Ухвала

від 15.08.2024 по справі 320/881/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №320/881/22

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

15 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Ключковича В.Ю. та суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О. перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОБУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року позов задоволено частково.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року вперше подану Головним управлінням ДПС у місті Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) у квітні 2024 апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 липня 2024 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а причини його пропуску визнані не поважними; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у м. Києві отримано в електронному кабінеті 03.07.2024 о 16:45.

На виконання вимог цієї ухвали Апелянтом до суду направлено клопотання, в якому останній просив, зокрема, поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження зазначив, що попри впровадження воєнного стану, звільнення працівників, карантинні обмеження та велике навантаження працівники ГУ ДПС у м. Києві вживають всіх належних заходів, спрямоване на своєчасне оскарження рішень судів. Зауважив, що апеляційна скарга подається у межах встановленого КАС України присічного строку.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржуване рішення прийнято в порядку письмового провадження 18 березня 2024 року, та надіслано для оприлюднення: 18.03.2024, зареєстровано: 19.03.2024, забезпечено надання загального доступу: 20.03.2024.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДПС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 у зв`язку з несплатою судового збору, яку Відповідач отримав в електронному кабінеті 23.04.2024 о 19:35, що підтверджується відомостями з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (далі - КП «ДСС»). Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 29.05.2024, яку Відповідач отримав засобами поштового зв"язку 03.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Тобто, Відповідач мав достатній визначений законодавцем строк для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У свою чергу, у постанові від 21.11.2019 у справі № 804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10.09.2020 у справі № 815/6482/15.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.

Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

До такого висновку прийшов Верховний Суд й у постанові від 22.05.2024 у справі №320/11906/22.

Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 01 липня 2024 року, тобто майже через чотири місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення та майже через місяць з моменту отримання 03 червня 2024 року ухвали від 29 травня 2024 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги. При цьому належних і допустимих доказів, що підтверджують неможливість подання апеляційної скарги вдруге невідкладно після отримання копії ухвали про повернення вперше поданої, Апелянтом не надано, зокрема, й на виконання вимог ухвали від 03 липня 2024 року.

Посилання Апелянта на форс-мажорні обставини, введення воєнного стану, звільнення працівників, карантинні обмеження та велике навантаження на працівників в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки, по-перше, саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень, а доказів, що форс-мажорні обставини перешкоджали протягом чотирьох місяців забезпечити сплату судового збору та подати повторну апеляційну скаргу невідкладно Відповідачем не надано, по-друге, карантинні обмеження в Україні скасовані з 01.07.2023, по-третє, звільнення працівників та збільшення навантаження на працюючих не є поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки така належить до суб`єктивних, а не об`єктивних причин, і свідчить про неналежну організацію роботи контролюючого органу.

Посилання Апелянта на постанову Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №820/1212/17 в якості підстави для поновлення процесуального строку судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки, як було наголошено вище, питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення були досліджені у вже згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду, яка прийнята пізніше наведеної вище постанови.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення суду від 16 липня 2024 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Указана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.12.2021 у справі № 620/4510/20.

Крім того, Апелянтом не усунуто й інші недоліки апеляційної скарги, а саме - не додано до неї документ про сплату судового збору.

Щодо заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору до завершення воєнного стану, яке обґрунтовано дефіцитом Державного бюджету України, неналежністю ГУ ДПС у м. Києві до розпорядників бюджетних коштів, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено.

Посилання Апелянта на скрутне матеріальне становище в якості підстави для відстрочення сплати судового збору є безпідставним з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З урахуванням наведеного клопотання ГУ ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст. ст. 133, 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОБУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішень - відмовити.

Апеляційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами повернути Головному управлінню ДПС у м. Києві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

І.О. Грибан