Постанова

від 16.06.2023 по справі 707/2239/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 707/2239/16-а

адміністративне провадження № К/9901/41278/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства ''Алміна-М'' до Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа - Черкаська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області, про визнання незаконним та скасування положення рішення сільської ради в частині, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства ''Алміна-М'' на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 10.11.2016 (суддя Василенко В. В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 (головуючий суддя Сорочко Є. О., судді: Межевич М. В., Земляна Г. В.),

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство (ПП) ''Алміна-М'' (позивач) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати пункт 5.2 Положення про місцеві податки (щодо ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб), затвердженого рішенням Геронимівської сільської ради від 14.07.2015 №57-5/VI ''Про встановлення місцевих податків та інших податків та затвердження Положення до них на 2016 рік''.

На обґрунтування своїх вимог позивач наголошував на тому, що рішення Кузьминської сільської ради як регуляторний акт не було офіційно оприлюднено в друкованих засобах масової інформації відповідних рад або у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Черкаський районний суд Черкаської області постановою від 10.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017, відмовив у задоволенні позову.

Застосувавши норми статей 26, 59, 69 Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні'' до встановлених у справі обставин щодо оприлюднення сільською радою повідомлення стосовно розробленого проєкту рішення від 14.07.2015 №57-5/VI за півтора місяця до його затвердження у газеті ''Сільські обрії'', випуск №21 від 29.05.2015, а самого рішення - на стенді оголошень в приміщенні Геронимівської сільської ради, суд першої інстанції зробив висновок, що оприлюднено у зазначений спосіб рішення відповідає законодавству, а тому відсутні підстави для скасування в частині положення, затвердженого цим рішенням, відсутні.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким обґрунтуванням та висновком суду першої інстанції. При цьому суд зазначив, що положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу (ПК) України та Закону України ''Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності'', на які посилався позивач, не підлягають застосуванню до цих правовідносин в силу Прикінцевих положень Закону України ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII та Прикінцевих положень Закону України ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році'' від 24.12.2015 №909-VIII.

Позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, як такі, що не відповідають закону та є необґрунтованими. На переконання скаржника, рішення сільської ради не набрало чинності, є нечинним, оскільки не було офіційно оприлюднено відповідно до вимог чинного законодавства, а суди неправильно застосували норми статті 57 Конституції України, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, статті 69 Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні'', статті 22 Закону України ''Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні'', статей 1, 12, 14 Закону України ''Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності''. Також позивач вважає, що прикінцеві положення Закону №71-VIII та Закону №909-VIII не поширюються на рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків на 2016 рік у цій справі, зважаючи на період їх застосування та дату набрання чинності. Також, на думку позивача, надані відповідачем докази (фотосвітлини) оприлюднення рішення сільської ради на стенді оголошень є неналежними, оскільки, зокрема, не фіксують дату його офіційного оприлюднення.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 10.02.2017 (суддя Цвіркун Ю. І.) відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України та інших законодавчих актів``, яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ``Перехідні положення`` КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга товариства задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підстав позову основним питанням, від вирішення якого залежить висновок про правомірність рішення Геронимівської сільської ради від 14.07.2015 №57-5/VI (яким затверджено положення про місцеві податки, яке оскаржено товариством до суду в частині щодо ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб), є питання щодо оприлюднення зазначеного рішення в установленому законом порядку. Товариство доводить, що зазначене рішення є протиправним у зв`язку з недотриманням спеціального порядку та строку його оприлюднення в друкованих засобах масової інформації відповідних рад або у місцевих друкованих засобах масової інформації, тобто в порядку, передбаченому нормами Закону України ''Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності'' та підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

У розвиток цих конституційних положень частиною п`ятою статті 59 Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні'' від 21.05.1997 №280/97-ВР {в редакції Закону від 27.03.2014 №1170-VII на час дії спірних правовідносин; далі - Закон №280/97-ВР} визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки {абзац перший частини одинадцятої зазначеної статті}.

Відповідно до положень пунктів 24, 28 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад виключно на їх пленарних засіданнях.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування є ПК України.

Відповідно до підпунктів 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з підпунктами 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті { пункт 12.5 статті 12 ПК України }.

Отже, прийняті на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування (сільської, селищної, міської ради) рішення про встановлення місцевих податків та зборів набувають статусу нормативно-правового акта (набирають чинності) після їх офіційного оприлюднення в установленому законом порядку з дня офіційного оприлюднення, якщо таке мало місце до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), і якщо орган місцевого самоврядування, який прийняв таке рішення, не встановив пізнішу, ніж дата офіційного оприлюднення, дату набрання чинності рішенням. Якщо рішення про встановлення місцевих податків та зборів було офіційно оприлюднено після 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), то його норми застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Якщо рішення про встановлення податків та зборів не було офіційно оприлюднено в установленому законом порядку, то воно не набрало чинності (є нечинним) відповідно до норми частини третьої статті 57 Конституції України і не підлягає застосуванню, зокрема судом при вирішенні адміністративної справи. Враховуючи установлення конституційною нормою, як нормою прямої дій, нечинності нормативно-правового акта, яким встановлені права та обов`язки громадян (рішення про встановлення місцевих податків та зборів є таким нормативно-правовим актом), в разі коли він не був оприлюднений в установленому законом порядку, визнання такого акта нечинним судом не потребується.

Разом з тим, пунктом 4 розділу II ''Прикінцеві положення'' Закону України ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році'' установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

До того ж, питання оприлюднення рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків (зборів) вже вирішувалося Верховним Судом.

У постанові від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду зробив висновок, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів ПК України та оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України ''Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності'', у зв`язку з чим дія цього Закону не поширюється на такі рішення. У цій постанові також зазначено, що як у ПК України, так і в Законі України ''Про місцеве самоврядування в Україні'', або будь-якому іншому акті законодавства немає норм, якими б був визначений спосіб оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, не встановлено обов`язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Підстави для відступу від такого висновку відсутні.

Отже, указані рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України ''Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності'', у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом.

Слід зважити й на ту обставину, що, як встановили суди, за півтора місяця до затвердження спірного рішення сільської ради у газеті ''Сільські обрії'', випуск №21 від 29.05.2015 було повідомлено про оприлюднення його проєкта в приміщенні сільської ради з пропозиціями надати впродовж місяця зауваження щодо цього проєкта. У такий спосіб (розміщення на стенді в приміщенні сільської ради) було оприлюднено прийняте рішення відповідно до пункту 4 рішення, про що сільська рада повідомила також позивача на його запит від 12.09.2016.

Враховуючи наведене, довід позивача, що вказане рішення не було оприлюднено, не відповідає обставинам у справі.

Як вже було зазначено, Законом України ''Про місцеве самоврядування в Україні'' не встановлено, у який спосіб підлягає оприлюдненню рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів.

Тому обраний відповідачем порядок офіційного оприлюднення оскаржуваного товариством рішення та набрання ним чинності узгоджується з правовим регулюванням спірних правовідносин, чинним станом на час їх виникнення, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість доводів позивача про недотримання сільською радою передбаченої законодавцем процедури офіційного оприлюднення цього рішення.

Позивач не навів доводів, що доступ до рішення Геронимівської сільської ради від 14.07.2015 №57-5/VI було ускладнено або ж він з яких-небудь причин взагалі не мав можливості ознайомитись з цим рішенням і не був обізнаний щодо нього. Це дає підстави вважати, що товариство не мало перешкод у тому, щоб дізнатись про наявність такого рішення, про його зміст, сутність урегульованих ним питань і сферу дії та врахувати встановлені ним норми при виконанні податкового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства ''Алміна-М'' залишити без задоволення.

Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 10.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко