Постанова

від 15.06.2023 по справі 806/2322/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 806/2322/16

адміністративне провадження № К/9901/3740/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Склад колегії суддів: Васильєва І. А., Хохуляк В.В., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПІР-МАЛ" до Головного управління ДФС у Житомирській області, Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Житомирській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Житомирській області) та Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 (суддя Шимонович Р. М.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя Капустинський М. М., судді: Моніч Б. С., Охрімчук І. Г.),

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАПІР-МАЛ" (далі - позивач, ТОВ"ПАПІР-МАЛ", товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС, відповідач-1) податкові повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0000971401, №0000981401, №0000991401, №0001001401, №0001011401, згідно з якими товариству збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість (далі - ПДВ), зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог статті 2 Закону України ``Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті`` від 23.09.1994 №185/94-ВР та за ненадання всіх документів, що пов`язані з предметом перевірки. Також позивач просив визнати протиправними дії Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ОДПІ, відповідач-2) щодо прийняття податкової вимоги від 28.10.2016 №557-17 про сплату боргу, скасувати зазначену податкову вимогу і зобов`язати ОДПІ видалити з АІС "Податковий блок" відомості щодо наявності податкового боргу, визначеного податковою вимогою від 28.10.2016 №557-17 (т.І, а.с. 5-20, а.с. 106-107, 132).

Обґрунтовуючи позов, ТОВ"ПАПІР-МАЛ" посилалося на те, що висновки контролюючого органу, зроблені в актах перевірки щодо порушення товариством податкового законодавства не відповідають дійсним обставинам справи та нормам податкового законодавства, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню. На обґрунтування протиправності податкової вимоги та дій контролюючого органу щодо її прийняття, позивач доводив, що сума боргу за цією податковою вимогою включає суму грошового зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішенням, яка не є узгодженою до розгляду судом справи по суті. У той же час саме невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків та формування податкової вимоги.

За результатами судового розгляду спору Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2017 позов ТОВ"ПАПІР-МАЛ" задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкову вимогу ОДПІ від 28.10.2016 №557-17 про сплату боргу в сумі 36' 236' 171,32 грн, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 06.09.2016 №0000981401 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 25' 294' 815 грн та №0001011401 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо протиправності податкових повідомлень - рішень від 06.09.2016 №0000981401, №0001011401. Стосовно податкової вимоги про сплату боргу суд дійшов висновку, що податкова вимога виставлена контролюючим органом передчасно, до закінчення граничного строку сплати суми грошових зобов`язань, визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відмова в іншій частині позову обґрунтована посиланням на встановлені у справі обставини у їх сукупності щодо обґрунтованості висновків контролюючого орану про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентами у період, охоплений перевіркою. Суд висновував, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю, а видані від імені такого підприємства документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку. Причиною таких висновків стало те, що діяльність контрагентів, з якими співпрацював платник податків, сумнівна (підприємства не мають матеріально-технічних та трудових ресурсів, за матеріалами кримінальних проваджень засновники або директори цих юридичних осіб заперечують причетність до здійснення ними будь-якої господарської діяльності). Також суд погодився з висновками податкової перевірки про те, що при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 14.10.2014 №GRUP/PAPIR MALL 001 позивач порушив строки розрахунків.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.11.2017 постанову суду першої інстанції скасував в частині відмови в позові та в цій частині ухвалив нове судове рішення, скасувавши податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 06.09.2016 №0000971401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 14' 737' 760 грн та від 06.09.2016 №0000991401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 16' 776' 408 грн, в іншій частині судове рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення в цілому, апеляційний суд дійшов протилежного висновку від висновку суду першої інстанції . Суд виходив з відсутності порушень у діях товариства вимог податкового законодавства при формуванні даних собівартості продукції та податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських операцій, реальність здійснення яких заперечують відповідачі.

Відповідачі спільно подали до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю (т. XXXII, а.с.50-56).

Відповідачі доводили, що позивач не підтвердив реальність облікованих ним господарських операцій у період, охоплений перевіркою, а суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам контролюючого органу обставинам, що спростовують обґрунтованість формування товариством даних його податкового обліку за такими операціями. Зокрема, майже по всім контрагентам у товариства обліковувалася кредиторська заборгованість; ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 18.08.2017 у справі №283/1935/17 встановлено, що в.о. директора ТОВ"ПАПІР-МАЛ" скоїв умисне ухилення від сплати податків шляхом безпідставного формування витрат підприємства та завищення податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям у період з вересня по грудень 2015 року; позивачем не доведено необхідність придбання товарів, виробником якого є він сам, а зі змісту документів, які підтверджують реалізацію товару, не можна встановити походження цієї продукції (ця продукція придбана чи виготовлена платником). Ці обставини на переконання відповідачів свідчать про узгодженість дій позивача та його контрагентів з метою отримання позивачем незаконної податкової вигоди за результатами операцій, які досліджувались як контролюючим органом під час перевірки, так і судом під час розгляду справи. Також відповідачі зазначили про помилковість висновку суду апеляційної інстанції, що вирок суду у кримінальній справі є обов`язковим для адміністративного суду лише в питанні, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. Стосовно правомірності прийняття податкової вимоги 28.10.2016 відповідачі вказували на те, що процедура апеляційного оскарження податкових повідомлень - рішень була завершеною 17.10.2016 і 28.10.2016 узгоджені суми грошових зобов`язань за цими податковими рішеннями у зв`язку з їх несплатою отримали статус податкового боргу. Також відповідачі стверджували, що під час перевірки позивач не надав посадовим особам контролюючого органу всі документи, пов`язані з предметом перевірки, що є прошенням норми пункту 85.2 статті 85 ПК України, і судове рішення у справі №806/2689/15, яким збитки товариства за минулі роки визнано такими, що сформовані правомірно, оскаржено до суду касаційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Верховний Суд перевірив касаційну скаргу відповідачів у межах її доводів та вимог, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір та щодо суми яких стосується касаційна скарга (№0000971401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 14' 737'760 грн, в тому числі: 9' 825' 173 грн - за податковими зобов`язаннями, 4' 912' 587 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000981401 - про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25' 294' 815 грн; №0000991401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 16' 776' 408 грн, в тому числі: 11' 184' 272 - за податковими зобов`язаннями, 5' 592' 136 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001011401 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн за порушення норми пункту 85.2 статті 85 ПК України) були прийняті на підставі актів від 11.07.2016 №23/06-30-14-01/30477405 та від 11.07.2016 №23/06-30-14-01/30477405.

Так, у період з 20.05.2016 по 04.07.2016 посадові особи ОДПІ та ГУ ДФС провели виїзну планову документальну перевірку ТОВ"ПАПІР-МАЛ" за період його діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої склали акт від 11.07.2016 №23/06-30-14-01/30477405 (том І, а.с.51-72; далі - акт перевірки).

За результатами перегляду результатів перевірки, оформленої актом від 11.07.2016 №23/06-30-14-01/30477405, контролюючим органом було складено акт від 19.08.2016 №31/06-30-14-01/30477405 (том І, а.с.77-87), в якому, серед іншого, висновки акта перевірки від 11.07.2016 №23/06-30-14-01/30477405, що стали предметом оскарження згідно з запереченнями товариства, залишено без змін та зазначено про порушення товариством норм податкового законодавства, зокрема:

1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, статей 3, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", №11 "Зобов`язання", №15 "Доходи", №16 "Витрати", що призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 25' 294' 815 грн та заниження суми податку на прибуток на 9' 825' 173 грн;

2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України №2755-Vl, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за період з січня по листопад 2015 року на загальну суму 11' 184' 272 грн;

3) статті 85 ПК України внаслідок ненадання товариством документів до перевірки у повному обсязі.

Порушення позивачем вимог підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, полягало у вчиненні позивачем низки порушень. Зокрема, товариство не включило до складу доходів в бухгалтерському обліку прострочену кредиторську заборгованість у сумі 13'044 грн, що виникла за наслідками господарських операцій із МПК''Паперовик'' та не була погашена впродовж 1095 днів, та безнадійну заборгованість у сумі 10' 486' 721 грн по контрагенту ТОВ''Екобудмеханізація''.

Порушення позивачем вимог підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України полягало у неправомірному зменшенні товариством фінансового результату до оподаткування за 2015 рік на суму збитків минулих періодів (2014 рік). Контролюючий орган виходив з того, що на дані податкового обліку товариства за період, охоплений перевіркою, вплинула сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, яка за результатами попередньої податкової перевірки, оформленої актом від 06.05.2015 №9/22-10/30477405, була зменшена на 23'266' 859 грн. Податкове повідомлення-рішення на суму зменшених такою перевіркою збитків оскаржено товариством до суду, однак на момент цієї перевірки спір не вирішено, тому товариство не мало право зменшувати фінансовий результат до оподаткування за 2015 рік на вказану суму збитків минулих років.

Також у актах перевірки зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до собівартості реалізованої продукції витрат на суму 45' 960' 859 грн та формування податкового кредиту на суму 11' 184' 272 грн. Такі висновки контролюючого орану мотивовані фіктивністю операцій, за наслідками яких товариство сформувало такі дані податкового обліку у період, охоплений перевіркою.

Під час перевірки встановлено, що до собівартості реалізованої продукції ТОВ"ПАПІР-МАЛ" віднесло витрати за наслідками господарських операцій з придбання послуг з тюкування та пакування макулатури (основна сировина для виробництва продукції підприємства) на підставі договорів із ТОВ ''МК-Два'', ТОВ''Паллада-Інвест'', ТОВ ''Тренд-Консалт'', ТОВ ''Баланін'', ТОВ ''Мегапрофі'', ТОВ''Броман'', ТОВ ''Дженерал-Фінан'', ТОВ ''Ніпріс'', ТОВ ''Прайд Трейд Груп'', ТОВ''Силіконова Долина'', ТОВ ''Трансбудгруп'', ТОВ ''Лакрост'', ТОВ ''Білтек Груп'', ТОВ''Флеш-Груп'', які, на думку контролюючого органу, такі послуги фактично не надавали.

Такі висновки контролюючого органу мотивовані тим, що згідно з інформацією з бази даних ДФС діяльність цих контрагентів має спільні ознаки сумнівної, оскільки вказані підприємства зареєстровані в різних регіонах країни, не мають трудових та матеріально-технічних умов для здійснення відповідної господарської діяльності, послугами інших підприємств не користувалися, фігурують у кримінальних провадженнях. Крім того, як встановлено в ході перевірки, взаємовідносини між ТОВ"ПАПІР-МАЛ" та вказаними контрагентами мали разовий характер на підставі ідентичних договорів, за вказаними операціями у ТОВ"ПАПІР-МАЛ" обліковується кредиторська заборгованість. Також на підтвердження своїх доводів контролюючий орган зазначив, що під час перевірки позивач надав тільки договори із вказаними контрагентами, акти виконаних робіт та регістри бухгалтерського обліку, однак на вимогу посадових (службових) осіб контролюючого органу не надав інші документи на підтвердження переміщення/перевезення макулатури, перепустки для допуску і перебування працівників виконавців робіт на території замовника, як і пояснення щодо необхідності придбання таких послуг товариством.

Так само контролюючий орган вважав, що позивач безпідставно відніс до собівартості реалізованої продукції витрати за операціями з придбання сировини та товарів (картон універсальний, паливні брикети, папір целюлозний, папір для гофрування, крохмаль кукурудзяний, вал пресовий, кріплення для опор, мотор-редуктор, опора металева, арматура, балка, кутник, екстрадований пінополістирол) у ТОВ''Шерітон'' (ТОВ ''Варгруп''), ТОВ ''Інтербілд ком`юніті'', ТОВ''РМД-Ойл'', ТОВ''Промисловий одяг'', ТОВ''Вальволін'', ТОВ ''Вейсес'', ТОВ ''Гелеон Транс'', ТОВ''Горсан'', ТОВ ''Домус Альянс'', ТОВ''Зеріс'', ТОВ ''Ісіда Груп'', ТОВ''Латель'', ТОВ''Перший бізнес центр'', ТОВ''Прайд Трейд Груп'', ТОВ''Хімінвест'', ТОВ''Аската Моноліт'', оскільки, на його думку, позивач вказаний товар не придбавав, ці операції були фіктивними, вчинені лише з метою формування податкової вигоди. Висновок контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій позивача із зазначеними суб`єктами господарювання вмотивований посиланням на те, що за результатами здійснених заходів податкового контролю не встановлено (не підтверджено) джерело походження товару по ланцюгу постачання, відносно всіх контрагентів наявна інформація про здійснення ними сумнівних господарських операцій, зокрема у межах кримінальних проваджень №32015060000000030, №42015060000000009 у названих підприємств були вилучені печатки, операції між позивачем та вказаними постачальниками мали разовий характер. Крім того, під час перевірки позивач надав тільки однотипні договори з постачальниками, прибуткові накладні, товарно - транспортні накладні (ТТН), проте сертифікати походження та якості поставленого товару для ідентифікації його виробника, документи складського обліку та внутрішнього переміщення, виробничі звіти, а також вичерпні пояснення щодо необхідності придбання товару, в тому числі такого, виробником якого є товариство, тощо надано не було.

Згідно з актами перевірки наведені порушення за цими операціями призвели і до безпідставного формування позивачем податкового кредиту.

Рішенням ДФС від 10.10.2016 №21959/6/99-99-11-01-01-25 скарга позивача на податкові повідомлення-рішення залишена без розгляду (том І, а.с. 123). Зазначене рішення товариство отримало 17.10.2016, що сторони не заперечують.

Оскільки процедура адміністративного оскарження рішення контролюючого органу була завершена, а товариство впродовж десяти днів з момент отримання рішення контролюючого органу про розгляд скарги не сплатило визначені за результатами податкової перевірки грошові зобов`язання, 28.10.2016 ОДПІ прийняла та направила ТОВ"ПАПІР-МАЛ" податкову вимогу №557-17 про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями на суму 36' 236' 171,32 грн (том І, а.с. 132).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Висновки Верховного Суду за результатами касаційного перегляду справи викладаються відповідно до вище наведених підстав визначення товариству сум грошових зобов`язань та повідомлення про сплату боргу.

Скасовуючи в цілому податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0000981401 про зменшення товариству від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 25' 294' 815 грн, суд першої інстанції виходив з того, що списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, включається до доходу платника у звітному періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності кредиторської заборгованості. Зважаючи на те, що строк позовної давності кредиторської заборгованості в сумі 13' 044 грн по контрагенту МКП "Паперовик" сплинув у 2011 році, суд визнав включення такої заборгованості до доходу товариства у 2015 році безпідставним.

Стосовно включення до складу доходів товариства безнадійної заборгованості по контрагенту ТОВ "Екобудмеханізація" у сумі 10' 486' 721 грн, на підставі встановлених у судовому процесі обставин щодо періоду її виникнення (2014 рік) суд дійшов висновку, що станом на 2015 рік така заборгованість не відповідає ознакам безнадійної, як це передбачено нормою підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України (за цими зобов`язаннями не минув строк позовної давності).

Також суд встановив, що за результатами попередньої перевірки, оформленої актом від 06.05.2015 №9/22-10/30477405, контролюючий орган згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 02.06.2015 №0000242200, №0000252200 зменшив товариству суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 23' 266' 859 грн та збільшив суму грошових зобов`язань з ПДВ на 6' 942' 568,50 грн відповідно. Зазначені податкові повідомлення-рішення товариство оскаржило в судовому порядку, які Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 13.05.2016 у справі №806/2689/15 скасував. Судове рішення у справі №806/2689/15 набрало законної сили 10.11.2016 та є обов`язковим. Керуючись нормою статті 255 КАС України, суд висновував, що встановлені у справі №806/2689/15 обставини свідчать про правомірність дій позивача при формуванні збитків за попередні податкові періоди (за 2014 рік) на суму 23' 266' 859 грн, тому контролюючий орган безпідставно зменшив позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на вказану суму.

Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.

Наведені обставини та мотиви на обґрунтування висновків судів в цій частині вирішення спору у касаційній скарзі не спростовані.

Відповідачі взагалі не наводять будь-які доводи на спростування висновків судів, що у товариства не було обов`язку включати до складу доходів 2015 року заборгованість у сумі 13' 044 грн за зобов`язаннями, щодо якої минув строк позовної давності у 2011 році, та заборгованості у сумі 10' 486' 721 грн щодо якої не минув строк позовної давності.

Стосовно врахування позивачем збитків минулих періодів у сумі 23' 266' 859 грн під час визначення фінансового результату до оподаткування за 2015 рік, у касаційній скарзі відповідачі не заперечують, що зазначена сума збитків підтверджена в судовому порядку у справі №806/2689/15, проте наголошують, що ця справа перебуває на розгляді в суді касаційної інстанції.

Як вже було зазначено, рішення суду у справі №806/2689/15, яким було скасовано рішення контролюючого органу про зменшення товариству суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 23' 266' 859 грн, набрало законної сили 10.11.2016 у зв`язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження на це рішення згідно з ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016.

За змістом частини третьої статті 254 КАС (у редакції, чинній на час набирання законної сили рішенням у справі №806/2689/15) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення спору у цій справі) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання відповідачів на те, що станом на грудень 2017 року справа №806/2689/15 перебувала на розгляді в суді касаційної інстанцій, є безпідставними, оскільки оскарження судового рішення апеляційної інстанцій про відмову у відкритті апеляційного провадження в касаційному порядку не змінює встановленого законом порядку набрання судовими рішеннями судів цих інстанцій законної сили.

Крім того, Верховний Суд постановою від 30.05.2019 у справі №806/2689/15 касаційну скаргу ОДПІ залишив без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОДПІ на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 залишив без змін.

Підсумовуючи наведене, Колегія суддів, керуючись вимогами статті 341 КАС України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення спору в цій частині (про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0000981401).

Скасовуючи рішення першої інстанції про відмову в задоволення позову в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2016 №0000971401, №0000991401, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що досліджені під час розгляду справи у сукупності обставини та первинні документи свідчать на користь висновку про реальність господарських операцій позивач з придбання у контрагентів товарів та послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду частково з огляду на таке.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є скоригований на відповідні податкові різниці фінансовий результат, визначений за правилами бухгалтерського обліку згідно з національними чи міжнародними стандартами.

Своєю чергою основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для податкового обліку.

Тобто, у розрахунку податку на прибуток беруть участь доходи і витрати підприємства, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані лише на підставі достовірних первинних документах, які підтверджують фактичний рух активів між учасниками господарської операції - постачання товару (послуг) одним платником іншому.

Реальність операції з придбання одним платником податку товару (послуги), яка є предметом постачання іншим платником податку, є також основною ознакою для цілей нарахування платником податків податкового кредиту з ПДВ, порядок формування якого у 2015 році був врегульований нормами статті 198 ПК України (у редакції, чинній станом на вказаний період).

Судова практика Верховного Суду у справах цієї категорії є сталою, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності. Сутність таких господарських операцій полягає в русі активів, зміні в зобов`язаннях чи власному капіталі платника податків, відповілності економічному змісту укладених платником податку договорів, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Разом з тим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен в зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відсутність у контрагента-постачальника достатнього обсягу матеріально-технічних та/або трудових ресурсів, відсутність товарів по ланцюгу постачання, документа про перевезення товару, так само як і відсутність сертифікатів якості на поставлений товар, чи дефекти в первинних документах, - саме по собі не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо інші дані свідчать, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Так само вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами справи.

Визначальним щодо податкових наслідків вчинення господарської операції є сукупність обставин, встановлених судом на підставі оцінки належних та допустимих доказів, щодо здійснення господарської операції. Висновок суду про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

За змістом актів перевірки висновок контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства ґрунтується на узагальненій оперативній інформації з матеріалів кримінальних проваджень, податковій інформації щодо контрагентів позивача, наявній у позивача кредиторській заборгованості за наслідками операцій з цими контрагентами та посиланні на однотиповість укладених договорів і ненаданням товариством додаткових документів на вимогу посадових осіб контролюючого органу.

Натомість товариство наполягало на реальності здійснення спірних господарських операцій та надало до перевірки та до суду не лише договори та необхідні первинні документи (акти виконаних робіт та послуг, податкові накладні, банківські виписки, ТТН), а також інші документи (акти приймання макулатури, журнал обліку макулатури та паперу за 2015 рік, картки рахунку бухгалтерського обліку 631, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, журнали реєстрації відвідувачів, оголошення про прийом на роботу працівників через брак кадрів на підприємстві, листування з контрагентами, претензії щодо якості товару, витяги з бухгалтерської програми 1с ''Закупівлі'', звіти руху готової продукції та макулатури по складам, розрахунок економічного ефекту для виробництва картонно-паперової продукції з урахуванням робіт з тюкування та сортування макулатури за 2015 рік), що підтверджують зміст цих операцій, зв`язок з господарською діяльністю товариства. Також позивач надав висновок експерта №103/03/2017 за результатами проведення судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню №320/16100050000087 від 20.03.2017, яким підтверджено заниження ТОВ"ПАПІР-МАЛ" ПДВ за вересень-жовтень 2015 року на суму 752' 353 грн за наслідками операцій із ТОВ''Силіконова Долина'' та ТОВ''Перший бізнес центр''. Водночас експертизою не встановлено документальне підтвердження заниження ТОВ"ПАПІР-МАЛ" податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 9' 825' 173 грн та ПДВ - 10' 431' 919 грн (11' 184' 272 грн - 752' 353 грн) за відсутності в повному обсязі регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів.

У ході розгляду справи суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, наданим сторонами та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України, а також іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо віднесення до собівартості витрат та формування податкового кредиту. Зокрема, апеляційний суд дослідив первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що в повній мірі відображають суть спірних господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення. Також суд врахував пояснення позивача про добове споживання ТОВ"ПАПІР-МАЛ" макулатури відповідно до обліку витрат у період, охоплений перевіркою, що становить 100-150 тон, та виробничу необхідність сортування та тюкування макулатури, та дійшов правильного висновку, що витрати на сортування та тюкування макулатури є частиною циклу виробництва паперової продукції ТОВ"ПАПІР-МАЛ", а тому безумовне виключення наявності таких витрат суперечить принципу розумності. Суд врахував свідчення начальника складського господарства Рожко С. М. , відповідно до яких у грудні 2014 року на нього було покладено обов`язок надати у користування зі складу підприємства горизонтальний автоматичний прес з конвеєром для тюкування макулатури особам, які будуть виконувати на ТОВ"ПАПІР-МАЛ" роботи по тюкуванню та сортуванню макулатури, а також здійснювати контроль за його використанням. Прес перебуває у користуванні ТОВ"ПАПІР-МАЛ" на підставі договору оренди, укладеного з ТОВ ''Торговий дім ''Папір-Мал''. Згідно з його поясненнями роботи по сортуванню та тюкуванню макулатури здійснювались у дві зміни з 7:00 до 15:00 години та з 15:00 до 23:00 години. Для виконання цієї роботи контрагенти позивача на зміну направляли по 4-6 фізичних осіб. Перепуск на територію ТОВ"ПАПІР-МАЛ" осіб, які виконували роботи по сортуванню та тюкуванню макулатури, здійснювався з відома начальника складського господарства, який після закінчення зміни приймав роботу. Щоденний облік кількості макулатури, виданої зі складу ТОВ"ПАПІР-МАЛ" на сортування і тюкування та облік кількості прийнятої на склад макулатури після сортування та тюкування, обліковувався в журналі обліку макулатури та паперу целюлозного та обліку відсортованої і тюкованої макулатури. Тобто, послуги з сортування та тюкування макулатури були отримані товариством за місцем розташування виробничих потужностей. Досліджуючи питання щодо доцільності придбання товариством картону, паперу для гофрування та паперу для мішків, паперу целюлозного та крохмалю суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував вид діяльності позивача, вид продукції, що ним виготовляється, та дійшов висновку, що ці операції були вчинені в межах господарської діяльності платника, а ризик втрат під час її здійснення або економічний ефект є результатом діяльності суб`єкта господарювання, не забороненої законом, в тому числі придбання продукції, яку виготовляє.

При цьому суд цілком обґрунтовано відхилив довід відповідачів про те, що одні з перевізників товару (ТОВ''Про Фектус'', ФОП ОСОБА_2 ) здійснювали діяльність (надання транспортних послуг), інформація про яку відсутня серед видів діяльності цих підприємств (немає коду КВЕД), та не мають транспортних засобів. Суд висновував, що суб`єкт господарювання має право вчиняти будь-які не заборонені законом правочини, а код виду діяльності - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації та не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності - не обов`язково достатній критерій для виконання умов, передбачених законодавством. У застосуванні нормативних актів чи контрактів такий код - це припущення, а не доказ (абзац 8 пункту 1 Національного класифікатора України класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010).

Також суд зазначив про принцип індивідуальної відповідальності платника податків щодо дотримання правил господарської діяльності та ведення податкового обліку, спираючись на судову практику Верховного Суду України.

Разом з тим, при вирішенні спору в цій частині суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки ухвалі в кримінальному провадженню Малинського районного суду Житомирської області від 18.08.2017 у справі №283/1395/17, якою Хоменко В. В. , в.о. директора ТОВ"ПАПІР-МАЛ", звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.212 КК України, на підставі частини 4 статті 212 цього Кодексу, а кримінальне провадження закрито.

За змістом ухвали Хоменко В. В. , перебуваючи на посаді в.о. директора ТОВ"ПАПІР-МАЛ", у порушення норм податкового законодавства занизив ПДВ за вересень-жовтень 2015 року на суму 752' 353 грн. У вересні-жовтні 2015 року Хоменко В. В. , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, підписав договір поставки від 01.09.2015 №8 та договір купівлі-продажу з ТОВ''Перший бізнес центр''. За результатом виконання вказаних договорів ТОВ''ПАПІР МАЛ'' отримало від ТОВ ''Перший бізнес центр'' товар, а саме: картон універсальний, папір для гофрування, паливні гранули та крохмаль кукурудзяний на загальну суму 1' 563' 395 грн, в тому числі ПДВ - 315' 129 грн. Також в.о. директора ТОВ''ПАПІР МАЛ'' Хоменко В. В. підписав договір поставки від 01.10.2015 №0110/15 з ТОВ''Силіконова Долина''. За результатом виконання вказаних договорів ТОВ''ПАПІР МАЛ'' прийняв від ТОВ''Силіконова Долина'' виконані роботи по сортуванню та тюкуванню макулатури, на загальну суму 2' 186' 121 грн, в тому числі ПДВ - 437' 224 грн. При цьому, достовірно знаючи, що ТОВ''Силіконова Долина'' та ТОВ ''Перший бізнес центр'' фактично товари не постачали та послуги не надавали, в.о. директора ТОВ ''ПАПІР МАЛ'' Хоменко В. В. відобразив вказані господарські операції у податковому обліку товариства, а саме: включив до податкового кредиту з ПДВ в податкових деклараціях з ПДВ за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року суму ПДВ в розмірі 752' 353 грн, які були надані ним до податкового органу у зазначеному періоді, а саме до Малинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Безпідставну податкову вигоду в сумі 752' 353 грн Хоменко В.В. вніс до бюджету.

Вищезазначеним доказам суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки, не зважаючи на те, що вони підтверджують доводи контролюючого орану, викладені в актах перевірки, про безтоварний характер господарських операцій товариства з ТОВ''Силіконова Долина'' та ТОВ ''Перший бізнес центр''.

Зазначене свідчить про порушення судом вимог статті 242 КАС України, якою передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 цього ж Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Порушення судом апеляційної інстанції вище наведених норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині, що є підставою для його скасування в цій частині.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлені повно обставини щодо реальності операцій позивача з ТОВ ''Силіконова Долина'' та ТОВ ''Перший бізнес центр'', а у суду касаційної інстанції відсутня можливість виокремити суми податків по цим господарським операціям товариства, що вплинули на формування його податкового обліку, відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 КАС України постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2016 №0000971401, №0000991401 підлягає скасуванню в цілому з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому Колегія суддів звертає увагу, що ухвала Малинського районного суду Житомирської області від 18.08.2017 у справі №283/1395/17 є такою, що набрала законної сили, та є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу відповідно до норми статті 78 КАС України. Сплата в.о. директора ТОВ ''ПАПІР МАЛ'' Хоменко В. В. ПДВ до бюджету в сумі 752' 353 грн не спростовує факт порушення позивачем вимог податкового законодавства та не звільняє останнього від штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПУ України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Вирішуючи спір в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001011401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн, суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття зазначеного акта індивідуальної дії став висновок контролюючого органу про ненадання товариством документів до перевірки у повному обсязі, що зафіксовано в актах про ненадання оригіналів документів від 04.07.2016 №32/06-30-14-01/30477405 та від 12.08.2016 №45/06-30-14-01/30477405.

