Постанова

від 16.06.2023 по справі 826/25206/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 826/25206/15

адміністративне провадження № К/9901/27045/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства ``Українське авіаційно-транспортне підприємство ``Хорів-Авіа`` (ДП УАТП``ХОРІВ-АВІА``) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ДПІ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Військова частина НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства ``Українське авіаційно-транспортне підприємство ``Хорів-Авіа`` на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 (суддя Федорчук А. Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 (головуючий суддя Хрімлі О. Г., судді: ГанечкоО. М., Літвіна Н. М.),

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року ДП УАТП``ХОРІВ-АВІА`` (позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2015 №0004862204, №0004872204, прийнятих на підставі акта перевірки від 09.10.2015 №4535/26-56-22-04-09/30550903, якими ДПІ (відповідач) збільшила йому суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1' 168' 275 грн (в тому числі, основний платіж - 934' 620 грн, штрафні (фінансові) санкції - 233' 655 грн) та з податку на додану вартість (ПДВ) на 597' 590 грн (в тому числі, основний платіж - 478' 872 грн, штрафні (фінансові) санкції - 119' 718 грн) (т.І, а.с. 14-43).

Ухвалою від 07.12.2015 суд першої інстанції залучив до участі у справі третю особу - Військову частину НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України (Військова частина НОМЕР_1 ).

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.06.2016, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

ДП УАТП``ХОРІВ-АВІА`` подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач доводить, що судами не досліджено та не надано оцінку його доводам та у зв`язку з цим неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.11.2016 відкрив касаційне провадження №К/800/25045/16 у справі за касаційною скаргою позивача.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач наводить обставини, встановлені під час перевірки, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 29.10.2015 №0004862204, №0004872204, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 09.10.2015 №4535/26-56-22-04-09/30550903, про порушення підприємстовм норм підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146, статті 159, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 198.6 статті 198 ПК України, абзацу 2 частини 3 статті 22 Закону України ``Про оренду державного та комунального майна`` від 10.04.1992 №2269-XII, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 934' 620 грн, з якої за ІУ квартал 2012 року - 502' 815 грн та за 2014 рік - 431' 805 грн, та ПДВ за грудень 2012 року, січень-травень 2013 року на загальну суму 478' 872 грн

Таке порушення полягало у формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, (2' 394' 358 грн) та податкового кредиту (478' 872 грн) за наслідками операцій з оренди підприємством гелікоптерів Мі-8МТВ на підставі низки договорів із Військовою частиною НОМЕР_1 (орендодавець), які у подальшому були передані у суборенду ЗАТ ``Українські вертольоти`` на підставі договорів про суборенду від 27.10.2010.

Суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки про недотримання підприємством вимог податкового законодавства та положень Закону України ``Про оренду державного та комунального майна`` полягала в тому, що відповідно до норми абзацу 2 частини 3 статті 22 Закону України ``Про оренду державного та комунального майна`` від 10.04.1992 №2269-XII підприємство повинно було сплатити різницю між сумами, отриманими за надання в суборенду гелікоптерів, та сумами за їх оренду до державного бюджету. Натомість підприємство на підставі податкових накладних та актів здачі-прийняття орендних послуг, що були виписані Військовою частиною НОМЕР_1 , сплатило таку різницю на користь Військової частини НОМЕР_1 і сформувало витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит, внаслідок чого занизило зобов`язання з податку на прибуток за 2012 рік на суму 502' 815 грн та з ПДВ за грудень 2012 року, січень-травень 2013 року на загальну суму 478' 872 грн.

Також під час перевірки контролюючий орган встановив, що ДП УАТП``ХОРІВ-АВІА`` на порушення норм підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, статті 159 ПК України не включило до складу доходу безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 2' 398' 917 грн, що обліковувалася у підприємства станом на 31.12.2014 на підставі договору від 02.03.2004 №4.7-04 із нерезидентом Компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK). Зазначені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2014 рік на 431' 805 грн.

Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами відповідача про те, що підприємство завищило витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, на суму 2' 394' 358 грн, оскільки не сплатило різницю між сумами, отриманими за наданими в суборенду вертольотів, та сумами, сплаченими за оренду до державного бюджету з рахунків підприємства. Стосовно сформованого підприємством податкового кредиту у сумі 478' 872 грн суд висновував, що позивач не надав суду первинну документацію, яка б підтверджувала здійснення господарських операцій між підприємством та його контрагентами, за наслідками яких було сформовано податковий кредит за грудень 2012 року на вказану суму.

Обставинам, на які посилався позивач, обґрунтовуючи безпідставність висновків акта перевірки про завищення підприємстовм витрат на суму 2' 394' 358 та податкового кредиту на суму 478' 872 грн, що додатковими угодами від 23.03.2012 № 7до договорів оренди, було підвищено розмір орендної плати, починаючи з лютого 2010 року, тим самим усунуто різницю між платою за договорами суборенди та орендною платою за договорами оренди, що виникла у період з 02.02.2010 по 31.03.2012, судами, однак, не було надано належну оцінку.

Так само суди не встановили та не дослідили докази на підтвердження відповідних обставин щодо формування підприємством податкового кредиту за наслідками господарських операцій із оренди гелікоптерів у період, за який контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновок про заниження підприємством податкових зобов`язань з ПДВ.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що здійснення господарських операцій позивача з оренди гелікоптерів та передачі їх у суборенду контролюючий орган під сумнів не ставить.

Своєю чергою суд апеляційної інстанції дослідив одну з угод від 23.03.2012 № 7 до договору № 9.7.-.02 від 15.10.2002 та зазначив, що зміст додаткових угод від 23.03.2012 №7 до договорів оренди свідчить, що орендна плата з 02.02.2010 становить суму 180'198 грн без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2010 року, тобто здійснено зміна розміру орендної плати за лютий 2010 року.

Судами попередніх інстанцій не досліджено порядок нарахування орендної плати, який змінювався протягом строку оренди, не встановлено що таке ''базовий місяць розрахунку'' за умовами договору.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначеною угодою внесено зміни до орендної плати саме за лютий 2010 року, з огляду на передчасність такого висновку.

За визначення підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України у редакції на момент спірних правовідносин безнадійною заборгованістю є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Безнадійна заборгованість в податковому обліку суть сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню, в бухгалтерському обліку та включається до складу оподатковуваного доходу.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Договором може бути встановлено більший строк позовної давності. Позовна давність може подовжуватися та перериватися (частина перша статті 259, частина перша статті 264 ЦК України). Для переривання строку позовної давності достатньо визнати заборгованість - направити лист із визнанням боргу, перерахувати частину боргу тощо.

Статтею 35 Закону України ''Про міжнародне приватне право'' від 23.06.2005 №2709-IV передбачено, що позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов`язків учасників відповідних відносин.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються правом України, якщо хоча б один із учасників відповідних відносин є громадянином України або юридичною особою України.

Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (стаття 4 цього Закону).

Статтею 3 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, яка набула чинності для України 1 квітня 1994 року (далі -Конвенція), передбачено, що вона застосовується в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах.

Конвенція не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (частина третя статті 3 Конвенції).

Оскільки суми кредиторської заборгованості, з приводу включення яких до доходу підприємства виник спір, виникли за зовнішньоекономічним контрактом, питання щодо збігу за ними строку позовної давності повинно вирішуватися з врахуванням норм Конвенції, Закону України ''Про міжнародне приватне право'', умов зовнішньоекономічних контрактів щодо вибору права, яке підлягає застосуванню до змісту правовідносин.

Суди попередніх інстанцій не дали оцінки умовам угоди позивача із Компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) на предмет права, яке слід застосовувати при визначенні строку позовної давності за вимогами про виконання зобов`язань за цими контрактами, не встановили.

Так само суди попередніх інстанцій не встановили відповідно до норми якого абзацу підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України контролюючий орган встановив безнадійність боргу.

Враховуючи, що наявність боргу не є спірною між сторонами, саме визначення статусу такого боргу є обов`язковим для перевірки висновків контролюючого органу. Проте суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінку доводам позивача в цій частині, обмежившись встановленням факту існування заборгованості.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням предмету спору, сутності заперечень позивача проти доводів контролюючого орану, що спростовують правильність даних податкового обліку підприємства, встановлення наведених вище обставин відповідно до частини другої статті 73 КАС України входить до предмету доказування у цьому спорі та мають значення для правильного вирішення справи, що, однак, відповідно до частини другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на викладене, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства ``Українське авіаційно-транспортне підприємство ``Хорів-Авіа`` задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 повністю і передати справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко