грн., у т.ч. ПДВ 27368,96 грн.; від 31.01.2020 №4 на суму 9408,00 грн., у т.ч. ПДВ 1568,00 грн.; від 31.01.2020 №2 на суму 286424,28 грн., у т.ч. ПДВ 47737,38 грн.; від 31.01.2020 №4 на суму 521160,00 грн., у т.ч. ПДВ 86860,00 грн.; від 31.01.2020 №6 на суму 135600,00 грн., у т.ч. ПДВ 22600,00 грн.; від 31.01.2020 №4 на суму 25908,00 грн., у т.ч. ПДВ 4318,00 грн.; від 31.01.2020 №5 на суму 7290,00 грн., у т.ч. ПДВ 1215,00 грн.; від 31.01.2020 №2 на суму 58521,36 грн., у т.ч. ПДВ 9753,56 грн.; від 31.01.2020 №3 на суму 13851,6 грн., у т.ч. ПДВ 2308,60 грн.; від 31.01.2020 №1 на суму 5700,00 грн., у т.ч. ПДВ 950,00 грн.; від 31.01.2020 №1 на суму 52923,60 грн., у т.ч. ПДВ 8820,60 грн.; від 31.01.2020 №1 на суму 130608,00 грн., у т.ч. ПДВ 21768,00 грн.; від 28.02.2020 №1 на суму 57230,72 грн., у т.ч. ПДВ 9538,45 грн.; від 28.02.2020 №2 на суму 53856,00 грн., у т.ч. ПДВ 8976,00 грн.; від 28.02.2020 №3 на суму 191678,40 грн., у т.ч. ПДВ 31946,40 грн.; від 28.02.2020 №4 на суму 182192,40 грн., у т.ч. ПДВ 30365,40 грн.; від 28.02.2020 №5 на суму 46512,00 грн., у т.ч. ПДВ 7752,00 грн.; від 28.02.2020 №3 на суму 140027,64 грн., у т.ч. ПДВ 23337,94 грн.; від 28.02.2020 №1 на суму 91308,66 грн., у т.ч. ПДВ 15218,11 грн.; від 28.02.2020 №2 на суму 102753,07 грн., у т.ч. ПДВ 17125,51 грн.; від 28.02.2020 №1 на суму 263751,52 грн., у т.ч. ПДВ 43958,59 грн.; від 28.02.2020 №2 на суму 28275,00 грн., у т.ч. ПДВ 4712,50 грн.; від 28.02.2020 №1 на суму 127399,83 грн., у т.ч. ПДВ 21233,31 грн.; від 28.02.2020 №2; від 28.02.2020 №3 на суму 84284,74 грн., у т.ч. ПДВ 14047,46 грн.; від 28.02.2020 №4 на суму 328097,36 грн., у т.ч. ПДВ 54682,89 грн.; від 28.02.2020 №5 на суму 80034,54 грн., у т.ч. ПДВ 13339,09 грн.; від 28.02.2020 №6 на суму 555914,15 грн., у т.ч. ПДВ 92652,36 грн.; від 28.02.2020 №7 на суму 733973,87 грн., у т.ч. ПДВ 122328,98 грн.; від 28.02.2020 №8 на суму 38906,95 грн., у т.ч. ПДВ 6484,49 грн.; від 31.03.2020 №4 на суму 290329,80 грн., у т.ч. ПДВ 48388,30 грн.; від 31.03.2020 №5 на суму 1544779,50 грн., у т.ч. ПДВ 257463,25 грн.; від 31.03.2020 №5 на суму 102866,62 грн., у т.ч. ПДВ 17144,44 грн.; від 31.03.2020 №6 на суму 371354,69 грн., у т.ч. ПДВ 61892,45 грн.; від 31.03.2020 №7 на суму 18157,78 грн., у т.ч. ПДВ 3026,30 грн.; від 31.03.2020 №1 на суму 25287,60 грн., у т.ч. ПДВ 4214,60 грн.; від 31.03.2020 №2 на суму 54843,60 грн., у т.ч. ПДВ 9140,60 грн.; від 31.03.2020 №1 на суму 116886,77 грн., у т.ч. ПДВ 19481,13 грн.; від 31.03.2020 №1 на суму 78006,00 грн., у т.ч. ПДВ 13001,00 грн.; від 31.12.2020 №1 на суму 1566843,84 грн., у т.ч. ПДВ 261140,64 грн.; від 31.12.2020 №2 на суму 1632726,14 грн., у т.ч. ПДВ 272121,02 грн.; від 31.12.2020 №1 на суму 15676,80 грн., у т.ч. ПДВ 2612,80 грн.; від 29.01.2021 №1 на суму 673181,88 грн., у т.ч. ПДВ 112196,98 грн.; від 29.01.2021 №1 на суму 305750,83 грн., у т.ч. ПДВ 50958,47 грн.; від 29.01.2021 №1 на суму 514492,32 грн., у т.ч. ПДВ 85748,72 грн.

Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався ТОВ "ВП "Центробуд" за виконанні роботи, про що свідчать платіжні доручення: від 08.12.2020 №2541 на суму 200000,00 грн.; від 08.12.2020 №2540 на суму 265000,00 грн.; від 11.12.2020 №2629 на суму 12000,00 грн.; від 08.12.2020 №2539 на суму 535000,00 грн.; від 15.12.2020 №2652 на суму 10000,00 грн.; від 15.12.2020 №2658 на суму 105000,00 грн.; від 16.12.2020 №2677 на суму 600000,00 грн.; від 16.12.2020 №2676 на суму 298000,00 грн.; від 18.12.2020 №2700 на суму 352000,00 грн.; від 16.12.2020 №2675 на суму 602000,00 грн.; від 18.12.2020 №2702 на суму 800000,00 грн.; від 28.12.2020 №2701 на суму 348000,00 грн.; від 22.12.2020 №2729 на суму 12000,00 грн.; від 21.12.2020 №2709 на суму 21000,00 грн.; від 24.12.2020 №2778 на суму 120000,00 грн.; від 29.12.2020 №2817 на суму 210000,00 грн.; від 30.12.2020 №2831 на суму 20000,00 грн.; від 29.12.2020 №2816 на суму 235000,00 грн.; від 04.01.2021 №5 на суму 120000,00 грн.; від 11.01.2021 №12 на суму 100000,00 грн.; від 11.01.2021 №14 на суму 120000,00 грн.; від 11.01.2021 №13 на суму 180000,00 грн.; від 14.01.2021 №65 на суму 5000,00 грн.; від 13.01.2021 №35 на суму 35000,00 грн.; від 19.01.2021 №95 на суму 5000,00 грн.; від 21.01.2021 №121 на суму 115000,00 грн.; від 20.01.2021 №115 на суму 1175000,00 грн.; від 20.01.2021 №102 на суму 31000,00 грн.; від 20.01.2021 №114 на суму 700000,00 грн.; від 20.01.2021 №116 на суму 1125000,00 грн.; від 26.01.2021 №174 на суму 250000,00 грн.; від 26.01.2021 №175 на суму 150000,00 грн.; від 28.01.2021 №207 на суму 73000,00 грн.; від 02.10.2019 №884 на суму 27000,00 грн.; від 01.10.2019 №864 на суму 780,00 грн.; від 03.10.2019 №895 на суму 99000,00 грн.; від 03.10.2019 №894 на суму 99000,00 грн.; від 03.10.2019 №893 на суму 198000,00 грн.; від 07.10.2019 №923 на суму 4400,00 грн.; від 07.10.2019 №920 на суму 90000,00 грн.; від 07.10.2019 №909 на суму 500,00 грн.; від 07.10.2019 №921 на суму 90000,00 грн.; від 07.10.2019 №908 на суму 25500,00 грн.; від 07.10.2019 №922 на суму 90000,00 грн.; від 07.10.2019 №907 на суму 5500,00 грн.; від 08.10.2019 №932 на суму 33000,00 грн.; від 08.10.2019 №947 на суму 259250,00 грн.; від 08.10.2019 №933 на суму 33000,00 грн.; від 08.10.2019 №948 на суму 259250,00 грн.; від 09.10.2019 №934 на суму 34000,00 грн.; від 08.10.2019 №949 на суму 67100,00 грн.; від 08.10.2019 №935 на суму 26000,00 грн.; від 08.10.2019 №950 на суму 28200,00 грн.; від 08.10.2019 №936 на суму 60000,00 грн.; від 08.10.2019 №951 на суму 36700,00 грн.; від 08.10.2019 №945 на суму 259250,00 грн.; від 08.10.2019 №652 на суму 14700,00 грн.; від 08.10.2019 №946 на суму 259250,00 грн.; від 08.10.2019 №953 на суму 116300,00 грн.; від 10.10.2019 №976 на суму 2070,00 грн.; від 10.10.2019 №984 на суму 150000,00 грн.; від 10.10.2019 №976 на суму 2070,00 грн.; від 10.10.2019 №978 на суму 1420,00 грн.; від 10.10.2019 №977 на суму 2840,00 грн.; від 11.10.2019 №1000 на суму 3270,00 грн.; від 11.10.2019 №1001 на суму 2420,00 грн.; від 11.10.2019 №1002 на суму 720,00 грн.; від 16.10.2019 №1017 на суму 31000,00 грн.; від 15.10.2019 №1012 на суму 300000,00 грн.; від 17.10.2019 №1025 на суму 4650,00 грн.; від 16.10.2019 №1016 на суму 70000,00 грн.; від 18.10.2019 №1059 на суму 46032,00 грн.; від 18.10.2019 №1055 на суму 211433,00 грн.; від 18.10.2019 №1057 на суму 217200,00 грн.; від 18.10.2019 №1053 на суму 39130,00 грн.; від 18.10.2019 №1058 на суму 105056,00 грн.; від 18.10.2019 №1054 на суму 39130,00 грн.; від 21.10.2019 №1066 на суму 10000,00 грн.; від 18.10.2019 №1056 на суму 254173,00 грн.; від 23.10.2019 №1096 на суму 9677,00 грн.; від 22.10.2019 №1081 на суму 11900,00 грн.; від 23.10.2019 №1095 на суму 120363,00 грн.; від 22.10.2019 №1080 на суму 4350,00 грн.; від 23.10.2019 №1097 на суму 7360,00 грн.; від 22.10.2019 №1086 на суму 70000,00 грн.; від 25.10.2019 №1125 на суму 2620,00 грн.; від 25.10.2019 №1124 на суму 1730,00 грн.; від 29.10.2019 №1160 на суму 121735,00 грн.; від 28.10.2019 №1144 на суму 10110,00 грн.; від 29.10.2019 №1162 на суму 900,00 грн.; від 29.10.2019 №1159 на суму 121735,00 грн.; від 31.10.2019 №1192 на суму 12000,00 грн.; від 30.10.2019 №1177 на суму 86116,00 грн.; від 31.10.2019 №1193 на суму 3000,00 грн.; від 30.10.2019 №1178 на суму 43058,00 грн.; від 01.11.2019 №1201 на суму 49800,00 грн.; від 01.11.2019 №1200 на суму 50200,00 грн.; від 06.11.2019 №1233 на суму 7900,00 грн.; від 04.11.2019 №1208 на суму 108000,00 грн.; від 06.11.2019 №1232 на суму 5340,00 грн.; від 04.11.2019 №1207 на суму 219000,00 грн.; від 06.11.2019 №1234 на суму 5580,00 грн.; від 04.11.2019 №1210 на суму 21000,00 грн.; від 08.11.2019 №1240 на суму 8000,00 грн.; від 07.11.2019 №1237 на суму 24000,00 грн.; від 15.11.2019 №1302 на суму 3000,00 грн.; від 12.11.2019 №1259 на суму 70700,00 грн.; від 18.11.2019 №1306 на суму 15000,00 грн.; від 12.11.2019 №1260 на суму 70000,00 грн.; від 19.11.2019 №1311 на суму 5100,00 грн.; від 12.11.2019 №1262 на суму 141000,00 грн.; від 21.11.2019 №1324 на суму 73400,00 грн.; від 15.11.2019 №1288 на суму 35000,00 грн.; від 25.11.2019 №1377 на суму 1720,00 грн.; від 22.11.2019 №1352 на суму 254000,00 грн.; від 25.11.2019 №1376 на суму 8620,00 грн.; від 22.11.2019 №1351 на суму 105150,00 грн.; від 25.11.2019 №1375 на суму 1500,00 грн.; від 22.11.2019 №1350 на суму 130600,00 грн.; від 26.11.2019 №1379 на суму 27100,00 грн.; від 25.11.2019 №1367 на суму 45000,00 грн.; від 26.11.2019 №1381 на суму 27000,00 грн.; від 26.11.2019 №1388 на суму 16000,00 грн.; від 29.11.2019 №1414 на суму 110000,00 грн.; від 26.11.2019 №1380 на суму 27200,00 грн.; від 28.11.2019 №1405 на суму 131000,00 грн.; від 28.11.2019 №1399 на суму 48000,00 грн.; від 05.12.2019 №1437 на суму 354865,00 грн.; від 04.12.2019 №1430 на суму 2860,00 грн.; від 05.12.2019 №1438 на суму 175135,00 грн.; від 04.12.2019 №1431 на суму 2150,00 грн.; від 06.12.2019 №1485 на суму 32500,00 грн.; від 04.12.2019 №1432 на суму 2990,00 грн.; від 09.12.2019 №1501 на суму 16940,00 грн.; від 09.12.2019 №1497 на суму 5680,00 грн.; від 10.12.2019 №1526 на суму 40000,00 грн.; від 10.12.2019 №1535 на суму 75000,00 грн.; від 10.12.2019 №1527 на суму 30000,00 грн.; від 10.12.2019 №1534 на суму 70000,00 грн.; від 10.12.2019 №1528 на суму 60000,00 грн.; від 10.12.2019 №1536 на суму 1320,00 грн.; від 11.12.2019 №1540 на суму 40000,00 грн.; від 10.12.2019 №1533 на суму 80000,00 грн.; від 11.12.2019 №1548 на суму 14140,00 грн.; від 11.12.2019 №1545 на суму 501400,00 грн.; від 11.12.2019 №1551 на суму 50000,00 грн.; від 11.12.2019 №1542 на суму 43660,00 грн.; від 11.12.2019 №1549 на суму 4220,00 грн.; від 11.12.2019 №1541 на суму 39000,00 грн.; від 12.12.2019 №1565 на суму 6000,00 грн.; від 11.12.2019 №1546 на суму 500000,00 грн.; від 12.12.2019 №1567 на суму 6600,00 грн.; від 12.12.2019 №1566 на суму 5000,00 грн.; від 12.12.2019 №1581 на суму 249000,00 грн.; від 13.12.2019 №1580 на суму 251000,00 грн.; від 17.12.2019 №1608 на суму 50000,00 грн.; від 16.12.2019 №1601 на суму 3000,00 грн.; від 18.12.2019 №1617 на суму 13000,00 грн.; від 19.12.2019 №1626 на суму 1270,00 грн.; від 19.12.2019 №1625 на суму 1995,00 грн.; від 19.12.2019 №1641 на суму 32550,00 грн.; від 19.12.2019 №1624 на суму 5815,00 грн.; від 19.12.2019 №1640 на суму 31200,00 грн.; від 20.12.2019 №1664 на суму 109140,00 грн.; від 20.12.2019 №1668 на суму 85394,00 грн.; від 20.12.2019 №1663 на суму 383559,00 грн.; від 20.12.2019 №1667 на суму 200000,00 грн.; від 20.12.2019 №1669 на суму 100000,00 грн.; від 20.12.2019 №1666 на суму 113226,00 грн.; від 23.12.2019 №1681 на суму 101000,00 грн.; від 20.12.2019 №1665 на суму 311452,00 грн.; від 26.12.2019 №1711 на суму 219170,00 грн.; від 23.12.2019 №1682 на суму 99000,00 грн.; від 27.12.2019 №1732 на суму 200000,00 грн.; від 27.12.2019 №1724 на суму 300000,00 грн.; від 27.12.2019 №1731 на суму 429866,00 грн.; від 10.12.2019 №544 на суму 20000,00 грн.; від 03.01.2020 №44 на суму 3000,00 грн.; від 03.01.2020 №1 на суму 100000,00 грн.; від 09.01.2020 №7 на суму 18600,00 грн.; від 11.01.2020 №16 на суму 1930,00 грн.; від 11.01.2020 №14 на суму 4040,00 грн.; від 11.01.2020 №15 на суму 11000,00 грн.; від 13.01.2022 №32 на суму 392307,00 грн.; від 14.01.2020 №42 на суму 230000,00 грн.; від 14.01.2020 №41 на суму 228000,00 грн.; від 16.01.2020 №66 на суму 3310,00 грн.; від 16.01.2020 №67 на суму 1380,00 грн.; від 20.01.2020 №11 на суму 42000,00 грн.; від 20.01.2020 №12 на суму 42620,00 грн.; від 23.01.2020 №121 на суму 70000,00 грн.; від 27.01.2020 №156 на суму 725800,00 грн.; від 27.01.2020 №157 на суму 94200,00 грн.; від 29.01.2020 №178 на суму 3200,00 грн.; від 29.01.2020 №177 на суму 129000,00 грн.; від 29.01.2020 №176 на суму 131000,00 грн.; від 31.01.2020 №213 на суму 1300,00 грн.; від 30.01.2020 №209 на суму 5000,00 грн.; від 03.02.2020 №216 на суму 48000,00 грн.; від 03.02.2020 №214 на суму 265500,00 грн.; від 03.02.2020 №215 на суму 47500,00 грн.; від 05.02.2020 №240 на суму 52340,00 грн.; від 06.02.2020 №244 на суму 5800,00 грн.; від 06.02.2020 №267 на суму 3030,00 грн.; від 06.02.2020 №266 на суму 4230,00 грн.; від 06.02.2020 №283 на суму 3945,14 грн.; від 06.02.2020 №265 на суму 10250,00 грн.; від 06.02.2020 №286 на суму 280000,00 грн.; від 07.02.2020 №306 на суму 47300,00 грн.; від 06.02.2020 №264 на суму 129640,00 грн.; від 07.02.2020 №305 на суму 47000,00 грн.; від 11.02.2020 №347 на суму 5800,00 грн.; від 11.02.2020 №336 на суму 13610,00 грн.; від 11.02.2020 №339 на суму 200000,00 грн.; від 12.02.2020 №353 на суму 150000,00 грн.; від 11.02.2020 №335 на суму 19740,00 грн.; від 12.02.2020 №355 на суму 308750,00 грн.; від 12.02.2020 №354 на суму 307000,00 грн.; від 13.02.2020 №371 на суму 126000,00 грн.; від 13.02.2020 №375 на суму 108000,00 грн.; від 18.02.2020 №413 на суму 20000,00 грн.; від 13.02.2020 №372 на суму 124000,00 грн.; від 19.02.2020 №428 на суму 50000,00 грн.; від 18.02.2020 №401 на суму 700,00 грн.; від 21.02.2020 №441 на суму 150000,00 грн.; від 19.02.2020 №427 на суму 27700,00 грн.; від 28.02.2020 №490 на суму 5100,00 грн.; від 21.02.2020 №440 на суму 540000,00 грн.; від 28.02.2020 №491 на суму 1400,00 грн.; від 02.03.2020 №504 на суму 9900,00 грн.; від 02.03.2020 №502 на суму 70000,00 грн.; від 02.03.2020 №505 на суму 2300,00 грн.; від 04.03.2020 №535 на суму 96800,00 грн.; від 04.03.2020 №534 на суму 97000,00 грн.; від 04.03.2020 №533 на суму 98200,00 грн.; від 04.03.2020 №517 на суму 100000,00 грн.; від 05.03.2020 №556 на суму 5740,00 грн.; від 05.03.2020 №550 на суму 100000,00 грн.; від 11.03.2020 №584 на суму 50000,00 грн.; від 11.03.2022 №581 на суму 4100,00 грн.; від 12.03.2020 №603 на суму 200000,00 грн.; від 13.03.2020 №623 на суму 6300,00 грн.; від 13.03.2020 №612 на суму 130000,00 грн.; від 13.03.2020 №622 на суму 5200,00 грн.; від 13.03.2020 №614 на суму 119000,00 грн.; від 13.03.2020 №613 на суму 120000,00 грн.; від 13.03.2020 №610 на суму 15500,00 грн.; від 13.03.2020 №605 на суму 218600,00 грн.; від 17.03.2020 №661 на суму 2200,00 грн.; від 18.03.2020 №678 на суму 150000,00 грн.; від 18.03.2020 №690 на суму 509000,00 грн.; від 19.03.2020 №693 на суму 8305,00 грн.; від 19.03.2020 №696 на суму 21840,00 грн.; від 19.03.2020 №694 на суму 6520,00 грн.; від 24.03.2020 №755 на суму 300000,00 грн.; від 24.03.2020 №754 на суму 200000,00 грн.; від 25.03.2020 №763 на суму 200000,00 грн.; від 25.03.2020 №761 на суму 500000,00 грн.; від 25.03.2020 №764 на суму 300000,00 грн.; від 25.03.2020 №762 на суму 150000,00 грн.; від 04.11.2020 №2185 на суму 25000,00 грн.; від 04.11.2020 №2178 на суму 104800,00 грн.; від 04.11.2020 №2177 на суму 400000,00 грн.; від 09.11.2020 №2217 на суму 140000,00 грн.; від 11.11.2020 №2259 на суму 300000,00 грн.; від 10.11.2020 №2253 на суму 60000,00 грн.; від 11.11.2020 №2260 на суму 200000,00 грн.; від 11.11.2020 №2258 на суму 500000,00 грн.; від 16.11.2020 №2344 на суму 5500,00 грн.; від 18.11.2020 №2383 на суму 300000,00 грн.; від 19.11.2020 №2390 на суму 320000,00 грн.; від 18.11.2020 №2382 на суму 200000,00 грн.; від 20.11.2020 №2426 на суму 154400,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "ВП "Центробуд" було виписано позивачу податкові накладні: від 20.01.2021 №9 на суму 31000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5166,67 грн.; від 21.01.2021 №12 на суму 115000,00 грн., у т.ч. ПДВ 19166,67 грн.; від 26.01.2021 №14 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; від 20.01.2021 №10 на суму 700000,00 грн., у т.ч. 116666,67 грн.; від 26.01.2021 №13 на суму 250000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41666,67 грн.; від28.01.2021 №15 на суму 73000,00 грн., у т.ч. ПДВ12166,67 грн.; від 20.01.2021 №11 на суму 1125000,00 грн., у т.ч. ПДВ 187500,00 грн.; від 20.01.2021 №8 на суму 1175000,00 грн., у т.ч. ПДВ195833,33 грн.; від 19.01.2021 №7 на суму 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.; від 13.01.2021 №5 на суму 35000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.; від 11.01.2021 №4 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; від 11.01.2021 №2 на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн.; від 04.01.2021 №1 на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн.; від 14.01.2021 №6 на суму 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.; від 11.01.2021 №3 на суму 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30000,00 грн.; від 08.12.2020 №3 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 08.12.2020 №2 на суму 265000,00 грн., у т.ч. ПДВ 44166,67 грн.; від 11.12.2020 №5 на суму 12000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2000,00 грн.; від 08.12.2020 №4 на суму 535000,00 грн., у т.ч. ПДВ 89166,67 грн.; від 15.12.2020 №7 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 15.12.2020 №6 на суму 105000,00 грн., у т.ч. ПДВ 17500,00 грн.; від 16.12.2020 №9 на суму 600000,00 грн., у т.ч. ПДВ 100000,00 грн.; від 16.12.2020 №8 на суму 298000,00 грн., у т.ч. ПДВ 49666,67 грн.; від 18.12.2020 №11 на суму 352000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58666,67 грн.; від 16.12.2020 №10 на суму 602000,00 грн., у т.ч. ПДВ 100333,33 грн.; від 18.12.2020 №12 на суму 800000,00 грн., у т.ч. ПДВ 133333,33 грн.; від 18.12.2020 №13 на суму 348000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58000,00 грн.; від 22.12.2020 №15 на суму 12000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2000,00 грн.; від 21.12.2020 №14 на суму 21000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3500,00 грн.; від 24.12.2020 №16 на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн.; від 29.12.2020 №22 на суму 210000,00 грн., у т.ч. ПДВ 35000,00 грн.; від 30.12.2020 №24 на суму 20000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; від 29.12.2020 №23 на суму 235000,00 грн., у т.ч. ПДВ 39166,67 грн.; від 04.11.2020 №3 на суму 25000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4166,67 грн.; від 04.11.2020 №4 на суму 104800,00 грн., у т.ч. ПДВ 17466,67 грн.; від 04.11.2020 №2 на суму 400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 66666,67 грн.; від 09.11.2020 №5 на суму 140000,00 грн., у т.ч. ПДВ 23333,33 грн.; від 11.11.2020 №10 на суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 50000,00 грн.; від 10.11.2020 №7 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн.; від 11.11.2020 №9 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 11.11.2020 №8 на суму 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 16.11.2020 №11 на суму 5500,00 грн., у т.ч. ПДВ 916,67 грн.; від 18.11.2020 №12 на суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 50000,00 грн.; від 19.11.2020 №15 на суму 320000,00 грн., у т.ч. ПДВ 53333,33 грн.; від 18.11.2020 №13 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 20.11.2020 №16 на суму 154400,00 грн., у т.ч. ПДВ 25733,33 грн.; від 02.03.2020 №1 на суму 9900,00 грн., у т.ч. ПДВ 1650,00 грн.; від 02.03.2020 №3 на суму 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11666,67 грн.; від 02.03.2020 №4 на суму 2300,00 грн., у т.ч. ПДВ 383,33 грн.; від 04.03.2020 №8 на суму 96800,00 грн., у т.ч. ПДВ 16133,33 грн.; від 04.03.2020 №7 на суму 97000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16166,67 грн.; від 04.03.2020 №5 на суму 98200,00 грн., у т.ч. ПДВ 16366,67 грн.; від 04.03.2020 №6 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; від 05.03.2020 №10 на суму 5740,00 грн., у т.ч. ПДВ 956,67 грн.; від 05.03.2020 №9 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; від 11.03.2020 №12 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; від 11.03.2022 №13 на суму 4100,00 грн., у т.ч. ПДВ 683,33 грн.; від 13.03.2020 №18 на суму 6300,00 грн., у т.ч. ПДВ 1050,00 грн.; від 13.03.2020 №15 на суму 130000,00 грн., у т.ч. ПДВ 21666,67 грн.; від 13.03.2020 №14 на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.; від 13.03.2020 №17 на суму 119000,00 грн., у т.ч. ПДВ 19833,33 грн.; від 13.03.2020 №16 на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн.; від 17.03.2020 №19 на суму 2200,00 грн., у т.ч. ПДВ 366,67 грн.; від 19.03.2020 №22 на суму 8305,00 грн., у т.ч. ПДВ 1384,17 грн.; від 19.03.2020 №23 на суму 21840,00 грн., у т.ч. ПДВ 3640,00 грн.; від 19.03.2020 №24 на суму 6520,00 грн., у т.ч. ПДВ 1086,67 грн.; від 03.02.2020 №1 на суму 48000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8000,00 грн.; від 03.02.2020 №3 на суму 265500,00 грн., у т.ч. ПДВ 44250,00 грн.; від 03.02.2020 №2 на суму 47500,00 грн., у т.ч. ПДВ 7916,67 грн.; від 05.02.2020 №4 на суму 52340,00 грн., у т.ч. ПДВ 8723,33 грн.; від 06.02.2020 №9 на суму 5800,00 грн., у т.ч. ПДВ 966,67 грн.; від 06.02.2020 №10 на суму 3030,00 грн., у т.ч. ПДВ 505,00 грн.; від 06.02.2020 №8 на суму 4230,00 грн., у т.ч. ПДВ 705,00 грн.; від 06.02.2020 №5 на суму 10250,00 грн., у т.ч. ПДВ 1708,33 грн.; від 06.02.2020 №7 на суму 280000,00 грн., у т.ч. ПДВ 46666,67 грн.; від 06.02.2020 №6 на суму 129640,00 грн., у т.ч. ПДВ 21606,67 грн.; від 07.02.2020 №12 на суму 47300,00 грн., у т.ч. ПДВ 7883,33 грн.; від 07.02.2020 №11 на суму 47000,00 грн., у т.ч. ПДВ 7833,33 грн.; від 11.02.2020 №14 на суму 5800,00 грн., у т.ч. ПДВ 966,67 грн.; від 11.02.2020 №13 на суму 13610,00 грн., у т.ч. ПДВ 2268,33 грн.; від 11.02.2020 №16 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 11.02.2020 №15 на суму 19740,00 грн., у т.ч. ПДВ 3290,00 грн.; від 12.02.2020 №17 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; від 12.02.2020 №18 на суму 308750,00 грн., у т.ч. ПДВ 51458,33 грн.; від 12.02.2020 №19 на суму 307000,00 грн., у т.ч. ПДВ 51166,67 грн.; від 13.02.2020 №22 на суму 126000,00 грн., у т.ч. ПДВ 21000,00 грн.; від 13.02.2020 №21 на суму 108000,00 грн., у т.ч. ПДВ 18000,00 грн.; від 13.02.2020 №23 на суму 124000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20666,67 грн.; від 18.02.2020 №25 на суму 20000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; від 18.02.2020 №24 на суму 700,00 грн., у т.ч. ПДВ 116,67 грн.; від 19.02.2020 №26 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; від 19.02.2020 №27 на суму 27700,00 грн., у т.ч. ПДВ 4616,67 грн.; від 21.02.2020 №29 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; від 21.02.2020 №28 на суму 540000,00 грн., у т.ч. ПДВ 90000,00 грн.; від 28.02.2020 №30 на суму 5100,00 грн., у т.ч. ПДВ 850,00 грн.; від 28.02.2020 №47 на суму 1400,00 грн., у т.ч. ПДВ 233,33 грн.; від 28.02.2020 №40 на суму 733973,90 грн., у т.ч. ПДВ 122329,00 грн.; від 28.02.2020 №39 на суму 555914,20 грн., у т.ч. ПДВ 92652,36 грн.; від 28.02.2020 №37 на суму 328097,40 грн., у т.ч. ПДВ 54682,89 грн.; від 28.02.2020 №33 на суму 163751,50 грн., у т.ч. ПДВ 43958,59 грн.; від 28.02.2020 №50 на суму 191678,40 грн., у т.ч. ПДВ 31946,40 грн.; від 28.02.2020 №49 на суму 182192,40 грн., у т.ч. ПДВ 30365,40 грн.; від 28.02.2020 №32 на суму 102753,10 грн., у т.ч. ПДВ 17125,51 грн.; від 28.02.2020 №31 на суму 91308,66 грн., у т.ч. ПДВ 15218,11 грн.; від 28.02.2020 №36 на суму 84284,74 грн., у т.ч. ПДВ 14047,46 грн.; від 28.02.2020 №38 на суму 80034,54 грн., у т.ч. ПДВ 13339,09 грн.; від 28.02.2020 №46 на суму 57230,72 грн., у т.ч. ПДВ 9538,45 грн.; від 28.02.2020 №35 на суму 55315,55 грн., у т.ч. ПДВ 9219,26 грн.; від 28.02.2020 №48 на суму 53856,00 грн., у т.ч. ПДВ 8976,00 грн.; від 28.02.2020 №51 на суму 46512,00 грн., у т.ч. ПДВ 7752,00 грн.; від 28.02.2020 №41 на суму 38906,95 грн., у т.ч. ПДВ 6484,49 грн.; від 28.02.2020 №42 на суму 28275,00 грн., у т.ч. ПДВ 4712,50 грн.; від 28.02.2020 №34 на суму 7999,82 грн., у т.ч. ПДВ 1333,30 грн.; від 03.01.2020 №1 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; від 09.01.2020 №2 на суму 18600,00 грн., у т.ч. ПДВ 3100,00 грн.; від 11.01.2020 №4 на суму 1930,00 грн., у т.ч. ПДВ 321,67 грн.; від 11.01.2020 №6 на суму 4040,00 грн., у т.ч. ПДВ 673,33 грн.; від 11.01.2020 №5 на суму 11000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1833,33 грн.; від 13.01.2022 №7 на суму 392307,00 грн., у т.ч. ПДВ 65384,50 грн.; від 14.01.2020 №8 на суму 230000,00 грн., у т.ч. ПДВ 38333,33 грн.; від 14.01.2020 №9 на суму 228000,00 грн., у т.ч. ПДВ 38000,00 грн.; від 16.01.2020 №11 на суму 3310,00 грн., у т.ч. ПДВ 551,67 грн.; від 16.01.2020 №10 на суму 1380,00 грн., у т.ч. ПДВ 230,00 грн.; від 20.01.2020 №13 на суму 42000,00 грн., у т.ч. ПДВ 7000,00 грн.; від 20.01.2020 №12 на суму 42620,00 грн., у т.ч. ПДВ 7103,33 грн.; від 23.01.2020 №14 на суму 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11666,67 грн.; від 27.01.2020 №16 на суму 725800,00 грн., у т.ч. ПДВ 120966,67 грн.; від 27.01.2020 №15 на суму 94200,00 грн., у т.ч. ПДВ 15700,00 грн.; від 29.01.2020 №19 на суму 3200,00 грн., у т.ч. ПДВ 533,33 грн.; від 29.01.2020 №21 на суму 129000,00 грн., у т.ч. ПДВ 21500,00 грн.; від 29.01.2020 №20 на суму 131000,00 грн., у т.ч. ПДВ 21833,33 грн.; від 30.01.2020 №24 на суму 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.; від 30.01.2020 №23 на суму 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ 500,00 грн.; від 31.01.2020 №26 на суму 1300,00 грн., у т.ч. ПДВ 216,67 грн.; від 04.12.2019 №2 на суму 2860,00 грн., у т.ч. ПДВ 476,67 грн.; від 04.12.2019 №1 на суму 2150,00 грн., у т.ч. 358,33 грн.; від 04.12.2019 №3 на суму 2990,00 грн., у т.ч. ПДВ 498,33 грн.; від 04.12.2019 №4 на суму 175135,00 грн., у т.ч. ПДВ 29189,17 грн.; від 05.12.2019 №5 на суму 354865,00 грн., у т.ч. ПДВ 59144,17 грн.; від 06.12.2019 №6 на суму 32500,00 грн., у т.ч. ПДВ 5416,67 грн.; від 09.12.2019 №9 на суму 16940,00 грн., у т.ч. ПДВ 2823,33 грн.; від 09.12.2019 №8 на суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн.; від 10.12.2019 №11 на суму 40000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; від 10.12.2019 №15 на суму 75000,00 грн., у т.ч. ПДВ 12500,00 грн.; від 10.12.2019 №16 на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; від 10.12.2019 №17 на суму 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11666,67 грн.; від 10.12.2019 №14 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн.; від 10.12.2019 №10 на суму 1320,00 грн., у т.ч. ПДВ 220,00 грн.; від 10.12.2019 №12 на суму 80000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13333,33 грн.; від 10.12.2019 №13 на суму 20000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; від 11.12.2019 №22 на суму 40000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; від 11.12.2019 №19 на суму 14140,00 грн., у т.ч. ПДВ 2356,67 грн.; від 11.12.2019 №26 на суму 501400,00 грн., у т.ч. ПДВ 83566,67 грн.; від 11.12.2019 №24 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; від 11.12.2019 №20 на суму 43660,00 грн., у т.ч. ПДВ 7276,67 грн.; від 11.12.2019 №21 на суму 4220,00 грн., у т.ч. ПДВ 703,33 грн.; від 11.12.2019 №18 на суму 39000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6500,00 грн.; від 11.12.2019 №23 на суму 500000,00 грн., у т.ч. ПДВ 83333,33 грн.; від 12.12.2019 №25 на суму 6000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.; від 12.12.2019 №27 на суму 6600,00 грн., у т.ч. ПДВ 1100,00 грн.; від 12.12.2019 №28 на суму 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.; від 12.12.2019 №29 на суму 249000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41500,00 грн.; від 13.12.2019 №30 на суму 251000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41833,33 грн.; від 16.12.2019 №31 на суму 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ 500,00 грн.; від 17.12.2019 №32 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; від 18.12.2019 №33 на суму 13000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2166,67 грн.; від 19.12.2019 №37 на суму 1270,00 грн., у т.ч. ПДВ 211,67 грн.; від 19.12.2019 №36 на суму 1995,00 грн., у т.ч. ПДВ 332,50 грн.; від 19.12.2019 №38 на суму 32550,00 грн., у т.ч. ПДВ 5425,00 грн.; від 19.12.2019 №34 на суму 5815,00 грн., у т.ч. ПДВ 969,17 грн.; від 19.12.2019 №35 на суму 31200,00 грн., у т.ч. ПДВ 5200,00 грн.; від 20.12.2019 №41 на суму 109140,00 грн., у т.ч. ПДВ 18190,00 грн.; від 20.12.2019 №44 на суму 85394,00 грн., у т.ч. ПДВ 14232,33 грн.; від 20.12.2019 №43 на суму 383559,00 грн., у т.ч. ПДВ 63926,50 грн.; від 20.12.2019 №42 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 20.12.2019 №40 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; від 20.12.2019 №45 на суму 113226,00 грн., у т.ч. ПДВ 18871,00 грн.; від 20.12.2019 №46 на суму 311452,00 грн., у т.ч. ПДВ 51908,67 грн.; від 23.12.2019 №49 на суму 101000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16833,33 грн.; від 23.12.2019 №47 на суму 99000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16500,00 грн.; від 26.12.2019 №50 на суму 219170,00 грн., у т.ч. ПДВ 36528,33 грн.; від 27.12.2019 №51 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 27.12.2019 №52 на суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 50000,00 грн.; від 27.12.2019 №53 на суму 429866,00 грн., у т.ч. ПДВ 71644,33 грн.; від 01.11.2019 №1 на суму 49800,00 грн., у т.ч. ПДВ 8300,00 грн.; від 01.11.2019 №2 на суму 50200,00 грн., у т.ч. ПДВ 8366,67 грн.; від 04.11.2019 №3 на суму 108000,00 грн., у т.ч. ПДВ 18000,00 грн.; від 04.11.2019 №5 на суму 219000,00 грн., у т.ч. ПДВ 36500,00 грн.; від 04.11.2019 №4 на суму 21000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3500,00 грн.; від 06.11.2019 №7 на суму 7900,00 грн., у т.ч. ПДВ 1316,67 грн.; від 06.11.2019 №6 на суму 5340,00 грн., у т.ч. ПДВ 890,00 грн.; від 06.11.2019 №10 на суму 5580,00 грн., у т.ч. ПДВ 930,00 грн.; від 07.11.2019 №11 на суму 24000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4000,00 грн.; від 08.11.2019 №12 на суму 8000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1333,33 грн.; від 12.11.2019 №13 на суму 70700,00 грн., у т.ч. ПДВ 11783,33 грн.; від 12.11.2019 №21 на суму 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11666,67 грн.; від 12.11.2019 №14 на суму 141000,00 грн., у т.ч. ПДВ 23500,00 грн.; від 15.11.2019 №15 на суму 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ 500,00 грн.; від 15.11.2019 №16 на суму 35000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн.; від 18.11.2019 №17 на суму 15000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; від 19.11.2019 №18 на суму 5100,00 грн., у т.ч. ПДВ 850,00 грн.; від 21.11.2019 №22 на суму 73400,00 грн., у т.ч. ПДВ 12233,33 грн.; від 22.11.2019 №23 на суму 254000,00 грн., у т.ч. ПДВ 42333,33 грн.; від 22.11.2019 №24 на суму 105150,00 грн., у т.ч. ПДВ 17525,00 грн.; від 22.11.2019 №25 на суму 130600,00 грн., у т.ч. ПДВ 21766,67 грн.; від 25.11.2019 №29 на суму 1720,00 грн., у т.ч. ПДВ 286,67 грн.; від 25.11.2019 №26 на суму 8620,00 грн., у т.ч. ПДВ 1436,67 грн.; від 25.11.2019 №28 на суму 1500,00 грн., у т.ч. ПДВ 250,00 грн.; від 25.11.2019 №277 на суму 45000,00 грн., у т.ч. ПДВ 7500,00 грн.; від 26.11.2019 №32 на суму 27000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4500,00 грн.; від 26.11.2019 №31 на суму 16000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2666,67 грн.; від 26.11.2019 №33 на суму 27200,00 грн., у т.ч. ПДВ 4533,33 грн.; від 26.11.2019 №30 на суму 27100,00 грн., у т.ч. ПДВ 4516,67 грн.; від 28.11.2019 №35 на суму 131000,00 грн., у т.ч. ПДВ 21833,33 грн.; від 28.11.2019 №34 на суму 48000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8000,00 грн.; від 29.11.2019 №36 на суму 110000,00 грн., у т.ч. ПДВ 18333,33 грн.; від 01.10.2019 №1 на суму 780,00 грн., у т.ч. ПДВ 130,00 грн.; від 02.10.2019 №2 на суму 27000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4500,00 грн.; від 03.10.2019 №3 на суму 99000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16500,00 грн.; від 03.10.2019 №5 на суму 99000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16500,00; від 03.10.2019 №4 на суму 198000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33000,00 грн.; від 07.10.2019 №9 на суму 4400,00 грн., у т.ч. ПДВ 733,33 грн.; від 07.10.2019 №12 на суму 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15000,00 грн.; від 07.10.2019 №11 на суму 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15000,00 грн.; від 07.10.2019 №8 на суму 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15000,00 грн.; від 07.10.2019 №13 на суму 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 83,33 грн.; від 07.10.2019 №10 на суму 25500,00 грн., у т.ч. ПДВ 4250,00 грн.; від 07.10.2019 №7 на суму 5500,00 грн., у т.ч. ПДВ 916,67 грн.; від 08.10.2019 №24 на суму 33000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5500,00 грн.; від 08.10.2019 №27 на суму 33000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5500,00 грн.; від 08.10.2019 №18 на суму 67100,00 грн., у т.ч. ПДВ 11183,33 грн.; від 08.10.2019 №20 на суму 26000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4333,33 грн.; від 08.10.2019 №23 на суму 28200,00 грн., у т.ч. ПДВ 4700,00 грн.; від 08.10.2019 №25 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн.; від 08.10.2019 №15 на суму 36700,00 грн., у т.ч. ПДВ 6116,67 грн.; від 08.10.2019 №28 на суму 14700,00 грн., у т.ч. ПДВ 2450,00 грн.; від 08.10.2019 №29 на суму 259250,00 грн., у т.ч. ПДВ 43208,33 грн.; від 08.10.2019 №19 на суму 259250,00 грн., у т.ч. ПДВ 43208,33 грн.; від 08.10.2019 №22 на суму 259250,00 грн., у т.ч. ПДВ 43208,33 грн.; від 08.10.2019 №26 на суму 259250,00 грн., у т.ч. ПДВ 43208,33 грн.; від 08.10.2019 №34 на суму 2840,00 грн., у т.ч. ПДВ 473,33 грн.; від 08.10.2019 №21 на суму 116300,00 грн., у т.ч. ПДВ 19383,33 грн.; від 08.10.2019 №17 на суму 34000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5666,67 грн.; від 10.10.2019 №31 на суму 2070,00 грн., у т.ч. ПДВ 345,00 грн.; від 10.10.2019 №32 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; від 10.10.2019 №33 на суму 6770,00 грн., у т.ч. ПДВ 1128,33 грн.; від 10.10.2019 №30 на суму 1420,00 грн., у т.ч. ПДВ 236,67 грн.; від 11.10.2019 №37 на суму 3270,00 грн., у т.ч. ПДВ 545,00 грн.; від 11.10.2019 №38 на суму 2420,00 грн., у т.ч. ПДВ 403,33 грн.; від 11.10.2019 №36 на суму 720,00 грн., у т.ч. ПДВ 120,00 грн.; від 15.10.2019 №39 на суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 50000,00 грн.; від 16.10.2019 №40 на суму 31000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5166,67 грн.; від 16.10.2019 №41 на суму 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11666,67 грн.; від 17.10.2019 №44 на суму 4650,00 грн., у т.ч. ПДВ 775,00 грн.; від 18.10.2019 №46 на суму 46032,00 грн., у т.ч. ПДВ 7672,00 грн.; від 18.10.2019 №49 на суму 211433,00 грн., у т.ч. ПДВ 35238,83 грн.; від 18.10.2019 №51 на суму 217200,00 грн., у т.ч. ПДВ 36200,00 грн.; від 18.10.2019 №48 на суму 39130,00 грн., у т.ч. ПДВ 6521,67 грн.; від 18.10.2019 №47 на суму 105056,00 грн., у т.ч. ПДВ 17509,33 грн.; від 18.10.2019 №50 на суму 39130,00 грн., у т.ч. ПДВ 6521,67 грн.; від 18.10.2019 №45 на суму 254173,00 грн., у т.ч. ПДВ 42362,17 грн.; від 21.10.2019 №52 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; від 22.10.2019 №55 на суму 11900,00 грн., у т.ч. ПДВ 1983,33 грн.; від 22.10.2019 №56 на суму 4350,00 грн., у т.ч. ПДВ 725,00 грн.; від 22.10.2019 №54 на суму 70000,00 грн., у т.ч. ПДВ 11666,67 грн.; від 23.10.2019 №59 на суму 9677,00 грн., у т.ч. ПДВ 1612,83 грн.; від 23.10.2019 №57 на суму 120363,00 грн., у т.ч. ПДВ 20060,50 грн.; від 23.10.2019 №58 на суму 7360,00 грн., у т.ч. ПДВ 1226,67 грн.; від 25.10.2019 №60 на суму 2620,00 грн., у т.ч. ПДВ 436,67 грн.; від 25.10.2019 №62 на суму 1730,00 грн., у т.ч. ПДВ 288,33 грн.; від 28.10.2019 №63 на суму 10110,00 грн., у т.ч. ПДВ 1685,00 грн.; від 29.10.2019 №65 на суму 121735,00 грн., у т.ч. ПДВ 20289,17 грн.; від 29.10.2019 №66 на суму 121735,00 грн., у т.ч. ПДВ 20289,17 грн.; від 29.10.2019 №64 на суму 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 150,00 грн.; від 30.10.2019 №67 на суму 86116,00 грн., у т.ч. ПДВ 14352,67 грн.; від 30.10.2019 №69 на суму 43058,00 грн., у т.ч. ПДВ 7176,33 грн.; від 31.10.2019 №72 на суму 12000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2000,00 грн.; від 31.10.2019 №71 на суму 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ 500,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними, виданими ТОВ "ВП "Цетробуд", було включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

Також судом встановлено, що 03.02.2021 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Генпідрядник) та ТОВ "Грандлер Прайм" (Підрядник) укладено договір підряду №21-0302, відповідно до умов якого Генпідрядник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс будівельних робіт на об`єкті: "Реконструкція цілісного майнового комплексу ПАТ "Фармак" на вул. Фрунзе (нині Кирилівська), 74 у Подільському районі м.Києва (І черга будівництва)" і здати роботи Генпідряднику. У свою чергу Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

05.02.2021 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Генпідрядник) та ТОВ "Грандлер Прайм" (Підрядник) укладено договір підряду №21-0502, відповідно до умов якого Генпідрядник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс будівельних робіт на об`єкті: "Громадсько-житловий комплекс з нежитловими приміщеннями та об`єктами спеціального призначення та підземними паркінгами на перетині вул. Львівської та вул. Живописної у Святошинському районі м.Києва" і здати роботи Генпідряднику. У свою чергу Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

10.02.2021 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Підрядник) та ТОВ "Грандлер Прайм" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №21-1002, відповідно до умов якого Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс будівельних робіт на об`єкті: "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по пров. Новопечерський, 5 у Печерському районі м. Києва" і здати роботи Підряднику. Підрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Субпідрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

01.09.2021 між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Генпідрядник) та ТОВ "Грандлер Прайм" (Підрядник) укладено договір підряду №21-0109, відповідно до умов якого Генпідрядник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно, у встановлені даним договором строки та порядку виконати комплекс будівельних робіт на об`єкті: "Індивідуальна котедж на забудова і головний сервісний селекційно-технологічний центр по конярству та кінному спорту в урочищі "Оболонь" по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі м. Києва" і здати роботи Генпідряднику. У свою чергу Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно та у відповідності з документацією виконані Підрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Грандлер Прайм" було виконано на користь позивача будівельні роботи, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт: від 31.05.2021 №3 на суму 3642554,46 грн., у т.ч. ПДВ 607092,41 грн.; від 31.05.2021 №4 на суму 1431762,53 грн., у т.ч. ПДВ 238627,09 грн.; від 31.05.2021 №4 на суму 1442517,36 грн., у т.ч. ПДВ 240419,56 грн.; від 30.04.2021 №3 на суму 2232888,46 грн., у т.ч. ПДВ 372148,08 грн.; від 30.04.2021 №3 на суму 1092194,83 грн., у т.ч. ПДВ 182032,47 грн.; від 30.04.2021 №2 на суму 641946,00 грн., у т.ч. ПДВ 106991,00 грн.; від 31.03.2021 №2 на суму 594410,04 грн., у т.ч. ПДВ 99068,34 грн.; від 31.03.2021 №2 на суму 1073796,00 грн., у т.ч. ПДВ 178966,00 грн.; від 31.03.2021 №1 на суму 2115698,12 грн., у т.ч. ПДВ 352616,35 грн.

Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався ТОВ "Грандлер Прайм" за виконанні роботи, про що свідчать платіжні доручення: від 14.05.2021 №1070 на суму 310000,00 грн.; від 14.05.2021 №1067 на суму 280000,00 грн.; від 14.05.2021 №1064 на суму 140000,00 грн.; від 14.05.2021 №1068 на суму 200000,00 грн.; від 14.05.2021 №1065 на суму 210000,00 грн.; від 14.05.2021 №1069 на суму 240000,00 грн.; від 14.05.2021 №1066 на суму 120000,00 грн.; від 18.05.2021 №1111 на суму 200000,00 грн.; від 18.05.2021 №1114 на суму 400000,00 грн.; від 18.05.2021 №1113 на суму 550000,00 грн.; від 18.05.2021 №1110 на суму 450000,00 грн.; від 18.05.2021 №1112 на суму 350000,00 грн.; від 18.05.2021 №1109 на суму 400000,00 грн.; від 21.05.2021 №1145 на суму 50000,00 грн.; від 27.05.2021 №1206 на суму 108640,00 грн.; від 27.05.2021 №1208 на суму 108000,00 грн.; від 27.05.2021 №1204 на суму 109140,00 грн.; від 27.05.2021 №1205 на суму 324920,00 грн.; від 27.05.2021 №1209 на суму 107500,00 грн.; від 27.05.2021 №1207 на суму 325000,00 грн.; від 04.03.2021 №473 на суму 350000,00 грн.; від 04.03.2021 №472 на суму 150000,00 грн.; від 04.03.2021 №471 на суму 250000,00 грн.; від 10.03.2021 №524 на суму 5000,00 грн.; від 10.03.2021 №523 на суму 100000,00 грн.; від 15.03.2021 №572 на суму 1000000,00 грн.; від 15.03.2021 №571 на суму 400000,00 грн.; від 15.03.2021 №570 на суму 600000,00 грн.; від 17.03.2021 №610 на суму 5000,00 грн.; від 18.03.2021 №624 на суму 54000,00 грн.; від 18.03.2021 №625 на суму 135000,00 грн.; від 18.03.2021 №623 на суму 81000,00 грн.; від 19.03.2021 №643 на суму 57500,00грн.; від 19.03.2021 №641 на суму 34500,00 грн.; від 19.03.2021 №642 на суму 23000,00 грн.; від 26.03.2021 №698 на суму 215500,00 грн.; від 26.03.2021 №697 на суму 348000,00 грн.; від 26.03.2021 №695 на суму 502000,00 грн.; від 26.03.2021 №696 на суму 34500,00 грн.; від 02.04.2021 №764 на суму 76000,00 грн.; від 13.04.2021 №11 на суму 250000,00 грн.; від 13.04.2021 №110 на суму 350000,00 грн.; від 13.04.2021 №109 на суму 150000,00 грн.; від 13.04.2021 №108 на суму 50000,00 грн.; від 13.04.2021 №113 на суму 400000,00 грн.; від 13.04.2021 №112 на суму 300000,00 грн.; від 14.04.2021 №130 на суму 350000,00 грн.; від 14.04.2021 №128 на суму 300000,00 грн.; від 14.04.2021 №132 на суму 5000,00 грн.; від 14.04.2021 №127 на суму 400000,00 грн.; від 14.04.2021 №131 на суму 200000,00 грн.; від 14.04.2021 №129 на суму 250000,00 грн.; від 19.04.2021 №873 на суму 3900,00 грн.; від 19.04.2021 №860 на суму 200000,00 грн.; від 19.04.2021 №872 на суму 3700,00 грн.; від 19.04.2021 №859 на суму 350000,00 грн.; від 19.04.2021 №871 на суму 4200,00 грн.; від 19.04.2021 №858 на суму 150000,00 грн.; від 23.04.2021 №168 на суму 200000,00 грн.; від 23.04.2021 №166 на суму 250000,00 грн.; від 23.04.2021 №165 на суму 250000,00 грн.; від 23.04.2021 №167 на суму 250000,00 грн.; від 23.04.2021 №164 на суму 350000,00 грн.; від 23.04.2021 №163 на суму 300000,00 грн.; від 23.04.2021 №916 на суму 250000,00 грн.; від 23.04.2021 №914 на суму 51000,00 грн.; від 23.04.2021 №917 на суму 100000,00 грн.; від 23.04.2021 №915 на суму 150000,00 грн.; від 26.04.2021 №934 на суму 50000,00 грн.; від 29.04.2021 №984 на суму 45000,00 грн.; від 29.04.2021 №985 на суму 55000,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Грандлер Прайм" було виписано позивачу податкові накладні: від 14.05.2021 №3 на суму 310000,00 грн., у т.ч. ПДВ51666,67 грн.; від 14.05.2021 №5 на суму 280000,00 грн., у т.ч. ПДВ 46666,67 грн.; від 14.05.2021 №1 на суму 140000,00 грн., у т.ч. ПДВ 23333,33 грн.; від 14.05.2021 №6 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 14.05.2021 №2 на суму 210000,00 грн., у т.ч. ПДВ 35000,00 грн.; від 14.05.2021 №4 на суму 240000,00 грн., у т.ч. ПДВ 40000,00 грн.; від 14.05.2021 №7 на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн.; від 18.05.2021 №10 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 18.05.2021 №12 на суму 400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 66666,67 грн.; від 18.05.2021 №11 на суму 400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 66666,67 грн.; від 18.05.2021 №13 на суму 550000,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 91666,67 грн.; від 18.05.2021 №8 на суму 450000,00 грн., у т.ч. ПДВ 75000,00 грн.; від 18.05.2021 №9 на суму 350000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58333,33 грн.; від 21.05.2021 №14 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; від 27.05.2021 №17 на суму 108640,00 грн., у т.ч. ПДВ 18106,67 грн.; від 27.05.2021 №18 на суму 108000,00 грн., у т.ч. ПДВ 18000,00 грн.; від 27.05.2021 №15 на суму 109140,00 грн., у т.ч. ПДВ 18190,00 грн.; від 27.05.2021 №19 на суму 324920,00 грн., у т.ч. ПДВ 54153,33 грн.; від 27.05.2021 №16 на суму 107500,00 грн., у т.ч. ПДВ 17916,67 грн.; від 27.05.2021 №20 на суму 325000,00 грн., у т.ч. ПДВ 54166,67 грн.; від 02.04.2021 №1 на суму 76000,00 грн., у т.ч. ПДВ 12666,67 грн.; від 13.04.2021 №5 на суму 250000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41666,67 грн.; від 13.04.2021 №4 на суму 350000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58333,33 грн.; від 13.04.2021 №7 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; від 13.04.2021 №6 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; від 13.04.2021 №2 на суму 400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 66666,67 грн.; від 13.04.2021 №3 на суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 50000,00 грн.; від 14.04.2021 №13 на суму 350000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58333,33 грн.; від 14.04.2021 №29 на суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 50000,00 грн.; від 14.04.2021 №11 на суму 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.; від 14.04.2021 №10 на суму 400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 66666,67 грн.; від 14.04.2021 №8 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 14.04.2021 №12 на суму 250000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41666,67 грн.; від 19.04.2021 №15 на суму 3900,00 грн., у т.ч. ПДВ 650,00 грн.; від 19.04.2021 №14 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 19.04.2021 №17 на суму 3700,00 грн., у т.ч. ПДВ 616,67 грн.; від 19.04.2021 №16 на суму 350000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58333,33 грн.; від 19.04.2021 №19 на суму 4200,00 грн., у т.ч. ПДВ 700,00 грн.; від 19.04.2021 №18 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; від 23.04.2021 №20 на суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; від 23.04.2021 №25 на суму 250000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41666,67 грн.; від 23.04.2021 №26 на суму 250000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41666,67 грн.; від 23.04.2021 №27 на суму 250000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41666,67 грн.; від 23.04.2021 №23 на суму 350000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58333,33 грн.; від 23.04.2021 №22 на суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 50000,00 грн.; від 23.04.2021 №21 на суму 51000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8500,00 грн.; від 23.04.2021 №34 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; від 23.04.2021 №24 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; від 26.04.2021 №30 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; від 29.04.2021 №32 на суму 45000,00 грн., у т.ч. ПДВ 7500,00 грн.; від 29.04.2021 №33 на суму 55000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9166,67 грн.; від 04.03.2021 №3 на суму 350000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58333,33 грн.; від 04.03.2021 №22 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; від 04.03.2021 №1 на суму 250000,00 грн., у т.ч. ПДВ 41666,67 грн.; від 10.03.2021 №4 на суму 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.; від 10.03.2021 №5 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; від 15.03.2021 №8 на суму 1000000,00 грн., у т.ч. ПДВ 166666,67 грн.; від 15.03.2021 №7 на суму 400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 66666,67 грн.; від 15.03.2021 №26 на суму 600000,00 грн., у т.ч. ПДВ 100000,00 грн.; від 17.03.2021 №9 на суму 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.; від 18.03.2021 №10 на суму 54000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9000,00 грн.; від 18.03.2021 №12 на суму 135000,00 грн., у т.ч. ПДВ 22500,00 грн.; від 18.03.2021 №11 на суму 81000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13500,00 грн.; від 19.03.2021 №15 на суму 57500,00 грн., у т.ч. ПДВ 9583,33 грн.; від 19.03.2021 №14 на суму 34500,00 грн., у т.ч. ПДВ 5750,00 грн.; від 19.03.2021 №13 на суму 23000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3833,33 грн.; від 26.03.2021 №17 на суму 215500,00 грн., у т.ч. ПДВ 35916,67 грн.; від 26.03.2021 №16 на суму 348000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58000,00 грн.; від 26.03.2021 №29 на суму 502000,00 грн., у т.ч. ПДВ 83666,67 грн.; від 26.03.2021 №18 на суму 34500,00 грн., у т.ч. ПДВ 5750,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними, виданими ТОВ "Грандлер Прайм", було включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

За результатами дослідження вище вказаних та інших документів, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ "ІБК "Центробуд" на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "ВП "Цетробуд", ТОВ "Грандлер Прайм" та здійсненням ним господарської діяльності.

У той же час, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на спростування таких доводів позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених договорів ТОВ "ВП "Цетробуд" та ТОВ "Грандлер Прайм" були зареєстровані в якості юридичних осіб та були платниками податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "ВП "Цетробуд" та ТОВ "Грандлер Прайм" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначених вище договорів.

Відповідач також не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Так само, не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "ВП "Цетробуд" та ТОВ "Грандлер Прайм" спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання зазначених вище договорів.

Крім того, в Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ "ВП "Цетробуд" та ТОВ "Грандлер Прайм" від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентами сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "ВП "Цетробуд" та у ТОВ "Грандлер Прайм" будівельних робіт (послуг).

В той же час, відповідач не надав суду жодних належних та достатніх доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у ТОВ "ВП "Цетробуд" та ТОВ "Грандлер Прайм", зокрема матеріальних та трудових ресурсів, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб`єктів господарювання, контрагентів позивача.

Суд зазначає, що відповідно до змісту та висновків Акту перевірки позивача, контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ "ВП "Цетробуд" та ТОВ "Грандлер Прайм"; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "ВП "Цетробуд" та у ТОВ "Грандлер Прайм" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти здійснення господарських операцій, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Суд зазначає відповідачу, що застосування та посилання у своїй позиції на висновки Верховного Суду щодо сили та значення первинних документів, а саме договору, податкових та видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, у розрізі доведення фактичного здійсненої господарської операції, отримання правомірної вигоди є такою, що не доводить тверджень та висновків щодо оформлення позивачем первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту з ТОВ «Грандлер Прайм» та ТОВ «ВП «Центробуд», отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді заниження суми об`єкта оподаткування податком на додану вартість, оскільки позивач письмовими доказами у справі підтверджує фактичне здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами, взаємозв`язок послуг із діяльністю позивача, первинні документи містять повну інформацію щодо предмету договору, змісту наданих послуг, наявні у справі докази підтверджують досягнення мети за укладеними договорами, належного виконання сторонами умов договору, відсутність у сторін договору претензій, сплату за послуги, що відповідно має наслідком правомірного формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи (послуги) придбавались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

При цьому, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, трудових ресурсів тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 09.02.2018 у справі №804/1940/14 та від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такий правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі №815/253/16.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 № 14/11 в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03), п. 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02)).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів. Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд не приймає твердження податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов`язків контрагентом.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних послуг у контрагентів, суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "ВП "Центробуд" та ТОВ "Грандлер Прайм".

Відповідно, надані позивачем первинні документи оформлені згідно вимог Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ «ІБК «ЦЕНТРОБУД» на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ВП «ЦЕНТРОБУД» та ТОВ «ГРАНДЛЕР ПРАЙМ» та здійсненням ним господарської діяльності. Відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача. Твердження відповідача про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності є необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірок контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Допитаний в якості свідка ревізор інспектор ОСОБА_2 , яка проводила перевірку позивача зазначила, що податкова перевірка проводилась на підставі отриманих первинних документів, та щодо контрагентів були здійснені запити до позивача, запитуваних матеріалів не отримано та пояснила, що доказів неправомірної діяльності контрагентів Товариства у спірному періоді, податковий орган не мав.

Відповідно, допитаний в судовому засіданні свідок не зазначила доказів щодо тверджень та доводів не дотримання позивачем податкової дисципліни під час вчинення господарських операцій із контрагентами.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження) (абз. 1 та абз. 6 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України).

Враховуючи, що перевірка проводилась з 22.11.2021 по 03.12.2021, термін якої також було продовжено по 10.12.2021, запити відповідачем мали бути вручені позивачу до 03.12.2021, запити були вручені під розписку бухгалтеру 22.11.2021, 30.11.2021, 02.12.2021, 10.12.2021, у зв`язку з чим строки вручення запиту відповідачем були порушені, що відповідно мало наслідки проведення неналежної податкової перевірки Товариства. Протилежного відповідач суду не навів та належних доказів не надав.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2022 №0002963/0706, від 20.01.2022 №0002972/0706 та від 20.01.2022 №0002976/0706.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.01.2022 №00279807096, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 942229,32 грн., податкового повідомлення-рішення від 19.01.2022 №00279907096, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 78519,12 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2022 №Ю-00279707096, яким позивачу нарахована заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на суму 232282,81 грн., та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022 №00279207096, яким позивачу нараховані штрафні санкції на суму 19744,32 грн., рішення від 19.01.2022 №00279407096 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5115,68 грн. та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 25,58 грн., як визначене друге порушення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з описової частини Акту перевірки від 17.12.2021 №93312/Ж5/26-15-07-06-01-10/31025135, в ході проведення перевірки встановлено неутримання податку на доходи фізичних осіб із суми нарахованого та виплаченого доходу ФОП ОСОБА_1 за виконання проектних робіт в сумі 5187137,05 грн.

Так, між ТОВ "ІБК "Центробуд" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договори на виконання проектних робіт, згідно яких виконавець зобов`язується розробляти за завданням замовника та передавати останньому проектну документацію, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити розроблену виконавцем документацію на підставі актів здачі-прийняття проектних робіт: №08-10/19 від 08.10.2019; №051219 від 05.12.2019; №091219 від 09.12.1019; № 290120 від 29.01.2020; №260220 від 26.02.2020; №030320 від 03.03.2020; № 030420 від 03.04.2020; № 130420 від 13.04.2020; №150420 від 15.04.2020; №030620 від 03.06.2020; №040620 від 04.06.2020; №010720 від 01.07.2020; №020720 від 02.07.2020; № 080720 від 08.07.2020; №010920 від 01.09.2020; № 161120 від 16.11.2020; № 251120 від 25.11.2020; №020221-1 від 02.02.2021; № 170221 від 17.02.2021; 120521 від 12.05.2021.

При аналізі послуг ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом встановлено:

- оплата здійснюється згідно договірної ціни на виконання проектної документації, виплачувались грошові кошти згідно актів здачі-прийняття проектних робіт;

- винагорода від ТОВ "ІБК "Центробуд" є основним джерелом надходжень ФОП ОСОБА_1 ;

- виконані роботи виконувалися особисто ФОП ОСОБА_1 без залучення найманих працівників та інших ФОП (згідно ІС "Податковий блок" звітність за формною №1ДФ відсутня);

- робота виконується в інтересах ТОВ "ІБК "Центробуд" та для здійснення нею господарської діяльності та отримання прибутку;

- роботи згідно договору з ФОП ОСОБА_1 надавалися одночасно з виконанням обов`язків згідно штатного розпису, відповідно до "АІС Податковий блок Таблиця 6. Відомості про нарахування заробітної плати (доходи, грошового забезпечення) застрахованим особам" працівник ОСОБА_1 дотримувався внутрішнього розпорядку ТОВ "ІБК "Центробуд";

- ФОП ОСОБА_1 одночасно перебував у трудових відносинах з ТОВ "ІБК "Центробуд" на посаді головний інженер.

Зважаючи на викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що посадовими особами ТОВ "ІБК "Центробуд" вчинено дії, спрямовані на приховування трудових відносин в рамках зазначеного договору, що заборонено вчиняти роботодавцями відповідно до ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", та приховування доходів у вигляді заробітної плати нарахованої (виплаченої) на користь ФОП ОСОБА_1 шляхом укладення з фізичною особою-підприємцем договору при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з підприємством, що перевіряється.

У зв`язку з цим, контролюючий орган в Акті перевірки зазначив, що оскільки ФОП ОСОБА_1 є головним інженером ТОВ "ІБК "Центробуд", а виконані роботи (надані послуги) згідно договорів на виконання проектних робіт в ході трудової діяльності відносяться до функцій та обов`язків покладених на головного інженера згідно посадової інструкції, то суми доходів виплачених в рамках виконання цих договорів підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.164.2.1 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України як заробітна плата, а сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця в розумінні п.п.14.1.195 та п.п.14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та фактично є трудовими.

Контролюючий орган зазначив, що з огляду на заниження ТОВ "ІБК "Центробуд" податку на доходи фізичних осіб із суми нарахованого та виплаченого доходу ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2019 по 30.06.2021 на суму 5187137,05 грн., встановлено заниження позивачем військового збору на суму 77807,06 грн., чим порушено п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Крім того, перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум заробітної плати встановлено заниження єдиного внеску на суму доходу ОСОБА_1 , на які нараховується єдиний внесок в розмірі 22% на загальну суму (в межах максимальної величини) - 232282,81 грн., чим порушено вимоги - п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Перевіряючи такі висновки контролюючого органу, суд звертає увагу на наступне.

Положеннями статті 14 ПК України надано визначення таких понять:

- заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом (підпункт 14.1.48);

- податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180);

- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункт 14.1.195);

- роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (підпункт 14.1.222 ПК України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За змістом підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 ПК України).

Пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі також Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За частинами 3-5 статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Суд зазначає, що згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частин 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

За ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Щодо несвоєчасного подання позивачем в період дії карантину податкової звітності за І квартал 2021 року відповідач зазначив про те, що Товариством строк подання звітності 11.05.2021, та фактично подано звітність 12.05.2021.

Суд вказує, що згідно ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду, крім податкової декларації з податку на прибуток, яка розраховується наростаючим підсумком за рік (п. 49.19 ст. 19 Податкового кодексу України).

Згідно п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Згідно пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Підпунктом 176.2 "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі Порядок №4) визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

За п. 1.2 та 1.3 Розділу І Порядку №4 податковий розрахунок розуміється як документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться.

Дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Розділу ІІ Порядку №4 податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкового розрахунку можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Кодексом. Податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Податковий розрахунок подається до контролюючих органів за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до контролюючого органу за податковою адресою фізичної особи - податкового агента (п. 2.3 Розділу ІІ Порядку №4).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку №4 визначено, що коригування поданого і прийнятого податкових розрахунків проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом. У разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку до закінчення строку його подання подається звітний новий податковий розрахунок.

Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податкові розрахунки подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише за рядками й реквізитами, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються контролюючими органами до податкового агента.

Відповідно до п. 2, п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум та за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Щодо військового збору відповідач в Акті перевірки зазначає, що за період з 01.10.2019 по 30.06.2021 встановлено заниження Товариством військового збору, не утримано та не перераховано вказаний збір із сум доходу на загальну суму 5187137,05 грн., що призвело до заниження на суму 77807,06 грн. та порушення підпункту 1.1, підпункту 1.3, підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171 ПК України.

Відповідач фіксує в Акті у періоді, що перевірявся, відповідно до проведеного аналізу даних інтегрованої картки платника податку з військового збору, код бюджетної класифікації 11011000 (яка засвідчує фактичну сплату збору), регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 64144000 (військовий збір) та відомостей нарахування заробітної плати, підприємством несвоєчасно сплачено до відповідного бюджету утриманий військовий збір а саме за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень та вересень 2020 року.

Згідно пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, а саме фізична особа резидент-(нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України (пп. 1.2 п. 16 -1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України). Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з Джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); Іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об`єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (ст. 163 Податкового кодексу України).

При цьому ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (п.п. 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Нарахування , утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Підпунктом 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі ст. 171 Податкового кодексу України доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, з інших доходів, є: податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні, платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Відповідно до п.п 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Податкового кодексу України.

Як згадано вище та згідно Акту перевірки, сума доходу 5187137,05 грн. визначена відповідачем із доходу виплаченого ФОП ОСОБА_1 за Договорами із замовлення виконання проектних робіт, що стало наслідком фіксування порушень по ПДФО, ЄСВ та військовому збору.

Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є наявність між суб`єктом господарювання та фізичною особою-підприємцем відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо відмінностей між трудовими та цивільними (господарськими) правовідносинами.

Так, Верховним Судом при розгляді справ, пов`язаних із перекваліфікацією правовідносин між суб`єктами господарювання та фізичною особою-підприємцем, виділено ряд основних ознак, що відрізняє цивільні (господарські) відносини від трудових:

- трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (постанови від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 25 листопада 2021 року у справі №826/14117/14);

- основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулювано - чинним законодавством України (постанова від 6 жовтня 2021 року у справі №420/502/19);

- на відміну від господарських правовідносин, у трудових правовідносинах виплати особі винагороди у грошовій або натуральній формі здійснюються за роботи (послуги), виконувані в інтересах іншої особи, ці виплати є періодичними, тобто оплата носить системний характер за послуги (роботи), наданні в процесі виконання конкретної трудової функції (постанова 7 вересня 2020 року у справі №520/526/19).

За таких обставин в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності правовідносин між суб`єктом господарювання та фізичною особою-підприємцем мають визначальне значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 01.10.2019 (початок періоду щодо якого здійснювалася перевірка) працював у позивача на посаді керівника проектів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва за сумісництвом, а з 01.11.2019 був переведений на посаду головного інженера.

Отже, за період, що перевірявся, ОСОБА_1 працював на посаді керівника проектів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва лише один місяць. З листопада місяця 2019 року працював на посаді головного інженера.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець і фізична особа ОСОБА_1 - головний інженер позивача виконували різні функціональні обов`язки, що підтверджується посадовою інструкцією головного інженера та обраними видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Так, посадові обов`язки головного інженера включають:

4.1. Визначення технічної політики і напрямків технічного розвитку ТОВ "ІБК "Центробуд" в умовах ринкової економіки, шляхів реконструкції і технічного переозброєння діючого виробництва.

4.2. Забезпечення необхідного рівня технічної підготовки виробництва і його постійне зростання, підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці, скорочення витрат (матеріальних, фінансових і трудових), високої якості і конкурентноздатності будівельних робіт чи послуг, відповідності робіт, що виконуються, державним будівельним нормам і технічним умовам.

4.3. Відповідно до затверджених бізнес-планів ТОВ "ІБК "Центробуд" на довгострокову і середньострокову перспективу керування розробленням заходів щодо реконструкції і модернізації підприємства, запобігання шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище, створення безпечних умов праці і підвищення культури виробництва.

4.4. Забезпечення ефективності та своєчасної та якісної підготовки виробництва, досягнення високої якості будівельних робіт.

4.5. Здійснення контролю за дотриманням вимог природоохоронних, санітарних органів, а також органів, що здійснюють технічний нагляд.

4.6. Укладення з науково-дослідними, проектними (конструкторськими і технологічними) інститутами і вищими навчальними закладами договорів на розроблення нової техніки і технології будівельного виробництва, здійснення контролю за їх розробленням, організовує розгляд і впровадження проектів технічного переозброєння.

4.7. Здійснення контролю за правильністю списання витрат матеріалів, конструкцій і виробів на собівартість виконаних будівельно-монтажних робіт, за побудовою і оформленням місцевих виробничих норм витрат матеріалів.

Крім того, ОСОБА_1 працював за сумісництвом неповний робочий тиждень з посадовим окладом 8420,00 грн., що підтверджується наказом №59/1к від 31.10.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Судом встановлено, що 24.02.2014 ОСОБА_1 отримав кваліфікаційний сертифікат інженера-проектувальника серія АР №009575, а 20.12.2018 ОСОБА_1 отримав свідоцтво № №00210, згідно з яким відповідно до ст. 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" підвищив кваліфікацію за напрямом інженерно-будівельне проектування у частині забезпечення безпеки експлуатації, забезпечення захисту від шуму. У зв`язку з отриманням зазначених документів ОСОБА_1 згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій" зареєструвався як фізична особа-підприємець 18.02.2016.

Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: 41.20 Будiвництво житлових i нежитлових будівель; 43.31 Штукатурнi роботи; 43.33 Покриття пiдлоги й облицювання стін; 43.34 Малярнi роботи та скління; 43.39 Iншi роботи iз завершення будівництва; 43.99 Iншi спецiалiзованi будiвельнi роботи, н.в.i.у.; 47.19 Iншi види роздрiбної торгiвлi в неспецiалiзованих магазинах; 47.41 Роздрiбна торгiвля комп`ютерами, периферiйним устаткованням i програмним забезпеченням у спецiалiзованих магазинах; 47.42 Роздрiбна торгiвля телекомунiкацiйним устаткованням у спецiалiзованих магазинах; 47.43 Роздрiбна торгiвля в спецiалiзованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, вiдтворювання звуку й зображення; 47.52 Роздрiбна торгiвля залiзними виробами, будiвельними матерiалами та санiтарно-технiчними виробами в спецiалiзованих магазинах; 47.64 Роздрiбна торгiвля спортивним iнвентарем у спецiалiзованих магазинах; 47.91 Роздрiбна торгiвля, що здiйснюється фiрмами поштового замовлення або через мережу Iнтернет; 68.10 Купiвля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна; 68.31 Агентства нерухомостi; 68.32 Управлiння нерухомим майном за винагороду або на основi контракту; 71.11 Дiяльнiсть у сферi архiтектури (основний); 71.12 Дiяльнiсть у сферi iнжинiрингу, геологiї та геодезiї, надання послуг технiчного консультування в цих сферах; 82.11 Надання комбiнованих офiсних адмiнiстративних послуг; 82.19 Фотокопiювання, пiдготування документiв та iнша спецiалiзована допомiжна офiсна діяльність.

ФОП ОСОБА_1 займався розробкою проектної документації не в ході трудової діяльності, оскільки розробка проектної документації не відноситься до функцій та обов`язків, покладених на головного інженера згідно посадової інструкції. ФОП ОСОБА_1 виконував роботи згідно з договорами після виконання своїх трудових обов`язків, оскільки працював неповний робочий тиждень.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва. Тому такі обов`язки головного інженера як заходи щодо реконструкції та модернізації підприємства, запобігання шкідливому впливу виробництва на навколишнє середовище, створення безпечних умов праці і підвищення культури виробництва (стр.74 акту перевірки) не є розробленням проектної документації, чим займався ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, ФОП ОСОБА_1 , маючи прибуток від діяльності з розроблення проектної документації, сплачував як ФОП всі необхідні податки.

Відповідач не встановив зміст (суть) правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , обов`язки (функції) ФОП ОСОБА_1 у таких відносинах і, як наслідок, не надав правової оцінки природі виплаченого на його користь доходу (коштів), тому передчасно вказав на можливість його кваліфікації як такого, що отриманий від здійснення трудової діяльності.

Відтак, у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 у жовтні 2019 року позивач не є податковим агентом ФОП ОСОБА_1 та не має обов`язку оподаткування виплаченого йому доходу.

Допитаний в судовому засіданні 29.02.2024 свідок ОСОБА_1 підтвердив господарські взаємовідносин із позивачем як ФОП та за сумісництвом виконання трудових обов`язків покладених посадовою інструкціє головного інженера, працював неповний робочий день, відповідно, решту робочого дня виконував проектні роботи як фізична особа-підприємець, отримав належний йому дохід.

Допитаний ревізор інспектор, ОСОБА_2 , пояснила, що нарахування податків та зборів Товариству у спірні періоди відбувалось із заробітної плати сплаченої ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що порівнявши посадову інструкцію головного інженера, а також зміст укладених договорів ФОП ОСОБА_1 із позивачем, суд приходить до висновку, що укладені договори на виконання проектних робіт не містять ознаки трудових договорів, адже відсутній обов`язок виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язок підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою, обов`язок дотримуватися регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

Також, виконання ФОП ОСОБА_1 своїх обов`язків за укладеними договорами на виконання проектних робіт було не можливе у рамках здійснення ним своїх трудових функцій на підприємстві, адже такі права не передбачені відповідною посадовою інструкцією головного інженера. У той же час виконання робіт за договорами підтверджується відповідними актами здачі-приймання проектних робіт.

Документи, які додані до матеріалів справи підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 , з яким позивач мав господарські відносини в межах обраних ним видів діяльності, зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, виконував проектні роботи згідно з цивільно-правовими договорами, які не містять ознаки трудових, і сторони цих договорів не можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється зокрема на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності та вибору постачальників.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов`язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Отже, Господарський кодекс України розрізняє види господарських зобов`язань суб`єкта господарювання із іншими особами в залежності від характеру дій, які зобов`язана сторона повинна вчинити на користь другої сторони, а суб`єкт господарювання вільний у виборі контрагента та укладенні договору.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року по справі №826/1432/17.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Натомість, роблячи висновок, що відносини за договорами на виконання проектних робіт фактично є трудовими, а надані Товариством акти та проекти виконавця не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують наявність цивільно-правових відносин, відповідачем не наведено відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови угоди на виконання проектних робіт, їх зміст, а також норми законодавства, за яких такі документи, надані позивачем, не є прийнятними.

Відтак, встановивши, що ФОП ОСОБА_1 , з яким позивач мав господарські відносини в межах обраних ним видів діяльності з жовтня 2019 року, зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, надавав Товариству послуги згідно з цивільно-правовими договорами, які не містять ознак трудових й сторони цих угод не можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України, суд приходить до висновку, що позивач не є податковим агентом по відношенню до вказаної особи.

Таким чином, фактично ФОП ОСОБА_1 з жовтня 2019 року, займався розробкою проектної документації не в ході трудової діяльності, оскільки розробка проектної документації не відноситься до функцій та обов`язків, покладених на головного інженера згідно з посадовою інструкцією, виконував роботи згідно з договорами. Укладені договори на виконання проектних робіт не містять ознак трудових договорів, адже відсутній обов`язок виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язок підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою, обов`язок дотримуватися регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо. ФОП ОСОБА_1 , отримуючи прибуток від діяльності з розроблення проектної документації, сплачував як ФОП всі необхідні податки. Контролюючий орган, не встановивши зміст (суть) правовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 з жовтня 2019 року, обов`язки (функції) ФОП ОСОБА_1 у таких відносинах і, не надавши правової оцінки природі виплаченого на користь ОСОБА_1 доходу (коштів), передчасно вказав на можливість його кваліфікації як такого, що отриманий від здійснення трудової діяльності. Наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт того, що ФОП ОСОБА_1 виконував з жовтня 2019 року проектні роботи згідно з цивільно-правовими договорами, які не містять ознаки трудових, і сторони цих договорів не можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України. У взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 позивач не є податковим агентом та не має обов`язку оподаткування виплаченого йому доходу.

Суд також вважає необхідним застосувати в даній справі висновок Верховного Суду викладений у постанові від 02 травня 2023 року у справі № 640/10734/19 про те, що податковим кодексом України визначено різний порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою у вигляді заробітної плати від роботодавця, який виступає податковим агентом, та доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності. Враховуючи укладені трудові договори, актів здачі-прийняття наданих послуг, трудовий розпорядок, права та обов`язки робітника, специфіки, характеру наданих послуг, погоджених сторонами умов їх надання, відсутні підстави для висновку, що послуги надавалися, чи повинні були бути надані лише у робочий час в робочі дні у період часу з 9 години ранку до 6 години вечора. Відповідно, відсутні і підстави для висновку про надання цими фізичними особами-підприємцями послуг в рамках звичайної трудової діяльності. Відповідно до характеру замовлених робіт, останні могли бути виконані у будь-який період часу, в тому числі і в позаробочий час. Нарахування та сплата податків позивачем як замовником послуг за виконані роботи (надані послуги) згідно з цивільно-правовими договорами відповідає вимогам податкового законодавства, що свідчить про протиправність донарахування контролюючим органом позивачеві грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування до нього штрафних санкцій.

Відтак, за даною справою з жовтня місяця 2019 року позивач не виступав податковим агентом ФОП ОСОБА_1 , він виконував саме проектні роботи згідно з цивільно-правовими договорами, та як наслідок, нараховані зобов`язання з ЄСВ, ПДФО та військового збору є протиправними.

Як встановлено судом, та не заперечується позивачем ОСОБА_1 працював в ТОВ "ІБК "ЦЕНТРОБУД" згідно розпорядження про прийняття на роботу №10к від 07.05.2019 на посаді начальника виробничого відділу, згідно Наказу №21к від 28.08.2019 ОСОБА_1 , начальника виробничого відділу переведено з 29.08.2019 на посаду керівника проектів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва та на підставі Наказу №59/1к від 31.10.2019 ОСОБА_1 , було переведено на посаду головного інженера з 1 листопада 2019 року з посадовим окладом 8420,00грн. Решту дня, він виконував проектну роботу за згаданими вище судом цивільно правовими договорами, що підтвердив, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 .

Відповідачем перевірявся період з 01.10.2019 по 30.09.2021, відповідно в жовтні ОСОБА_1 перебував з 29.08.2019 на посаді керівника проектів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва.

Суд враховує надані представниками позивача до справи платіжні доручення від 20.11.2019 та 21.11.2019 №№, 512, 514, 515 про сплату ЄСВ у розмірі 22 % від заробітної плати нарахованої працівникам за жовтень 2019 року на загальну суму 92 406,42 грн., серед яких також був працівник ОСОБА_1 , відповідно суд зазначає про визнання позивачем порушення несвоєчасної сплати ЄСВ у розмірі 22 % від нарахованої заробітної плати у жовтні 2019 року.

Таким чином, в ході розгляду справи, визнано позивачем порушення щодо несвоєчасної сплати ЄСВ в листопаді 2019 року з причини нестачі коштів на рахунку Товариства, як наслідок визнання ним рішення від 19.01.2022 №00279407096 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5115,68 грн. та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 25,58 грн., у зв`язку з чим, суд зазначає та застосовує положення ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заперечень щодо правомірності рішення від 19.01.2022 №00279407096 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5115,68 грн. та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 25,58 грн. позивачі не виклали, визнали порушення строків сплати спірного ЄСВ у листопаді 2019 року.

Щодо зафіксованого порушення позивачем частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI в результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) ЄСВ в травні, червні, липні та серпні 2020 року суд зазначає, що згідно пункту 9-11 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) до бюджету ЄСВ в травні, червні, липні та серпні 2020 року.

Відповідно до щодо несвоєчасного подання податкової звітності за І квартал 2021 року, згідно пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства тимчасово штрафні санкції не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме несвоєчасне подання податкового розрахунку за формою 4ДФ за І квартал 2021 року.

Зазначені вище обставини щодо застосування штрафних санкцій в період дії карантину, встановлені КМУ та визначені в пункту 9-11 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI та згідно пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є наслідком не застосування до позивача штрафних санкції за несвоєчасне подання звітності за формою 4ДФ за І квартал 2021 року та за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) до бюджету ЄСВ в травні, червні, липні та серпні 2020 року, що не заперечується та зазначається відповідачем.

Та, враховуючи вищезазначене та встановлене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №00279807096, податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №00279907096, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2022 №Ю-00279707096, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022 №00279207096.

Спірне рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.01.2022 №00279407096 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у листопаді 2019 року є правомірним, в силу діючих норм законодавства, не підлягає скасуванню судом та визнане позивачем.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.01.2022 №0033500707, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн., як визначене третє порушення, суд зазначає наступне.

З описової частини Акту перевірки від 17.12.2021 №93312/Ж5/26-15-07-06-01-10/31025135 вбачається, що підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення ТОВ "ІБК "Центробуд" вимог ч. 8 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", яке полягає в зберіганні пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик без отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР, у відповідній редакції) зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

У законодавстві передбачені винятки, коли отримувати ліцензію не має необхідності.

Відповідно до ст. 15 Закону Закон № 481/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Крім того, до 31 березня 2020 року фінансова санкція за неотримання ліцензії на зберігання палива не застосовувалася.

Відповідно до ч. 22 ст. 18 Закону Закон № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу за зберігання пального без наявності ліцензії у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Так, згідно з наданими позивачем видатковими накладними та актами списання пропан-бутан не зберігався у місці зберігання пального (на акцизному складі), а одразу ж у день його поставки спеціальним автотранспортом використовувався для власних потреб (для роботи різаків). Пропан-бутан не зберігався у газових балонах більше 5 літрів і використовувався для роботи різаків на місцях виконання робіт.

Відповідно до актів списання пропан-бутан поставлявся за адресою: м. Київ, вул.Вербова, 8, де знаходиться орендоване позивачем виробничо-адміністративне приміщення. Пропан-бутан використовувався виключно за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 8.

Таким чином, жодним документом не підтверджено зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач орендував у Приватного акціонерного товариства "Автобаза №2" виробничо-адміністративне приміщення загальною площею 1909,6 кв.м., а також ангар з облаштованою територією площею 6700 кв.м., для складування обладнання та матеріалів загальною площею 294 кв.м. На цих площах позивач зберігав та переробляв, виготовляв металоконструкції. Для виготовлення та переробки металоконструкцій позивач використовував газові різаки. А пропан-бутан позивачеві привозив постачальник ТОВ ФІРМА "Кріогенсервіс" спецтранспортом в газових балонах. Даний скраплений газ використовувався у той же день, тобто він не зберігався у позивача на об`єкті і використовувався лише у виробничих цілях для роботи газових різаків.

Поряд з цим, необхідно врахувати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 введено карантин.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Державна податкова служба України розмістила на своєму офіційному сайті повідомлення із проханням утриматися від відвідування центру обслуговування платників (далі - ЦОП) без нагальної потреби. Також контролюючий орган просив "Надсилати поменше паперових документів та користуватися засобами електронного зв`язку. За допомогою меню "Листування з ДПС", розміщеного у приватній частині Електронного кабінету платника, можна направити лист/запит/звернення до податкового органу у форматі pdf (обмеження 2 Мб). Робота у приватній частині е-кабінету здійснюється з використанням електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису), який дозволяє зареєструвати РРО, КОРО, розрахункові книжки, довідку про відсутність заборгованості з платежів тощо".

Суд звертає увагу, що нормами Закону № 481/95-ВР не передбачено подання електронної заяви на отримання ліцензії, а тому надіслати заяву на отримання ліцензії через е-кабінет є неможливим.

Суд враховує, що відповідно до п. 3 ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Крім того, в Інформаційному листі Державної податкової служби України №7 від 20.03.2020 зазначено, що Законом України від 17 березня 2020 року №530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. На виконання зазначеної вище норми Державною податковою службою України та її територіальними органами призупиняється відлік перебігу строків звернення платників податків за наданням, в тому числі, адміністративних послуг, передбачених Законом України від 19 грудня 1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та, відповідно, призупиняється відлік строків надання цих послуг контролюючим органом.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд вважає, що для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності необхідно встановити причини, що зумовили допущення податкового та/або іншого законодавства контроль за яким покладено на контролюючий орган, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання свого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №821/8719/17. Зокрема Верховний Суд зазначив "необхідно враховувати, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вищенаведені приписи дають підстави для висновку про те, що саме протиправність дії/бездіяльності є обов`язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням".

Суд вважає необхідним врахувати у справі висновки викладені в постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 600/664/21-а та зазначити, що враховуючи норми Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Відтак, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Подібні випадки та критерії, за яких суб`єкт господарювання має обов`язок отримати відповідну ліцензію переглядались Верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 540/4291/20, постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 600/664/21.

Суд враховує, що допитаний свідок ревізор інспектор ОСОБА_2 зазначила про те, що перевірка проводилась в листопаді 2021 року за наявними документами та охоплювала період з жовтня 2019 року по 30 вересня 2021 року, у зв`язку з чим порушення фіксувалось за документами, які відображали перебування пропан-бутану на балансі Товариства. Відповідно, суд фіксує, що перевіркою не було встановлено можливого місця зберігання пропан-бутану Товариством, що пов`язується із обов`язком отримання ліцензії на зберігання пального.

Відтак, суд зазначає, що пропан-бутан, фіксований в Акті перевірки відповідачем, не зберігався у місці зберігання пального (на акцизному складі), а одразу ж у день його поставки спеціальним автотранспортом використовувався для власних потреб позивача (для роботи різаків). Пропан-бутан не зберігався у газових балонах більше 5 літрів і використовувався для роботи різаків на місцях виконання робіт. Згідно з актами списання пропан-бутан поставлявся за адресою: поставлявся за адресою: м. Київ, вул.Вербова, 8, де знаходиться орендоване позивачем виробничо-адміністративне приміщення, останній використовувався виключно за вказаною адресою. Жодним документом не підтверджено зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. В межах орендованого приміщення загальною площею 1909,6 кв.м., а також ангару з облаштованою територією площею 6700 кв.м., для складування обладнання та матеріалів загальною площею 294 кв.м., позивач зберігав та переробляв, виготовляв металоконструкції. Для виготовлення та переробки металоконструкцій позивач використовував газові різаки. Пропан-бутан позивачеві привозив постачальник ТОВ ФІРМА "Кріогенсервіс" спецтранспортом в газових балонах, та газові балони є частиною газозварювального обладнання паливним баком, є переносними та не містять чіткої прив`язки до місця. Даний скраплений газ використовувався у той же день, тобто він не зберігався у позивача на об`єкті і використовувався лише у виробничих цілях для роботи газових різаків.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів зберігання спірного пропан-бутану позивачем.

Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на те, що, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не зазначено (не надано жодних доказів), а судом не встановлено, що вимоги п. 3 ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 не поширюють свою дію на позивача та/або ним не дотримані, суд приходить до висновку про протиправність притягнення позивача в межах спірних правовідносин до відповідальності за порушення вимог ч. 8 ст. 15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2022 №0033500707 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно судом встановлено протиправність прийнятих відповідачем спірних рішень ГУ ДПС у м. Києві - вимогу № Ю-00 279707096 від 19.01.2022, рішення ГУ ДПС у м.Києві № 00279207096 від 19.01.2022, № 0002972/0706 від 20.01.2022, № 0002963/0706 від 20.01.2022, № 0002976/0706 від 20.01.2022, № 00279807096 від 19.01.2022, №0033500707 від 21.01.2022, № 00279907096 від 19.01.2022, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають скасуванню.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №00279407096 за обставинами по справі визнано позивачем, відповідно не підлягає скасуванню.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно положень ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову до суду на суму 24 810,00 грн.

Відтак, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України у розмірі 24 802,57 грн., пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

Інших витрат позивачем по справі не понесено та відповідно до стягнення не заявлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОБУД» - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20.01.2022 №0002972/0706, від 20.01.2022 №0002963/0706, від 20.01.2022 №0002976/0706, від 19.01.2022 №00279807096, від 21.01.2022 №0033500707 та від 19.01.2022 №00279907096.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022 №00279207096.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2022 №Ю-00279707096.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОБУД» (код ЄДРПОУ 31025135) сплачений судовий збір у розмірі 24802 (двадцять чотири тисячі вісімсот дві гривні) грн. 57 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.