Разом з цим, досліджуючи акти про ненадання оригіналів документів від 04.07.2016 №32/06-30-14-01/30477405 та від 12.08.2016 №45/06-30-14-01/30477405, суд першої інстанції встановив, що в актах відсутні посада, прізвище, імена та по батькові представника платника податків, який відмовився надати перелічені у них документи; акти не підписані представником товариства та не містять інформації щодо його відмови від підпису.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що факт ненадання позивачем первинних документів належним чином не засвідчений, а доводи контролюючого органу про вручення посадовим особам товариства відповідних письмових запитів з вимогою надати необхідні документи не знайшли свого підтвердження.

Як вже було зазначено, висновок ГУ ДПС в акті перевірки про безпідставне формування товариством даних податкового обліку обґрунтований посиланням на те, що товариство не надало під час перевірки в повному обсязі документів, які б підтверджували фактичне здійснення операцій з придбання послуг та товару у контрагентів. Разом з тим, за змістом актів перевірки позивач надав до перевірки документи, які також були надані і суду, які містять відомості, що в повній мірі відображають суть спірних господарських операцій (договори, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, ТТН), пояснення щодо причини наявної кредиторської заборгованості перед контрагентами (низька платоспроможність товариства) та необхідності придбання товару, виробником якого є товариство (відсутність достатньої кількості товару для виконання зобов`язань перед покупцями).

Касаційна скарга відповідачів не містить доводів на спростування правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин, а лише свідчать про їх незгоду з такими висновками з вимогою здійснити переоцінку встановлених судами обставин у справі. У касаційній скарзі скаржники посилаються на те, що позивач не надав докази належного реагування на запити контролюючого органу, а допитані у судовому процесі свідки (директор та бухгалтер) товариства не змогли пояснити, яким чином відбувалась передача запитуваних документів, та не надали докази належного реагування на запити контролюючого органу, що суперечить нормі абзацу першого частини другої статті 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, та знаходиться поза межами процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, передбачених нормою статті 341 КАС України.

Ураховуючи наведене, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення №0001011401 є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків.

Вирішуючи спір в частині вимог про скасування податкової вимоги від 28.10.2016 №557-17 про сплату боргу, апеляційний суд помилково погодився з висновком суду першої інстанції про те, що податкова вимога була направлена позивачу передчасно, до закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Суди встановили, що відповідно до норми підпункту 56.17.3 статті 56 ПК України днем узгодження грошових зобов`язань за спірними рішеннями є отримання платником рішення ДФС від 10.10.2016 №21959/6/99-99-11-01-01-25 - 17.10.2016. Ці обставини сторони не заперечують. Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України донараховані суми грошових зобов`язань за спірними рішеннями товариство мало сплатити протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження - з 18.10.2016 по 27.10.2016. Однак, при обчислені строку для сплати узгодженого в адміністративному порядку грошового зобов`язання суди помилково визначили період з 18.10.2016 по 28.10.2016 та відповідно дату виникнення у товариства боргу - 31.10.2016, замість 28.10.2016.

Разом із тим, суд касаційної інстанції враховує, що виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку. Оскільки грошові зобов`язання, що увійшли до складу суми боргу, сформованого у податковій вимозі від 28.10.2016 №557-17, були частково скасовані судами і з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, надіслана платнику податків податкова вимога втрачає свою сутність щодо документального, об`єктивного визначення податкового боргу з метою стимулювання платників податків до добровільної сплати такого боргу, а помилкове визначення судами періоду для сплати узгодженого в адміністративному порядку грошового зобов`язання та відповідно дати виникнення податкового боргу на правильність вирішення спору у справі в цій частині позовним вимог не впливає.

Підсумовуючи наведе та відповідно до частини першої статті 350, частини другої статті 353 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону) ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2016 №0000971401, №0000991401 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Житомирській області) та Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС від 06.09.2016 №0000971401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 14' 737' 760 грн та №0000991401 - про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 16' 776' 408 грн. Справу в цій частині позовних вимог направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко